Коли країна живе в умовах повномасштабної війни та постійних криз, новини з громад часто залишаються поза увагою медіа. Не тому, що там нічого не відбувається, а через брак ресурсу, часу й фізичної можливості туди доїхати. Так на мапі України з’являються інформаційні “пустелі”. 

Саме щоб їх позбутися, Суспільне Мовлення ще 2021 року розпочало розбудову гіперлокальної мережі кореспондентів – людей, які живуть у громадах і розповідають про життя там. Проєкт стартував із трьох регіонів – Чернігівщини, Сумщини та Харківщини. У 2023 році мережа зросла ще на п’ять областей, а у 2025-му – вийшла на всеукраїнський рівень (крім тимчасово окупованих територій), пише менеджерка проєктів Суспільного Євгенія Гайфер у матеріалі для Інституту масової інформації.

У 2025 році команди Суспільного відвідали 84 громади 12 областей та охопили понад тисячу жителів. У результаті вдалося поповнити команду майже 50 новими гіперлокальними кореспондентами. Відстань від обласних центрів до громад, де працюють кореспонденти, інколи вимірюється сотнями кілометрів (як від Одеси до Ізмаїла). 

Відстань від Одеси до Ізюма. Фото: Суспільне

50 кореспондентів – сотні історій із громад

Завдяки дослідженню, яке Суспільне провело в межах проєкту розбудови гіперлокальної мережі (у ньому взяли участь жителі громад віком від 18 до 70 років), філії отримали чітке розуміння інформаційних запитів громад і зворотний зв’язок щодо якості роботи в регіонах. Ці дані підтвердило й живе спілкування під час зустрічей у громадах: людям бракує перевіреної локальної інформації, яка пояснює контекст і відповідає на ключове запитання – “що це означає для нас?”.

Офіційні повідомлення місцевої влади часто залишаються сухими й формальними, без пояснень наслідків для жителів. Водночас анонімні телеграм-канали реагують швидко й емоційно, але нерідко поширюють неперевірену або неповну інформацію. Саме в цьому розриві між офіційною комунікацією та неформальними джерелами й з’являється потреба в надійному локальному медіа, якому можна довіряти. 

Гіперлокальний кореспондент Суспільного став тією самою “верифікованою точкою входу” – людиною, яка живе в громаді, добре знає місцевий контекст, особисто бачить проблеми та може оперативно й відповідально повідомляти про події, спираючись на журналістські стандарти. Це підтверджують і результати дослідження: у звіті Kantar Ukraine зазначено, що матеріали Суспільного мають високу довіру аудиторії, диджитал-сторінки виконують функцію системи раннього оповіщення, що важливо під час блекаутів або в прифронтових громадах, а радіо в умовах нестабільного інтернету є єдиним зв’язком людей зі світом.

Гіперлокальні кореспонденти готують контент про життя своїх громад і водночас вписують локальні події в загальнонаціональний контекст: як живуть вимушено переселені українці, реформи в громадах, розповідають історії військовослужбовців, як використовують бюджетні гроші в громадах, інформують про ситуацію в прифронтових районах, зокрема про наслідки обстрілів. Якщо раніше події в таких містах, як Броди, Шептицький, Бурштин чи Калуш, потрапляли в обласні новини лише в разі надзвичайних ситуацій, то сьогодні Суспільне забезпечує там систематичну інформаційну присутність.

Як працюють гіперлокальні кореспонденти?

Гіперлокальний кореспондент Суспільного – це журналіст, який живе в громаді, а не їздить з обласного центру, знає контекст громади й реагує на події швидше, ніж класичні виїзні знімальні групи. Він працює одразу на кілька платформ – для сайту, соцмереж, радіо та телеканалів Суспільного, залучений до редакційних планувань філії та має редактора і чіткі стандарти роботи. Кореспондент може формувати локальний порядок денний і ставати джерелом контенту не лише для новин філій Суспільного, а й для загальнонаціональних ефірів та міжнародних обмінів з Європейською мовною спілкою. 

Для регіональних команд гіперлокальна мережа означає не лише більше новин, а й зміну підходу до роботи: частину тем більше не потрібно шукати – вони надходять безпосередньо з громад. Це знижує навантаження на виїзні знімальні групи, дає глибше розуміння локального контексту та дозволяє редакціям працювати стратегічніше.

Гіперлокальні кореспонденти інтегровані в редакційну систему Суспільного, проходять навчання та отримують постійний зворотний зв’язок від редакторів. 

Регіональний розподіл кореспондентів у громадах України. Фото: Суспільне

За кожною цифрою стоїть конкретне ім’я. Ось кілька з них. 

  • Тетяна Боярчук з міста Стрий на Львівщині обрала “Суспільне Львів” через незалежність. На початку співпраці вона була переконана: “Стрийщина “багата” на теми, про які варто говорити”. І так, за п’ять місяців активної роботи вона підготувала 39 матеріалів на сайт та дев’ять відео. 

Тетяна Боярчук. Фото: Суспільне

  • Антоніна Глущенко доєдналася до команди “Суспільне Житомир” у вересні й уже підготувала 56 новин. Вона за фахом педагог. Працювала в освіті та в друкованих виданнях Малина, понад 15 років – комунікаційницею. Антоніна каже: “Наша громада варта, щоб про неї більше почули й побачили її людей”. 

Антоніна Глущенко. Фото: Суспільне

Навчання як основа якості

У межах розбудови мережі гіперлокальних кореспондентів у громадах по всій Україні Суспільне Мовлення створило навчальний онлайн-курс з універсальної журналістики на платформі онлайн-освіти Prometheus – “Журналістика 360: інструменти та техніки від Суспільного”. Курс розробили журналісти та редактори Суспільного, і він охоплює ключові аспекти сучасної журналістської роботи: новинні стандарти, роботу з джерелами та фактчекінг, етику, безпеку журналіста під час війни, особливості мультимедійного сторітелінгу та створення контенту для різних платформ.

Близько пів тисячі претендентів на посаду гіперлокального кореспондента Суспільного отримали доступ до курсу, і за його результатами регіональні команди здійснили відбір на працевлаштування. 

“Я довго працювала переважно з текстами, а тепер бачу, наскільки змінилася журналістика. Зараз з’явилося багато нових форматів, інструментів і підходів, – поділилася враженнями від курсу Антоніна Глущенко з Житомирської області. – Матеріали подані доступно, із прикладами. Особливо мені сподобався розділ про сторітелінг – ці знання я вже використовую. Люди люблять читати про інших, тих, хто поруч”.

“Модулі, тести, практичні завдання дають можливість не тільки спробувати себе в журналістиці, а й перевірити свої вміння та знання. Для полегшення вивчення наведено приклади репортажів, нарисів, інтерв’ю, фоторепортажів. Усе чітко та доступно. Дуже важливо, що в цьому курсі є й модуль про безпеку журналіста. Раджу всім пройти навчання від Суспільного, це може стати початком змін у житті”, – додає Майя Ковінчук з Вінницької області.

Із 31 жовтня 2025 року курс став відкритим для всіх охочих, а станом на сьогодні на нього вже зареєструвалися понад 1087 слухачів.

Коли локальна історія стає національною

Перші результати не змусили чекати. Матеріали нових гіперлокальних кореспондентів отримали й продовжують отримувати десятки тисяч переглядів на сторінках Суспільного. А кожен відеорепортаж – це ще й від 5 до 20 шортс і рилз для соцмереж.

Наприклад, матеріал про сімʼю Сергія Ворони, яка понад три роки тому переїхала із Запоріжжя на Івано-Франківщину, вчиться фермерства, а своє подвір’я “перетворює на місце гармонії між людиною, твариною і спокоєм”. Історія зібрала на ютубі понад 100 тисяч переглядів, а в соцмережах загалом отримала 618,7 тисячі охоплення. Над нею працювала Юлія Чаборак, гіперлокальна кореспондентка “Суспільне Івано-Франківськ”. За п’ять місяців троє кореспондентів філії опублікували 65 матеріалів, з яких 26 відео.

Не може не зворушити історія про італійця Ренато Стагнолі, який уже майже 10 років живе в селі на Львівщині. Чоловік долучився до життя громади, співає в хорі, доглядає за садом і за пам’ятками на сільському цвинтарі. А також щовечора грає на трубі біля хати церковні пісні та гімни двох країн. Матеріал став одним з перших для Христини Кахнич, нової гіперлокальної кореспондентки “Суспільне Львів”. Сюжет набрав близько 45 тисяч переглядів на ютубі, а сумарне охоплення рилз в інстаграмі та фейсбуці – майже 700 тисяч. Загалом за п’ять місяців п’ять кореспондентів філії підготували 123 матеріали для сайту та зняли 44 відео.

У прифронтових областях перевірена інформація стає особливо цінною, бо може зберегти життя. А коли це ексклюзивна інформація, матеріал стає лідером переглядів українського ютубу. Наприклад, документальний проєкт “Сенеж. Операція Помста”, знятий Надією Мартишко, кореспонденткою “Суспільне Чернігів”, 2025 року, зібрав понад 1 мільйон переглядів і став віральним навіть серед військових.

Далі буде 

Хоча гіперлокальна мережа Суспільного з’явилася як відповідь на інформаційні “пустелі”, але з часом вона стала значно більшим. Це мережа людей, які знають свої громади поіменно, особисто бачать зміни й розповідають про них відповідально – за журналістськими стандартами й з розумінням локального контексту.

У час, коли довіра до інформації має вирішальне значення, гіперлокальні кореспонденти для місцевих редакцій Суспільного є довгостроковою інвестицією – моделлю, що змінює спосіб роботи регіональних команд, підсилює національний порядок денний локальними голосами та забезпечує стійкість незалежної журналістики в умовах війни.

*Проєкт розширення гіперлокальної мережі Суспільне реалізувало в межах та завдяки проєкту “Підтримка редакційної й цифрової трансформації та розвитку корпоративної культури суспільного медіа в Україні”, що фінансується Шведським агентством з питань міжнародної співпраці та розвитку Sida.