ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

Барометр за грудень 2003 року

05.01.2004, 13:00
<span style='font-size:8pt; background:#DDDDDD; width:100%'>
Файл з барометром у форматі <font color=blue>Microsoft Word</font> можна скачати <a style='text-decoration:underline' href=barometr/files/barometr-12-2003.doc>тут</a>
</span>
[i]Загиблі журналісти – 1[/i]

[b]14 грудня[/b] за нез'ясованих обставин загинув мелітопольський журналіст [b]Володимир Карачевцев[/b] - голова Незалежного регіонального союзу журналістів Мелітопольського району Запорізької області, виконуючий обов'язки заступника головного редактора месцевої газети "Курьєр" та постійний автор опозиційної до міської влади Інтернет-газети Vlasti.net. 15 грудня судово-медична експертиза встановила, що причиною смерті була механічна астфекція. Відразу по загибелі журналіста правоохоронні органи висловились на користь версії про нещасний випадок, пезніше правоохоронці стали обережно додавати, що і версія насильницької смерті не виключається. Пана Карачевцева поховали 16 грудня. За словами сестри Володимира - Тетяни Дудли, родина вирішила не наполягати на порушенні кримінальної справи і попросила поховати його швидко, без додаткових експертиз.

Загибель мелітопольського журналіста Володимира Карачевцева викликала діаметрально протилежні судження. Представник Комітету Верховної Ради з питань захисту свободи слова та інформації Юрій Артеменко, який виїхав у Запоріжжя для того, щоб розібратися у справі, зробив висновок, що подія не має політичного підтексту. Володимир Шак, редактор служби новин газети "МИГ" (Запоріжжя), який допомагав Артеменку розібратися у події, зазначив, що, за відгуками колег, Володимир Карачевцев не був провідним журналістом Мелітополя. Шак також зауважив, що відвідав місце події і бачив, що Карачевцев добряче випив, а на столі стояли дві пляшки горілки. "Думаю, що він збирався продовжувати пити. Вірогідно, виходячи з кухні, він зачепився за ручку холодильника, і , радше за все, був у такому стані, що не зміг нічого зробити”.
 
Натомість, Єгор Єнін, редактор газети "Курьер", де останнім чаом працював Карачевцев, переконаний, що загибель колеги пов'язана саме з проведенням журналістських розслідувань на теми корупції місцевої влади.  
Єнін повідомив кореспонденту ІМІ, що Карачевцев щойно повернувся з відрядження до селища міського типу Кирилівка, Мелітопольського району Запорізької області, що знаходиться на узберіжжі Азовського моря. Там, за словами Єніна, Володимир займався розслідуванням факту продажу за безцінь (12037 доларів) бази відпочинку "Таврія", що належала заводу "Старт" (база розміщувалася на трьох гектарах землі та мала п'ятдесят будиночків, адміністративну частину, їдальню та магазин). Також Єнін розповів, що після відрядження Володимир не повертав редакційну техніку - фотоапарат та диктофон.  Пізніше техніку  було знайдено, але за словами Єніна, нічого суттєвого записано і знято не було.

Єнін також повідомив, що, за його інформацією з достовірних джерел, , що вміст алкоголю у крові загиблого складав 2,8 промЕле. За таких умов, на думку неназваного джерела, людина може координувати свої рухи. Крім того, за словами Єніна, сусіди бачили приблизно в час загибелі Карачевцева на сходах у під'їзді будинку, де проживав загиблий, чоловіка 30-ти років, який явно приховував обличчя від людей. Його ж описувала дружина Карачевцева - Зинаїда.

Інша колега журналіста - Ангеліна Бажина, член Союзу регіональних журналістів міста Мелітополя, також переконана, що Володимир Карачевцев, як і її чоловік (він не був журналістом), загинув не випадково. Вона повідомила, що вони разом з Карчевцевим займалися розслідуваннями, які виходили друком у газеті "Право вибора". Крім того, Володимир планував випускати газету "Наше місто" у селищі міського типу Мирному (що знаходиться у 17 км. від Мелітополя), що, на думку пані Бажиної, теж могло не сподобатись місцевій владі.


[i]Арешти та затриманнія журналістів – 1[/i]

[b]11 грудня[/b]близько 11 години ранку в Москві затримано ведучого телеканалу "1+1", лідера организації "Братство" [b]Дмитра Корчинського[/b].

Як повідомили ІМІ у департаменті пропаганди "Братства", Дмитро Корчинський перебуавав у Москві офіційно, як представник телекомпанії "Студія 1+1", - він брав участь у зйомках новорічної програми. Паралельно, він разом з знімальною групою мав зустрітися та взяти інтерв’ю у лідера російської Націонал-більшовицької партії Едуарда Лимонова. Корчинського цікавила оцінка політичної ситуації в Росії після парламентських виборів. Під час перебування Дмитра Корчинського в офісі НБП, туди увірвався загін російської міліції особливого призначення. У приміщенні здійснили обшук. Усіх присутніх, без пред'явлення яких-будь обвинувачень, заарештували,
та відібравши документи, а у знімальної групи "1+1" - відеокамеру.

"Правоохоронці поводили себе брутально, незважаючи на те, що у присутніх були посвідчення журналістів іноземної держави", - розповів ІМІ Олесь Янчук. Загалом  було затримано 24 особи.

У знак протесту представники "Братства" та київського осередку НБП провели пікетування посольства РФ в Україні. Паралельно акція протесту відбувалася біля російського консульства в Одесі. Наступного дня, 12 грудня, Дмитра Корчинського та
знімальну групу "Студії "1+1" звільнено з ув'язнення. Вони повернулись до Києва.
 

[i]Побиття, напади та залякування журналістів – 1[/i]

[b]25 грудня[/b] близько 4-ї ранку у місті Фастів (Київська обл.) скоєно напад на заступника головного редактора журналу "Пам'ятки України", заслуженого журналіста України, члена ради міської організації Української народної партії [b]Олександра Неживого[/b].

За словами сина потерпілого, Івана Неживого, двоє невЕдомих напали на журналіста ззаду, коли він здійснював ранковий крос. Олександр Неживий отримав численні синці та значні ушкодження обличчя, зокрема, лобу. Підозра на струс мозку минулася.

- Батько бігає щоранку за одним і тим самим маршрутом уже не один рік - це наштовхує мене на думку, що його вистежили і напад був спланований, - розповів ІМІ Іван Неживий, голова міської організації Української Народної Партії.

Одразу після нападу, Олександр Неживий звернувся до Фастівського райвідділу міліції. На питання кореспондента ІМІ, чи порушено кримінальну справу за фактом нападу, в міліції відповіли, що в інтересах слідства подібна інформація не розголошується.

У прес-службі УНП поділяють думку про не випадковість нападу, оскільки 25 грудня Фастівський міський суд мав розглянути скаргу сина журналіста до Фастівського міськвиконкому, який своїм рішенням не давав можливостей збирати в центрі міста підписи за всенародне обрання Президента України.

Син журналіста також повідомив, що "останні кілька тижнів спостерігав за собою постійне стеження осіб у цивільному”, а його самого минулого тижня попередили про можливу фізичну розправу за опозиційну політичну діяльність.


[i]Факти політичного та економічного тиску на ЗМІ та журналістів – 2[/i]

 
[b]19 грудня[/b] Мер Києва Олександр Омельченко зробив зауваження керівництву [b]телеканалу "Київ"[/b] щодо підбірки новин у ефірі. На апаратній нараді у Київській міській державній адміністрації її голова зокрема він зауважив: "Можна ж сформувати програму: спочатку позитив, а потім те, що трапляється рідко але мітко. А то з початку бюджетний процес, а потім відразу аварії та шкідливі викиди", повідомив UNIAN. Також голова КМДА порадив директору телекомпанії Валерію Такчуку більш ретельно добирати інформацію для випусків новин.
Коментуючи зауваження Омельченка кореспонденту ІМІ, головний редактор телеканалу "Київ" Тетяна Литвин,  зазначила: "Ми дуже врівноважено ставимося до цього, оскільки це нормальний творчий процес. У своїх повідомленнях ми посилаємося на чиновників, які опікуються тими чи іншими проблемами міста. Можливо, не варто було занадто згущувати фарби над негативними моментами, оскільки позитивних у Києві значно більше".

*   *   *

[b]22 грудня[/b] керівник прес-служби Львівської обласної ради Леся Мірошник повідомила, що працівники [b]Львівської обласної державної телерадіокомпанії[/b] потерпають від політичної цензури з боку керівництва ТРК. Також вона заявила УНІАН, що до Львівської обласної ради надходять численні скарги на тиск, який чинить на працівників перший заступник генерального директора ЛОДТРК Людмила Майор.  Зокрема,  "Людмила Майор дозволяє собі знімати з ефіру програми, які критикують митницю, податкову, структури МВС, веде однобічну політичну інформативність, показуючи тільки політиків СДПУ(О)". Секретаріат ЛОДТРК спростував цю заяву, наголосивши, що Людмила Майор “не має права самовладно знімати програми з ефіру”. Вона є одним із заступників генерального директора Ярослава Климовича, тож саме в компетенції пана Климовича лежать подібні питання.
Щодо імовірних мотивацій, що спонукають пані Майор втручатися до творчого процесу львівських телевізійників, головний редактор „Львівської газети” Олег Онисько зазначив, що Людмила Майор є членом СДПУ(о) і, не виключено, уособлює партійні інтереси.


[i]Перешкоджання професійній діяльності журналістів – 2[/i]

[b]8 грудня[/b] двоє інспекторів Львівських міських електромереж - структурного підрозділу "Львівобленерго", прийшли в редакцію тижневика [b]"Суботня пошта"[/b] і повідомили, що через відсутність договору з їхньою організацією тижневику буде відімкнено електроенергію. Як розповів головний редактор Рустам Чурбанов, інспектори, оплумбовувавали редакційні лічильники, натякаючи, ніби один з них крутиться в зворотній бік. За сім років оренди "Суботня пошта" такого роду претензій. Інспектори відмовились зафіксувати в протоколі виявлене порушення чи показати його на лічильнику, який оплумбовали. Електроеенергія не подавалась в приміщення редакції впродовж усього робочого дня

На думку пана Чурбанова, причина проблем у публікації 13 листопада критичного матеріалу під загаловком "Львівобленерго - збиткове підприємство, яке живе за кошт платників податків та споживачів, перетворюючи останніх на офірних цапів", де в “нищівному, але справедливому тоні” розказали про Львівобленерго, що фінансується якраз з цих двох кишень - платників податків і споживачів енергії.

Енергетики запевняють, що їхні дії були обумовленими, адже ще 29 липня цього року ТзОВ "Професійна ліга", яке й є засновником тижневика "Суботня пошта", отримало повідомлення від ВАТ "Львівобленерго" про необхідність переукласти угоду. В редакції кажуть, що навіть попри те, що термін попереднього договору ще не закінчився, вони такого листа не отримали, бо енергетики скерували своє попередження на вулицю Вітовського, а юридична адреса ТзОВ "Професійна Ліга" - вулиця Виговського.

 Юридично, як пояснив адвокат тижневика "Суботня пошта", процедура мусила б виглядати так: якщо Львівобленерго не влаштовувала та угода, за якою редакція працює з ними (а термін її дії не збіг), то потрібно було б її розірвати, очевидно, в судовому порядку, а не поставити газету перед фактом про те, що буде відімкнено світло в розпал робочого процесу.

- Думаю, що будемо відшкодовувати завдані збитки, хоча з монополЕстом це важко робити, - розповідає про наступні кроки головний редактор тижневика Рустам Курбанов. - Ми відразу звернулись до адвоката з тим, щоб був зафіксований прихід інспекторів, звернулись в прокуратуру області та міста, Галицького району, постійно турбували обленерго, зокрема начальника відділу маркетингу та договорів, нам відповідали, що це наші проблеми і договір треба переукласти.

8 грудня тижневик "Суботня пошта" скерував до прокуратури Галицького району Львова скаргу. Офіційної відповіді досі не надійшло.   

*     *     *

[b]24 грудня[/b] журналіста газети [b]"Буковинське віче"[/b] позбавили акредитації на заходи Чернівецької обласної ради. Про це повідомила ІМІ головний редактор видання Віра Китайгородська.

За її словами, 17 грудня кореспондента "Буковинського віче" [b]Володимира Добржанського[/b] затримала охорона, яка стоїть при вході до приміщення Чернівецької облради, коли журналіст прямував на сесію. Свій вчинок охоронці пояснили тим, що газету "Буковинське віче" не акредитовано. Хоча, як стверджує Віра Китайгородська, від редакції заздалегідь було направлено листа з проханням акредитувати журналіста на будь-які заходи Обласної ради.

Як повідомили ІМІ в редакції газети, Володимир Добржанський є штатним журналістом, який постійно висвітлював роботу органів місцевого самоврядування.

17 грудня на прохання керівництва "Буковинського віче" пояснити причини відмови в акредитації, Облрада направила офіційну відповідь, в якій йшлося, що “розглянувши статтю “Трагікомедія на три акти” у номері від 29.10.2003 року, а також врахувавши інші публікації газети, які принижують честь і гідність депутатського корпусу обласної ради, депутати вирішили не запрошувати на пленарні засідання сесій та інші заходи обласної ради журналістів часопису”. Крім того, у своєму листі депутати рекомендували співробітникам газети публічно вибачитися за грубе порушення журналістської етики.

За словами головного редактора "Буковинського віче", вона направила подання прокурору Чернівецької області, де вказала, що на її думку, облрада своїми діями порушила низку статей Конституції та Закону України "Про інформацію", які регулюють питання співпраці засобів масової інформації та державних органів влади. У діях облради також є ознаки порушення статті 171 ККУ - перешкоджання у виконанні журналістом своїх професійних обов'язків.

У свою чергу, керівник прес-служби Чернівецької обласної ради Наталя Житарюк, коментуючи ІМІ ситуацію, заявила, що керівництво пішло на такий непопулярний крок після рішення постійної комісії обласної ради з правових питань та міжнаціональних відносин, яка визнала поведінку журналіста Володимира Добржанського неетичною та некоректною, оскільки він дозволяв собі на сторінках газети "Буковинське віче" "ображати голову та депутатів Обласної ради".


[i]Судові позови до ЗМІ та журналістів – 0[/i]

[i]Нові елементи про позови до ЗМІ та журналістів – 5[/i]

[b]2 грудня[/b] журналістам Херсона в судовому порядку заборонили поширювати будь-яку інформацію про заступника міського голови Альону Ротову, яка подала 8 вересня 2003 року позов на газету [b]"Вік: час, події, люди"[/b]про захист честі, гідності та ділової репутації. Місцевий Суворівський районний суду міста Херсона ухвалив рішення, яким заборонив місцевим ЗМІ до кінця слухання цієї справи поширювати інформацію, пов'язану з виконанням службових обов'язків цієї посадової особи.

Віце-мер Херсона намагається стягнути з газети 15 тисяч гривень компенсації за моральну шкоду, завдану однією з публікацій часопису. Альону Ротову обурив матеріал позаштатного журналіста газети Сергія Кириченко "Міська влада" за 21 серпня 2003 року, де він критично висвітлив діяльність мерії та використання нею бюджетних грошей в особистих інтересах. У матеріалі, зокрема, йдеться про місцеву фірму "Поліс", засновниками якої є Альона Ротова та її батьки. Ця фірма, з-поміж іншого, обслуговує місцевий цвинтар і пляж.

"Мене, як посадову особу - віце-мера -, автором статті "Міська влада" безпідставно, керуючись своїми власними міркуваннями не тільки звинувачено у всіх можливих - згідно займаної посади - злочинах, а вже і виконано функцію суду і винесення вироку", - йдеться у позовній заяві. Альона Ротова просила суд слухати справу в закритому режимі. Проте, суд не підтримав це прохання.

За словами головного редактора тижневика "Вік: час , події, люди" Сергія Осолодкіна, ухвала суду сформульована таким чином, що стосується журналістів всієї України і не має під собою законних підстав. "Суддя місцевого районного суду Олександр Головко заборонив нашому виданню, а також будь-яким медіа на час судового розгляду справи поширювати інформацію про діяльність пані Ротової, мотивуючи це уникненням тиску на суд, - зазначив у розмові з ІМІ головний редактор. - Суд виніс рішення, навіть не вислухавши іншу сторону", - додав він.
За його словами, це вже другий позов від заступника голови міської адміністрації. У першому Альона Ротова вимагала 50 тисяч гривень відшкодування моральної шкоди. Сергій Осолодкін також зауважив, що сума морального відшкодування у кожному випадку під час судових слухань збільшувалася.
Крім того, редакція з серпня 2003 року перебуває в судовій тяганині з дочкою Альони Ротової - приватним підприємцем. "Для змалювання повної картини знадобиться багато часу, адже у місті діє сімейний клан. Теми перетікають одна в одну". Варто додати, що і чоловік пані Ротової є депутатом міськради.

- 8 грудня ми вже скерували до Апеляційного суду Херсонської області скаргу на це рішення з проханням скасувати його, - повідомив ІМІ Сергій Осолодкін.

На жаль, Альона Ротова відмовила ІМІ у коментарі. Цікаво, що заступник голови міської адміністрації не вимагає спростування, а просить лише матеріального відшкодування завданої моральної шкоди, а також вибачення та розміщення у найближчому номері газети повного тексту судового рішення.

Довідка: Громадсько-політичний тижневик "Вік: час, події, люди" - приватний, опозиційний до місцевої влади. Виходить з грудня 2002 року тиражем 5-7 тисяч примірників.


*   *   *
[b]17 грудня[/b] суд  Личаківського місцевого суду міста Львова зобов'язав [b]"Львівську газету"[/b] спростувати статтю, яка їй не належить. Журналісти часопису не погодились з рішенням про спростування статті-передруку з "Жечі Посполитої", називаючи його абсолютно невмотивованим. За словами головного редактора видання Олега Ониська редакція не має змоги подати апеляцію, оскільки досі не отримала рішення суду.

За рішенням судді Анатолія Горецького, передруки чи цитування іншомовних (неукраїнських) джерел є власним твором того, хто опублікував такий переклад, а тому повинен відповідати за достовірність наведених даних.

Мотивація судді грунтується на тому, що переклад у будь-якому випадку не є тотожний оригіналові й тому вважається самостійним твором.

Суддя задовольнив вимогу начальника Західної регіональної митниці Тараса Козака до "Львівської газети" про спростування фрагменту статті "Податками по опозиції" з найвпливовішої польської щоденної газети Rzecz pospolita, де повідомлялося: "нещодавно Тарас Козак в п'яному вигляді стріляв зі службового пістолета у одному з львівських ресторанів і ніхто його за це навіть не покартав".

"Суд не дослухався до свідчень фахового полоніста, викладача ЛНУ імені.Франка з 20-річним стажем Григорія Чопика, який під присягою підтвердив коректність та фаховість здійсненого "Львівською газетою" перекладу. Відкинутий був також висновок агентства перекладів "Лінгвістичний центр", де йшлося про те ж. Натомість суд врахував висновок експерта зі сторони Тараса Козака - 22-річної Данути Грищук, співробітниці агентства перекладів "Руна", стаж перекладацької роботи якої становить лише півроку. Пані Грищук вважає, що переклад "Львівської газети" не є "дослівним", хоч і визнала у відповіді на пряме запитання, що це жодним чином не вплинуло на зміст і суть не лише оспорюваного абзацу, але й статті загалом" , йдеться в листі-зверненні "Львівської газети" до колег-журналістів.

Головний редактор "ЛГ" стверджує, що суд не погодився заслухати ні автора перекладу - редактора відділу коментарів "Львівської газети" Андрія Павлишина, ні безпосереднього автора статті у Rzeczpospolita - відомого польського журналіста Пьотра Косцінського, який був готовий свідчити у суді.

За словами Олега Ониська, головного редактора газети, рішення суду не відповідає ані нормам закону "Про інформацію", ані Закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", ні, зрештою, Конституції, яка гарантує право на вільне поширення інформації, в тому числі й з закордонних джерел.

Водночас, до польського видання, як першоджерела, у Тараса Козака, за словами його адвоката Олександра Калішевича, немає ніяких претензій.

"Неприхована фарсовість процесу у Личаківському суді не залишає редакції "Львівської газети" іншого виходу, як звертатися зі скаргою в Апеляційний суд Львівської області, а після того - у Верховний суд. Сподіваємося, що в нашій країні верховенство права таки щось важить", - каже керівництво "ЛГ".

Нагадаємо, що начальник Західної регіональної митниці Тарас Козак подав свій позов до "Львівської газети" у місцевий суд Личаківського району міста Львова 20 жовтня.

*    *    *
[b]24 грудня[/b] член Держкомісії з цінних паперів Андрій Портнов виграв суд проти [b]інформгрупи "Телеграфъ"[/b], яка розповсюдила в інтернеті, як визначив суд, неправдиві відомості про нього.

Голосіївський районний суд міста Києва в повному обсязі задовольнив позов першого заступника виконавчого секретаря Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Андрія Портнова до інформаційно-видавничої групи "Телеграфъ" про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди, повідомив УНІАН з посиланням на Держкомісію.

За рішенням суду, групу зобов'язано скасувати тексти статтей та будь-які посилання на них, а також спростувати поширені відомості, розмістивши спростування на головній сторінці веб-сайту, який належить до групи "Телеграфъ", та розіславши спростування всім отримувачам анонсів веб-сайту електронною поштою. Видавництву заборонено знімати з головної сторінки сайту текст спростування протягом одного календарного місяця.

Коментуючи рішення суду, Андрій Портнов зауважив, що й надалі захищатиме себе та співробітників, які працюють сьогодні в системі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. "Чим більшим буде тиск, тим конкретнішою буде відповідь", - заявив він.


[i]Позови та скариги, ініційовані ЗМІ та журналістами – 1[/i]

[b]30 грудня[/b] журналіст [b]Володимир Бойко[/b] подав заяву про порушення кримінальної справи до прокуратури Київського району міста Донецька за ст. 365 ч.1 Кримінального кодексу України, де він вимагає притягнути до відповідальності державного виконавця відділу державної податкової служби в Київському районі м. Донецька Зинов’єва. Пан Бойко вважає, що у діях держаного службовця Зинов’єва були ознаки перевищення службових повноважень. Зокрема, він вказує на передчасні дії виконавчої служби, а також на те, що рішення суду, за яким проводили обшук у квартирі матері Бойка, є протизаконним.


У документі зазначено, що „19 листопада державним виконавцем в його матері були примусово вилучені документи, які посвідчують право власності на квартиру”.
 
Нагадаємо, що за словами Бойка, “суддя Київського райсуду міста Донецька Попревич за домовленістю з заступником прокурора області Кузьміним з метою протиправного заволодіння квартирою журналіста 19 листопада 2003 виготовили судове рішення”. У заяві на дії державного виконавця, зазначено, що „Факт виготовлення фальшивки не є підставою для позбавлення права власності на житло моєї 75-ти річної матері та 8-ми річної дитини”. Журналіст зауважує, що якби навіть судове рішення від 19 листопада 2003 року дійсно існувало, воно б набрало законної сили 20 грудня 2003 року відповідно до ст. 292 ч. 1 ЦПК України. Згідно з цією нормою процесуального закону строк оскарження, протягом якого рішення вважається таким, що не набуває чинності, настає через один місяць з дня, наступного після його проголошення. Оскільки 20 грудня 2003 року припадало на неробочий день (субота) виписати виконавчий лист та порушити виконавче провадження можна було тільки 22 грудня 2003 року. Таким чином, виснує пан Бойко, судовий виконавець діяв без жодних законних підстав, а його посилання на судове рішення, яке на той момент не набуло чинності, є необґрунтованими.


[i]Нові елементи, ініційовані ЗМІ та журналістами – 1[/i]

[b]17 грудня[/b] у Приморському районному суді міста Одеси відбулося засідання, на якому мало вирішитися питання про поновлення на посаді головного редактора профспілкової газети "Моряк" Євгена Кравця. Головний редактор "Моряка" знаходився на цей час у приміщенні редакції, у суді його інтереси представляв адвокат Сергій Кармазін. Євген Кравець не схотів залишати робочого місця, яке він не покидав з моменту коли представники Профспілки працівників морського транспорту України  намагалися примусити його залишити приміщення редакції, мотивуючи це рішеннямм про звільнення. Поза тим, саме 17 грудня він припинив голодування, котре розпочав через на знак протесту проти звільнення з роботи 30 листопада 2003 року, і почувався недобре.  Суд працював до 20 грудня, вислуховуючи членів президії Профспілки працівників морського транспорту України, яка побажала звільнити з посади пана Кравця. 26 грудня суд відмовив у задоволенні скарги Євгена Кравця і відмовив йому у поновленні на роботі.




Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!