IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2019 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

2

7

0

2

Як на Волині виборюють право на інформацію в судах

Цьогоріч  ухвалено 7 судових рішень у Волинській області, що стосувалися доступу до публічної інформації. Такі дані можна знайти на сайті реєстру судових рішень. За право отримання інформації судяться не лише журналісти, а й прості громадяни.

Найцікавіші випадки авторка тексту вирішила описати у блозі.

Відповідно до пункту. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації зобов’язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що є в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну  та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність і об’єктивність наданої інформації та оновлювати оприлюднену інформацію.

Тобто кожен має право прийти й ознайомитись із  документами. Наприклад, у розпорядника інформації пофотографувати документи, якщо є така необхідність. Тоді не треба буде платити за копії документів.

 

На Волині громадянин судився, щоб отримати інформацію, за яку пропонували заплатити

У травні цього року Волинський окружний адміністративний суд розглядав справу щодо ненадання інформації Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області на запит на інформацію від 30 жовтня 2017 року.  Позивач вимагав визнати такі дії протиправними та зобов’язати надати запитувані документи й інформацію.

Позовні вимоги  були обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі – Закон №2939-VI). Адже станом на 3 квітня 2018 року не надано інформації та документів на запит на інформацію позивача від 30 жовтня 2017 року, що є наслідком протиправної бездіяльності відповідача.

Позивач просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовних вимог не визнала. Вона пояснила, що відповідь на запит позивача від 30 жовтня 2017 року була отримана відповідачем 2 листопада 2017 року. Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд встановив, 30 жовтня 2017 року громадянин звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із запитом на інформацію, у якому просив  надати належним чином засвідчені копії всіх рішень ГУ Держгеокадастру у Волинській області за останні 3 роки, відповідно до яких здійснювалося розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території Волинської області.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області листом від 7 листопада 2017 року відписали на інформаційний запит, що, оскільки запитувана інформація має великий обсяг робіт, а саме виготовлення копій документів більш ніж на 12 тис. сторінок аркушів А4, її надання буде можливим після проведеної позивачем оплати, передбаченої нормами чинного законодавства.

Суд вирішив у задоволенні позову відмовити.

 

За надання неповної інформації громадянин подав до суду

У березні цього року Волинський окружний адміністративний суд розглядав справу громадянина, який звернувся в суд з адміністративним позовом до Ковельської міської ради про визнання бездіяльності щодо ненадання інформації за письмовим зверненням. Він вимагав  визнати такі дії протиправними та зобов’язати надати повну інформацію на звернення. Позовні вимоги він обґрунтував тим, що станом на момент написання позовної заяви до суду (23.02.1018) відповіді на запит не було надано взагалі.

У січні цього року громадянин звернувся до міськради із заявою, у якій просив надати інформацію про пересувну тимчасову споруду. Зокрема, цікавило й те, на підставі яких нормативних актів надаються великі земельні ділянки для пересувних тимчасових споруд. Він просив також вказати, чи відповідає це розпорядження Ковельського міського голови вимогам українського законодавства. У заяві вимагав перевірити законність встановлення тимчасових торговельних споруд та в разі незаконності розміщення скласти адміністративні протоколи і прибрати їх. Місцезнаходження тимчасових споруд у місті Ковелі він також вказав у листі.

Суд встановив, що листом від 15 лютого 2018 року перший заступник міського голови  повідомив позивача про те, що:

  1. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру)  або не мати такого приміщення.
  2. Максимальна площа тимчасової споруди 30 кв. м, тимчасові споруди можуть блокуватися до 5 споруд у групу.
  3. Надання місць для укладання договорів про встановлення особистих строкових сервітутів відбувається на підставі Тимчасового порядку проведення робіт щодо укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 24.11.2011 № 16/25. Положенням передбачені різні види діяльності, на які укладаються договори. На великі площі укладаються договори на торгові майданчики або на майданчики інших видів діяльності, що передбачені Тимчасовим порядком.
  4. Розпорядження № 173-р від 30.06.2017 відповідає вимогам законодавства України. Пересувна тимчасова споруда, що на території автостоянки на привокзальній площі  самовільно розміщена без паспорта прив’язки (ця територія орендована під автостоянку); пересувна тимчасова споруда на бульварі  біля готелю «Лісова пісня» розміщена відповідно до паспорта прив’язки (конструкція пересувна, споруда без фундаменту). Тимчасові споруди, що розміщені по вул. Київській (біля ринку) та на привокзальній площі (біля магазину «Ажур») самочинно розміщені, дозвільні документи не видавалися. Наразі на території міста працює відділ національної поліції з усунення порушень що несанкціонованої торгівлі.

Cуд вирішив  позовні вимоги до Ковельської міської ради задовольнив частково.

Зокрема, вирішив визнати протиправною бездіяльність Ковельської міської ради щодо ненадання  громадянину інформації на звернення  від 16.01.2018  щодо розміщення тимчасових торговельних споруд у місті Ковелі.

«Зобов’язати Ковельську міську раду надати інформацію на  звернення від 16.01.2018 року щодо  схеми розміщення тимчасових торговельних споруд у місті Ковелі. У задоволенні решти позовних вимог відмовити», – йдеться в рішенні.

 

 

Лучанка через суд зобов’язала комунальне підприємство надати відповідь на запит

Представниця громадської організації «Волинське об’єднання зоозахисту» Ірина Петренюк судилася за отримання інформації  на запит від комунального підприємства «Ласка» про транспортування живих безпритульних тварин. Зоозахисниця виграла судову справу.

Ірина Петренюк є однією з переможниць конкурсу Коаліції громадських організацій «За зниження фінансових бар’єрів у справах про доступ до публічної інформації» – за рахунок коаліції їй було надано правову підтримку і сплачено судовий збір.

У Луцьку комунальне підприємство «Ласка» проводить вилов, стерилізацію та прилаштування безпритульних тварин.  У 2017 році посаду директора КП «Ласка» обіймала Богдана Новарчук.

Представниця громадської організації «Волинське об’єднання зоозахисту» Ірина Петренюк запідозрила, що безпритульних тварин можуть убивати на території підприємства й забирати гроші собі, виділені на вилов та стерилізацію.

Зоозахисниця надсилала в жовтні 2017 року запит на отримання інформації через сайт dostup.pravda.com.ua на адресу Луцької міської ради, звідки  перенаправили запит у КП «Ласка».

Вона запитувала:

1) Чи зверталося КП «Ласка» до продспоживслужби Луцька для отримання свідоцтва про транспортування тварин у 2017 році, у яких місяцях та до яких міст мали транспортуватися тварини?

2) Чи видавалося ветеринарне свідоцтво на транспортування тварин на 11.09.2017 у м. Ківерці, яка кількість тварин мала транспортуватись (якщо мала)?

3) Хто здійснює огляд тварин перед транспортуванням з м. Луцька до інших міст?

На ці питання запитувачка не отримала відповіді впродовж п’яти днів, як передбачає Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Тому Ірина Петренюк разом з адвокатом  у січні 2018 року подала позов до суду.

У лютому 2018 року Волинський окружний адміністративний суд зобов’язав КП «Ласка» повторно розглянути запит і надати позивачці повну та достовірну інформацію.

Суд встановив визнав, що предмет запиту становить суспільний інтерес, а відповідач є суб’єктом господарювання, який володіє інформацією, що становить суспільний інтерес.

5 березня  Ірина Петренюк отримала відповідь на запит від КП «Ласка».

Після рішення суду на запитання зоозахисниці в  КП «Ласка» відповіли, що Луцькою державною ветеринарною лікарнею було видане ветеринарне свідоцтво на транспортування тварин 11 вересня 2017 року в м. Ківерці.

На інші питання відповіли, що КП «Ласка» не є розпорядником запитуваної інформації.

З 1 червня 2018 року Богдана Новарчук перестала очолювати комунальне підприємство «Ласка», бо написала заяву на звільнення з посади. Віднедавна очолювати КП «Ласка» стала Наталія Рудь.

 

Журналістка судилась із департаментом інфраструктури та туризму Волинської ОДА і виграла справу

Волинський окружний адміністративний суд у лютому 2018 року розглядав адміністративну справу за позовом  журналістки Валентини Куць до Департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації.  Як позов до суду змінив ситуацію на маршруті «Луцьк-Рокині» журналістка описала в блозі на сайті ІМІ.

Валентина Куць у жовтні минулого року надіслала запит на публічну інформацію до Департаменту інфраструктури та туризму Волинської облдержадміністрації, щоб дізнатись, на яких умовах укладений контракт із перевізником. Але там потрактували такі контракти як конфіденційну інформацію і не надали їх. Держслужбовці всупереч Закону України «Про доступ до публічної інформації» ( ч. 7 ст. 6) наполягали, що «договори не можна надати, бо вони містять конфіденційну інформацію».  

У лютому 2018 року суд вирішив визнати бездіяльність Департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації щодо ненадання  Валентині Куць за запитом на отримання інформації від 09.10.2017 копій усіх чинних договорів, що укладені з перевізниками, які працюють на маршруті №224 «Луцьк-Рокині», протиправною.

Зобов’язати Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації  журналістці копії всіх чинних договорів, що укладені з перевізниками, які працюють на маршруті №224 «Луцьк-Рокині», за запитом на отримання інформації від 09.10.2017.

Від авторки: На мою думку, завжди потрібно боротися за право отримання повної та достовірної інформації.

У разі відмови відповіді на запит або ж надання неповної інформації є шанси виграти судову справу. Головне – не зневірюватися й виборювати законне право на  отримання інформації. І нема різниці, чи хоче отримати інформацію простий громадянин, чи журналіст, який виконує професійні обов’язки. Кожен має право на отримання інформації, що є публічною.

Мая ГОЛУБ, представниця Інституту масової інформації  у Волинській області

Блог підготовано в рамках проекту ГО “Інституту масової інформації” за підтримки Міжнародної громадської організації Internews Network, що реалізує програму “У-Медіа”, за фінансової підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID).

 

Ще Блоги