Питання стабільного та якісного фінансування завжди було однією з найбільших проблем регіональних медіа. Попри чималу кількість дійсно якісних видань похвалитись успішною, дієвою моделлю забезпечення видання обіговими коштами, можуть одиниці.
Наразі фінансування українських регіональних медіа переважно базується на спонсорстві власників, грантовій підтримці або комерціалізації діяльності через продаж реклами, мерчу, монетизації переглядів. Існують і бюджетні контракти на висвітлення діяльності або виготовлення певного контенту, однак відсоток видань, які живуть суто за бюджетні кошти, є мізерним. Ми подивилися на різні моделі фінансування кропивницьких медіа, які на практиці так чи інакше довели свою ефективність.
Роботу оплатять соцмережі
“Близько 60% бюджету редакції ми заробляємо завдяки соцмережам і цифровій присутності. Це реклама, партнерські проєкти, інформаційний супровід бізнесів, спецпроєкти та колаборації”, – говорить власниця та головна редакторка “Кіровоградської правди” Олена Сідорова.
Це історія успіху найстарішого друкованого видання області, яке представлене в онлайні та активно працює з власними читачами через соцмережі.
Олена Сідорова розповідає, що свого часу вони почали шукати різні формати комунікації та додаткового фінансування, оскільки класична модель підписки вже не давала бажаного результату. “Спочатку інтуїтивно, а потім уже свідомо почали трансформувати редакцію: оновили дизайн друкованого видання, почали активно працювати з Telegram, Instagram, Facebook, експериментувати з форматами, мемами, відео та живою подачею новин. Сьогодні це вже частина нашої фінансової моделі”, – наголошує медійниця.
Власне, саме “Кіровоградська правда” у 2020 році стала справжнім відкриттям для нового покоління читачів, здобувши впізнаваність як “газета з мемами”. Редакція вирішила відійти від усталеної моделі спілкування газетярів та читачів, додавши гумору до подання новин. Однак концентрувати цей гумор лише в одному каналі комунікації – у власному телеграм-каналі.
З початком повномасштабного вторгнення меми з телеграм-каналу “Кіровоградської правди” зникли, однак уміння налагоджувати діалог з читачами лишилось. Що, власне, й допомагає виданню тримати свій телеграм-канал у топі за кількістю підписників серед медіа Кіровоградщини. Наразі сторінка має майже 45 тисяч активних користувачів, що лише на 2 тисячі менше за “Суспільне Кропивницький”.
“Соцмережі дали нам можливість не просто виживати як локальному медіа, а розвиватися й інвестувати в редакцію. Для регіональної газети це критично важливо, тому що класична модель існування друкованих медіа сьогодні вже не працює так, як 10–15 років тому. Нам важливо, що цифровий розвиток не знищив саму газету, навпаки, допоміг їй стати ближчою до людей, омолодити аудиторію та зробити бренд “Кіровоградської правди” більш впізнаваним”, – резюмує Олена Сідорова.
Спільнота важлива
Одне з небагатьох видань регіону, яке робить активну ставку на фінансування завдяки активним читачам, – це онлайн-видання Dostup.Media. Редакція не так давно перезапустилася після багаторічної співпраці з колишнім власником – компанією “Велта” – і наразі має кілька джерел надходжень коштів, які, за словами редакторки видання Ольги Зими, допомагають їм зберігати незалежність.
Основою бюджету є гранти, які забезпечують роботу журналістів. Ще близько 15% становлять рекламні надходження, втім велику ставку видання робить на читацьку спільноту та випуск власного мерчу, яку запустили цьогоріч.
“Люди можуть підтримувати регіональну журналістику через щомісячні платежі або одноразові донати. Учасники спільноти мають доступ до закритого чату з журналістами, де пропонують теми для матеріалів, ставлять запитання, спілкуються між собою. Для тих, хто обирає щомісячні платежі, є ще одна перевага – персональний кабінет на сайті, де можна відстежувати період підписки та актуальні пропозиції для них”, – розповідає редакторка.
Надзвичайно важливою для подальшого наповнення редакційного бюджету є офлайн-складова спілкування з активними читачами та прихильниками роботи редакції. Так, для членів спільноти всі заходи, які організовує онлайн-видання Dostup.Media, є безкоштовними. А їх чимало.
Наприклад, цього року підписники видання мали можливість долучитися до двох екскурсій містом, поспілкуватися з творчим об’єднанням “Кропива” та відвідати їхню виставу “Молочайник”. Крім того, онлайн-видання Dostup.Media збирало своїх прихильників на толоку й разом наводило лад на Козачому острові. Ще один формат – спільне здавання крові в обласному центрі переливання крові.
“Ті, хто ще не є учасником нашої спільноти, також можуть долучатися до івентів за фіксований донат. Так можна познайомитися зі спільнотою і підтримати регіональну журналістику фінансово. А це надзвичайно важливо, якщо читач бажає отримувати якісний, виважений, цікавий контент, адже він, як і все інше, потребує оплати праці тих, хто його продукує”, – наголошує Ольга Зима.
Медіа як бізнес-модель
На думку редакторки видання “Гречка” Анастасії Дзюбак, сучасні медіа, які хочуть бути по-справжньому незалежними, мають розглядати роботу власного видання як прибутковий бізнес. А для цього потрібно постійно шукати можливості диверсифікації доходу і тестувати нові формати, які б забезпечили цю дохідність.
“Наразі основою нашого фінансування, як і раніше, є донорські кошти. На нашому сайті в розділі “Про нас” можна ознайомитися з основними донорами: хто вони, які проєкти ми спільними зусиллями реалізували. Та ми чудово розуміємо, що ті гроші, які ми отримуємо від грантодавців, не є нашим доходом. Це операційні витрати, які ми витрачаємо в нуль і за які ми звітуємо до копійки. Тож ми, звісно, не зупиняємося лише на грантах і паралельно розвиваємо ще кілька форматів”, – пояснює своє бачення розвитку журналістка.
Один із пріоритетних – робота з рекламою. Торік у редакції відкрили посаду менеджера з продажів. І, хоча станом на сьогодні цей напрям не закриває значної частини витрат видання, “Гречка” впевнена в перспективності цього напряму.
Ще одна можливість наповнити редакційні рахунки – активна робота зі спільнотою. Як зауважує Анастасія Дзюбак, раніше видання опрацьовували концепцію донатів: будь-який читач у будь-який момент міг підтримати роботу “Гречки”, задонативши на рахунок редакції. Такі донати були вельми хаотичні та несистемні, тому, пояснює Ольга Дзюбак, редакція вирішила перезапустити формат роботи зі спільнотою. Планують запустити онлайн-магазин мерчу та активно проводити онфлайн-заходи, що допоможуть познайомитися зі своїми читачами, які готові співфінансувати роботу медіа.
Певну частку фінансування “Гречки” покриває й монетизація за кошт гугл-реклами. Видання працює із СЕО-платкформами, лінкбілдингом, що дає непогані показники рекламних доходів.
Насамкінець видання припасло кілька нетипових для Кіровоградщини пропозицій, зокрема консультації для бізнесу та тренінги для колег-журналістів. “Невдовзі плануємо долучитися до цікавого проєкту та проводити практичні тренінги для медійників. Також у нас дійсно величезний досвід у комунікаціях, тож бізнесу також буде корисною співпраця з нами. І хоча ми лише на початку цього шляху, маємо плани активної розбудови саме цього напряму фінансування нашого медіа”, – каже Анастасія Дзюбак.
Водночас редакторка не приховує: це не все, з чим планує працювати редакція. Вже на вересень заплановано реалізацію нового формату, деталі якого медійниця поки не готова озвучувати.
Підсумки та варіанти
Звісно, в області чимало видань, які виживають лише за кошт власника. Подібна модель також можлива, однак породжує небезпеку впровадження цензури на певні теми чи персоналії. Окрім того, позиція власника може завуальовано транслюватися самим медіа, що, звісно, не сприяє збалансованому висвітленню подій. Тож запропоновані варіанти фінансування є хорошою альтернативою, яку варто було б принаймні спробувати впровадити, бо питання, як вижити незалежній журналістиці, все ще актуальне.
Павло Лісниченко, регіональний представник Інституту масової інформації в Кіровоградській області
