Фінансова прозорість українських онлайн-медіа практично відсутня – дослідження ІМІ

Фото – catholicsocial.media

Тільки двоє з 50 досліджуваних ІМІ онлайн-медіа опублікували в себе на сайтах фінансові звіти. Це становить 4% всіх досліджених. Ще одне видання зробило це частково. 

ГО “Інститут масової інформації” вперше дослідила фінансову прозорість новинних онлайн-ЗМІ в межах оцінки прозорості найпопулярніших з них. 

Двома “сміливцями” виявилися редакції Громадського.ТБ та Укрінформу. Громадське.ТБ оприлюднило фінансові звіти про надходження коштів (вказавши їхні джерела) та про витрати, а також звіти аудиторів – по два документи за 2013–2019 рр. Укрінформ оприлюднив звіти про фінансовий стан агенції (активи / пасиви), додатки до річних планів закупівель, звіти про сукупний дохід, власний капітал та про рух коштів починаючи з 2018 р. Загалом оприлюднена звітність Укрінформу виявилася найдеталізованішою, тоді як звітність Громадського.ТБ охоплює явно більший часовий період. 

Українська служба ВВС не подає фінансових звітів на своєму власному сайті. Хоча з цього сайту є посилання на сторінку материнської компанії ВВС, де серед іншого наявна і фінансова звітність. Цю інформацію подано англійською мовою, що робить її недоступною для значної частини української аудиторії. Фінансові дані щодо українського офісу не виокремлено. З цих причин зазначене медіа отримало половину бала за фінансовим  аспектом прозорості. 

КП в Україні, схоже, намагалось оприлюднити фінансові документи, але з цим у редакції не склалося з технічних причин, тому ми не можемо зарахувати прозорості в цьому аспекті для редакції.  

Решта 94% досліджених редакцій онлайн-видань залишаються повністю фінансово непрозорими. При тому що надзвичайно багато компаній у світі оприлюднюють свої фінансові показники, намагаючись залучити інвестиції, переважна більшість українських медіа не розкривають джерел своїх доходів. Це дає підстави припускати, що в багатьох з них такими джерелами є прихована (незаконна) реклама або дотації власників, великих або дрібних олігархів, які в обмін на фінансування можуть вимагати певної редакційної політики: просування свого бренду, підтримуваних олігархом політсил і політиків, чорного піару проти олігархів-конкурентів та їхніх креатур у політиці.

Наповнене олігархічними медіа інформаційне поле не залишає для незалежних ЗМІ досить доходів з рекламного ринку, який і без того скорочується у зв’язку з переходом реклами в соцмережі.