Нацрада має підстави відреагувати на зміну власників 1+1 – юрист ІМІ

Фото – novinite.com

Повідомлення про те, що Віктор Медведчук через свою дружину Оксану Марченко володіє часткою в телеканалах Ігоря Коломойського, спричинило бурхливу реакцію в суспільстві й у медіасередовищі. З цієї інформації починають робити висновки, зокрема журналісти “Схем” зазначають про існування союзу між Медведчуком і Коломойським.

Таке припущення може бути правдою, але варто розуміти, що це лише припущення. Одне з припущень. Про це йдеться в колонці юриста ІМІ Алі Сафарова, написаній для Ліги.

Відповідно до законодавства Британських Віргінських Островів та інших подібних так званих офшорних зон, кінцевий власник зареєстрованої там юридичної особи не розкривається. Ця особливість використовується, зокрема, під час рейдерських захоплень, коли під виглядом звичайного акціонера співвласником компанії стає компанія-конкурент. Тому під час укладання угод про продаж акцій за участю офшорних фірм особлива увага приділяється з’ясуванню, хто саме насправді купує ці акції. Часом це вдається з’ясувати, а часом – ні.

Чи з’ясовували юристи Коломойського, хто саме стоїть за новим акціонером телеканалів, ми не знаємо. З коментарів Коломойського можна зробити висновок, що не з’ясовували або не з’ясували. Це трохи дивно: зазвичай такі угоди готуються довго й ретельно, і залучені до цього процесу юристи є високооплачуваними професіоналами.  Проте дивно чи ні – припущення про те, що Коломойський дійсно не знав, що кінцевим бенефіціаром нового акціонера є Медведчук, також має право на існування.

Частка власності телеканалів, яка перебуває у володінні Оксани Марченко, дружини Віктора Медведчука, дійсно не дуже велика. Вона не дозволяє прямо впливати на редакційну політику телеканалів, змінювати керівництво чи робити якісь інші рішучі дії. Принаймні юридично, якщо ми приймаємо, що всі процедури здійснюються відповідно до законодавства і немає якихось прихованих домовленостей і важелів.

Проте акціонер навіть з міноритарним пакетом має певні можливості зіпсувати життя і бізнес юридичній особі. Насамперед такий акціонер отримує доступ до конфіденційної інформації юридичної особи, включно з фінансовою інформацією, а також, можливо, – об’єктами інтелектуальної власності, ноу-хау, особливостями внутрішніх правил і процедур тощо.  

Така конфіденційна інформація може бути використана як для просування діяльності фірми-конкурента, так і для знищення юридичної особи, в яку проник представник конкурента. Міноритарний акціонер може також заблокувати діяльність виконавчого органу через нескінченні запити, звернення і заяви, ускладнити проведення загальних зборів через вимоги про внесення до порядку денного змін тощо. Тож навіть відсутність рішучого впливу не означає взагалі відсутності впливу.

Окрім іншого, виявлення в такий спосіб нового кінцевого бенефіціара телеканалу має призвести до певних правових наслідків відповідно до Закону “Про телебачення і радіомовлення”. Адже частиною другою статті 59 цього нормативного акта телерадіоорганізація зобов’язана щороку, до 31 березня, подавати до Національної ради звіт за попередній (звітний) рік діяльності про свою структуру власності, у якому зазначаються:

• відомості про структуру власності станом на 31 грудня звітного року;
• відомості про зміни в структурі власності, що відбувалися впродовж звітного року;
• відомості про всіх осіб, які володіють або володіли впродовж звітного року прямою або опосередкованою істотною участю, із зазначенням підстав такого володіння (дата укладення відповідних правочинів або настання інших юридичних фактів), включно з відомостями про осіб, які діяли на підставі відповідних доручень, а також відомостями про всіх пов’язаних осіб (для кожної з осіб – прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса).

Частина одинадцята статті 72 Закону “Про телебачення і радіомовлення” передбачає, що за неподання або несвоєчасне подання інформації, передбаченої частиною другою статті 59 цього закону, телерадіоорганізація сплачує штраф у розмірі 5% загальної суми ліцензійного збору за всіма ліцензіями, власниками яких є порушник.

Також наявність частки власності телеканалів у Медведчука через його дружину ставить питання – чи не є це порушенням статті 8 Закону “Про телебачення і радіомовлення”? Адже жодна фізична або юридична особа одноосібно та/або спільно з групою пов’язаних осіб не має права контролювати в будь-який спосіб, зокрема через вплив на формування управлінських та/або наглядових органів телерадіоорганізації або через здійснення контролю власника телерадіоорганізації, понад 35% загального обсягу відповідного територіального телерадіоінформаційного ринку – загальнонаціонального, регіонального або місцевого.

Тож у Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та Антимонопольного комітету України є підстави для ретельного вивчення цієї ситуації та притягнення до відповідальності телеканалів “1+1”, “2+2”, “ТЕТ”. Чи будуть зазначені органи здійснювати свої функції і виконувати свої повноваження в цьому разі – ми поки що не знаємо.