ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІ Подай скаргу

ІМІ та ДМ підготували пропозиції до нового медійного закону

18.10.2019, 15:36
Фото – brdo.com.ua
Фото – brdo.com.ua

Нещодавно при Комітеті Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики почала працювати робоча група з підготовки тексту головного медійного законопроєкту – про аудіовізуальні медіасервіси (медійного кодексу). Розуміючи відповідальність і складність завдання, що стоїть перед робочою групою, – підготувати текст законопроєкту в найкоротші терміни – ГО "Детектор медіа" та ГО "Інститут масової інформації" підготували свої пропозиції щодо найважливіших сфер дії цього документа.

Мова, зокрема, про механізм забезпечення незалежності медіарегулятора та підвищення ефективності інструментарію санкцій у його розпорядженні, що відповідав би сучасним викликам в інформаційній сфері, – зокрема, завершення реформи прозорості власності медіа завдяки забезпеченню прозорості їхнього фінансування. Важливим механізмом забезпечення незалежності рішень Нацради є вдосконалення процедури обрання її членів, для чого пропонується створити медійну Раду доброчесності. Разом з тим важливим є і зміцнення механізму саморегуляції медійної спільноти, що є гарантом збереження незалежності всіх типів ЗМІ від тиску держави. Сфера дії закону має вийти за межі телебачення і радіомовлення та поширитися також на інтернет-ЗМІ, ігнорувати вплив яких на аудиторію неможливо. Водночас червоною лінією завжди було й буде блокування сайтів без рішення суду.

1. Принципи призначення Нацради

Основою для розвитку і нормального функціонування української медіасфери є незалежна і компетентна Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Національна рада є державним органом з особливим статусом, функціями якого є контроль за дотриманням законодавства суб’єктами інформаційної діяльності. Національна рада має формуватися в такий спосіб, щоб забезпечити рівне представництво різних політичних сил або незалежність від політичних сил. Національна рада не має бути залежною від інших органів державної влади для унеможливлення перетворення Національної ради в орган цензури.

КРИТЕРІЇ

Політична нейтральність, доброчесність, фаховість.

Кандидат у члени Нацради повинен мати добру репутацію, зокрема не має бути фактів лобіювання ним інтересів певних політичних сил або медіа.

Кандидат повинен мати щонайменше п'ять років досвіду роботи в медійній сфері.

КОНКУРСНИЙ ВІДБІР

Для перевірки дотримання цих та інших критеріїв ми пропонуємо створити Раду медійної доброчесності. Базовий механізм: призначення членів Національної ради відбувається за результатами конкурсного відбору кандидатур. Відбір охоплює оголошення конкурсу на вакантне місце. Отримані за його результатами кандидатури оцінює Рада медійної доброчесності й передає їх суб’єктам призначення – ВРУ та Президентові. Передаються три кандидатури на кожне вакантне місце, відібрані Радою медійної доброчесності.

Механізм створення Ради медійної доброчесності може бути такий: рада складається із семи представників медійних громадських об’єднань, журналістів, науковців, які є визнаними фахівцями у сферах професійної журналістської діяльності, масової інформації, комунікацій, психології, юриспруденції, мають високу професійну репутацію й відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності. Члени Ради медійної доброчесності призначаються зборами представників медійних громадських об’єднань строком на три роки і можуть бути призначені повторно.

2. Наявність механізмів реагування на порушення принципів балансу та достовірності в інформаційно-політичних програмах

З огляду на проблему з маніпуляціями та фейками ми пропонуємо додати до повноважень Нацради можливість реагування на порушення стандартів достовірності та балансу в інформаційному та суспільно-політичному контенті. Таке реагування має базуватися висновках незалежних експертів або органів журналістської саморегуляції.

Достовірність – подання інформації відповідно до реальних фактів, не спотворено та з посиланням на джерела інформації, які було перевірено журналістом.

Окремі факти може бути подано з посиланням на анонімне джерело інформації з огляду на потребу в безпеці цього джерела. Посилання на анонімне джерело інформації не вважається порушенням стандарту достовірності лише в тих випадках, коли очевидно, що цю саму фактичну інформацію було неможливо отримати з інших, відкритих джерел, на які журналіст міг повноцінно посилатися.

Стандарт балансу вимагає подання в матеріалі думки всіх сторін конфлікту і забезпечення всебічності та безсторонності висвітлення події. У випадках, коли певна сторона конфлікту відмовляється коментувати тему, в журналістському матеріалі має бути чітко заявлено про цей факт відмови з обов’язковим наведенням її причини зі слів конкретної особи, яка відмовилася коментувати. В оперативних випадках стандарт балансу думок може досягатися з часом. Новини з міркувань оперативності можуть подавати інформацію, ще не встигнувши отримати необхідний коментар певної сторони конфлікту.

3. Саморегуляція

Органи саморегулювання у сфері журналістики визначає та роз'яснює стандарти журналістської етики, дає оцінку дотриманню професійних стандартів, стежить за їх дотриманням журналістами, застосовує до  ЗМІ та/або журналістів певні санкції в разі порушення ними цих стандартів.

Нацрада може звертатися до органів саморегуляції для надання ними висновків щодо наявності / відсутності порушень професійних стандартів.

4. Ефективні механізми співрегулювання

Автори документа вважають, що створення додаткового органу співрегулювання є хибним кроком. Є державний орган – Нацрада, яка має створюватися з представництвом інтересів всіх суб'єктів (можливо, у зазначеній тут пропорції). І має бути орган  саморегулювання, який не є державним. Нацрада, як державний орган, може звернутися до органу саморегулювання в певних випадках. Проте створення ще й третього органу призведе до правового хаосу і унеможливить реальне реагування на порушення, це буде відбуватися виключно в "ручному режимі".

Однак з огляду на те, що цей орган пропонується прописати в законі про медіа, ми пропонуємо своє бачення.

Орган співрегулювання створюють наступні суб’єкти в такому співвідношенні на установчих зборах (таке ж співвідношення має бути дотримане на всіх наступних зборах вищого органу співрегулювання): 30% – представники індустрії, 30% – представники громадянського суспільства, 30% – представники Нацради, 10% – наукові установи.

Орган співрегулювання надає оцінку наявності чи відсутності порушень стандартів достовірності й балансу в суспільно-політичному контенті за запитами Нацради.

Орган співрегулювання виконує функції експертної комісії і створюється та діє в порядку, аналогічному Експертній комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Державному агентстві України з питань кіно Орган співрегулювання не може дублювати функції Нацради, не може скасовувати рішення Нацради або виступати в ролі наглядового органу над Нацрадою.

5. Регулювання інтернет-ЗМІ

Інтернет-ЗМІ – це сайти, які на постійній і професійній основі розміщують самостійно створену або отриману з інших джерел, які можна відслідкувати (не чутки), достовірну інформацію про поточні суспільно важливі події у світі або в Україні (чи в певній сфері суспільного життя). Інтернет-ЗМІ поширюють інформацію передусім в інтересах своєї аудиторії. Інтернет-ЗМІ можуть отримувати прибуток від своєї діяльності, в тому числі поширювати контент на платній основі, отримувати доходи від реклами тощо. Інтернет-ЗМІ реєструються за заявницьким принципом, водночас беруть на себе певні зобов’язання. Зокрема, інтернет-ЗМІ мають обов’язково розміщувати на сайті вихідні дані (забезпечуючи в такий спосіб прозорість власності і редакційної політики сайту), в яких зазначаються: 1) кінцеві бенефіціари інтернет-ЗМІ, 2) ім'я особи, відповідальної за контент (головного редактора), 3) актуальні контакти редакції. У разі порушення вимог щодо вихідних даних інтернет-ЗМІ можуть бути оштрафовані або може бути припинена їхня реєстрація. Процедура притягнення до відповідальності за відсутність  вихідних даних має передбачати виключно реагування на скарги, без можливості контролювального державного органу самостійно проводити перевірки. Ведення діяльності інтернет-ЗМІ, у тому числі у вигляді “агрегатора новин”, “дайджестів” тощо без внесення до реєстру мають передбачати адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, яка накладається відповідно до статті 164 Кодексу про адміністративні правопорушення:

“Стаття 164. Порушення порядку провадження господарської діяльності

Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), –

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої”.

Процедура притягнення інтернет-ЗМІ до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення. Уповноважений орган (можливо, Нацрада) буде мати право складати адміністративні протоколи про правопорушення, які потім передаються в суд для стягнення штрафу. Ця процедура аналогічна складанню протоколів офісом уповноваженого щодо порушення закону про доступ до публічної інформації.

6. Відсутність можливості блокування сайтів без судового рішення

Чинне законодавство України не регулює діяльності інтернет-медіа. В новому законодавстві про інформацію в будь-якому разі мають бути дотримані вимоги статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якими будь-яке обмеження свободи слова, в тому числі в інтернеті, має базуватися на законі, якій чітко і однозначно надає можливість передбачати наслідки своїх дій. Застосування такого обмеження не повинно перевищувати рівня, необхідного в демократичному суспільстві. Варто пам’ятати, що більшість обмежень, зокрема щодо державної безпеки, встановлено не інформаційним законодавством, а іншими нормативними актами, зокрема Кримінальним кодексом України. В усіх цих випадках рішення про блокування ухвалюється саме судом – у вигляді ухвали або іншого рішення. Єдиною підставою блокування сайту лише за зверненням до інтернет-провайдера чинне законодавство України передбачає порушення авторських і суміжних прав.

Таким чином, нове законодавство про інформацію має визначати гарантії невтручання в свободу слова, зокрема в інтернеті, крім випадків, передбачених чинним законодавством України. Будь-яке втручання, в тому числі блокування сайтів, з порушенням вимог закону, зокрема щодо процедури блокування сайтів (наприклад, блокування сайтів як запобіжний захід без належних для цього підстав) має розглядатись як посягання на свободу слова і тягнути за собою передбачену законодавством юридичну відповідальність, в тому числі кримінальну відповідно до статті 171 Кримінального кодексу України.

Вилучення інтернет-ЗМІ з реєстру інтернет-ЗМІ не має призводити до автоматичного блокування сайту в позасудовому порядку. Таке блокування може бути використано виключно в судовому порядку як надзвичайний захід після  вичерпання всіх інших.

7. Наявність можливості штрафування сайтів

Штрафи можуть накладатися відповідно до кодексу про адміністративні правопорушення на посадових осіб інтернет-ЗМІ або фізичних осіб –замовників хостингу, на якому ведеться діяльність інтернет-ЗМІ без дотримання вимог законодавства, зокрема щодо наявності вихідних даних (прозорості), після внесення змін у Кодекс про адміністративні правопорушення, про які згадано вище. В усіх інших випадках за порушення, зокрема щодо контенту, незаконне розміщення реклами тощо, притягнення до відповідальності має відбуватися на загальних підставах, передбачених чинним цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством.

8. Заборона на отримання доходів з країни  агресора і фінпрозорість

Досягнення кращої прозорості медіавласності та фінансування медіа:

  • попереднє узгодження Національної радою / Антимонопольним комітетом істотних угод зі зміни власності, які передбачають пряме або опосередковане володіння 5% і більше частки медіакомпанії;
  • повідомлення Нацради про всі зміни власності негайно, а не раз на рік. Нацрада повинна перевіряти отриману інформацію;
  • зобов’язати медіа розкривати трастові угоди чи декларації (показувати, хто стоїть за керівником офшору);
  • зобов'язати медіакомпанії (як варіант, якщо це створює велике фінансове навантаження на мовників, зобов’язати це робити тільки національні медіакомпанії з часткою охоплення аудиторії не нижче ніж 5%) проходити щорічний фінансовий аудит, де, зокрема, перевіряти операції з пов'язаними особами; операції, що перевищують порогові суми; надходження грошей з країни-агресора і так далі;
  • ввести поняття зіпсованої ділової репутації для власників і керівників медіакомпаній, які були помічені в махінаціях із власністю. Заборонити особам із зіпсованою репутацією володіти медіакомпаніями більш ніж на 5–10% і керувати ними;
  • також необхідно запровадити більш жорсткі норми відповідальності за подання неправдивих відомостей про власників;
  • необхідно розкривати не лише власників істотної участі (тих, хто має 10% і більше), а всіх власників або принаймні знизити поріг;
  • потрібен продуманий механізм унеможливлення володіння медіа підставними особами: для початку треба передбачити норму, за якою кожен покупець / власник медіа зобов'язаний задекларувати свої доходи і джерела їх отримання протягом попередніх, скажімо, п'ять років;
  • є чудовий досвід банківської сфери, де питання фінансової прозорості фактично вирішено. Водночас необхідно врахувати, що ТРК намагатимуться вивести всі фінансові витрати в продакшни, залишивши у ліцензіатів лише мінімум персоналу і витрат. Тому під час розроблення норм про прозорість фінансування ЗМІ необхідно їх поширити також і на продакшни.

9. Мовне питання

Використання мови в інформаційній сфері, зокрема в мережі Інтернет, здійснюється відповідно до Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Спроби зміни квот у використанні української мови, просування російської мови як мови засобів масової інформації і мережі Інтернет через ухвалення нового інформаційного законодавства є неприйнятними.

10. Прихована реклама

Прихована реклама – це інформація, яка відповідає визначеним законом ознакам реклами, але безпосередньо не ідентифікована як така очевидним для читача / глядача способом (з використанням слова “реклама” або вказівкою на те, що вона була замовлена чи оплачена певним суб’єктом, відмінним від ЗМІ). Нацраді надається компетенція застосовувати санкції до ЗМІ за приховану рекламу або порушення стандартів інформаційного мовлення (збалансованості, достовірності). Окремо зазначимо, що не може бути покарано ЗМІ за один і той самий матеріал і як за приховану рекламу, і за порушення стандартів.

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!