Що змінилося в роботі закарпатських ЗМІ в умовах війни з росією та як планують працювати далі

Розповідаємо на прикладі інтернет-видання "Заголовок", телерадіокомпанії "Даніо" та газети "Новини Закарпаття".

Головна редакторка другого підрозділу ПМП "Телерадіокомпанія Даніо" (телеканал має два підрозділи – українськомовний та угорськомовний) Тетяна Вашаргелі розповідає, що основні зміни в їхній роботі стосувалися сітки мовлення і формату роботи.

– Ми зняли з ефіру тематичні програми: дитячі, спортивні, мистецькі. Натомість розширили інформаційний блок, – каже редакторка. – Дещо переглянули стратегію формування інформаційного мовлення: якщо колеги з угорської редакції вмикають ключові новини щодо поточної ситуації, соціальних виплат, економічних новацій загальноукраїнського масштабу, ми віддаємо перевагу місцевим новинам, які одразу передаємо для перекладу колегам. Звичайно, основний масив трансляції віддано під ефір Загальнонаціонального телевізійного марафону. У зв’язку з цим, зокрема, набагато більшу увагу приділяємо роботі на цифрових платформах, щоб оперативно доносити інформацію.

За словами редакторки, скорочення штату каналу в умовах війни не було, тому всі колеги працюють за своїми напрямами, але у форматі інформації.

– Про складність за майже три місяці роботи говорити вже не доводиться… Складно було в перші кілька тижнів чи навіть днів, поки налагоджували роботу і визначалися з форматом, – каже Тетяна Вашаргелі. – Фокус тем змінився, що зрозуміло, кардинально. Окрім цілком очевидних змін, додам ще й свідоме прагнення працювати на запобігання можливим ризикам, настроям, суперечностям, непорозумінням, які час від часу намагаються розбурхати в регіоні свідомо чи несвідомо.

Вона додає, що проблеми доступу до інформації в журналістів каналу виникають у межах вимог воєнного часу.

– Люди, особливо вимушено переселені, говорити погоджуються не завжди говорити на камеру. А органи влади на запити журналістів відповідають, – каже редакторка.

Вона пояснює, що те, як канал існуватиме й розвиватиметься далі, диктуватиме розвиток подій.

– Зміни вже відбуваються. Приміром, ми повернули “актуальне інтерв’ю”, оскільки бачимо необхідність розширеного формату подання суспільно важливої інформації з перших вуст, як-от щодо поточної ситуації, соціальних виплат, правового забезпечення переселенців, законодавчих новацій, трудових відносин тощо. Повернули “погоду”, бо її ж ніхто не скасовував. Словом, життя триватиме попри всі ворожі наміри його знищити, – розповідає Тетяна Вашаргелі.

Олександра Терембець-Михайловська – головна редакторка першого підрозділу ПМП "Телерадіокомпанія Даніо" каже, що з першого дня війни редакція каналу намагається повноцінно працювати.

– Основні зміни в умовах воєнного стану торкнулися ефірного мовлення. Ми почали транслювати марафон "Єдині новини". Пізніше додали в ефір наші внутрішні новини, щоб інформувати населення області про регіональні події. Останній місяць уже виготовляємо більше власного контенту. Ми почали висвітлювати події сьогодення, давати більше інформації про тих людей, які сюди переїхали. Ми знаємо, що Закарпаття – один з регіонів, який прийняв найбільшу кількість осіб-переселенців. Але водночас ми не забуваємо розповідати й про якісь місцеві ініціативи, особливо якщо це стосуються благодійної роботи, – розповідає Олександра Терембець-Михайловська. – В іншому поки все залишилося так, як і було. У нас не зменшилися заробітні плати, завдяки інвесторам вдалося зберегти весь колектив. Проте рекламних надходжень зараз майже немає.

За словами редакторки, найближчим часом телеканал працюватиме в такому форматі.

– А щодо стратегічних рішень будемо спілкуватися з інвесторами й, власне, переглядати вектор розвитку та роботи нашого медіа. Місяці два-три, якщо не буде нічого форс-мажорного, працюватимемо так, як зараз, – додає Олександра Терембець-Михайловська.

За словами редакторки інтернет-видання "Заголовок" Ірини Брези, з початком війни 80% контенту на сайті стосується воєнних подій та гуманітарної тематики.

– Ми почали працювати інтенсивніше і готувати більше власного продукту. Це стосується як новин, так передусім і аналітики, – розповідає редакторка. – Започаткували нові рубрики, наприклад "Історії, які не мають терміну придатності" – розповіді про людей, про взаємодопомогу, про розуміння тих, хто переїхав на Закарпаття з інших регіонів, про події та маленькі дива, які ставались і стаються на Закарпатті протягом війни. Запустили проєкт "Ранкова кава. Перемога" – серію інтерв‘ю з людьми, з якими варто поговорити саме про перемогу. Додали відеосюжетів, а також почали робити мемчики воєнного часу, які трохи підіймають настрій та знімають тривогу в читачів.

Ірина Бреза додає, що скорочення штату й фінансування в умовах війни не відбулося.

– Також не стало складніше працювати. Можливо, на початку було тривожніше, але ми підлаштувалися під умови воєнного часу, – каже вона. – Оскільки редакція медіа перебуває в тилу, більше уваги зосереджуємо на тематиці ВПО, гуманітарній допомозі, волонтерах, військових із Закарпаття. Більшість героїв матеріалів погоджується говорити, якщо хтось не хоче, не наполягаємо. Історій вистачає. Проблеми з доступом в інформації загалом немає, іноді влада, якщо не має що сказати чи не хоче, прикривається воєнним станом.

Редакторка "Заголовка" пояснює, що поки не знає, в якому саме форматі далі працюватиме медіа, проте переконана, що редакція працюватиме до нашої перемоги, задля перемоги й після перемоги.

Головна редакторка газети "Новини Закарпаття" Мирослава Галас каже, що, оскільки видання було на самоокупності й виживало завдяки рекламним коштам та надходженням від переплати, в умовах війни фінансовий стан погіршився. Для того щоб зменшити витрати, тепер газета виходить не на шістнадцяти, а на восьми сторінках.

– Інколи буває, що вийде 12 сторінок, якщо є якась реклама. Це через те, що вдвічі зросла вартість паперу та друку, – каже Мирослава Галас. – Але скорочень штату в нас немає. Вони були раніше, й зараз немає особливо кого скорочувати. У нас працює всього п’ятеро людей.

За словами головної редакторки, редакція не пропустила жодного випуску газети, тому поки не втратила передплатників. Проте вони телефонують до редакції й запитують, чому обсяг газети зменшився.

Мирослава Галас каже, що поки не зрозуміло, як саме газета виживатиме далі.

– Реклама трохи повертається, але в малих обсягах. Десь три-чотири тижні тому ми почали оголошення давати, – каже вона. – Все залежить від грошей. Ми б хотіли, щоб газета далі виходила. Але як це зробити? Що робити з передплатою? У нас є частина річних передплатників, але є багато й тих, хто передплатив газету на кілька місяців і скоро передплата закінчиться. Але чи люди поновлюватимуть її? У людей грошей немає.

Ярослав Гулан та Ольга Білоусенко