Протриматись і вижити. Як франківські ЗМІ переживають карантин

Як карантин змінив умови роботи для медіа

Із середини березня франківські медійники працюють у нових для себе умовах. Замість редакцій – робота вдома, замість прямого спілкування з героями – телефонні дзвінки, замість роботи "в полі" – брифінги й онлайн-ввімкнення посадовців у фейсбуці. Тема номер один – коронавірус, звісно. 70–90% контенту новинних стрічок, телевізійних сюжетів і газетних шпальт присвячено пандемії й карантинним обмеженням. Основні джерела інформації – посадовці, лікарі, поліція. Отже, інформації багато, доступ до неї є, але сама ситуація диктує нові умови роботи.

"Карантин зробив місцеву владу монополістом на інформацію про епідемію в регіоні. Як справи у Франківську, ми переважно дізнаємося від міського голови, що робиться в області – від голови ОДА, в районах – від РДА чи міських голів.

Новинники перетворюються на стенографістів, які наввипередки конспектують стріми посадовців і "сіють" публікації у фейсбуці в надії на трафік.

У стрічках, як наслідок, переважно одноманітний і однаковий контент – статистика і скупий фактаж. Чиновники далеко не завжди відповідають на запитання журналістів, інформація від них буває неповна, неточна, плутана. Мери взагалі не гребують використовувати пандемію як привід для піару напередодні місцевих виборів", – каже головний редактор Kurs.if.ua Сергій Борис.

Попри це, кажуть головні редактори, що хоч іноді хотілося б кращої комунікації посвдовців зі ЗМІ, зараз жалітися особливо немає на що.

"Проблем зі свободою слова, як на мене, у Франківську ніколи не було. Більше проблем через небажання журналістів докопуватися до потрібної інформації", – каже головний редактор газети "Репортер" Андрій Філіппський.

Під час карантину другими за затребуваністю спікерами стали медики, але спілкування з ними тепер має свої особливості.

"Не скажу, що у нас є проблеми з доступом до інформації. Але є питання до того, яку інформацію ми отримуємо. Ситуація, у якій ми зараз працюємо, створює напругу.

Так, ми могли б телефонувати по кілька разів на день до лікарів і керівників лікарень, щоб щось уточнити чи отримати інформацію. Але ми свідомо жертвуємо ексклюзивом на користь брифінгів, бо розуміємо, у яких умовах працюють зараз лікарі.

Водночас у нас не було ситуацій, коли ми зверталися по коментар і нам відмовили", – каже головний редактор Galka.if.ua Роман Турій.

Як карантин вплинув на роботу онлайн-видань

Роман Турій

головний редактор Galka.if.ua

Як і більшість редакцій, від початку карантину ми працюємо дистанційно. Координуємо роботу в чатах. Особливих змін не було, окрім того, що на час карантину не випускаємо друкованої газети.

Спершу думав, що всій команді не буде що робити. У нас п’ятеро журналістів, включно зі мною, фотограф і шеф-редактор. Але практика показала, що роботи, навпаки, стало більше. Менше її хіба в нашого фотографа.

Робота команди дає свій результат. У нас зараз найбільша відвідуваність за увесь час роботи. Відчуваємо стабільне лідерство.

Нам вдалося не відправляти нікого у відпустку, бо мали фінансову подушку. Квітень працювали спокійно, у травні буде складніше. Десь 60–70% наших рекламодавців зняли рекламу, бо в них немає продажів. З банерною рекламою ситуація різна: хтось знявся, хтось попросив знижку, хтось заплатить лише після карантину. З рекламними статтями було складно, кілька тижнів тиші. Зараз потроху почали звертатись. Стабільною залишилася тизерна реклама.

Якщо ситуація не покращуватиметься, то розробимо систему чергувань на сайті й будемо частину команди відправляти у відпустку. Думаю, колеги з розумінням до цього поставляться. Нам важливо зберегти команду.

Ситуація, у якій зараз працюють журналісти, є досить непростою психологічно. По-перше, ми часто зазнаємо булінгу від користувачів соцмереж. Ми просто публікуємо й доносимо інформацію, яку надають влада та лікарі.

Поки не було хворих, нас звинувачували в брехні. Коли з’явилися хворі й почався процес тестування, нам казали, що це знову неправда. Коли з’явилися перші смерті й цифри інфікованих почали рости, нас звинуватили в нагнітанні паніки й залякуванні.

По-друге, більшість новин у цей час негативні. І, хай там що, ми пропускаємо це через себе. Якщо наші читачі не бачать усієї нашої стрічки новин (через алгоритми соцмереж, бо не заходять на сайт щогодини), то ми її бачимо всю, і це теж впливає на нас.

Сергій Борис

головний редактор Kurs.if.ua

Карантин серйозно змінив режим роботи редакції. Якщо раніше ми збиралися о 9-й, планували день, працювали в офісі у дві зміни до 21-ї, постійно "в полі", у відрядженнях, то тепер, коли подій нема і майже вся комунікація перейшла в онлайн, ми перейшли на дистанційну роботу.

Якихось проблем з координацією роботи, з адаптацією колективу нема. Зрештою, офіс завжди доступний, хто хоче – може працювати з редакції. Фактично у нас вийшов змішаний режим: хтось переважно працює з дому, хтось з офісу. Месенджера, телеграма, приватної групи в фейсбуці і гугл-календаря вистачає для нормальної робочої комунікації.

Так, бракує живого спілкування, скучаємо за редакційною тусовкою, але всі розуміють, що головне – безпека і здоров’я, і цей час треба просто пережити.

Так склалося, що минулий рік у нас був періодом чималих витрат. Найбільша – редизайн сайту, запуск паралельного проєкту "Сотка" (на "Сотку" частину витрат покрив грант). Ми "спалили" на це свій запас фінансової міцності. Крім того, минулого року ми повністю відмовилися від дотацій власника. Єдине джерело наших доходів – реклама. У 2017-му і 2018-му ми вигравали невеликі гранти (на виробництво контенту і запуск паралельних проєктів), але всі кошти, як і планувалося, виплачували авторам чи підрядникам, а редакція брала на себе збитки (податки) й частину витрат на, наприклад, розроблення. Словом, у коронавірусну кризу ми зайшли без "подушки" — просто не встигли накопичити.

Отже, по-перше, довелося різати витрати й, по-друге, думати, як збільшити чи бодай втримати доходи.

Нічого незвичайного, лише виживання.

Задля мінімізації витрат скоротили співпрацю зі сторонніми авторами, звели майже до нуля витрати на промоцію, зупинили всі активності, які поки що не дають скільки-небудь відчутного прибутку (наш сайт "Сотка"). Довелося відмовитися від планів залучити нового працівника замість журналістки, яка пішла в декрет. Домовилися про знижку на оренду офісу на квітень. Зарплати не знижували, нікого зі штату не звільняли, у неоплачувані відпустки не відправляли.

"Карантинний" березень завершили більш-менш нормально – вижили й вирулили.

Але фінансовий результат квітня, як бачу, буде сумніший: деякі рекламодавці таки знялися, з іншими довелося домовитися про дисконт, ще з частиною — про постоплату, причому після завершення карантину, який невідомо коли завершиться. Маємо і нових замовників, зокрема великі бренди, але більші, ніж зазвичай, дисконти й постоплата стають нормою – до 75 днів, тобто майже два з половиною місяці. Надійним джерелом доходу залишається Programmatic (30%) (ось тут можна прочитати, що це і як працює. – Прим. ред.), також вдалося зберегти докарантинну співпрацю з низкою наших давніх партнерів – це місцеві компанії і столичні рекламні агенції, які, на щастя, вчасно розраховуються. Утім, цього буде не досить для покриття всіх операційних витрат, тому довелося перепросити й попередити наших позаштатних авторів про затримку з виплатою гонорарів. Маємо надію, вона не буде довгою.

Щоб пережити кризу, подаємося на всі можливі грантові конкурси й програми підтримки медій. Наразі зробили заявки на три проєкти, чекаємо відповідей. Уже починаємо проєкт з Media Development Foundation на виробництво "коронавірусного контенту": сума невелика, але помічна. Працюємо і віримо, що все буде добре.

Як карантин вплинув на роботу телебачення

Тарас Зень

генеральний директор ТРК "Вежа"

Зараз наша робота дуже відрізняється від звичного для нас формату. Почнемо з радіо. Ми скасували всі передачі й запровадили чергування: один ведучий і один звукорежисер. Ці двоє людей роблять випуски новин і прогноз погоди впродовж дня. Якщо з’являється цікавий гість, що може щось актуальне розповісти про карантин чи коронавірус, то робимо ввімкнення.

На телебаченні основне навантаження залишається на новинах.

Через карантин подій у місті немає, установи не працюють, фактично нічого не відбувається.

Тому ми скоротили випуски до двох-трьох сюжетів. Їх робить упродовж дня одна знімальна група. Про таке рішення попередили Нацраду з питань телебачення і радіомовлення. Вони пішли нам на поступки. Знаю, що колеги з інших регіонів теж пішли цим шляхом.

Новим для нас стало знімання телеуроків. Цим займається окрема знімальна група – оператор і режисер. Упродовж кількох тижнів знімали уроки в різних школах міста, зараз їх монтуємо і видаємо в ефір.

Залишився традиційний прямий ефір з мером щочетверга. Ба більше, бачимо, що кількість переглядів ефіру зросла.

Із сайтом працюємо. Складно, бо в нас немає новинної стрічки, ми записуємо здебільшого інтерв’ю. Тому кількість матеріалів зменшилась. Але ми робимо контент про карантин, наповнюємо сайт відеосюжетами з телебачення і радіоефірами.

Ми комунальна телерадіокомпанія. У нашому штаті 39 людей (це з прибиральницями, завгоспом тощо). У відпустки нікого не відправляли. Усі отримують зарплату. Поки проблем з фінансуванням не маємо.

Володимир Фомін

директор ТРК "Канал-402"

Наша робота в умовах карантину дуже змінилась. Якщо казати про радіо "Західний Полюс", то зараз у нас працюють усі, хто може дістатися до роботи. Хто не може – у відпустках.

Якщо говорити про телеканал, то всі вдома. Працюють тільки в соцмережах. В ефір ставимо брифінги, й усе. Подій немає, нічого не відбувається, знімати нема що.

З фінансами зараз колапс. Штат не скорочуємо. Фінансової подушки вистачає до кінця липня. Далі буде видно.

Як карантин вплинув на роботу газет

Тетяна Соболик

головна редакторка газети "Галицький кореспондент"

З початку квітня ми закрили друковану газету. Усі журналісти написали заяви на відпустки за свій кошт. Сайт зараз тримається на волонтерстві редакції. Склали графік чергувань і працюємо з дому.

У нас склалася дуже тупа ситуація. Фактично всі рекламодавці весь карантинний березень мовчали. Коли на початку квітня ми попросили з нами розрахуватися, то дізналися, що частина не мають чим платити і знімають рекламу, ще частина – просить про відтермінування, бо вони не працювали.

Я прийшла в редакцію, подивилася на цифри. У нас на рахунку було кілька сотень гривень. Але ще борг перед друкарнею близько 60 тисяч гривень, й ще зарплати за березень.

І я зрозуміла, що грошей просто немає. Це катастрофа. Водночас розуміла, що якби рекламодавці заплатили, то проблем немає, але розуміла, що вони не заплатять. Треба було закриватись.

Редакції сказала відразу. Це було 1 квітня. Думала, що вони мені не повірять. Колектив відреагував спокійно. Ніхто не казав, що звільняється. Вони добре знають, що я з ними розрахуюсь. Ми працюємо разом багато років, і вони знають, що їх не ображу. Порадились із редакторкою сайту й почали працювати по черзі. Сайт мусить працювати, бо там є реклама, хоч її і не багато.

Насправді мені самій було страшно. Було важко їм говорити про ситуацію. Про те, що я не знаю, що робити. Але вважаю, що зупинити газету було правильним рішенням. Це краще, аніж назбирувати борги.

Ми потрохи виплатили зарплату за березень. Зараз нічого не плануємо. Думаю, що після закінчення карантину ще тиждень не будемо працювати. Немає сенсу. Маємо почекати поки підприємства зможуть виплатити нам заборгованості. Лише після цього можемо повернутися до звичної роботи.

Андрій Філіппський

головний редактор газети "Репортер"

Змін у нас небагато. Газета виходить, сайт працює. Єдине, зараз у редакції працює здебільшого лише редактор, решта працюють віддалено. Ми справляємося, але це впливає на нашу роботу. "Репортер" завжди намагався робити репортажі, надавав перевагу живому спілкуванню. По телефону працювати важче, людину "дістати" важче.

Складніше верстати газету віддалено. Частково це робимо вдома, але все одно у вівторок сходимося з верстальником у редакції й удвох верстаємо. З рештою комунікацію тримаємо в месенджері чи поштою.

Наклад газети трохи зменшився. Закрилися розкладки в кіосках. Зараз беруть на продаж газети лише ті, хто працює із супермаркетами. Але й там беруть менше. Та ми не закриваємось і намагаємося втриматися на плаву.

Частина рекламодавців з газети "з’їхали". Не всі, але значна частина, десь 40%. Хтось із них перейшов на сайт. Хтось каже, що повернеться після карантину. З досвіду розуміємо, що повернути рекламодавця буде непросто.

Штат ми не скорочували, зарплати нікому не врізали. Якщо буде потреба в цьому, то почну із себе.

Ситуація зараз: поки що ми живі. Зміни в бізнесі на нас ще не дуже вплинули. Але це неминуче.

Варіант не випускати газету не розглядали. Відновитися після зупинення дуже важко. Ми продовжуватимемо робити газету, поки реклами в ній більше, ніж на сайті. Квітень і травень протримаємося, далі буде важко. Але з досвіду я впевнений, що ми витягнемо. Шукаємо шляхи, подаємося на гранти, шукаємо нових рекламодавців.

Я, як і всі, збентежений тим, що відбувається. Але, думаю, цю ситуацію пройдуть ті, хто готовий і здатний змінюватися. Наші люди, як і будь-які люди, на багато здатні, якщо в них немає виходу. Думаю, виживуть найкращі. Як і завжди.

Єдине, що мене злить, то це те, що зараз ЗМІ шукають не так шляхів покращення контенту, як шляхів дистрибуції, а це соцмережі. У результаті це погано впливає на інфопростір.

Софія Дейчаківська для ІМІ

Матеріал підготовлено за сприяння правозахисної організації Freedom House в Україні