Інформаційна булімія: як ЗМІ можуть провокувати паніку

Фото – lfb.org

Надмірна емоційність новин та вал негативної інформації можуть призвести до значного зростання соціальної напруги в суспільстві, що, зі свого боку, може стимулювати вияви масової істерії. 

Масова істерія – це стан загальної нервозності, страху і підвищеного збудження як реакція на загрозу, особливо якщо загроза стосується безпосередньо життя і здоров'я. 

Як-от у випадку спалаху хвороби, зумовленої новим штамом коронавірусу (Covid-19).

Вияви масової істерії можуть бути спровоковані й засобами масової інформації. 

Відомим прикладом цього є радіопередача на основі роману Герберта Веллса "Війна світів", яку транслювали в ніч перед святом нечистої сили – Гелловіном у 1938 році і яка спровокувала масову істерію. Хоча в процесі передачі декілька разів повідомлялося, що це художня фантазія, тисячі американців повірили, що вони є слухачами справжнього репортажу про вторгнення марсіян. Почалася паніка, а деякі мешканці штату Нью-Джерсі, де нібито відбувся десант прибульців, залишили свої домівки. Осіб, які найсильніше піддалися паніці, важко було переконати, що жодного вторгнення марсіян не було.

Як уже писав ІМІ у своєму досліджені "Смертельний вірус" та мовчанка влади: що насправді спровокувало події в Нових Санжарах", ЗМІ значною мірою відповідальні за події, що сталися на Полтавщині: "Ситуація, яка склалася навколо повернення українців із зони епідемії коронавірусу в місті Ухань, спровокована значною мірою нагнітанням емоційно забарвленної інформації про хворобу в медіа".

Масова істерія призводить до паніки, що є формою масової поведінки, коли люди, зіткнувшись із небезпекою, виявляють некоординовані реакції.

Про шкоду паніки та правила комунікації під час спалахів хвороб каже й колишня міністерка охорони здоров'я Уляна Супрун у своєму блозі: "Важливість зрозумілої та ефективної комунікації складно переоцінити. Багатьох "монстрів" можна позбавитися, якщо правильно пояснити, що їх не існує або ж як треба з ними поводитися. Страх, паніка та хаос у цій справі – наші вороги. Клікбейтні заголовки та паразитування на темі – також".

У своїй статті "Продукування негативних емоційних станів засобами медіа" дослідниця Оксана Ромах розглядає найбільш популярний серед медіа спосіб впливу на аудиторію – емоційний і перелічує спектр інструментів для впливу на людську свідомість: "навішування ярликів, стереотипізація, використання маркерів, використання емоційно забарвленої лексики. Усі ці механізми спрямовані на те, аби викликати в читача бурхливі емоції, як правило незгоду, обурення, страх, ненависть".

Саме емоційно забарвлені новини краще запам'ятовуються і швидше спричиняють когнітивний ефект.

Про це пишуть багато психологів, зокрема М. Кузнецов у своїй статті "Емоційна пам’ять людини" ("Вісник Харківського національного університету"). У ній ідеться, що "інформація, емоційна забарвленість якої відповідає емоційному стану, актуалізованому при запам’ятовуванні, краще запам’ятовується". 

ЗМІ та журналісти більше орієнтовані на новини, що спричиняють негативні емоції. Про це свідчить дослідження Центру контент-аналізу, згідно з яким понад третину матеріалів (33%) в онлайн-медіа несуть негативні емоції і лише 8% – позитивні.

Політтехнолог Дмитро Бачевський вважає, що "негативні" новини краще продаються: "Існує кілька причин, які перетворюють інформаційний простір України на суцільне пекло. Найперша – полягає в тому, що негативна новина завжди краще "продається". Журналісти це чудово знають, як і багато хто з них усвідомлює руйнівний вплив таких новин на моральне здоров’я нації. Але, на жаль, у конфлікті особистих інтересів та суспільних найчастіше перемагають професійні. І журналіст автоматично обирає заголовок і подання, щоб максимально вразити глядача. А реакція на позитивні новини є менш потужною. І майже зовсім немає реакції на нейтральні новини, які не сигналізують про небезпеку і не обіцяють ніякої особистої користі". 

У сучасному світі люди споживають таку велику кількість інформації, що це призводить до інформаційного перенасичення. Про це пише сайт artefact.live і називає це інформаційною булімією, тобто люди отримують інформації більше, ніж можуть проаналізувати. Цей надлишок інформації теж провокує стреси і паніку: "Новини, заголовки, картинки – усе це накопичується в нашому мозку та призводить до інформаційного перенасичення, нервової напруги та хронічного стресу".

Про шкоду "інформаційного переїдання" пише й журналістка "Голосу Америки" Тетяна Ворожко у своєму блозі на NV.ua. Вона теж зауважує потяг людей до негативних новин та чуток: "Люди тягнуться до трьох видів інформації – про щось страшне і небезпечне, про те, з чим вони вже згодні, і до пліток".

Тож у час підвищення соціальної напруги ЗМІ мають відігравати роль такого собі вогнегасника, який гаситиме вияви масової істерії. Проте іноді медіа, навпаки, підливають масла у вогонь занадто емоційними повідомленнями, що разом з інформаційним перенасиченням провокує паніку в суспільстві. ЗМІ мають прагнути до конструктивної журналістики. Зокрема, якщо в країні є відбувається велика кількість суспільно важливих подій негативного характеру, потрібно намагатися давати більше позитивної інформації, щоб балансувати цей негатив. Аудиторія своєю чергою має уникати поширення чуток та відповідально ставитися до вибору інформації, яку вона споживає.