Закарпатська журналістика у період війни – перешкоджань не зафіксовано, нові творчі проєкти запущено

В умовах війни проти нашої країни з боку росії медійна ситуація в країні відчутно змінилася: багато видань поміняли формат роботи; у журналістів час від часу виникають проблеми із доступом до інформації; можуть з’явитися табуйовані теми. Водночас війна – це безліч людських історій (як негативних, так і позитивних), тож природно що ця тема породжує нові медійні проєкти.

Ще на п’ятому місяці війни закарпатські журналісти, які спілкувалися із представником ІМІ про нові виклики у своїй роботі в умовах воєнного стану, казали – не мали проблем із доступом до інформації. Вони пояснювали: у випадках, коли намагалися взяти коментарі від працівників ОВА — найчастіше, отримували їх. Або ж коли чули відмову — намагалися ставитися до цього із розумінням, пояснюючи собі це тим, що керівництву області наразі видніше, що варто в умовах війни висвітлювати в медіа, а що — ні. Тобто медійники не повідомляли про випадки перешкоджання їхній роботі, зокрема – відмову у коментарі, недопуск на локацію, відмову у відповіді на запит на доступ до публічної інформації тощо. 

Така ж тенденція зберігається й станом на осінь 2022. Втім слід зауважити, що на Закарпатті мало медійників займаються, наприклад, розслідувальною чи аналітичною журналістикою. Саме така робота нерідко потребує вищого рівня взаємодії із владою. Саме при виготовленні розслідувань найчастіше й трапляються випадки перешкоджання роботі журналіста. Тому не можна повністю стверджувати, що за умов проведення розслідувань на Закарпатті тутешні медійники не стикнулися б з випадками, наприклад, відмови у відповіді на інформаційний запит. Особливо в умовах воєнного стану, коли, зокрема, органи місцевого самоврядування, насторожено ставляться до роботи медіа. 

Загальну медіаситуацію в області станом на перші десять місяців року можна назвати спокійною. Із помітного – вже в період повномасштабної війни працівники Служби безпеки України затримали головного редактора одного з місцевих інтернет-видань за просування антидержавних російських наративів та підтримку агресії росії. Слідчі встановили, що для ведення інформаційно-підривної діяльності агітатор використовував матеріали пропагандистських російських сайтів та незаконних збройних формувань. «Ініційована СБУ експертиза підтвердила наявність у публікаціях публічних виправдань збройної агресії росії проти України, а також глорифікації представників російських збройних формувань», — поінформували у відомстві. Редактору правоохоронці повідомили про підозру за частиною 2 статті 436-2 Кримінального кодексу України — «Виправдання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників». 

Від себе зазначимо, що правоохоронці традиційно не називають імені підозрюваного та назви ЗМІ. Втім цей кейс, сподіваємося, стане пересторогою для всіх «любителів руського міра» щодо їх задумів в антидержавницькій діяльності, використовуючи друковані чи електронні ЗМІ.

Інколи порушення етики фіксуються з боку самих ЗМІ. На Закарпатті цього року мав місце щонайменше один такий випадок. Йдеться про те, що на тлі новин про оголошення підозри закарпатським волонтерам із благодійної організації «Рух підтримки закарпатських військових» на роботу місцевого медіа звернула увагу Комісія з журналістської етики. Понад 20 місцевих медійників поскаржилися до Комісії на сюжет «СБУ викрила схему продажу гуманітарної допомоги» телеканалу «М-Студіо» (6 червня 2022). Розглянувши скаргу на сюжет, а також відповідь від редакції, Комісія з журналістської етики встановила наявність у публікації порушень пунктів №4(Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених), №6 (Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста) і №9 (Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного) Кодексу етики українського журналіста і винесла телеканалу «М-Студіо» попередження. Тобто, робимо висновок, навіть у складний воєнний час журналістська спільнота області об’єдналася та оперативно звернула увагу на недобросовісне висвітлення резонансної теми колегами. 

Попри війну й нестабільне фінансове становище, про яке представнику ІМІ розповідали редакторки кількох локальних медіа, на Закарпатті запускаються й нові медійні проєкти. Однак змінилися напрямки тем, яких торкаються журналісти. Тепер більше уваги приділяється історіям захисників та захисниць, які боронять Україну; переселенців та переселенок, яким вимушено довелося переїхати у відносно безпечне Закарпаття.

«Оскільки редакція медіа перебуває в тилу, більше уваги зосереджуємо на тематиці ВПО, гуманітарній допомозі, волонтерах, військових із Закарпаття. Більшість героїв матеріалів погоджується говорити, якщо хтось не хоче, не наполягаємо. Історій вистачає», — розповідала редакторка інтернет-видання «Заголовок» Ірина Бреза.

Зараз цей сайт регулярно готує інтерв’ю для проєктів «Ранкова кава. Перемога» та «Історії, які не мають терміну придатності». Останнє – це розповіді про людей, про взаємодопомогу, про розуміння тих, хто переїхав на Закарпаття з інших регіонів.

Ще три ужгородські журналістки Крістіна Третяк, Катерина Брижань та Олександра Балог запустили шоу «Українською», в якому спілкуються із закарпатцями і не тільки про те, як працює в умовах війни бізнес; про те, як будувати стосунки в умовах війни; про емоційне вигорання тощо.

Також «воєнні» проєкти виходять й в етері інтернет-радіо «Єден». Зокрема, в Олексія Уманського є рубрика «Я лем зазвідати», в рамках якої виходять аудіорепортажі радіоведучого з наближених до фронту міст. Крім цього, в ефірі радіо звучала серія подкастів «Воєнна нерівність», в яких йшлося про права людей в умовах війни.

Як бачимо, період оборонної війни України проти агресора суттєво вплинув і на тенденції журналістики у найзахіднішому регіоні країни. Остаточний аналіз можна буде робити пізніше. 

Ярослав Гулан, регіональний представник Інституту масової інформації  в Закарпатській області