У кризах і небезпечних ситуаціях людям потрібна локальна інформація, але її джерела різні за якістю та мотиваціями. В енергокризі, яку ми пережили цієї зими, потрібна була інформація про графіки відключень, пункти обігріву, аварії, транспорт, укриття, гарячі лінії, ціни на генератори й інші дуже практичні, але дуже необхідні повідомлення. Інститут масової інформації спробував розібратися в київському медіаландшафті і як він працював в умовах енергетичної кризи. 

Російські обстріли по енергетичних об’єктах призвели не лише до перебоїв з електропостачанням, а й до проблем із централізованим опаленням. У багатоповерхових будинках фіксувались аварії внутрішніх мереж, зокрема прориви труб через промерзання систем. Окремі інциденти зачіпали й редакції медіа. Наприклад, унаслідок аварії систем опалення було підтоплено офіси Інституту масової інформації на вулиці Чикаленка, редакції Телебачення Торонто та редакції “Реальної газети”, яка релокувалася до Києва з Луганщини.

Київський інформаційний простір можна поділити на кілька сегментів: комунальні медіа, незалежні міські видання, сторінки “Київ” на сайтах загальнонаціональних медіа та київські телеграм-канали, зокрема гіперлокальні та районні.

Комунальні медіа Києва, що фінансуються з міського бюджету

Показово, що київські комунальні видання так і не пройшли роздержавлення, передбаченого Законом “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації” 2015 року. За підсумками трирічної активної фази реформи, з трьох київських комунальних видань – “Вечірній Київ”, “Хрещатик” і “Українська столиця” – жодне не було реформоване. Формальним виходом стало перейменування КП “Вечірній Київ” на КП “Центр публічної комунікації та інформації” у 2018 році, однак це була радше як імітація реформи. Хоча Київська міська рада формально перестала бути засновником друкованих медіа, нові медіа однаково залишилися залежними через засноване нею комунальне підприємство. Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація наразі є засновниками або співзасновниками кількох медіа, що фінансуються з бюджету міста. Серед них – інтернет-видання “Вечірній Київ”, телеканал “Київ 24”, газета “Хрещатик” та видання “Українська столиця”. Попри різний формат і охоплення аудиторії ці медіа об’єднує спільна інституційна залежність від засновника.

  • Вечірній Київ

Одне з найстаріших київських медіа – “Вечірній Київ” – видається з 1906 року. Після набрання чинності Закону “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації” друкована версія газети припинила вихід з 1 січня 2019 року. На підставі рішення Київради від 29 листопада 2018 року КП “Вечірній Київ” було перейменовано на КП Київської міської ради “Центр публічної комунікації та інформації”, яке сьогодні є юридичною особою – видавцем і провадить діяльність за адресою на вул. Богдана Хмельницького. Саме під брендом “Вечірній Київ” функціонує онлайн-ресурс vechirniy.kyiv.ua.

Попри статус міського видання локальні київські теми, такі як комунальні проблеми, перебої з водопостачанням, ремонтні роботи в районах, займають у ній непропорційно малу частку. Натомість редакція щодня публікує зведення Генерального штабу про втрати ворога, новини про події в інших містах України (Харків, Полтавщина тощо), матеріали про спорт, культурні заходи та інформацію загальнонаціонального характеру. Наприклад, зранку 9 березня 2026 року, коли в кількох районах Києва було відсутнє водопостачання, жодної відповідної новини на сайті видання не з’явилося.

Характерними є повідомлення про роботу комунальних служб, заходи соціального захисту та міжнародні контакти столичного керівництва – зустрічі з представниками дипломатичного корпусу та іноземними парламентарями й загалом висвітлення діяльності КМДА і мера Києва Віталія Кличка.  

Скриншот ІМІ з видання “Вечірній Київ”

Така тематична структура стрічки викликає питання щодо редакційних пріоритетів видання. Чи виконує “Вечірній Київ” функцію міського медіа, тобто сервісного джерела інформації для киян про те, що відбувається в їхньому місті? Чи фактично є майданчиком для ретрансляції загальнонаціонального новинного потоку з додаванням матеріалів про діяльність міської влади? Відсутність оперативного висвітлення комунальних збоїв – тих самих, про усунення яких влада має звітувати через це саме видання, – є яскравою ілюстрацією цієї суперечності.

  • Київ 24

Телеканал “Київ 24” (КП КМР “ТК “Київ”) є комунальним підприємством, заснованим Київською міською радою. Канал позиціюється як міський інформаційний ресурс і транслює переважно новини про діяльність міської влади, зокрема оперативні зведення про роботу комунальної інфраструктури, рішення міського голови та заходи для підтримки киян в умовах воєнного стану. 

На відміну від “Вечірнього Києва”, “Київ 24” відреагував на комунальну ситуацію 9 березня оперативно. О 9:43 на сайті з’явилося повідомлення про зниження тиску у водопровідних мережах одразу в кількох районах – Солом’янському, Святошинському, Голосіївському та Подільському – через аварійне відключення електроенергії з боку ДТЕК. Це свідчить про те, що редакція принаймні фіксує гострі міські події. Втім, загальний тематичний профіль стрічки “Київ 24” виходить далеко за межі міського порядку денного. Значну частку публікацій становлять матеріали про перебіг війни на різних ділянках фронту, зведення ГШ, міжнародна дипломатія, зовнішньополітичні коментарі іноземних видань, спортивні новини. Видання, судячи зі своєї стрічки, позиціює себе радше як загальнонаціональне, ніж як власне міське медіа.

Частка новин, які стосуються безпосередньо київського порядку денного – роботи транспорту, стану доріг, комунальної інфраструктури, районних подій, рішень Київради, – у загальній стрічці є помітно меншою за контент загальноукраїнського та міжнародного рівня. Такий редакційний вибір ставить під сумнів відповідність видання своєму декларованому статусу міського комунального медіа. Бо, якщо більшість матеріалів, які виходять під брендом “Київ 24”, могли б без змін вийти на будь-якому загальнонаціональному ресурсі, виникає питання, яку унікальну функцію для мешканців столиці таке видання фактично виконує і чи обґрунтовано фінансування цієї функції з міського бюджету.

  • Хрещатик

Газета “Хрещатик” (сайт khreshchatyk.kyiv.ua) є комунальним виданням Київської міської ради й виходить у друкованій та онлайн-версіях. Формально це найстаріше з комунальних друкованих видань Київради. За самопозиціюванням редакції, видання створено “для постійного та всебічного інформування мешканців столиці про життя Києва, діяльність органів державної та місцевої влади”. Газета адресована серед іншого керівникам міських структур і комунальних підприємств та розповсюджується за передплатою.

На практиці газета “Хрещатик” перетворилася на вузькоспеціалізований майданчик для спростувань. Переважну більшість публікацій на сайті становлять матеріали двох типів:

  • офіційні повідомлення КМДА про діяльність міської влади; 
  • та спростування “фейків” і чуток про відключення води, несправності опалення, дії шахраїв тощо. 

Частота виходу новин водночас украй низька. У березні 2026 року за перші вісім днів місяця вийшло лише дві публікації, а весь лютий охоплений менш ніж десятком матеріалів. Видання, що отримує фінансування з міського бюджету, фактично не функціонує як повноцінне медіа, воно не висвітлює поточних подій у місті, не публікує репортажів, аналітики й, зокрема, не відреагувало на проблеми з водопостачанням 9 березня жодною публікацією. За своєю редакційною моделлю “Хрещатик” нагадує не газету, а корпоративний майданчик, що виходить за розкладом, визначеним не актуальністю новин, а зручністю самої редакції (або її засновника).

Усі перелічені медіа об’єднує спільна редакційна модель: вони відображають позицію та діяльність засновника – Київської міської ради та КМДА – без критичного осмислення. Закон “Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ” 2015 року мав стимулювати редакційну незалежність таких медіа, однак на практиці інституційна залежність більшості київських комунальних видань збереглася.

Незалежні київські медіа

На противагу комунальним виданням, незалежний сегмент київської міської журналістики представлений кількома помітними гравцями. Усі ці видання об’єднує відсутність інституційної залежності від Київради, що принципово відрізняє їх від комунальних медіа і дозволяє виконувати функцію, яку ті де-факто не виконують, – незалежного моніторингу міського управління в інтересах містян.

Найбільш концептуально сфокусованими є:

“Хмарочос” – київський міський журнал, заснований 2008 року, що спеціалізується на темах містобудування, архітектури, екології, мобільності та міського планування. Видання існує як громадська організація, фінансується, зокрема, коштом читацьких внесків і грантів, а його редакційна незалежність від  міської влади дозволяє критично висвітлювати рішення КМДА щодо розвитку міста. Видання публікує аналітичні матеріали про відновлення міста після обстрілів, проблеми відбудови та взаємодію мешканців з міською владою. У таких матеріалах зазвичай подаються різні позиції, зокрема коментарі влади та досвід мешканців. Наприклад, стрічка “Хмарочоса” від 9 березня 2026 року охоплює матеріали про судове рішення щодо забудови заказника “Протасів Яр”, проблему неконсервації пошкоджених київських будинків після обстрілів, спробу ЖК “Комфорт Таун” від’єднатися від Дарницької ТЕЦ – тобто теми, безпосередньо пов’язані з міською інфраструктурою, правами містян і якістю управління міським простором. 

Поряд з київськими сюжетами видання публікує матеріали про урбаністику та архітектуру в інших містах і країнах. І це не видається заповненням стрічки, а контекстом для осмислення міських процесів. Такий підхід відповідає моделі тематичного міського медіа, орієнтованого на громаду як на суб’єкт, а не лише як аудиторію. “Хмарочос” системно висвітлює конфлікти між інтересами забудовників і містян, рішення Київради щодо міського простору та проблеми, які комунальні видання або замовчують, або подають лише з позиції офіційних коментарів КМДА.

Твоє місто Київ: окремо варто згадати київську редакцію “Твого міста” – проєкт львівського медіахабу “Твоє місто”, який зосереджується на темах життєдіяльності міста, міської економіки та суспільних дискусій. Новини про київські події здебільшого мають надзвичайний або інфраструктурний характер. Стрічка рясніє темами, безпосередньо дотичними до повсякденного життя містян. Наприклад, транспортні зміни, загроза вирубування зелених насаджень тощо. Видання регулярно публікує матеріали з поясненням рішень КМДА та коментарями міської влади, однак на відміну від комунальних медіа в ньому присутній і критичний погляд. 

Сторінки “Київ” у загальнонаціональних медіа

Серед восьми аналізованих платформ виразно виокремлюються два лідери – “Суспільне Київ” і LB.ua, – які поєднують оперативність, регулярність та авторські матеріали. На середньому рівні перебувають NV і ТСН – оперативні, але без системного міського фокуса, його розмивають загальнонаціональні новини в стрічці. Рубрики “Київ” на сайтах УНІАН і Korrespondent функціонують як агрегатори з розмитою рубрикацією. “Обозреватель” є найпомітнішим майданчиком просування Кличка серед аналізованих. Novyny.live суттєво поступається всім іншим за частотою і якістю публікацій і фактично не виконує заявленої функції оперативного міського медіа.

  • Суспільне Київ – suspilne.media/kyiv

Київський розділ Суспільного мовника є найповнішим і найзбалансованішим серед усіх аналізованих платформ. Стрічка оновлюється кілька разів на день і охоплює широкий спектр тем: від наслідків атак та руху потягів у метро до акцій громадянського суспільства та стану здоров’я населення. Принципова відмінність від більшості конкурентів – наявність кількох власних журналістів на місцях і помітна кількість репортажних та аналітичних матеріалів, а не лише репосту офіційних повідомлень. Приміром, двоє кореспондентів Суспільного працювали над новиною про позачергове засідання Київради, ще одна кореспондентка відвідала акцію в центрі Києва на підтримку полонених, інші журналісти й редактори готували новини про перебої з водопостачанням у Києві, зміни в русі транспорту тощо – тобто редакція одночасно веде кілька самостійних тематичних ліній. Суспільне не уникає критичних матеріалів щодо міської влади, але водночас дотримується професійних стандартів і етики. Київський розділ фактично виконує функцію регіональної редакції з власним редакційним пріоритетом, а не просто агрегує столичні новини.

Рубрика “Київ” на LB.ua – одне з небагатьох загальнонаціональних видань, де київський розділ наповнюється систематично і підписаними матеріалами кількох конкретних журналістів. Стрічка на 9 березня охоплює такі теми, як нездатність Київради ухвалити план стійкості через відсутність кворуму, викриття каналу незаконного збуту зброї, схеми з фейковими науковими працівниками для ухилення від мобілізації, падіння тиску води в чотирьох районах та обмеження руху транспорту. Кожен матеріал підписаний автором – Наталкою Лотоцькою, Танею Матяш, Іванною Капустянською, – що вирізняє LB на тлі безіменних стрічок. Тональність незалежна: видання публікує і звіти КМДА, і матеріали про провали Київради, і репортажі з протестів (зокрема, про захист Протасового Яру). Новина про падіння тиску води в Києві 9 березня вийшла оперативно і з поясненням причин. Загалом LB.ua – один із двох найсильніших гравців серед аналізованих платформ.

  • NV

Київська сторінка NV має виразну структуру, оперативно реагує на надзвичайні події в місті. Наприклад, новина про знеструмлення об’єктів водоканалу і слабкий тиск на правому березі вийшла вранці 9 березня. Рубрика охоплює не лише надзвичайні події, а й системні міські теми, реконструкція мосту Патона подається з позицією НАНУ (“ще можна врятувати”). Видання також знімає міські події власними силами, зокрема публікує розгорнутий репортаж із Маршу жінок, що свідчить про присутність журналістів на місцях. Тональність щодо КМДА переважно нейтральна, Кличко фігурує як джерело, а не як герой. Серед аналізованих платформ NV посідає проміжне місце між лідерами (Суспільне, LB.ua) і агрегаторами, бо, з одного боку, видання має власне виробництво і редакційний погляд, але з іншого – київська рубрика залишається все ж частиною загального сайту, а не самостійним редакційним проєктом.

  • Novyny.live

Київська сторінка Novyny.live має виразну структуру – головний матеріал дня, бічна колонка з найсвіжішими заголовками, тематична сітка публікацій і окремий блок “Топ-5 новин”. Стрічка 9 березня охоплює широкий спектр тем: від плану стійкості Київради – через слабкий тиск води й аварійне відключення, ціни на паливо на АЗС – і до стану мосту Патона. Оновлення відносно регулярне, кілька матеріалів на день. Однак найпоказовіший елемент сторінки – це окремий блок з хештегом #ВіталійКличко, де зібрано матеріали про міського голову. Такий блок є рідкістю серед аналізованих платформ і свідчить про певне редакційне упередження. Кличко тут розглядається як окремий персонаж, що потребує систематичного моніторингу, причому з помітним критичним нахилом:

УНІАН 

Київський розділ УНІАН існує без виразної редакційної концепції, серед найсвіжіших матеріалів домінують погодні зведення. Погода фактично відіграє роль наповнювача, який маскує низьку частоту редакційних публікацій. На цьому тлі виділяються лише поодинокі матеріали, повідомлення КМДА про мокрі плями в метро чи про стан мосту Патона. Саме видання є одним з найбільших агрегаторів новин в Україні, стрічка рясніє гороскопами, місячними календарями, рецептами та порадами про розсаду поруч із новинами – тобто рубрикація розмита і не утворює самостійного міського порядку денного. УНІАН активно публікує офіційні повідомлення від КМДА та Кличка і практично не генерує власних критичних матеріалів про міську владу. Рубрика “Київ” на сайті фактично є набором тегів, а не самостійним редакційним продуктом.

Скриншот ІМІ із сайту УНІАН

  • Кореспондент

Кореспондент має виражений таблоїдний підхід до київських новин. Поруч із київськими матеріалами – зміна маршрутів тролейбусів, кримінал – стоять новини про удари по Харкову та Одесі, про контррозвідку ЗСУ, про терористів у США. Власне, київський контент зводиться до повідомлень про надзвичайні події, кримінал і транспортні зміни, без жодних ознак аналітики, репортажів чи розслідувань. Рубрика оновлюється відносно регулярно, але завдяки ретрансляції, а не редакційного виробництва. Критики КМДА чи Кличка в стрічці не помітно. Але не через лояльність, а через відсутність будь-якого системного інтересу до міської політики як такої.

  • ТСН

Київська рубрика ТСН фіксує гострі події, наприклад новина про зникнення води в чотирьох районах вийшла о 9:10 9 березня, тобто видання відреагувало доволі оперативно. Проте тематична структура стрічки еклектична, поруч із комунальною аварією – “дівчина випала з вікна”, “чоловік зупинив рух метро посередині тунелю”, “обвалилася стеля в підземному переході”. По суті, це міський таблоїд, де порядок денний формується навколо надзвичайних подій, кримінальних хронік і курйозів. Показово, що в правій колонці сайту поруч із київськими новинами стоять матеріали про мирні переговори, Лігу чемпіонів і розлучення українського співака. Тобто редакційні межі між “Київ” і “все інше” дуже розмиті. Системних матеріалів про міську політику, бюджет, рішення Київради чи урбаністичні конфлікти в стрічці немає. Критики КМДА чи Кличка так само не видно, але не через просування мера, а тому, що міська влада як така ТСН цікавить переважно у форматі скандалів і надзвичайних подій, а не як предмет журналістського матеріалу.

  • Обозреватель 

Київська рубрика “Обозревателя” є найпомітнішим прикладом неприхованого просування Кличка серед аналізованих платформ. Серед публікацій – “Кличко подякував Мерцу за допомогу Україні”, “Кличко наголосив, що цієї зими Києву дуже буде потрібна допомога”, “підписано меморандум між КМДА та Сенатом Берліна”. Контент, який за своєю функцією ближчий до пресслужби КМДА, ніж до незалежного видання. Критичних матеріалів щодо міської влади в стрічці практично немає. “Обозреватель” також тяжіє до сенсаційних і lifestyle-матеріалів. Оновлюваність висока, але тематичний фокус розмитий, київська рубрика не формує самостійного порядку денного щодо міста і дублює офіційну риторику КМДА.

Скриншот ІМІ з видання Oboz.ua

Телеграм-канали як джерело оперативної інформації

Важливу роль у київському інформаційному просторі відіграють телеграм-канали, які забезпечують швидше поширення локальної інформації, ніж будь-яке з аналізованих онлайн-медіа. Саме через телеграм кияни дізнаються про повітряні тривоги, обстріли, аварії на мережах і перекриття руху – нерідко за десятки хвилин до появи відповідних матеріалів на новинних сайтах.

Найбільші київські телеграм-канали – зокрема, “Реальний Київ”, “Київ Інфо”, “Труха Київ” і “Київ Оперативний” – працюють у форматі цілодобової хроніки подій і мають значну аудиторію. Проте висока оперативність досягається ціною верифікації, повідомлення переважно публікуються без зазначення джерела, на основі анонімних повідомлень або інформації із соціальних мереж. Характерний приклад – публікації “Трухи Київ” про нібито “примусову мобілізацію”

Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Труха Київ”

Окрім низької достовірності окремих матеріалів, подібні канали демонструють виражене тяжіння до хайпових тем і емоційного подання, апелюють до тривоги, обурення чи сенсаційності. Це підвищує залученість аудиторії, але знижує довіру до каналів і інформаційну цінність контенту. Повідомлення з таких каналів потребують додаткової перевірки.

Окрему нішу займають сервісні телеграм-канали офіційних структур – ДТЕК Київські електромережі та Київтеплоенерго. На відміну від агрегаторів новин ці канали є безпосередніми джерелами інформації про стан інфраструктури. Вони публікують графіки відключень, повідомлення про аварійні ситуації та терміни їхнього усунення. Достовірність таких повідомлень принципово вища – не через редакційні стандарти, а через інституційну відповідальність джерела. Водночас вони не є медіа в повному розумінні, бо їхня функція обмежена технічним інформуванням і не передбачає ні критичного аналізу, ні ширшого міського контексту.