“Росія забере схід України, а Польща захід” – таке можна почути в колі представників “російських демократичних сил”, уже офіційно прилаштованих при ПАРЄ. Визнати та засудити воєнні злочини своєї країни більшість російських “опозиціонерів” в еміграції не наважується. Натомість вони собі вигадують “майбутню демократичну Росію”, яка колись якось станеться.
Тим часом стратегія Росії проти України взимку 2025–2026 років – це холод як зброя, тепло та електроенергія як цілі. Вона ґрунтується на злочинах проти людяності. Саме так СБУ кваліфікувала масові обстріли російською армією енергетичної інфраструктури України під час сильних морозів. Це ставить російські атаки по українських мирних територіях в один перелік з геноцидом, а путінський режим – зі сталінським та гітлерівським. Кремль, що передбачувано, на це не зважає. Вкотре. Але на злочини своєї країни особливої уваги не звертають і росіяни, які називають себе “антипутіністами” чи “опозицією”, мріючи про “нову Росію” та безбідно живучи в країнах Заходу.
У лютому 2026 року вже помітно, що колись найяскравіший серед російських “антипутінський” проєкт сходить нанівець. За два роки після загибелі Алєксєя Навального медійна активність його послідовників звузилася до дещо нафталінової форми відеозвернень Юлії Навальної та журналістських розслідувань “Команди Навального”.
Юлія Навальна не змінює риторики
Юлія Навальна надалі грає в лідерку опозиції та раз у раз говорить про “політичний перехід” після Путіна. Майданчики Навальної також висвітлюють її участь у заходах пам’яті Алєксєя Навального (наприклад, у Парижі), що використовують як платформу для навернення чи утримання прихильників. Також Юлія демонструє, що підтримує пряму комунікацію зі своєю аудиторією і записує відеовідповіді на листи росіян. Але всі ці її роздуми, як і раніше, зводяться до спроб виставити громадян Росії жертвами диктатора Владіміра Путіна.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Юлия Навальная”
Говорячи про війну, розв’язану російською державою, Юлія не згадує, що це війна проти українців, що вона відбувається на території України. Росіянка слово “Україна” просто не вимовляє.
Команда Навального шукає палаци Путіна
“Команда Навального”, вона ж Фонд боротьби з корупцією, займається переважно антикорупційними розслідуваннями з фокусом на Путіні, як на найбільшому злі. Протягом січня “Команда” продовжувала викривати нові палаци Путіна в окупованому Криму та нагадувала, як викривала палаци раніше.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Команда Навального”
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Команда Навального”
Поміж тим ці розслідувачі виявили, що люди замерзають у Росії через “катастрофу” в житлово-комунальній сфері. Біду навальністи списали на корумпованого міністра ЖКГ та його коханку.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Команда Навального”
На цьому тлі “Команда Навального” бере участь у передвиборчій кампанії в Росії й агітує проти партії “Единая Россия”, називаючи її головним інструментом руйнування країни.
Ілля Яшин ходить до фітнес-центру
Тим часом Ілля Яшин, який також приміряв на себе роль наступника Навального, деактивувався ще глибше.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Илья Яшин”
Поряд зі звітами про свої досягнення у фітнес-центрі Яшин розміщує роздуми про війну та тяжке майбутнє Росії, де бідкається, що за фасадом російських парадів виявилась “убога армія”, та сумує через “нескінченні м’ясні штурми”, що призводять до величезних втрат серед росіян. Але Ілля не випромінює такої самої емпатії до жертв російської агресії, змушених відбивати м’ясні штурми убогої армії.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Илья Яшин”
Крім того, Ілля Яшин аноснує свої поодинокі зустрічі з “антивоєнними росіянами” в еміграції для обговорення “нових проєктів демократичної опозиції”. З насліддям Навального Яшин себе, схоже, більше ніяк не пов’язує.
Платформа при ПАРЄ
На тлі згасання зірки навальністів у Європі формується нова когорта претендентів на Кремль, щоправда переважно зі старих кадрів. При Парламентській асамблеї Ради Європи 26 січня 2026 року створили “Платформу російських демократичних сил”. До неї ввійшли 10 більш-менш відомих критиків Путіна і ще п’ять представників корінних та нечисленних народів. Що робити з цією “Платформою”, її члени ще не домовилися, ба більше: навіть посварилися. Владімір Кара-Мурза звинуватив Гаррі Каспарова в “хамстві й підлих образах” та заявив про свій вихід з “Антивоєнного комітету Росії”, щоб не залишатися “в одній організації”. Втім, ані той, ані інший не пояснили, як вони співпрацюватимуть у межах іншої організації – платформі при ПАРЄ. Тим паче що мають розбіжності в поглядах на її завдання.
Владімір Кара-Мурза акцентує на звільненні всіх затриманих у Росії за антивоєнні висловлювання та констатує необхідність повернення депортованих українських дітей.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Владимир Кара-Мурза”
Водночас Владімір встигає турбуватися про світову політику, зокрема про долю Ірану.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Владимир Кара-Мурза”
Щодо України Кара-Мурза не зосереджується на конкретних епізодах злочинів Росії, у своїй риториці він за все хороше і проти всього поганого.
Гаррі Каспаров так само узагальнено пише в себе в телеграм-каналі про “підтримку України”, хоча називає її пріоритетом. А от щодо Росії, то тут його наміри зовсім не ті, що в Кара-Мурзи. Каспаров висловлює бажання підвищити свій статус у ПАРЄ, взявши участь у виборах до парламентської асамблеї.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Гарри Каспаров”
Тобто особливої обізнаності щодо наслідків російських обстрілів України, яку нібито збирається “підтримувати”, Каспаров також не продемонстрував і колег цією тематикою турбувати не став. Втім, це не найгірше, що могло статися з російською “Платформою”. Участь у ній колишньої членкині навальнівського ФБК Любові Соболь – те, що зводить до нуля будь-які сподівання на адекватність об’єднань російських “опозиціонерів”.
Любов Соболь навіть не приховує своєї підривної діяльності в середовищі “опозиціонерів” і відкрито просуває старі вигадки кремлівської пропаганди про непереможність російської армії та про претензії Польщі на території України.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Любовь Соболь”
Михаил Ходорковський – у меншості серед учасників “платформи” при ПАРЄ. Він таки визначає удари по енергетиці України як свідоме створення гуманітарної катастрофи.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Михаил Ходорковский”
Але видається, що Ходорковський порушує тему України більше для проформи. Дослідження телеграм-каналу опального російського бізнесмена показує, що його більше цікавить політика США і її наслідки для Венесуели та Ірану. Принаймні про це Ходорковський пише значно частіше. Власне, це основна тематика його дописів.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Михаил Ходорковский”
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Михаил Ходорковский”
Андрій Волна не просто належить до меншості, що помічає російські обстріли цивільних об’єктів України, а є її найрадикальнішим представником. Спроби російської армії зруйнувати українську енергетику та залишити українців сам на сам з морозами Андрій називає “символом російської тупої жорстокості”.
Скриншот ІМІ з фейсбук-сторінки Andrey Volna
Інша риторика з боку Андрія Волни була б украй дивною, адже він, живучи в Естонії, час від часу буває в Україні і як хірург співпрацює з українськими медиками. Але його позиція не є репрезентативною для “Платформи російських демократичних сил”. Видається, ніби Волна опинився не в тій компанії.
Наталія Арно, засновниця Free Russia Foundation, як і більша частина учасників “Платформи”, схиляється до узагальнень і усереднень. Пріоритетами вона називає насамперед звільнення російських політв’язнів, потім уже підтримку українських військовополонених і цивільних заручників.
Скриншот ІМІ з фейсбук-сторінки Natalia Arno
Арно в інтерв’ю проєкту Радіо Свобода “Кавказ.Реалії” нібито теж визнає, що російський режим коїть злочини, навіть пропонує створити воєнний трибунал. Але виявляється, що йдеться про злочини всередині Росії.
“Я ж запропоную створити воєнний трибунал щодо злочинів, які починаючи з 1999 року вчинялися всередині Росії: вибухи будинків у Москві, Волгодонську, Буйнакську, війна в Чечні тощо”, – заявляє Наталія Арно.
Тобто ще одна російська “опозиціонерка” намагається довести, що росіяни є лише жертвами путінського режиму і перебувають поза підозрою щодо співучасті в його злочинах.
Надєжда Толоконнікова на тлі гуманітарної кризи в Україні, що стала наслідком російських обстрілів розповідає в інтерв’ю сайту “Эхо” про якусь невизначену “підтримку воєнних потреб України” і у тому ж дописі висловлює значно глибоку стурбованість долею феміністок в Росії.
Скриншот ІМІ з сайту Эхо
“Я хочу, щоб антипутинські росіяни не боялися слова “фемінізм”, як бояться його російська влада. Отже, голоси феміністок мають бути представлені, і я рада служити і бути цим голосом, доки є в цьому потреба”, – каже учасниця групи Pussy Riot
Марк Фейгін, завсідник інформаційного простору України, найбільше уваги надає аналізу стану російської економіки та обговоренню геополітичних стратегій. Гуманітарна ситуація в Україні, спричинена російськими обстрілами не стала бодай однією з тем його регулярних стрімів.
Скриншот ІМІ з фейсбук-сторінки Natalia Arno
Скриншот ІМІ з фейсбук-сторінки Mark Feygin
Така діяльність Фейгіна більше відволікає увагу від злочинів Росії, ніж пропагує ідеї спрямовані проти путінського режиму.
Дмітрій Гудков, ексдепутат російської Держдуми, також виставляє росіян жертвами, декларує намір їх рятувати, зокрема на території ЄС, та обіцяє “дорожню карту” для переходу Росії від диктатури до демократичних інститутів.
Скриншот ІМІ з фейсбук-сторінки Дмитрий Гудков
Про війну Росії проти України, яку називає “СВО”, хоч і в лапках, Гудков згадує у контексті переїзду своєї сім’ї до Європи та нарікає, що “шлях до миру виявився таким довгим”. Але таки визнає, що таки бомби приносять українцям смерть. Хоч не артикулює чітко, чиї бомби, лише зазначає, що Путін “бере” чужі території повільніше за Сталіна.
“В этот день остаётся пожелать друг другу только одного: сил и удачи”, – наголошує Гудков у фейсбуці, хоч залишає без відповіді запитання про те, хто той його друг.
Втім, пафосний допис “до дати” про все і ні про що, як і прокламації про порятунок росіян, губляться в масі геополітичних роздумів та світоглядних висновків Дмітрія Гудкова.
Скриншот ІМІ з фейсбук-сторінки Дмитрий Гудков
Скриншот ІМІ з фейсбук-сторінки Дмитрий Гудков
Ще один учасник “Платфорими російських демократичних сил, голова ради товариства “Меморіал” Олег Орлов протягом січня медійною активністю не відзначився, навіть на рівні соцмереж. Так само своїм непублічним життям живуть і 5 представників корінних та малочисельних народів, яких записали до цієї “платформи”. З того моменту про наслідки участі представників цих народів Росії у війні проти України публічних заяв представники не робили.
Криза російської “опозиції” через відірваність від реальності
Таким чином дослідження публічних заяв представників російської “опозиції” в еміграції показує, що більшість з них просто не звертають уваги на систематичне руйнування енергосистеми України та злочинні спроби знищити українців. Натомість вони зосереджені на внутрішніх проблемах РФ та просуванні тези про росіян як “жертв режиму”. А також на власному добробуті та на прилаштуванні співвітчизників у Європі. Лише поодинокі російські емігранти-активісти визнають, що російськіі атаки – є свідомим створенням гуманітарної катастрофи, що призводить до жертв серед цивільних. Але навіть ті діячі, які декларують підтримку України, за поодиноких виключень, замість реальної допомоги жертвам агресії, зміщують фокус уваги на геополітичні роздуми про США, Іран та Венесуелу. Тоді як окремі “опозиціонери” фактично транслюють кремлівські наративи.
Це лише підкреслює критичний стан російської “опозиції” на початку 2026 року, її роздробленість та відірваність від реальності, в якій їхня країна намагається знищити Україну. Виглядає, що російська “опозиція” не здатна сформувати єдиний фронт, який би визнав співучасть російського суспільства у війні, який би усвідомив, що без такого визнання неможлива спокута, а тому неможлива і “майбутня демократична Росія”.
