Проблеми та виклики медіа Миколаєва: трансформація від воєнної до цивільної журналістики

Зважаючи на складну ситуацію в Україні після початку повномасштабної російської агресії, медіа в Миколаєві зіткнулися зі значними викликами та проблемами: евакуація журналістів, зруйновані редакції, фінансові труднощі, безпека медійників, доступність інформації та інші фактори. 

Частина працівників медіа після 24 лютого 2022 року ухвалила для себе непросте рішення та пішла добровольцями до лав ЗСУ – це і журналісти, і оператори, і інші технічні працівники майже всіх миколаївських медіа. 

Велика кількість миколаївських журналістів онлайн-медіа перейшла на віддалену роботу. Хоча з міста, яке з перших днів стало прифронтовим та обстрілювалося чи не щодня, і поїхала значна частина журналістів, у Миколаєві все ж залишилося представництво медіаспільноти, ключові онлайн-видання та телеканали.

Інститут масової інформації та інші міжнародні фонди та організації допомогли забезпечити миколаївських медійників засобами безпеки: було роздано десятки бронежилетів, касок, аптечок, інше екіпірування, а також допомогли технічними засобами – комп'ютери, телефони, "старлінки", павербанки. А в період блекауту місцеві редакції були забезпечені генераторами та зарядними станціями. З грудня почав працювати журналістський хаб "Медіабаза.Миколаїв", де можна отримати в користування засоби захисту чи техніку. Також там регулярно відбуваються зустрічі журналістів та навчання для медійників.

Фото авторки

Журналісти, які раніше спеціалізувалися на висвітленні роботи місцевої влади, проблемах комунального господарства, соціальних питаннях, тепер стали воєнними кореспондентами. Вночі вони ховалися від обстрілів, а вранці йшли фіксувати наслідки чергових прильотів.

"Важко працювати в таких умовах, коли ти майже рік спиш по чотири години, через вибухи. А зранку ти йдеш у місце влучання ракет. Ти йдеш не в затишний офіс, а на місце прильоту. І розумієш, що ти працюватимеш в іншому середовищі. Ти будеш бачити сльози та біль людей. Ти перебуватимеш в аварійному приміщенні та інше", – розповідає Сергій Овчаришин, кореспондент видання "НикВести". До повномасштабної війни він був оператором, а після лютого 2022-го став незмінним автором фоторепортажів з місць обстрілів у Миколаєві. 

Зараз він регулярно виїздить до деокупованих сіл, щоб показати наслідки дій російської армії на Миколаївщині та Херсонщині.

Місцеве видання "Свідок.Інфо" після початку повномасштабного вторгнення працює дистанційно. Частина журналістів залишила місто. Ігор Арчибісов – один з тих, хто не виїжджав, і працює в Миколаєві з перших днів.

"Після 24 лютого ми почали працювати дистанційно. Але не залишаючи візитів на заходи та виїжджаючи безпосередньо на місця прильотів та місця надзвичайних подій. Проте варто зазначити, що відвідування місць прильотів проводиться за попереднім узгодженням із пресофіцерами чи відповідальними з військової адміністрації та включно з необхідними умовами, зокрема щодо часових вимог", – розповідає Ігор Арчибісов.

Кардинально змінилася робота комунального телеканалу "МАРТ". Як розповідає директор телеканалу Юрій Тазарачев, компанія фактично втратила п‘ятьох спеціалістів, які вступили до лав ЗСУ. Зараз на телеканалі фактично працює три знімальні групи. З перших днів війни телеканал транслював єдиний національний телемарафон, усі власні довоєнні проєкти довелося прибрати. 

"Навантаження змінилось абсолютно. До великої війни ми мали можливість дещо систематизовано формувати наш графік на один день, на два дні вперед, тобто мали можливість виважено планувати свої зйомки. В умовах війни це робити було нелогічно. Найчастіше ми відштовхувалися від того, що в нас було на порядку денному кожного нового дня. Зранку ми розуміли, що ми працюємо, і так далі", – розповів кореспондент телеканалу Олександр Матюшенко.

У травні минулого року кілька місцевих медіа – "НикВести", ТРК "МАРТ", ТРК "НІС-ТВ" та "Шиповник" об'єднали свої зусилля та працювали над створенням щоденного випуску новин "Є-Новини". Усі видання працювали в режимі медіахабу, перебуваючи в одному офісі, після того, як наприкінці березня їхні редакції постраждали внаслідок влучання російської ракети в будівлю Миколаївської ОВА. Цей проєкт працював до кінця 2022 року. З початку 2023 року телеканал "МАРТ" зміг повернутися до власної редакції, видання "НикВести" та ТРК "НІС-ТВ" переїхали до нових офісів, видання "Шиповник" наразі працює віддалено.

Було б приємно сказати, що з початку повномасштабної війни жоден миколаївський журналіст не постраждав від дій російської армії. Проте це не так. Багато хто отримав вибиті шибки у своїх квартирах, адже російські війська протягом усього року постійно обстрілювали житлові квартали по всіх районах міста.

У ніч на 27 квітня 2023 року фактично під завалами опинилася журналістка видання "НикВести" Олена Козубовська. Після влучання російської ракети в сусідню будівлю в її квартирі обвалилася внутрішня стіна, яка і впала на медійницю. Дівчина не отримала значних поранень, проте була сильно налякана. 

Як розповіла Олена Козубовська, приліт був близько першої ночі, одразу за ним ще один. Журналістка пам’ятає, що вже опинилася під завалами.

"Я спочатку подумала, що будинок завалило. Я була на ліжку, прикривала голову руками. Мені допомогла вибратися молодша сестра. Потім зрозуміла, що на мене обвалилася внутрішня стіна. Я не постраждала, лише отримала незначні травми рук", – розповідає Олена Козубовська.

Поряд з будинком розташовувався автомобіль журналістки – його було фактично знищено. 

Фінанси: медіа вчаться залучати гранти

До початку повномасштабного вторгнення медіаринок Миколаєва переважно виживав завдяки доходам від реклами та співпраці з владою. Видання мали договори на висвітлення діяльності органів влади, публікацію офіційних пресрелізів, співпрацювали з політичними партіями та великими підприємствами. Початок широкомасштабної війни 24 лютого 2022 року поставив хрест на всіх цих джерелах доходу – усі договори були зупинені, реклама зникла. 

Перші місяці медіа шукали різні шляхи забезпечення журналістів фінансами, навіть збирали кошти від читачів. Допомогли медіа та журналістам міжнародні фонди та медіаорганізації. 

Головний редактор видання "НикВести" Олег Деренюга розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення вдалося продовжити роботу медіа та зберегти колектив завдяки допомозі міжнародних фондів та медіаорганізацій. За його словами, у мирний час НикВести на 70% працювало завдяки коштам, які отримувало з реклами чи розміщення офіційної інформації щодо договорів з місцевою владою, та на 30% фінансувалося коштом засновників, партнерської організації, яка мала в місті мережу білбордів.

"З початку війни білборди були знесені, демонтовані: ними укріплювали блокпости. А міська та обласна ради та адміністрація перестали – у них не було коштів на розміщення інформації, тому ми залишилися на нулі щодо коштів", – розповів Олег Деренюга. 

На початку видання звернулося по допомогу до своїх читачів. 

"Перше, що ми зробили, – це звернулися до наших читачів, оголосили кампанію зі збору донейтів. І вони певним чином покрили нам на певний час заробітну платню для журналістів, які працюють зараз 24/7 без вихідних, постійно працюють та перевіряють дуже багато інформації, тому що зараз це дуже важливо через велику кількість каналів інформації – давати перевірено, обережно, щоб не нашкодити", – розповів Олег Деренюга.

Він розповів, що зараз видання працює завдяки європейським та американським програмам допомоги регіональних медіа, а також за підтримки, зокрема, й Інституту масової інформації. 

Міський комунальний телеканал "МАРТ" працює насамперед за кошт контрактів з міськими установами та комунальними підприємствами. Згідно з даними публічних реєстрів за 2022 рік, телеканал отримав від бюджетних установ майже 2,5 мільйони гривень. У 2023 році можна казати про покращення фінансового стану компанії: за даними системи публічних закупівель ProZorro, з початку року ТРК "МАРТ" отримала від органів влади контрактів на загальну суму 3,8 мільйона гривень. 

Проте телеканал активно залучає грантову підтримку для своєї діяльності, розповідає генеральний директор компанії Юрій Тазарачев.

"Практично 1 мільйон гривень ми заробили за кошт грантів. У нас був грант на розвиток ютубу, інші гранти в нас були на спеціальні проєкти. Наприклад, ми робили проєкт "Життя прифронтового міста", це з НАМ, другий проєкт був – це історії людей, яких змінила війна. І третій проєкт – "нові правила", там дві людини з різними позиціями в студії обговорюють складні питання", – розповідає Юрій Тазарачев.

Журналіст телеканалу "МАРТ" Олександр Матюшенко розповів, що в перші місяці повномасштабної війни телеканал мав певні фінансові проблеми.

"Не буду приховувати, на початку війни телеканал відчував фінансові проблеми, і ми це також відчували саме на рівні нашого заробітку: були й затримки. Однак я вважаю, що це непоодинока проблема, ця проблема була у всіх ЗМІ, які продовжували працювати та залишатися в Миколаєві та області. На сьогодні можу сказати впевнено, що телеканал повністю розрахувався з нами за ту роботу, яку ми виконували. На сьогодні ми вже не відчуваємо тих фінансових труднощів, які були на початку війни. Варто подякувати міжнародним та українським організаціям, які допомагали журналістам у цей період: це і грантова допомога, і допомога з амуніцією та обладнанням, також допомога в період активних відімкнень світла та блекаутів. Тут треба подякувати Інституту масової інформації", – сказав Олександр Матюшенко.

У дещо іншому стані після року війни опинився приватний телеканал "НІС-ТВ". Повномасштабне вторгнення застало компанію на етапі реорганізації. Це вплинуло на виробництво контенту. З перших днів телеканал транслював єдиний телемарафон. Із травня та до кінця минулого року спільно з телеканалом "МАРТ" журналісти працювали над створенням щоденного випуску новин "Є-Новини". Зараз колишній генеральний директор "НІС-ТВ" Віталій Мехеда перейшов на роботу до комунального телеканалу "МАРТ", а на "НІС-ТВ" продовжується період реорганізації. Телеканал має аналогове мовлення, контент також публікується у ютуб-каналі телекомпанії.

Миколаївські медійники вирішили зосередити свою роботу на залученні грантової підтримки міжнародних фондів. Для більшості це новий досвід. Відповіді на питання, де їх шукати, до кого звертатися по допомогу та чи існує ідеальний рецепт успішної грантової заявки, журналісти мали змогу отримати на тренінгу "Як і звідки медіа залучати грантову підтримку", який відбувся у квітні в журналістському хабі "Медіабаза.Миколаїв". Зараз медійники працюють над тим, щоб об’єднати свої зусилля та залучити підтримку міжнародних фондів.

Чи були проблеми з доступом

З перших днів повномасштабного вторгнення Миколаїв став прифронтовим містом, яке щодня обстрілювалося російськими військами. Тож фактично з перших днів у Миколаєві склалися певні правила роботи журналістів, в одній із соцмереж було створено спільну закриту групу, де є і журналісти, і представники пресслужб усіх ключових силових структур, пресофіцери та прессекретарі місцевої влади. В цьому чаті журналісти оперативно отримують інформацію для роботи. Також є фіксерський чат, де понад 200 медійників, які працюють з представниками іноземних медіа. 

Журналіст телеканалу "МАРТ" Олександр Матюшенко розповідає, що в Миколаєві налагоджено комунікацію між журналістами та пресофіцерами, тож усі проблемні питання, що виникали, коли знімальні групи приїздили на місця обстрілів, вирішувались оперативно. 

"Завдяки злагодженій роботі з Миколаївською ОВА, з пресслужбою та пресофіцером ми мали можливість вільно приїжджати на ці місця, фіксувати злочини Російської Федерації та на основі цього робити в подальшому репортажі. За будь-яких ситуацій, можливо якогось непорозуміння з правоохоронцями, які не завжди добре були ознайомлені з особливостями роботи журналістів у цих умовах, завжди була можливість зв’язатися з пресофіцером, і ситуація вирішувалася на місці одразу. Тому не було жодного такого разу, щоб нас не пустили на об’єкт на території Миколаєва, щоб висвітлити, що сталося", – розповів Олександр Матюшенко.

Миколаївські медійники також регулярно виїжджають на територію області, щоб робити репортажі про ситуацію в селах, які постраждали внаслідок обстрілів або були під окупацією російськими військами. 

Олександр Матюшенко розповів про механізм, за яким миколаївські журналісти працювали протягом року: перш ніж їхати до якоїсь прифронтової громади, важливо було одразу налагодити зв’язок з місцевою владою тої громади, щоб там могли зустріти та показати все, що зацікавить ЗМІ. Ну і, звісно, налагодити зв’язок із пресофіцером області, щоб розуміти, чи можуть журналісти вільно прямувати до цієї громади та працювати там. На сьогодні із запровадженням зонування цей формат фактично не змінився.

"Ми до введення зонування погоджували свої візити з головами селищних рад, міських адміністрацій. Ми побували у великій кількості деокупованих населених пунктів та тих, що перебували під обстрілами в Миколаївській області, в Херсоні, в селищах Херсонської області. З початку зонування, як і все нове, сприймалося не дуже позитивно. Потім, у принципі, враховуючи те, що йде підготовка до контрнаступу, дійшли до взаєморозуміння. З останнього в такій погодженій поїздці ми були в Посад-Покровському на розмінуванні. Жодних проблем не було, нормально з деесенесниками відпрацювали", – зазначає кореспондент видання "Свідок.Інфо" Ігор Арчибісов.

Виклики та проблеми медіа Миколаєва

На сьогодні медіаландшафт у Миколаєві перебуває в стані трансформації, яка умовно розпочалася після звільнення Херсона в листопаді 2022 року, коли Миколаїв фактично перестав бути прифронтовим містом. Відтоді ситуація з відкритістю, кількістю громадських та світських заходів, кількістю критичних матеріалів виразно відрізняється від журналістики воєнного часу, якою вона була з початку повномасштабного вторгнення. 

"Місія журналіста – шукати помилки та вказувати на них. Знаходити те, що не відповідає нормі. І зрозуміло, що будь-яке звинувачення в помилках б'є по авторитету влади, робить її більш слабкою та вразливою. Ми всією країною прокинулися 24 лютого і зрозуміли, що почалася війна. Кожен на своєму місці відчув загрозу як особистій безпеці, так і національній. Усі об'єдналися та почали допомагати, волонтерити, оснащувати сили оборони, робити свої регіони безпечнішими. Чи могли журналісти в той час, навпаки, робити те, що зробить твій регіон вразливішим? Це питання, яке я ставлю собі, коли йдеться про самоцензуру, яка, вочевидь, тим чи іншим чином виникала під час роботи. Саме тому ми писали матеріали, які допомагали людям знайти ліки, заправити авто, купити їжу, знайти, де набрати питної води, отримати гуманітарну допомогу… Ми брали інтерв'ю у військових, медиків, рятувальників, поліцейських, показували їхні героїчні вчинки. І саме з таких матеріалів значним чином складався порядок денний будь-якого медіа у 2022 році. Але зрозуміло, що це не може тривати вічно. І розуміння своєї місії в журналістів нікуди не ділося. Як і деякі рішення влади, або закупівлі, які потребують вивчення, аналізу та критичної оцінки. Я думаю, що 2023 рік буде присвячений уже таким матеріалам”, – каже головний редактор НикВести Олег Деренюга.

Можна констатувати, що головними ньюзмейкерами протягом 2022 воєнного року були голова обласної військової адміністрації Віталій Кім та Миколаївський міський голова Олександр Сєнкевич, які спілкувалися з громадою безпосередньо в соціальних мережах: Кім активно вів телеграм-канал та з'являвся в національному телемарафоні, а Сєнкевич проводив прямі ефіри в інстаграмі. Місцевим медіа залишалося лише транслювати їхні заяви, втративши в такий спосіб роль посередника між аудиторією та спікером і майже не маючи можливості поставити свої питання.

У січні поточного року журналісти видання "НикВести" запитали їх, чи не планують вони публічно відзвітувати про роботу протягом минулого року, тобто провести пресконференцію. На це Миколаївський міський голова Олександр Сєнкевич пообіцяв провести таку пресконференцію в березні, що не було зроблено. А голова ОВА Віталій Кім сказав, що більша частина його роботи у 2022 році мала "секретний" характер і йому треба добре подумати, що він може озвучити публічно.

Як відомо із заяв посадовців, під час війни Миколаїв залишило близько половини мешканців. Тому зараз фактично миколаївські медіа працюють на дві аудиторії: ті, хто залишився, і ті, хто поїхав. Перших цікавить, чи не потрібно залишати Миколаїв та шукати нове життя в більш безпечному та економічно розвинутому регіоні, а другі, навпаки, цікавляться матеріалами про те, коли можна повернутися додому. 

У 2023 році Миколаїв росіяни майже припинили обстрілювати, тож місцеві медіа замість щоденної фіксації наслідків обстрілів тепер зосередили більше уваги на громадському контролі витрачання бюджетних коштів, роботи місцевої влади, аналізі публічних закупівель. Це, вочевидь, збільшило кількість критичних матеріалів у медіа та змусило посадовців поступово повертатися до необхідності постійної комунікації з громадою саме через місцеві медіа для пояснення своїх рішень. 

Єдиним фактором, який призупиняє таку трансформацію в медіаландшафті від воєнної до цивільної журналістики, є дефіцит кадрів у локальних ЗМІ. Нестача журналістів викликана тим, що значна частина медійників виїхала з міста, а нових співробітників з-поміж активного молодого студентства знайти вкрай важко: два ковідні роки студенти навчалися віддалено, а потім це продовжилось у воєнний рік. Отже, будь-який студент факультету журналістики місцевого вишу не має достатньої практики та розуміння подій, які відбуваються на місцях.

Катерина Середа, регіональна представниця ІМІ в Миколаївській області