Медіаландшафт Житомирщини: як війна позначається на роботі журналістів

Змінювати формат роботи, шукати нові джерела доходів або скорочувати штат співробітників, пристосовуватися до нових правил роботи журналістів, а ще працювати в умовах відімкнень електрики – це все пройшли житомирські медійники впродовж року повномасштабної війни. Такі труднощі неабияк загартували і об’єднали журналістську спільноту, тож працівники медіа продовжують відбивати інформаційні атаки й боротися з фейками.

З перших тижнів повномасштабного вторгнення російських військ на територію України значна частина житомирських редакцій перейшла на цілодобовий режим роботи. Журналісти працювали дистанційно і були на постійному зв’язку з речниками офіційних структур.

Перша проблема, на яку нарікали журналісти, – зволікання: після кожного бомбардування або ракетної атаки медійникам доводилося годинами чекати на офіційні повідомлення і коментарі. Водночас телеграм-канали і вайбер-групи рясніли фейками й світлинами з місць влучання. Це підривало довіру до місцевих ЗМІ, адже іноді читачі звинувачували їх у приховуванні інформації.

Більшість газет не друкувалася в перші тижні війни, але журналісти продовжували інформувати аудиторію онлайн.

"Наша редакція від 24 лютого минулого року понад місяць не виходила – упродовж березня (це чотири номери) і один номер у квітні. Проте ми особливо активно в цей час працювали в соцмережах і на сайті. Щодня без вихідних співпрацювали з Хорошівською селищною радою, поліцією, військовими та інформували жителів про оперативну ситуацію в громаді. Так само співпрацювали з Іршанською та Новоборівською селищними радами, щоб максимально інформувати населення про те, що відбувається в громадах і що важливо робити в кожному конкретному моменті. А також координували волонтерський рух. Повідомляли, що і куди приносити для підтримки ВПО, родин, які потребували допомоги, інформували про необхідність допомоги в будівництві блокпостів тощо. Давали оголошення про необхідність участі у виготовленні маскувальних сіток, забезпеченні матеріалами для них тощо. Із квітня регулярно щотижня стала виходити газета, проте чорно-біла. Мусили економити на всьому, бо реклами не було зовсім, а пізніше впродовж року з’явилась, але дуже мало. Та й зараз її майже нема", – розповіла головна редакторка Хорошівської газети "Прапор" Галина Мінялук.

Злочини проти медіа

За даними Моніторингу російських воєнних злочинів, що здійснює Інститут масової інформації, за рік та два місяці з початку повномасштабного вторгнення Росія скоїла 509 злочинів проти журналістів та медіа в Україні. До цього переліку потрапило два злочини щодо медіа Житомирської області на початку березня 2022 року.

02.03.2022. У Коростені внаслідок удару з повітря зруйновано телевежу "Коростень-медіа"
05.03.2022. На сайт видання Житомир.info відбулася DDoS-атака. Хакери внесли зміни в новину про обстріли населених пунктів, повідомляється на сайті видання.

"Через великі авіаобстріли та бомбардування Коростенського району в лютому, березні, квітні була призупинена робота та вихід (протягом квітня) газети "Іскоростень", оскільки не працювали поштові відділення і друкарня, а також було скорочено трансляцію деяких телепрограм та радіоефірів, особливо розважального характеру. Телебачення і радіо своєї роботи не припиняло, транслювали й продовжуємо транслювати марафон єдиних новин, також програми власного виробництва. Це актуальні новини дня, інформаційні щоденні сюжети, прямі ефіри, які важливі у воєнний стан. Також цілодобово щодня по радіо і телебаченню подається попередження та про дії населення під час сигналів повітряної тривоги. "Коростенське телебачення" працювало постійно з 24 лютого, лише на деякий час через пошкодження телевежі від авіаобстрілу 2 березня 2022 року було призупинено подання сигналу в Т2. З 15 квітня 2022 року робота була відновлена. Транслювання в кабельній мережі не зупинялося. Підприємство забезпечене інтернетом, оскільки має свій старлінк, що дає змогу мати і інтернет, і проводити знімання поза межами студії на виїзді", – розповіла очільниця КП "Коростеньмедіа" Світлана Барановська.

Директорка "Житомир.інфо" Юлія Новицька в коментарі ІМІ розповіла, що після березневої кібератаки їхня редакція заручилася допомогою спеціалістів, які поставили захист на сайт. Це допомогло відбивати подальші атаки на сайт.

У коментарі ІМІ консультант із цифрових технологій Віталій Мороз розповів, що впродовж року кіберзлочинці намагалися декілька разів вчиняти атаки на "Житомир.інфо", маючи на меті ускладнити доступ користувачів до контенту сайту або ж унеможливити роботу сайту.

"Тільки в період із 2 жовтня до 27 листопада 2022 Deflect відбив щонайменше 12 потужних DDoS-атак проти "Житомир.інфо" – в цих атаках використовувалися тисячі унікальних IP-адрес, "поганий" трафік на сайт сягав мільйонів запитів на кілька хвилин. Без спеціалізованого софту, сайт би не витримав. Найбільша атака відбулася в період 27–30 жовтня 2022 року: зловмисники використали понад 100 тисяч IP-адрес для атаки, й атака згенерувала більш як 33 мільйони запитів на сайт (хіти)", – пояснив Віталій Мороз.

За даними ГУНП у Житомирській області, у 2023 році до них не надходили повідомлення щодо кібератак на медіа та на сайти органів влади.

Також у відповідь на інфозапит правоохоронці повідомили, що 2023 року до територіальних підрозділів ГУНП в Житомирській області не надходило звернень щодо перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

Доступ до інформації

Водночас журналісти, які впродовж року висвітлюють тему війни і їздять на позиції до військових, нарікають на проблеми з доступом, нові правила акредитації і збільшення числа пресофіцерів, з якими потрібно погоджувати поїздку (навіть якщо йдеться про знімання на півночі Житомирської області).

Про свій досвід нам розповів журналіст Першого Житомирського Костянтин Кас’ян, який раніше працював у проєкті "Війна. Житомирщина".

"До весни 2023 року було не те щоб легше домовитися з військовими і їхати знімати, а було менше бюрократичних процедур. Раніше як було: у вас була акредитація, ви домовлялися з командиром на місці, він це погоджував зі своїм керівництвом, і все. Тобто потрібно було зробити декілька дзвінків, які стосувалися лише військової сфери. Зараз, наприклад, ми їздили на північ Житомирської області (а все, що за Варшавкою, – то вже жовта зона), нам все погодили, посприяли в зніманні. Просто на етапі домовленостей додалася ще одна ланка – оперативне командування в цьому прикладі ОК "Північ". Тепер не досить домовленості з командиром. Треба домовитися з пресслужбою відповідної бригади. Якщо вона погодиться, тоді пишете запит на відповідне оперативне командування, зазначаєте в запиті бажані дати зйомки та всю команду, з якою ви будете їхати. Тепер водію потрібна акредитація. Треба також зазначити машину (марку та державний номер), що є дуже проблемним. У попередніх поїздках ми з колегами до останнього не знали, хто буде нашим водієм, бо такого було важко знайти, а зараз треба його вказати ще на етапі домовленостей. Найбільш дивним обмеженням є те, що тепер знімання цивільного населення в жовтій зоні є неможливим без попередньої згоди оперативного командування. Тобто необхідно домовлятися з пресслужбою та відповідною бригадою, якщо потрібно зняти цивільних потерпілих. Це обмеження не зрозуміле та ускладнює зйомку, особливо якщо необхідно зняти наслідки трагедії. Якщо раніше можна було просто знайти машину та водія, то тепер без домовленостей з військовими та оперативним командуванням не обійтись", – розповідає Костянтин Кас’ян.

Скорочення і багатозадачність

З початком війни велика кількість журналістів втратила роботу або пішла у вимушену відпустку, редакції ввімкнули режим економії, оскільки втратили доходи у вигляді реклами.

"До війни на телеканалі працювало 32 людини, але з початком повномасштабного вторгнення 15 людей вимушені були піти у відпустку за власний кошт. Це ведучі, адмінперсонал та працівники продакшну", – розповідав директор телеканалу "СК1" Сергій Козел.

Водночас журналістам, які залишилися в професії, довелося опановувати навички воєнної журналістики, фіксувати наслідки атак, спілкуватися з людьми, які втратили рідних і майно.

Журналістка Ірина Кирилович на початку повномасштабної війни працювала регіональною кореспонденткою телеканалу "Рада", її сюжети і ввімкнення про бомбардування цивільних об’єктів виходили в національному марафоні "Єдині Новини". Ірина зізнається, що в перебігу справи вивчала всі тонкощі прямих ефірів і висвітлення війни.

"З 1 лютого я почала працювати на центральному телеканалі, не встигла навіть опанувати специфіку роботи, як почалося вторгнення і ми перейшли на цілодобовий режим роботи, в марафон. Я вмикалась у прямий ефір майже щодня. Спершу це була літня кухня батьків, ванна, вулиця – тобто ті місця, де ловив інтернет. А потім місцем ввімкнення стали вирви від бомб, знищені будинки, обстріляні об’єкти, лікарні з потерпілими. Ми вчилися в процесі: працювати в прямому ефірі в марафон, збирати швидко інформацію, опановувати емоції, бути насамперед психологами й підтримкою для потерпілих. Було дуже важко емоційно, коли сльози навертаються від побаченого, а треба стримувати емоції і говорити на всю країну правдиву, об’єктивну та збалансовану інформацію. Дивно звучить, але це був неймовірний досвід. А з емоційними наслідками нам ще довго розбиратись", – говорить Ірина. Зараз вона працює лінійною продюсеркою телеканалу "Суспільне Житомир", разом з колегами вони регулярно проходять навчання з домедичної допомоги й тренінги з психологічної стійкості, адже через рік війни зрозуміли, що, тільки подбавши про себе, зможеш якісно виконувати роботу надалі.

Психологічна стійкість

Наприкінці 2022 року в Житомирі розпочав свою роботу журналістський хаб "Медіабаза", який став місцем зустрічей для багатьох журналістів. Найбільший запит у хабі мають саме тренінги з першої допомоги й психологічної безпеки журналістів. Медійники зізнаються, що через рік постійної психологічної напруги в них виникає потреба в психологічній підтримці.

"Це відбувається хвилями. Найважче, коли багато похоронів Героїв поспіль, а я роблю репортажі з усіх без винятків. Бувало по кілька похоронів на тиждень. Абстрагуватися важко. Постійно якесь безсилля, апатія. Я почала шукати в інтернеті, як себе підтримати. Спочатку знайшла групові сеанси для журналістів – трохи допомогло. Зараз теж відвідую онлайн-навчання – дійсно допомагає. Навчили розуміти, що відбувається з нами в момент емоційної напруги, перемикатися, спокійніше проживати важкі емоції. Важливо відновлювати свої ресурси, робити те, що любиш. Для мене це квіти, сад. І так, щоб розвантажитись, я сапала клумбу в січні, бо мене накривало, а погода була сонячна і виліз бур'ян", – ділиться редакторка інтернет-видання "Твій Романів" Марина Кондратюк.

Головні виклики і рішення

Як ми вже згадували, від початку повномасштабної війни велике число редакцій втратило фінансування. Деякі проєкти були змушені припинити роботу, деякі почали шукати додаткові джерела фінансування: писати грантові заявки, звертатися по допомогу до медійних організацій.

Для інтернет-видання "Твій Романів" реклама була основним джерелом фінансування, розповідає редакторка Марина Кондратюк. Отримання декількох грантів додало журналістці впевненості та допомогло залишитись у професії. Марина зізнається: вона дотримується професійних стандартів, маркує рекламні публікації і не готова на компроміси, адже репутація медіа є вкрай важливою для отримання грантів.

"Мені пощастило з першого разу отримати грант. Але це так склалося. Бо за цей період я подала більш ніж 40 заявок. Двічі виграла стипендію, раз писала матеріал на потрібну тему, і після публікації мені за нього заплатили. А ще отримала павербанк. Це дуже підтримало, принаймі я більш-менш упевнена у своїй перспективі на роботу, адже вклала гроші в технічне забезпечення сайту. Усі платні матеріали на сайті позначаються. Політична реклама з початком вторгнення зникла. Деякі політики цікавилися, але склалося враження, що не хочуть дотримуватися вимог: укладати договори та маркувати тексти позначкою "реклама". А по-іншому не хочу працювати я. Є політики, які відмовилися від співпраці на період війни, бо не на часі", – розповіла Марина Кондратюк.

Також великим викликом для журналістів були блекаути восени й узимку 2022–2023 років. Не маючи можливості повноцінно наповнювати сайти, редакції робили акцент на соцмережі, і це спрацьовувало. Не всі житомирські ЗМІ змогли придбати зарядні станції і старлінки, але під час відімкнень електрики журналісти й фрилансери мали можливість працювати в журналістському хабі "Медіабаза".

"Після обстрілу росіянами об'єкта енергетики в Житомирі 9 березня вперше не змогла вранці оперативно відписати новини, адже вдома, звідки працювала того дня дистанційно, не було світла, інтернету і зв'язку. Одразу згадала про Медіабазу, куди й поїхала працювати зі своїм ноутбуком. Там було все, що потрібно для роботи журналістам. День, як зазвичай після обстрілів, виявився насиченим новинами й ввімкненнями в ефіри місцевих посадовців. Усе важливе змогла оперативно відписати завдяки безперебійному електропостачанню та інтернету в Медіабазі", – пригадує журналістка Укрінформу Ірина Чириця.

Отже, можемо зробити висновки, що журналісти Житомирської області стійко подолали всі виклики, з якими зіткнулися впродовж року війни, напрацювали алгоритм дій на випадок небезпеки, продовжують навчатись і підтримувати одне одного.

Оксана Трокоз, регіональна представниця Інституту масової інформації в Житомирській області