Барометр за серпень 2003 року

Моніторинг Інституту масової інформації Загиблі та зниклі журналісти - 1 1.08.2003 У місті Кременчук Полтавської області було застрелено журналіста і керівника місцевого представництва холдингової компанії “Бліц-інформ” Володимира Кучеряєва, місцевого бізнесмена Сергія Глобу і дружину останнього. Трагедія сталась 31 липня близько 20-тої години в квартирі Сергія Глоби. Однак співробітники МВС отримали повідомлення про це лише 1 серпня об 11-тій годині. С.Глоба лежав в одній з кімнат. Його 38-річну дружину Людмилу та 45-річного журналіста Володимира Кучеряєва знайшли в спальні. Місцева міліція відразу висунула версію про потріне вбивство вчинене Сергієм Глобою, який нібито застрелив Володимира Кучерява і свою дружину, а після скоєного злочину вистрелив собі в серце. Але місцеві журналісти висунули версію про те, що Володимир Кучеряв став жертвою розборок навколо виробничо-товарної фірми “житниця”, одним з співзасновників якої був Сергій Глоба. Керівники “Житниці”, у тому числі її директор, Олег Овчар, зазвичай називали Глобу “мозковим центром “Житниці”. Минулого літа за неоднозначних обставин загинув Станіслав Єфременко, який обіймав посаду фінансового директора фірми “Житниця”. Він вийшов прогулятися зі своїм собакою Крюківським мостом, де, як говорили тоді, з ним трапився серцевий напад, він втратив свідомість і впав з мосту. За два тижні до загибелі Кучеряєва директор ТОВ ВТФ “Житниця” Олег Овчар звинуватив місцевого народного депутата Василя Гаврилюка у тому, що 22 липня останній разом з начальником охорони “Житниці” Оленченком наніс йому тілесні ушкодження та намагався силою затягнути до машини, щоб вивезти на “розборки”. Крім того Гаврилюк, погрожуючи розправою, примусив Овчаря підписати лист, за яким все (навіть ще неіснуюче) борошно має бути передане з “Житниці” на “Євро-Хліб”. На сьогодні, акції Полтавського хлібокомбінату (ПХК) перерозподілилися так: 25 % - “Житниця”; 25 % - “Євро-Хліб”; 17 % - приватна особа. Інші розпорошені. Володимир Кучеряєв теж працював на “Житниці” начальником інформаційно-аналітичного відділу і був звільнений за досить скандальних обставин – йому навіть заборонили проходити на територію. Тоді довго говорили, що на звільненні Кучеряєва наполягав народний депутат України, колишній директор фірми “Житниця”, один з її засновників та друг сім’ї Сергія Глоби Василь Гаврилюк. Сам Кучеряєв розповідав те саме. Гаврилюк не був уже на той час директором “Житниці”. Але його слово важило більше за будь-яке інше, навіть Сергій Глоба не захистив Володимира Кучеряєва. Хоча вони пов’язані родинними стосунками – одружені на сестрах. Нові елементи розслідувань загиблих раніше журналістів 01.08.2003 Відбулася зустріч представника ІМІ з Павлом Пінчуком, водієм МАЗу, в який 14 липня 2003 року врізався автомобіль Володимира Єфремова. За його словами, він побачив машину Єфремова ще до зіткнення. Він зрозумів що з легковою машиною щось коїться, бо Єфремов намагався взяти в свій бік, щоб уникнути зіткнення, але не справився з керуванням. Машину Єфремова „понесло” – щось вийшло з-під контролю. Вони зіткнулися на смузі зустрічного руху. Коли Єфремова витягли, то він вже був мертвим. - Події після аварії хтось знімав на відеокамеру. Це не був працівник міліції - якась невідома особа проводила відео зйомку, – розповів Павло Пінчук. Жодних машин, які б заважали Єфремову під час руху водій МАЗу не бачив. 1 серпня Сергій Жидков, керівник слідчої групи з розслідування загибелі Володимира Єфремова, під час зустрічі з представником ІМІ Марією Самбур підтвердив інформацію про існування відеозйомки аварії, яку здійснила невідома особа. ІМІ публічно звернувся до невідомої особи, яка здійснювала цю відео зйомку і 6 серпні отримав дві відео плівки, відзняті різними особами, які, за їхніми словами, випадково опинились на місці ДТП. Тим часом управління МВС України в Дніпропетровській області призначило п’ять спеціальних експертиз у справі про загибель Володимира Єфремова. Заступник начальника УМВС України в Дніпропетровській області, начальник слідчого управління, полковник міліції Анатолій Давидюк повідомив ІМІ, що створено слідчу оперативну групу, до якої увійшли слідчі і оперативні співробітники УМВС, СБУ, ДАІ. 12.08.2003p Центральне командування Збройних сил США оприлюднила заяву, в якій констатує, що постріл з танку по багдадському готелю "Палестина" 8 квітня, в результаті якого загинув український журналіст Тарас Процюк, був здійснений з метою самооборони та у повній відповідності з правилами ведення бойових дій. Про це повідомив керівник прес-служби МЗС України Маркіян Лубківський. "Відповідно до переданої нам інформації, в той день у районі готелю велися інтенсивні бої. У своїх діях екіпаж танку, що випустив снаряд, керувався присутністю в готелі, як повідомляється, навідника, що координував вогонь з іракської сторони", - повідомив дипломат. Того ж дня українська громадська організація "Асоціація працівників засобів масової інформації" звернулася з вимогою до українського МЗС і Парламентської асамблеї Ради Європи проведення нового розслідування загибелі в Іраку Тараса Процюка, вважаючи його смерть убивством. Телеоператор інформаційного агентства Reuters, 35-річний українець Тарас Процюк загинув 8 квітня в Багдаді в результаті обстрілу американським танком офісу в готелі "Палестина", де працювали іноземні журналісти. 15 серпня Міністерства закордонних справ України оприлюднило свій коментар щодо висновків Центрального Командування Збройних Сил США у зв'язку із загибеллю в Багдаді громадянина України Тараса Процюка, в якому зазначалось: “Сприймаючи аргументацію щодо складних умов та обставин, в яких діяли американські військові, МЗС України,водночас, вважає, що розслідування має бути продовжене з метою одержання більш конкретних результатів. Вважаємо, що навіть за воєнних умов кожен має персонально відповідати за наслідки своїх дій, тим більше, коли йдеться про життя людини як найбільшу цінність.» 04.08.2003 До ІМІ надійшов конверт, з інформацією по справі про зникнення і вбивство Георгія Гонгадзе. На конверті було позначено “Вскрыть после моей смерти”. Всередині було 17 сторінок тексту заяви Ігоря Гончарова, адресованої громадськості, і кілька його звернень до Генерального прокурора України. Ігор Гончаров, обвинувачений по справі “оборотнів”, помер 1 серпня, а 3 серпня його тіло було кремовано. 5 серпня копія цих документів була передана ІМІ представнику Генеральної прокуратури і вони були залучені до матеріалів кримінальної справи про вбивство Георгія Гонгадзе. 6 серпня зміст цих документів був оприлюднений на сайті ІМІ із вилученням призвищ і назв конкретних місцевостей. Того ж дня копію цих документів отримав голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України Григорій Омельченко, а пізніше і представники Уповноваженної з прав людини Верховної Ради Ніни Карпачової. Побиття, напади та залякування -5 05.08.2003 У місті Моршин Стрийського району Львівської області пограбовано кореспондентку телеканалу ICTV Євгенію Стулову. Вона повідомила міліції, що близько півдня на одній з вулиць міста невідомий відібрав у неї сумку, в якій знаходилося службове посвідчення, мобільний телефон, 200 дол. і 300 грн. Євгенія Стулова разом з ведучою програми "Факти" Іванною Коберник відпочиває в одному з місцевих санаторіїв. Грабіжник розшукується, напад навряд чи пов”язаний з професійною діяльністю журналістки. 12.08.2003 Пізно ввечері ( між 22 і 23 годинами) у центрі Донецька був жорстоко побитий Едуард Малиновський, журналіст інтернет-газети «Остров» Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу. Речі, які були при журналістові (сумка, документи, кредитна картка), бандити не взяли. Малиновський був у кафе «Бункер», де дивився трансляцію футбольного матчу. Коли вийшов із кафе, на нього напали 5 незнайомих йому молодих людей і били в основному по голові. За результатами медичного обстеження, Е. Малиновському заподіяно черепно-мозкову травму, він втратив слух на одне вухо, лікарі підозрюють кровотечі внутрішніх органів. ІМІ зв’язався з Ворошиловським РВВС м. Донецька для з’ясування обставин цієї справи. Борис Вяткін, виконуючий обов’язки начальника відділу дільничних інспекторів, повідомив, що потерпілого Едуарда Малиновського "перевезено з лікарні додому, де в даний момент його опитує співпрацівник РВВС і складається заява потерпілого." Борис Вяткін не підтвердив, що нападників було четверо. Міліція в зв’язку з інцидентом затримала одну особу. На думку Бориса Вяткіна, мова йде “про бійку двох нетверезих”, і якщо ця версія підтвердиться, "кримінальну справу порушено не буде, а затриманого відпустять." Начальник УМВС м.Донецька Анатолій Волощук взяв особисто під контроль розслідування обставин цієї справи. ІМІ зв'язався з головним редактором донецького журналу "Золотий скіф" Олександром Міщенком, який повідомив, що співробітники Ворошилівського РВВС м. Донецьк відвідали в лікарні Едуарда Малиновського 13 липня після 17 години. У потерпілого журналіста було взято свідчення. Е. Малиновський подав заяву про порушення кримінальної справи в зв'язку з нападом на нього. Міліція схиляється до версії, що це був напад з хуліганських мотивів. Едуард Малиновський публікував у Інтернет-виданні “Остров” дуже гострі матеріали, серед яких і резонансна стаття “Ахметов поглощает своих”, яка була передрукована й київськими ЗМІ. Таким чином, напад може бути пов'язаний з професійною діяльністю потерпілого журналіста. Існує ще одна версія нападу на Едуарда Малиновського: побиття журналіста носить замовний характер і викликано недавньою публікацією в Інтернет-виданні “Україна кримінальна” замітки “Ахметов наезжает на Януковича?”. Невдоволені цією заміткою впливові особи начебто приписали авторство публікації Е.Малиновському, внаслідок чого журналіст був побитий. 14.08.2003 Через два дні після побиття Едуарда Малиновського в Донецьку було побито й пограбовано співробітника обласної газети “Акцент”, позаштатного кореспондента інтернет-газети “Форум” Сергія Кузіна і заступника головного редактора журналу "Золотий Скіф" Василя Васютіна. Побиття трьох журналістів у Донецьку, схоже, пов’язане з бізнесовим та владним перерозподілом в регіоні. Головний редактор журналу “Золотий Скіф” Олександр Міщенко розцінив побиття у Донецьку свого заступника Василя Васютина, та журналістів Едуарда Малиновського й Сергія Кузіна “як наслідок чергового владного та бізнесового переподілу в регіоні”. На його думку “донецькі події, коли за три вечори було побито трьох моїх друзів і колег, цілковито підтверджують це твердження”. 15 серпня за фактом розбійного нападу на донецького кореспондента газети "Акцент" Сергія Кузіна порушено кримінальну справу за ст.186 ч.2. - "Пограбування з насильством, який є не безпечним для життя або здоров'я потерпілого, або із загрозою застосування такого насильства, або скоєний повторно, або за попередньою змовою групою осіб, що карається позбавленням волі на термін від 4 до 6 років". 19 серпня на прес-конференції начальник Управління внутрішніх справ м. Донецька Анатолій Воло щук заявив, що він гарантує розкриття злочинів, пов'язаних з нападом на журналістів Едуарда Маліновського, Сергія Кузіна і Василя Васютіна. Він також відзначив, що всі три напади він не пов'язує з професійною діяльністю журналістів, за його словами, "цей зв'язок не підтверджується". 16.08.2003 В Перевальску Луганської області невідомі побили журналістів газети "21 ВЕК" (Луганськ) Юрія Асєєва, регіонального кореспондента і заступника редактора газети Володимира Іногородского, газети "РИО+" (Алчевск, Луганська область) Бориса Іванова і журналістку телекомпанії "Заказ" (Артемівськ, Донецька область) Олену Кравченко. Ранком 17 серпня потерпілих доставили в центральну районну лікарню Алчевська для огляду отриманих тілесних ушкоджень. За фактом нападу порушено кримінальну справу. За словами головного редактора газети “ХХІ” Юрія Юрова, колектив не виключає, що напад на його колег пов'язаний із професійною діяльністю. Зокрема, кореспонденти видання розробляли дуже актуальну для регіону тему – незаконний видобуток вугілля в Перевальському районі. Також ІМІ стало відомо, що минулого тижня Асєєв та Іногородський мали зустріч з губернатором області, якому було продемонстровано відеокасету, відзняту групою журналістів. “Він сказав, що це для нього велика новина та пообіцяв розібратися із ситуацією”, - розповіли колеги. У редакції “ХХІ век” ІМІ проінформували про те, що вони отримували від офіційних органів суперечливу інформацію щодо колективного побиття журналістів. “У Центрі громадських зв'язків Лугансьського обласного УВС нам повідомили, що всі необхідні заходи вжито, навіть затримано підозрюваних. Коли ж ми зателефонували до самого Перевальська, де було вчинено напад, то таку інформацію нам не підтвердили,” – сказав Юрій Юров. 18.08.2003 Як повідомили її ІМІ співробітники черкаської газети “Антенна”, в Чорнобаї – невеликому районному центрі Черкаської області, 18 серпня о 6.30 до домівки співробітника районної газети “Світлий шлях” Миколи Хоруженко, сина головного редактора цієї газети, ввірвалися незнайомі, один з яких назвався працівником міліції, а другий був у міліцейській формі. Ці особи побили дружину Миколи Хоруженко, а його самого потягли до машини ДАІ і повезли у бік Золотоноші. Миколу Хоруженка було затримано у справі про ДТП, яка сталася у грудні минулого року. На мосту через Дніпро стикнулися два легковика, за кермом одного з яких був Микола Хоруженко. У наслідок цієї операції дружина журналіста отримала струс мозку. За словами заступника головного редактора газети “Антенна” Тетяни Дончевої, Чорнобаївська прокуратура передала справу до обласної прокуратури. “Через те, що не минуло місяця з дня опублікування в нашій газеті цієї інформації, яку ми вважаємо офіційним зверненням, ми поки що не можемо вимагати від правоохоронних органів офіційної відповіді”, - повідомила ІМІ пані Дончева. Вона також додала, що “Антенна” тримає на контролі справу чорнобаївського журналіста. Нові елементи у фактах побиття, нападів та залякування 05.08.2003 Інститут масової інформації отримав нові подробиці щодо стеження за своїм представником у Івано-Франківській області Ярославом Ткачівським, яке ми розцінюємо як спробу залякати журналіста. “25 липня 2003 року я звернувся із заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області з тим, щоб з’ясувати, чому органами внутрішніх справ Івано-Франківської області проводяться оперативно-розшукові заходи відносно Ткачівського Ярослава Васильовича; з якою метою та на підставі яких нормативних актів міський відділ внутрішніх справ міста Івано-Франківська має потребу в отриманні інформації стосовно розгляду вказаної кримінальної справи,” – повідомив ІМІ Ярослав Ткачівський, - “А з 26 липня біля мого будинку постійно знаходився міліцейський автомобіль.” За словами Ткачівського, 28 липня його запросили до відділу внутрішньої безпеки УМВС України в місті Івано-Франківськ для пояснень своєї заяви. Крім того, зробили попередження, що йому потрібен адвокат. Поведінка працівників міліції викликає, щонайменше, подив, оскільки журналіст разом зі своїм адвокатом ознайомилися з матеріалами кримінальної справи, а саме з листами за № 2117 від 05.05.03 року, № 3673 від 17.07.03 року, після чого оприлюднили їхній зміст, не порушуючи жодного закону. 23 серпня Інститут масової інформації отримав відповідь від виконуючого обов’язки начальника відділу внутрішньої безпеки УМВС України в Івано-Франківській області Г.В.Байдащука на запит щодо проведення оперативно-розшукових заходів стосовно шеф-редактора газети “Тижневик Галичини” Ярослава Ткачівського. Як повідомляє пан Байдащук, “на даний час органами внутрішніх справ Івано-Франківської області ніяких розслідувань стосовно гр-на Ткачівського Я.В. не проводиться”. У відповіді зазначено, що запити Івано-Франківським міським відділом міліції в Тисменицький районний суд щодо розгляду кримінальної справи, у якій журналісту пред’являлося обвинувачення, направлялися з метою отримання даних для внесення необхідних змін в статистичні відомості. 14.02.02 Суд Івано-Франківська вирішив додатково розслідувати кримінальну справу проти Ярослава Ткачівського, редактора “Тижневика Галичини”. Кримінальна справа проти нього була порушена 7 листопада 2000 року. Його було звинувачено в зловживанні посадою, крадіжці в особливо великих розмірах, несплаті податків. Івано-Франківська прокуратура оскаржила рішення про додаткове розслідування. 29 квітня апеляційний суд Івано-Франківська прийняв до розгляду апеляцію прокуратури і таким чином продовжив розгляд справи. 16.08.2002 в судовому засіданні Я.Ткачівський та його адвокат Валерій Корнілов заявили клопотання про фіксування судового процесу аудіо-відео техніку. З 1 вересня 2001 року набрав чинності новий Кримінальний кодекс України ( прийнятий Верховною Радою України 5.04.2001 року). Не зважаючи на вказану обставину, орган досудового слідства не перекваліфікував дії Ярослава Ткачівського на відповідні статті нового Кримінального кодексу, не виключив із обвинувачення та обвинувального висновку ст.148-2 ч.2 ( 1960 року ), чим зокрема порушив вимоги ст.5 КК України ( 2001 року) відповідно до якої скасована злочинність діяння інкримінованого Ткачівському. “Тижневик Галичини” – незалежний часопис, розрахований на обласну читацьку аудиторію, зареєстрований 30 грудня 1993 року. Засновником редакції виступила редакція газети “Галичина”. Між редакцією газети “Галичина” і редакцію газети “Тижневик Галичини” 11 січня 1996 року укладено угоду про співпрацю. Наказом редактора газети “Галичина” від 12 жовтня 2000 року ліквідовано газету “Тижневик Галичини”. Дане рішення оскаржується колективом в судах. 30 липня 2002 року Європейський суд з прав людини зареєстрував заяву Ярослава Ткачівського щодо незаконної ліквідації газети. 08.08.2003 Інститут масової інформації отримав відповідь від прокуратури Київської області на свій інформаційний запит щодо розслідування нападу на редактора газети “Діловий Переяслав” Олександра Помойницького. Колеги журналіста вважають, що напад може бути пов’язаний з його професійною діяльністю. “Це відгомін минулих виборів або пов’язано з рядом критичних публікації про Центральну районну лікарню”, - коментують в редакції. У відповіді з прокуратури зазначається, що слідство у справі проводиться “відповідно до складених планів слідчих дій і оперативно-розшукових заходів та висунутих версій вчинення злочину”. Кримінальну справу витребувано в прокуратуру області для перевірки законності прийнятого рішення, оскільки слідство по справі зупинено на підставі ст. 206 п.3 КПК України, у зв’язку з невстановленням осіб, які вчинили злочин. Розслідування цієї кримінальної справи перебуває на контролі в прокуратурі області. Напад на журналіста газети “Діловий Переяслав” Олександра Помойницького стався у Переяславі-Хмельницькому (Київська область) 26 травня, близько 8.00 ранку, неподалік від помешкання Помойницького. На очах перехожих двоє молодиків напали на журналіста і почали бити його палицями, загорнутими в газети. Дружина журналіста Світлана говорить, що свідки бачили, як нападники сіли потім в синій “опель”, що чекав їх у кількохстах метрах від місця події. На її думку, це є підтвердженням, що напад на її чоловіка був ретельно спланований. З травмою голови і численними гематомами Помойницького було доставлено в одну з київських лікарень. Як повідомила ІМІ Світлана Помойницька, стан її чоловіка залишається, за словами лікарів, “тяжким і стабільним”. У міському райвідділі УМВС відмовляються коментувати подію, посилаючись на таємницю слідства. Працівник міліціі, який назвався Сергієм Миколайовичем, відніс до засекреченої навіть інформацію про те, чи порушено за фактом нападу кримінальну справу. 09.08.2003 Інститут Масової Інформації намагався з’ясувати обставини нападу на ведучого місцевого телеканалу “7 канал” Харкова Ігоря Жукова, яке сталося 7 липня. У редакції ніяк не прокоментували факт нападу на колегу. ІМІ також не вдалось одержати інформацію про стан здоров’я Ігоря Жукова. Генадій Криворучко, заступник начальника Дзержинського районного відділу міліції, який проводить розслідування за фактом нападу на журналіста, відмовився давати якісь поясненння по телефону і навіть назвати прізвище слідчого, який веде слідство у цій справі. 2 липня вранці в центрі Харкова на ведучого місцевого телеканала Ігоря Жукова напав незнайомий чоловік. Дзержинським РОВД м.Харкова була порушена кримінальна справа за фактом хуліганства, однак затриманий злочинець був відпущений під підписку про невиїзд. 30 липня 2003 року Ігор Жуков звернувся в Харківську обласну прокуратуру зі скаргою на те, що слідчим Ждержинського РОВД відмовляються розслідувати справу про його побиття. Журналіст перебуває на лікарняному, ІМІ не вдалося з”ясувати, чи є зрушення в розслідуванні. Факти політичного та економічного тиску на ЗМІ і журналістів - 1 29.08.2003 Народний депутат Микола Томенко повідомив про появу чергових темників, надісланих у очолюваний ним парламентський Комітет з питань свободи слова і інформації. У цих документах йдеться про порядок висвітлення основних подій громадсько-політичного життя країни, зокрема журналістам пропонується ігнорувати заяви з приводу конституційної реформи народних депутатів Бориса Беспалого, Петра Олійника та Олекси Гудими, зустріч віце-спікера Олександра Зінченка з делегацією Спілки молодих держслужбовців Німеччини, статтю у американській газеті „The New York Times”, яка вважає, що Україною керує “бандит Кучма”. За словами М.Томенка, експерти, які проаналізували темник, вважають його авторами фахівців з Банкової. Перешкоджання виконувати обов’язки - 2 07.08.2003 До ІМІ надійшло звернення від Ініціативної групи незалежних криворізьких журналістів, які скаржаться на протизаконні дії місцевої влади. За словами журналістів Валентини Кривди та Наталії Сокуренко, вони не можуть вільно відвідувати пленарні засідання сесій міської ради, мати реальний доступ до документів. “Це пряме перешкоджання професійній діяльності журналістів”, – зазначається у зверненні. З цього приводу троє журналістів подали до міської прокуратури заяви про порушення кримінальних справ за ст. 171 Кримінального кодексу України за фактом їхнього недопуску на сесію Криворізької міської ради, що відбувалась 9 липня 2003 року. 08.08.2003 У Закарпатському місті Берегове невідомі вдруге пограбували редакцію двомовної українсько-угорської газети "Берегове". Як повідомив начальник Берегівського райвідділу внутрішніх справ Юлій Орос, зловмисники винесли з офісу газети три комп'ютери, сканер, принтер та дрібне обладнання. За словами Ю.Ороса, найімовірніше, грабіжники пізно вночі під'їхали до приміщення редакції на машині і, перепилявши металеві грати на дверях, проникли в середину. Характер пограбування вказує на те, що зловмисники мали повну інформацію, де що знаходиться в редакції, і аби не залишити відбитки пальців, працювали у рукавичках. Це вже друге пограбування редакції цієї газети, перше сталося майже два роки тому - тоді місцеві газетярі також залишилися без оргтехніки. Міліція через тривалий час розкрила злочин, однак комп'ютери та інше майно так і не було повернуто редакції. Щотижнева міськрайонна газета "Берегове" – одне з чотирьох місцевих видань у Закарпатті, яке виходить українською та угорською мовами. Вона була створена трохи більше трьох років тому і є органом міської ради. Тираж україномовної версії 320 примірників, угорськомовної - 745. Цього року на фінансування газети було виділено з міського бюджету 70 тис. грн. Судові позови до ЗМІ та журналістів - 3 01.08.2003 Печерський районний суд міста Києва задовольнив позов Міжрегіональної Академії управління персоналом та головного редактора журналу “Персонал” Ігоря Слісаренка до ТОВ “КП Друк” (видавець російськомовного журналу “Корреспондент”) про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. У судовому рішенні зазначено, що опубліковані “Корреспондентом” відомості порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачів - МАУП та Слісаренка І.Ю., крім того, завдають шкоди їхнім інтересам, оскільки відповідачі поширили неправдиві відомості та відомості, які не відповідають дійсності, спрямовані на підрив репутації. Суд зобов'язав редакцію журналу “Корреспондент” у 30-денний строк надрукувати спростування неправдивих відомостей. Суд ухвалив стягнути з ТОВ “КП Друк” на користь МАУП 80 тис. гривень, на користь І.Ю.Слісаренка – 20 тис. гривень як компенсацію моральної шкоди. Власником ТОВ “КП Друк” є американський громадянин Джед Санден. У грудні 2002 – лютому 2003 років видання, що належать Д.Сандену, серед яких і “Корреспондент”, проводили кампанію проти МАУП, її керівництва та часопису “Персонал”, звинувачуючи їх в “расизмі”, “антисемітизмі” тощо. На звернення позивачів редакція журналу “Корреспондент” відмовилася добровільно спростувати поширені нею відомості, тоді МАУП та І.Ю.Слісаренко подали судовий позов. 12.08.2003 Черкаський тижневик "Антена" переміг в судовій справі з місцевим УБОЗом, Апеляційний суд Черкаської області залишив без задоволення скаргу начальника УБОЗу, першого заступника начальника УМВС України в Черкаської області Олександра Мікиші, подану ним на рішення Сосновського райсуду, який раніше відмовив йому у позові до газети "Антена". Конфлікт виник в розпал обговорення пресою "справи Кочегарова" – генерал-лейтенанта міліції, який здійснив спробу самогубства в своєму робочому кабінеті. В одній з передсмертних записок, залишених Кочегаровим, він журналістку Валентину Васильченко. В іншій записці йшлося про офіцера УБОЗу. Все це викликало тоді різні версії (в тому числі і версію замаху на начальника УМВС), які обговорювали не тільки черкаські, але і загальнонаціональні ЗМІ. Глава черкаських убозізвців тоді ж вбачив у публікаціях "Антени", крім іншого, обвинувачення в свою адресу в"... організації вбивства Кочегарова О.Д., яке закінчилося невдачею". Моральні збитки були оцінені в 80 тисяч грн. Однак Сосновський райсуд позов відхилив. 27.08.2003 Суд Центрального району міста Одеси звільнив журналістку Парасковію Райлеску-Відінскі. на підставі заяви Райлеску і припинила справу по амністії. На засіданні суду на розгляд були поставлені два питання: про припинення заходів примусового характеру в спеціальній психіатричній лікарні м. Дніпропетровська; про припинення кримінальної справи за ч. 4 ст.6 КПК України (закриття кримінальної справи через амністію чи помилування). Комісія лікарів-психіатрів під головуванням завідувача Центром медико-соціальної реабілітації і психологічної допомоги, лікаря психіатра вищої категорії Чинчик і три члени комісії, ще 13 лютого 2003 року, «...дійшли висновку, що Райлеску-Відінскі застосування примусових заходів медичного характеру не потребує». Кримінальну справу проти Венцеслава Відінскі-Райлеску було порушено узимку цього року. Одеський обласний суд санкцію на арешт не дав. Ця справа знаходиться в слідчому управлінні УМВС в Одеській області. Кримінальна справа Парасковії Райлеску-Відінскі порушена в травні 2002 року за Кримінальним кодексом 1961 року. Адвокати Парасковії Райлеску-Відінскі готують позовні заяви в суд про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної Відінскі-Райлеску з боку правоохоронних органів України. Нові елементи в розслідуваннях позовів проти медіа та журналістів 23.08.2003 ІМІ звернувся до Верховного Суду України з інформаційним запитом про доцільність зміни підсудності кримінальної справи № 66735 у відношенні редактора газети “Евпаторийская неделя” Володимира Лутьєва з апеляційного суду АР Крим на апеляційний суд Херсонської області. Володимир Лутьєв вважає, що у прокуратури АР Крим, за представленням якої змінено підсудність у цій справі, немає жодних передбачених законодавством підстав для недовіри апеляційному суду АР Крим. При цьому не враховується відстань від місця проживання В.Лутьєва до розташування апеляційного суду Херсонської області, кількість свідків у цій справі (понад 70 чоловік), те, що В.Лутьєв є інвалідом другої групи пожиттєво і його інвалідність пов’язана з пошкодженням опорно-рухового апарату. Судовий процес за позовом Миколи Котляревського до редакції газети "Евпаторийская неделя" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди в сумі 1,5 млн. гривень триває понад півтора роки. У період передвиборчої кампанії минулого року суддя Ірина Захарова винесла ухвалу про арешт накладу газети, майна редакції та особисто Лутьєва, заборону згадування імені Котляревського в газеті. Через півроку Верховний Суд України скасував ухвалу суду. 14 лютого 2003 року суддя Ірина Захарова у відсутності відповідача задовольнила позов депутата ВР Криму Миколи Котляревського про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, завданої публікаціями в газеті "Евпаторийская неделя". Після цього Володимир Лутьєв подав апеляційну скаргу на це рішення суду. Позови, ініційовані ЗМІ та журналістами - 3 18.08.2003 Галицький районний суд Львова зобов'язав мера Львова Любомира Буняка спростувати інформацію, поширену в серпні минулого року у відкритому листі, у якому він закликав газети Львова вибачитися за причетність до організації авіашоу, на якому відбулася катастрофа Су-27. Мер обвинуватив ЗМІ, які виступили інформаційними спонсорами авіашоу, у тому, що вони не поцікавилися у організаторів про безпеку заходу. У серпні минулого року газета "Експрес" зажадала в суді від Буняка спростувати обвинувачення на адресу газет. Редакція газети не вимагає грошової компенсації від мера. Наприкінці липня 2002 у результаті катастрофи військового літака Су-27УБ, який упав на глядачів під час авіаційного шоу на аеродромі Скнилів у Львові, загинуло 74 чоловіки, 2 потерпілих пізніше померли у лікарні. 19.08.2003 Дочірнє литовське підприємство видавничий і поліграфічний центр «Такі справи» вирішив звернутися до Європейського суду з прав людини у Стразбурзі з позовом щодо захисту прав директора фірми «Рембудпроект» Валентина Романова, який був засуджений Солом`янським судом міста Києва у першій декаді листопада 2002 року на шість з половиною років з конфіскацією всього майна на користь держави. Для захисту Валентина Романова “Такі справи” залучили шведську адвокатську фірму «Глімштед», яка має подати позовну заяву до Європейського суду. 19.08.2003 Рогатинський місцевий суд міста Івана-Франківська виніс рішення поновити на роботі журналіста районної газети “Голос Опілля” Мирона Мельника. Суд зобов’язав редакцію сплатити Мельнику 1, 893 гривень за весь час вимушеного п’ятимісячного прогулу з вини редакції та компенсувати йому судові витрати. Представником звільненого з порушенням трудового законодавства журналіста у суді виступала Тетяна Кириченко, юрист ІМІ. Під час судового процесу було встановлено, що торік призначений співзасновниками (районна та міська ради) редактор “Голосу Опілля” Галина Богун грубо порушила КзпПУ та незаконно звільнила Мельника з посади. 8 квітня цього року Мирон Мельник звернувся до суду з позовною заявою, у якій вимагав поновити його на роботі. За словами журналіста, він не отримав належних консультацій від місцевих адвокатів. Крім того, не зважаючи на його неодноразові звернення до обласної організації НСЖУ, допомоги від останньої він так і не дочекався.