Редакційна залежність та інтернет-слабкість реформованих українських ЗМІ. Частина друга

Фото – oporaua.org

У січні-лютому 2020 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні провів моніторинг роздержавлених регіональних друкованих медіа та їхніх сайтів у восьми регіонах України: Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернівецькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами. Окрему увагу експерти ІДПО приділили аналізу незалежності реформованих видань від колишніх власників та співвласників – місцевої влади. Цього року було запроваджено нову категорію матеріалів "офіційні повідомлення та звіти органів влади в ЗМІ".

У січні 2020 року експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання та їхні онлайн-версії, якщо такі існували, в кожному з восьми регіонів. Ці ж видання досліджувалися й минулого року. До вибірки увійшли переважно районні газети. Всього було оцінено 2057 матеріалів у друкованих медіа і 920 – в електронних версіях.

Висновки

Традиційно реформовані видання найгірше дотримуються стандарту балансу думок. Друковані та електронні видання переважно публікують інформаційні повідомлення, що не містять усієї палітри думок з приводу порушених на шпальтах питань. 

Порівняно з періодами передвиборчих кампаній матеріалів з ознаками замовності значно менше. Проте місце політичної джинси в деяких виданнях зайняла джинса комерційна. Більшість газет продовжують активно просувати інтереси своїх власників – місцевих політиків або бізнесменів. 

Отже, читачам реформованих видань події у їхньому місті / селі подають переважно викривлено, журналісти демонструють "старанну" лояльність до місцевої влади під час відбору тем, фактів і способів подання, мови та візуалізації. Чого варті лише суцільні постановні фото з посадовцями і тексти, що рясніють їхніми іменами.

Лише окремі видання в регіонах позначають офіційні матеріали (заяви про наміри або інформацію від органів місцевого самоврядування та ін.). Здебільшого для читача не розмежовують журналістського та офіційного контенту. Окремі видання віддають під "офіціоз" цілі шпальти (рекордна кількість – вкладка на 40 шпальт у регіональній газеті). 

Видання більшості регіонів не містили матеріалів із прихованими проросійськими темами або з відкритими пропагандистськими закликами. Поодинокі випадки просування проросійських меседжів було помічено лише в Харківському та Донецькому регіонах. Відчувається маніпулювання на рівні заголовків і доборі тем (у "ДНР" у дечому навіть краще життя, ніж в Україні), просування одіозних політиків (колишньої очільниці Слов’янська Штепи), скептицизм щодо реформи декомунізації, прийоми радянської пропаганди в публікаціях про Другу світову війну тощо. Особливо відзначилася такими маніпуляціями газета "Вісті" зі Слов’янська Донецької області.

Аналіз друкованих видань показав, що жанрова палітра багатьох із них дуже обмежена. Переважають інформаційні жанри та пресрелізи. Відсутні аналітичні матеріали, журналістські розслідування. Інтерв’ю та рецензії не зустрічаються в окремих регіонах. Незначна увага приділяється зверненням, листам читачів, що мало б бути одним із провідних форматів для місцевої преси. Третину контенту традиційно неможливо уналежнити до конкретного жанру: це розважальні публікації, привітання, оголошення та неналежно маркована реклама.

Газети не висвітлюють подій у зоні ООС, теми військових та переселенців. Це стосується, зокрема, і видань Донецької області. На другому місці – тема "життя місцевої громади", яка представлена переважно "офіціозом" та "паркетом". Публікації на економічну тематику здебільшого стосувалася тарифів на газ, а соціальні теми – переважно питання охорони здоров’я, захворювання на ОРВІ, підготовки місцевих лікарень до можливого поширення коронавірусу. Третина контенту потрапила до категорії "інше", оскільки не мала чітких тематичних пріоритетів.

Сайти реформованих ЗМІ зазвичай є копією друкованих версій. Проаналізовані сайти зрідка оновлюються, містять значну кількість передруків пресрелізів, не є інтерактивними. Як правило, кількість джинси на сайтах нижча, ніж у газетах, що підтверджує тезу про їхню "вторинність" та незначну кількість читачів. Саме друковані версії залишаються провідними майданчиками для піару місцевої влади. Водночас у регіонах є окремі приклади успішних сайтів із сучасним дизайном, оригінальним підходом до формулювання тем, опануванням сучасних мережевих форматів. Кількість таких сайтів не є значною. У трьох із 24 газет сайти взагалі відсутні.

Частина видань розвиває фейсбук-сторінки. Водночас, як і з сайтами, акаунти переважно використовуються для дублювання контенту друкованої версії чи сайту. Можна припустити, що місцеві ЗМІ або нехтують можливостями розвитку крос-медійних платформ, де кожен майданчик має свої правила генерування і просування контенту, або просто не вміють цього робити.

Друковані видання

Основні теми та тональність матеріалів 

П'ять найпопулярніших тем друкованих видань: життя місцевої громади, економіка і тарифи, соціальна сфера і охорона здоров’я, місцеве самоврядування і реформи на місцевому рівні та ІНШЕ. Майже третина матеріалів газет не були ідентифіковані як такі, що містять соціально вагому тему, тож були уналежнені до категорії "інше". Здебільшого ЗМІ ігнорують або замовчують важливі теми, не формують порядку денного, віддавши ініціативу місцевій владі або іншим суспільним групам. У такий спосіб поступово перетворюються на розважальні ЗМІ, що передруковують розважальний контент із мережі, оголошення, привітання та неналежно марковану рекламу.

Висвітлення війни на Сході України, соціалізації переселенців 

Укотре експерти ІДПО звертають увагу на низьку цікавість місцевих ЗМІ до висвітлення подій у зоні ООС або ж долі земляків, які воюють на сході, та ветеранів АТО. Так само ігнорується тема переселенців, хоча саме місцеві ЗМІ повинні відігравати провідну роль у соціалізації та інтеграції переселенців у місцеві громади. 

"На цю тему газети пишуть ніби відокремлено від цивільного життя: війна на сході і мир на заході не перетинаються – проблеми військовиків немовби не проникають у позафронтовий світ і навпаки", – зауважує львівський медіаексперт Роман Шостак. Експерти зафіксували в регіоні 3% текстів про війну на сході.

Експерти ІДПО вкотре практично не фіксують матеріалів на ці теми на сторінках реформованих видань Донецької області. Донецька експертна група зауважує: "Відсутність на сторінках преси Донеччини матеріалів, які б висвітлювали військові події ООС і загалом життя в умовах війни, що триває. Нуль відсотків. І всього три матеріали в чотирьох газетах експерти позначили як такі, що стосувалися життя внутрішньо переміщених осіб (1%)". 

Водночас відзначилися газети Харківщини та Донеччини, які цілі шпальти приділили подіям Другої світової війни в дусі радянської пропаганди. У деяких подібних текстах експерти знайшли приховані проросійські меседжі, приміром про сучасну загрозу фашизму. 

"В "Харьковских известиях" і "Обріях Ізюмщини" були зафіксовані приховані проросійські меседжі, коли читачі-автори згадують Другу світову війну. Ця війна ними досі трактується як "Велика Вітчизняна" в пропагандистському дусі радянсько-російської історіографії, а в згадках про минуле домінує некритична ностальгія за радянщиною", – зазначає львівський експерт Роман Шостак.  

Здавалося б, саме в цих текстах була б актуальною згадка про те, що українці і сьогодні потерпають від збройної агресії. Проте риторика видань зовсім інша. Донецька експертка Тетяна Строй навела як приклад текст газети "Зоря": "Матеріал "За колючим дротом пам’яті" починається такими словами: "…Гіркий біль та непоправні втрати, спричинені АТО, а згодом і ООС, сьогодні відчутно відтісняють, але не стирають із пам’яті події Другої світової війни". Складається враження, що причина всіх бід – АТО, а не агресія Росії проти України, у відповідь на яку розпочалася АТО (ООС)!" 

Залежність тематики газет від пресрелізів

Аналіз контенту реформованих ЗМІ дає підстави стверджувати, що місцеві роздержавлені медіа зрідка шукають власні теми, а здебільшого передруковують пресрелізи. "Не може не дивувати незацікавленість видань та сайтів у повноцінному відображенні життя міста чи селища. Враження, що об'єктом висвітлення для локальної журналістики стає те, що "пливе до рук", – зазначає експертка донецької групи Ірина Черниченко. 

Очікування, що перші шпальти реформованих ЗМІ мали б містити найважливішу інформацію про події на місцях, не виправдалися. Наприклад, на перших шпальтах газети "Харьковские известия" – кримінал та джинса мера міста Геннадія Кернеса. 

"Як правило, кримінальна тематика не виходить у топ найбільш уживаних у друкованих виданнях, проте не для "Харьковских известий", які так і лишилися "рупором" мера міста, незважаючи на реформу. Тексти про наркодилерів, вибухи, "святотатство в храмі" та інші правопорушення стають контрастним тлом, що ще більше підкреслює "месіанство" міського голови Г. Кернеса, який, мовляв, завжди прийде на допомогу в скрутній ситуації", – зауважують експерти харківської групи.

Позитивні приклади

Експерти побачили й позитивні приклади в місцевих ЗМІ. Приміром, одеські експерти зазначають про видання "Біляївські вісті" та газету Болградського району "Дружба": "Газета "Вісті Біляївки" прагне бути модерною, висвітлюючи місцеві новини з урахуванням актуальних тенденцій українського сьогодення, та якісною з точки зору дотримання журналістських стандартів. Також варто звернути увагу на газету "Дружба", яка намагається тримати прямий контакт зі своїми читачами, проводити опитування власної аудиторії та місцевих жителів, а також досліджувати стан справ у різних сферах життя місцевої громади, зокрема дозвілля дітей та ветеранів, відповідати на їхні листи в редакцію, що надзвичайно важливо для місцевих медіа".

Тональність

Публікації друкованих ЗМІ подано переважно в нейтральній тональності (84%). Як порівняти з лютим 2019 року, відсоток нейтральних матеріалів збільшився (було 80%), а частка негативної тональності зменшилася на 2%. 

Статистика щодо матеріалів з ознаками замовності (джинса політична, комерційна, протокольно-офіційна інформація, неналежно марковані матеріали)

Усього в реформованих ЗМІ виявлено 28,1% контенту, який експерти зарахували до категорій "джинса", "офіціоз" та "неналежно маркована реклама". Щодо джинси та неналежно маркованих матеріалів ситуація в реформованих ЗМІ приблизно та сама, що й у 2018, 2019 роках (матеріалів з ознаками замовності від 6% до 6,9%; неналежно маркованих – 7,5–9,3%). Проте цього року експерти вимірювали також кількість протоколько-офіційної інформації. До категорії потрапляли як непозначені інформаційні матеріали від місцевих органів влади, так і "паркетні" тексти, авторами яких виступали пресслужби органів влади чи місцеві посадовці. Таких текстів, згідно з даними експертів ІДПО, – 13%.

Матеріали з ознаками замовності: провідні герої та типові формати

Ситуація із джинсою в регіонах неоднорідна. Приміром, у лідерах – Харківська область із 13% матеріалів з ознаками замовності: це вдвічі більше від середнього показника. Особливо в цьому плані експерти звертають увагу на видання "Харьковские известия", що вмістило 25% таких текстів. 

"Із трьох випусків газети "Харьковские известия" два містили фотографію мера на першій шпальті та текст про його допомогу городянам. Окрім Кернеса, видання практично не згадує інших політиків (тільки кількох заступників мера). Практично не виокремлюють і громадян Харкова (хіба що почесних). Тож враження складається таке, що політичне життя в місті завмерло, у мера немає опонентів, щодо нього не порушено кримінальну справу, містяни задоволені життям, мають усе необхідне та ін. Фактично кожна публікація про міське життя у сфері освіти, медицини чи житлово-комунального господарства мала ознаки джинси і просувала мера чи чиновників міськради. Активно піарять місцеву владу й "Обрії Ізюмщини", хоча видання має все ж нижчі показники. При цьому використовуються такі звороти, як "міська влада завжди йде назустріч ізюмчанам", "проявом турботи про ізюмчан стали виступи депутата", – зауважує експертка Наталя Стеблина. 

"Мені здається, що журналісти, які працюють у цих ЗМІ, деінде продовжують вважати свої газети чи сайти частиною місцевої влади, а інформування про владну діяльність – головним завданням своїх медіа", – додає медіаексперт Михайло Штекель.

Переважно в матеріалах з ознаками замовності просуваються представники місцевої влади. "Найважливіші" матеріали з ознаками політичної замовності, навіть якщо не мають належного маркування на газетних шпальтах, все ж позначені… "червоними стрічками", – пише львівський експерт Роман Шостак. Проте така сама ситуація і в інших регіонах. Тематика таких текстів зазвичай зводиться до відкриттів нових шкільних кабінетів, відділень у лікарнях та ін. Водночас ці факти подаються як заслуга саме місцевих посадовців, хоча гроші, які витрачалися на це, належать платникам податків.

Типовим форматом для джинси виступають різноманітні привітання політиків та чиновників. "Політики охоче долучаються до відзначення місцевих свят, до привітань місцевих жителів з визначними ювілеями", – зазначають одеські експерти. 

Донецькі ж експерти зафіксували "оригінальне" використання жанру: місцевих посадовців вітають редакції реформованих видань, що, відповідно, є порушенням редакційної незалежності.

Ще один формат подання джинси – передрук постів політиків у фейсбуці. Подібні приклади знайшли експерти з Дніпра. Приміром, у рубриці "Абзац из Facebook" (видання "Наше місто") надруковано дві публікації на основі дописів у соцмережі Бориса Філатова та Дмитра Чекалкіна.

Найкраща ситуація на Буковині та Житомирщині: 0,7 та 2,7% джинси відповідно. Проте і там видання друкують "офіціоз" (8,6–12,3%).

Житомирська експертка Ірина Новожилова зауважує, що відверта політична реклама у виданнях регіону відсутня, однак деяку активність місцеві політики все ж виявляють. "Представники місцевої влади не забувають нагадувати про себе майбутнім виборцям і в міжвиборчий період. Навіть безвідносними до їхньої діяльності інформаційними приводами. Приміром, обласна газета "Житомирщина" вміщує замітку про успіхи коростенських спортсменів, однак головним героєм тексту є не вони, а коростенський міський голова. "При цьому в тексті не названо ані прізвищ спортсменів, ані їхніх спортивних досягнень", – зазначає експертка.

Неналежно маркована реклама: "оригінальний" підхід до приховування

Найгірша ситуація з неналежно маркованою рекламою в Одесі: 30,1% матеріалів не містять позначки "Реклама". Тут житомирський експерт Андрій Сочинський виокремлює з-поміж інших видання "Біляївські вісті". Якщо сайт експерт називає "найбільш відповідним у сфері дотримання стандартів та відсутності джинси", то от газета "значно більше "насичена" неналежно маркованою рекламою, зокрема і матеріалами муніципальних  пресслужб".

"Оригінальний" підхід до приховування реклами знайшли житомирські експерти й у виданнях власного регіону. "У новоград-волинській газеті "Лесин край", очевидно, вирішили, що її читачі досить добре обізнані у шрифтах. Тому шукати рекламу їм пропонують так: "Матеріали, надруковані шрифтом сімейства Helios, опубліковані на правах реклами", – пише Ірина Новожилова.

"Офіціоз" як ознака порушення редакційної незалежності реформованих видань

Уперше виокремивши протокольно-офіційні матеріали у 2020 році, експерти ІДПО дійшли висновку, що це одна з найбільших проблем видань, яка свідчить про те, що вони або так і не стали незалежними від влади і друкують усе, що влада вважає за потрібне, або ж, маючи місцеву владу на основного рекламодавця, просто не враховують норм законодавства, згідно з якими ці тексти мають містити відповідну позначку про публікацію на умовах угоди між редакцією та певним органом місцевої влади. Чернівецька експертка Тетяна Смолдирева також зауважує, що рубрика "Офіційно" не може замінити належне в такому разі формулювання "Розміщено за угодою з... (назва органу влади)". Некоректним експерти ІДПО називають також маркування окремого додатка до газети "Харьковские известия" – "Официальное приложение", яке вмістило 15 офіційних звітів органів влади щодо напрямів діяльності (це 23,3% всього контенту випуску).

Найбільше "офіціозу" (28%) вмістили видання Дніпропетровщини. Тут експерти відзначають видання "Червоний гірник" з Кривого Рогу, яке публікує такі тексти на 40 сторінках. Ще одна проблема, що ставить під сумнів незалежність реформованих видань від колишніх власників-місцевих органів влади, – велика кількість текстів, авторами яких виступають департаменти міськради, селищні голови, голови райради та ін. 

Хоча є видання, які правильно маркують протокольно-офіційні матеріали. Приміром, видання "Слобідський край" позначило декілька таких матеріалів. Лише одна публікація в "Голосі часу" (Сумщина) має внизу зірочку та позначку "Згідно з угодою".

На діаграмі внизу можна побачити, якими видами недобросовісної реклами роздержавлені місцеві ЗМІ зловживають у різних регіонах. Наприклад, Одеса надає перевагу немаркованій рекламі, а от сумські, львівські та дніпропетровські газети щиро жертвують власним контентом на користь місцевої влади. Харківські ЗМІ брутально розміщують джинсу, не зважаючи на законодавство та стандарти журналістики.  

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

Подібні матеріали експерти знайшли в ЗМІ Харківщини та Донеччини. Однак ідеться про окремі видання та незначний відсоток прихованих проросійських меседжів – 0,3%.

Найбільше експертів насторожила Слов’янська газета "Вісті", у якій було знайдено декілька прихованих проросійських меседжів. Приміром, видання надрукувало витримки з інтерв’ю з колишньою очільницею Слов’янська Нелею Штепою. Для бесіди було обрано компліментарні запитання, а от важливого бекграунду про те, що це за людина і які проти неї висувалися звинувачення, не було. "Відсутність бекграунду про негативне минуле Штепи доповнюється використанням журналістами явно "езопової мови" щодо коментування подій. Видання просуває проросійський дискурс, редакція вимушено (під тиском або дискурсу, або колишніх власників) обходить минуле Штепи, змальовуючи її досягнення та обіцянки", – каже експерт Микола Польовий. 

Окрім цього, очевидним є негативне ставлення видання до декомунізації. До того ж автори подають тему так, нібито більшість "нормальних" жителів Слов’янська – також проти.

"Ще одна реформована газета Донеччини, "Зоря", опублікувала замітку без посилання на достовірні джерела та взагалі без конкретики, у змісті якої натяк на те, що в окупованому Донецьку жити дешевше, тобто краще, ніж у Києві", – повідомляють донецькі експерти.

Щодо видань Харківщини, то приховані проросійські меседжі експерти знайшли в низці текстів про Другу світову війну. "Один із таких текстів у газеті "Обрії Ізюмщини" був про мандрівку російським містом Волгоградом, другий,  у цій же газеті, – звіт про містян, які брали участь у бойових діях. При цьому підхід до висвітлення теми цілком у дусі радянської пропаганди, жодним словом не згадано про те, як СРСР вів ту війну, і про тих, хто від цього постраждав. Жодним словом не згадано про сучасну війну Росії проти України, ніби поїздка до Волгограда – такий собі дружній візит до дружньої країни", – зазначають харківські експерти.

Донецькі експерти також зафіксували рекламні тексти, написані російською мовою, що є прямим порушенням законодавства.

Оцінки матеріалів за стандартами

У 2020 році експерти ІДПО перейшли до оцінки стандартів за 12-бальною шкалою із максимальним показником 2 за кожен зі стандартів. Три стандарти, що найбільше порушують друковані ЗМІ: баланс думок, відокремлення фактів від думок, повнота. «При цьому найвищі оцінки за стандарти отримали Харківські (8,8 з можливих 12) та Одеські (8,6) друковані ЗМІ, найнижчі – Донецькі (7,0) та Сумські (7,5) газети».

Житомирська експертка Ірина Новожилова так пояснює основну причину низьких оцінок за стандарти: "Локальним газетам не вдається висвітлювати події збалансовано, бо вони здебільшого обмежуються короткими інформаційними повідомленнями, інформацією з місцевих установ та організацій, новинами, які не містять експертних думок та висновків. Тому загальний бал зі стандарту збалансованості в регіоні – 0,83". Також житомирські експерти звертають увагу на ємільчинський тижневик "Народна трибуна" з найнижчою оцінкою за стандарти на Житомирщині. "У газеті багато матеріалів, які не тільки не надають відповіді на суспільно важливі питання, але й не містять фактів, а лише судження авторів, які не авторитетними експертами з проблеми", – зазначає Ірина Новожилова.

Із тезою про те, що причиною низьких оцінок за стандарти є засилля "офіціозу" погоджуються і харківські експерти, наводячи як приклад газету "Обрії Ізюмщини". "Стандарти повноти та балансу думок порушено практично в кожному матеріалі на шпальті місцевих новин газети "Обрії Ізюмщини". У текстах про кадрові призначення бракує детальної інформації про те, ким є новопризначені чиновники, як працювали на посадах їхні попередники та ін. У звіті із сесії міської ради йдеться виключно про те, як депутати піклуються про городян. Висвітлення абсолютно лояльне, без альтернативних чи критичних точок зору. Цілком "мажорні" повідомлення про відкриття відділення невідкладної допомоги та нового кабінету в гімназії, роботу центру адмінпослуг", – зазначають вони.

Чернівецькі експерти звертають увагу на недотримання стандарту достовірності та проблеми зі стандартом доступності. Оскільки видання містять багато передруків та "офіціозу", то до газет "перекочовує" й "офіційно-діловий стиль, складний нечитабельний синтаксис, незграбні стилістичні конструкції. Окрім того, журналісти регіону хоч і вказують джерела інформації, однак посилання іноді неповні: називають офіційну установу, проте не вказують точно представника, який коментує", – пише чернівецька експертка Любов Василик.

Висновки щодо різноманіття жанрів

Реформовані видання переважно використовують інформаційні жанри, часом повідомляючи новини через декілька днів після того, як вони з’явилися в інших мережевих ЗМІ. Також експерти відзначають значну частку текстів, які не можна уналежнити до жодного із жанрів журналістики. Аналітичних текстів у газетах – одиниці. Журналістських розслідувань – не знайдено.

"В основі більшості журналістських публікацій – констатація факту і компліментарний його супровід. Без аналізу й критики, без альтернативних думок. Особливо відчутно це в матеріалах про діяльність районної та міської (у райцентрах) влади і територіальних громад, спроможних профінансувати висвітлення своїх здобутків", – зазначає львівській експерт Роман Шостак.

Донецькі експерти наголошують на відсутності в реформованих ЗМІ регіону інтерв’ю. Усього чотири тексти. "При цьому жодного діалогічного жанру не використали у своїх номерах ані "Зоря", ані "Маяк". Абсолютно не використовуваними журналістами роздержавлених видань залишаються жанри рецензії та журналістського розслідування", – зазначає експертка Олена Самойленко.

Позитивний приклад

Протилежний приклад знайшли чернівецькі експерти. Вони відзначають газету "Вільне життя", яка вдало використовує жанр опитування для висвітлення теми оплати комунальних послуг, а також обирає теми, близькі до аудиторії.

Походження матеріалів

Переважна більшість публікацій друкованих ЗМІ запозичена. Водночас відсоток таких публікацій менший, ніж на сайтах, які традиційно вважаються джерелом копіпасту. Пояснити доволі велику цифру запозичених текстів – 32% – можна так само засиллям "офіціозу", залежністю друкованих ЗМІ від пресрелізів. 

Житомирські та харківські експерти фіксують дедалі частіші передруки постів дописувачів соцмереж. У Дніпрі такі дописи – джерело джинси. 

Донецькі експерти зауважують дивну тенденцію в реформованих ЗМІ регіону: журналісти просто не підписують своїх текстів. Водночас у публікації "наголошується на особистій участі автора/-ки: "Я решила перепроверить информацию и созвониться…" (газета "Вперед", повідомлення "Взяли и подбросили новости о брошенном"), "насколько бахмутчане подвержены заболеваниям, мы поинтересовались у начальника управления здравоохранения" ("Вперед",  матеріал "Вирус из китайского Юханя в Бахмут не добрался")".

Про моніторинг
Моніторинг регіональних друкованих та інтернет-медіа на предмет дотримання ними професійних стандартів проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика з вересня 2014 року. З лютого 2019 року кожної хвилі змінюється перелік областей, в яких проводиться дослідження. У січні-лютому 2020 року моніторилися роздержавлені регіональні друковані медіа та їхні сайти у восьми регіонах України: Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернівецькій областях.

Список видань:

Львівська область:

Газети: "Відродження" (Жовква), "Голос відродження" (Броди), "Голос з-над Бугу" (Сокаль), "Громада" (Миколаїв).

Сайти: vzhovkvi, golvid, hromadahazeta, golosznadbugu.

Житомирська область:

Газети: "Житомирщина" (Житомир), "Вісті" (Пулини), "Лесин край" (Новоград-Волинський), "Народна трибуна" (Ємільчине).

Сайти: zhytomyrschyna.zt.ua, pulyny.news, tribunaem.info, novograd.city.

Чернівецька область:

Газети: "Вільне життя" (Кіцмань), "Слово правди" (Новоселиця), "Карпати" (Путила), "Чернівці" (Чернівці). 

Сайти: сайт "Вільне життя", сайт "Слово правди". Газети "Карпати" та "Чернівці" сайтів не мають.

Донецька область:

Газети: "Вісті" (Слов’янськ), "Зоря" (Лиман), "Маяк" (Покровськ), "Вперед" (Бахмут).

Сайти: рokrovsk.сity, karachun.com.ua, bahmut1571.com.

Одеса:

Газети: "Вперед" (Роздільна), "Слово Придністров'я" (Білгород-Дністровський), "Дружба" (Болград), "Вісті Біляївки" (Біляївка).

Сайти: vpered.od.ua, sp-press.com.ua, drugbabolgrad.com, bilyayivka.city. 

Сумська область:

Газети: "Голос часу" (Ямпіль), "Життя Лебединщини" (Лебедин),  "Наш край" (Липоводолинське), "Перемога" (Краснопілля).

Сайти: yampil.info, krasnews.wordpress.com, zhl.news,  lipdol.news. 

Дніпропетровська область:

Газети: "Наше місто" (Дніпро), "Степова зоря" (Петропавлівка), "Вісті Тернівки" (Тернівка), "Червоний гірник" (Кривий Ріг).

Сайти: nashemisto.dp.ua, petropavlivka.city, vistiternivki.com.ua, girnyk.com.ua.

Харківська область:

Газети: "Харьковские известия" (Харків), "Слобідський край" (Харків), "Обрії Ізюмщини" (Ізюм), "Вісті Красноградщини" (Красноград)

Сайти: izvestia.kharkov.ua, slk.kh.ua, obrii.com.ua, krasnograd.news.

Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіаконтенту.

На відміну від минулих років, коли ІДПО досліджував лише соціально важливі матеріали, моніторинг 2017–2019 років досліджує увесь обсяг опублікованої інформації. У Донецькій та Луганській областях до аналізу взято видання, що виходять на підконтрольній українській владі території. 

Моніторингові звіти за всі періоди розміщено на ресурсах: 

• ІДПО – http://idpo.org.ua/reports
• "Детектор медіа" – https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/
• "Інтерньюз" – http://monitoring.internews.in.ua/

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в межах проєкту "У-Медіа" "Інтерньюз" спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією "Телекритика" (зараз "Детектор медіа") і оновлена Інститутом демократії 2017 року (http://idpo.org.ua/wp-content/uploads/2017/IDPO-methodology-2017.pdf).

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації ІДПО. Висновки й думки, що висловлено в моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями і можуть не збігатися з поглядами USAID чи "Інтерньюз".

Контакти: керівник проєкту з моніторингу регіональних ЗМІ – Світлана Єременко, виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика (тел. 050 4701159, [email protected]).

Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика