Жіноча публічність: з чого почати?

Сьогодні людству бракує толерантності, а простіше кажучи, взаємно шанобливого ставлення одне до одного незалежно від статі, орієнтації або національної належності. Саме через такий дефіцит у нашому світі відбувається багато лиха, на яке суспільство, мабуть, тільки починає звертати увагу.

В епоху подвійних стандартів процес переосмислення подібних цінностей іде катастрофічно повільно. І, на жаль, незважаючи на всеохопне поширення понять справедливості, багато хто досі не розуміє, що всі рухи на захист тих, хто цього потребує, з'явилися не від "неробства", а тому, що більше не можна мовчати, і якщо людство хоче вижити, воно просто "приречене" на толерантність.

Проблема сексизму залишається однією з найчастіше обговорюваних в Україні та за її межами. Якщо ще кілька років тому розкриття дискримінації жінок у тій чи інший діяльності вважали б за "бій з вітряками", то сьогодні в ідентичних умовах можна сподіватися, що у своїй адекватній перевазі соціум радше підтримає тебе, аніж скаже, що "сама винна".

Ось тільки якби слова підтримки збігалися з реальними справами... Поряд із впровадженням гендерних квот у політиці та розмовами про те, що в жінок немає перешкод для реалізації себе в місцевому самоврядуванні, медіа, науці й усьому, де вони побажають знайти себе, ми продовжуємо спостерігати сексистські вислови публічних людей, стереотипне уявлення про "жіночі" й "нежіночі" професії, а водночас і упереджене ставлення до представниць жіночої статі на впливових посадах. Тільки подивіться: у новинних стрічках все ще з'являються заголовки на кшталт "26-річна блондинка стала заступницею міністра", політики продовжують оцінювати кандидаток у мери рівнем енергетики "корабельної сосни", а вживання фемінітивів, незважаючи на їхнє узаконення, левова частка користувачів мережі розцінює як "образу". Через все це і багато іншого вщент розбиваються будь-які мрії про гендерну рівність і вся концепція невдаваної толерантності.

Бачачи, що насправді мало що змінюється, жінки вже й не хочуть публічності. Однак вона якраз зараз як ніколи потрібна. Чому? Більш ніж половина експертів, залучених для матеріалів українських медіа, – це чоловіки. Більша частина активних користувачів соціальних мереж, які стають лідерами думок суспільства, – це також чоловіки. З таким станом речей поняття "жіночого професіоналізму" тільки продовжує сприйматися як рідкісне і майже неймовірне.

Ясна річ, бути публічним чи ні, – це вибір. У якому напрямі бути успішними / щасливими – це вибір і яку мати думку щодо польотів на Місяць і розподілу бюджету країни, звичайно, теж вибір. Вибір, за існування якого і борються шанувальники феміністичних ідей. Але його також потрібно поширювати. Тому ми ділимося деякими рекомендаціями для жінок, які через страх або ще щось залишаються "невидимими" для суспільства, тоді як публічність однозначно стала трендом останніх років.

1. Знайдіть причину своєї невпевненості

Подумайте, чому ви не хочете ділитися своєю думкою і демонструвати свої знання разом з життєвою громадянською позицією. Можливо, річ у дитячих спогадах або страху того, що про вас подумають люди. Поміркуйте, що зміниться, якщо ви станете публічнішою особою і знайдете як своїх однодумців, так і тих, хто не проти подискутувати з вами на ту чи іншу тему. Коли ви визначите фінальну мету, вам стане простіше долати свої внутрішні страхи.

2. Будьте активнішими в соціальних мережах

Без соціальних мереж сьогодні ніяк. Це майданчик, за допомогою якого можна в зручному для вас форматі висловити активну позицію і стати "самій собі медіа". Якщо є бажання, тут можна познайомити людей зі своїми ідеями, цінностями та бути корисною для величезної аудиторії. Якщо ви є спеціалісткою в якійсь зі сфер діяльності, реагуйте на те, що в ній відбувається, і звертайте увагу інших на зміни в ній, проблеми або досягнення. Варто тільки спробувати робити це регулярно, і такі публікації набиратимуть не менше реакцій, ніж яскраві фотографії з відпочинку і милі перепости відео з тваринками.

3. Намагайтеся бути інформативними

Подання інформації може бути різним. Головне, щоб воно знаходило відгук. Діліться власним досвідом, поширюйте свої думки й не орієнтуйтеся на те, як це роблять інші. Культ TED- і stand-up-виступів разом із загальною втомою від "канцелярщини" і ставкою на оригінальність сильно спотворили очікування людей від постів і виступів. Багато людей сьогодні практикують неформальний підхід, імітацію бесіди й вільний потік думок без класичної структури. Але, погодьтеся, такий формат спрацює не завжди. Тому знайдіть свій стиль, покладіться на свою інтуїцію, не розпиляйтесь і будьте інформативні.

4. Заведіть авторську колонку і подружіться з медіа

У медіа є перевірена аудиторія, і завдяки ЗМІ свою позицію можна транслювати на величезну кількість людей. Більшість онлайн-медіа потребує цікавих тем для висвітлення, а тому не соромтеся звернути увагу редакції на якусь проблему або історію, а також познайомити її зі своїм баченням розв'язання ситуації чи нюансами того, що сталося, щоб ваш коментар використовували в матеріалі. Якщо ви представляєте громадську організацію або інший інститут, запрошуйте журналістів на свої заходи, діліться важливою і зрозумілою інформацією, а також намагайтеся створити зручну комунікацію, яка даватиме користь вам обом.

Крім того, зверніть увагу на те, що більшість інтернет-видань публікують блоги в спеціальних розділах і йдуть назустріч цікавим людям. Помоніторте сайти, знайдіть оптимальний для себе формат і наважтеся писати. Просто та лаконічно. Чіпляючи. Не соромлячись пропонувати свої тексти редакції, запитуючи в неї, що б ще було цікаво.

Знову ж таки цими матеріалами можна і потрібно ділитися в соціальних мережах.

5. Змиріться, що хейт не можна ні передбачити, ні унеможливити

У цифровому середовищі вияв нетерпимості щодо носіїв інших цінностей стає певним стилем поведінки та збоченим інструментом самоствердження. У такої критики та ненависті є найрізноманітніші визначення і причини, і від неї нікуди не дітися.

Будь-яке висловлювання, що отримало чималу кількість переглядів, загрожує обернутися коментарями, серед яких будуть і негативні. Тому доведеться сказати собі: "Хочу я цього чи ні, хейтери з'являтимуться знову і знову. А отже, мені потрібно "відростити" товсту шкіру і виробити тактику, коли не звертати уваги на провокаторів, а коли давати відсіч".

Найгірше в цій ситуації – відповідати агресією на агресію. Іноді в критику варто вчитатися для висновків, але іноді грубість – це просто грубість. І не варто псувати собі настрій або злитися.

Фільтруйте свою стрічку і за жодних обставин не ставайте залежними від чужої думки про вас. Тоді вас не можна буде підлаштувати під чужі стандарти, а разом ми зможемо принести величезну користь суспільству і зробити внесок у порятунок від гендерних забобонів.

Редакторка NikLife Анастасія Михайлова