IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2019 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

0

0

0

0

0

Від прав до обов’язків: стан свободи слова у Дніпропетровській області у 2018

Дніпропетровщина у 2018 увійшла в трійку регіонів за кількістю порушень свободи слова. 6 випадків перешкоджання журналістській діяльності, 3 побиття та напади, 1 випадок нападу на офіс та 1 погроза, – Інститутом масової інформації тут найбільше зафіксовано випадків фізичної агресії, що є традиційним не лише для регіону, а й для загальної статистики по Україні. Утім на Дніпропетровщині не надто рухаються справи у захисті прав журналістів ще від 2017-го. А у  2018 додалися нові випадки безкарності.

“Ми і не вірили”

10 липня у місті Кам’янське в редакцію газети “Событие” кинули гранату. Від вибуху загорілося приміщення редакції, а вибуховою хвилею винесло міжкімнатні двері так, що ними пробило стіну. Журналісти в цей час перебували в іншому приміщенні і не постраждали.

Наступного дня поліція відкрила провадження за частиною 2 статті 347-1 Кримінального кодексу України (умисне знищення або пошкодження майна журналіста, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки). Стаття передбачає покарання від 6 до 15 років позбавлення волі.

Періодично нам телефонують з поліції, раз на місяць, уточнюють якісь питання, але результату немає, – прокоментувала хід розслідування представниці ІМІ редакторка газети Олена Міхолажина, –  Але ми і не вірили що він можливий. Свідки бачили поруч з редакцією двох підозрілих осіб, вони були дуже, розумієте, неблагополучні, як їх тепер знайти?”.

Редакторка зазначає, що пов’язує цей випадок із багаточисельними матеріалами, що критикували діяльність міської влади та, зокрема, мера Кам’янського Андрія Білоусова.

У прес-службі Кам’янської міськради на прохання про коментар мера щодо цих звинувачень порекомендували звернутися із офіційним інформаційним запитом. ІМІ надіслав такий ще напередодні та продублював у день звернення, тож повідомлятимемо про результати додатково.  

Треба додати, що у 2017-му у Кам’янському був зафіксований сплеск агресії проти журналістів. Під офіс редакції газети “Событие сегодня” було підкладено коробку з сімома бойовими гранатами і одним РПГ-18. У лютому невідомі спалили авто головного редактора сайту “5692” і газети “Місто 5692” Сергія Гузя.  Того ж місяця згорів автомобіль Citroën C5, який належав правозахиснику, видавцеві, редактору газети “Антимафия” Станіславу Мілославському. У березні підпалили друкарню, де видавалася газета Мілославського. На початку квітня на нього ж було скоєно напад невідомими, які відібрали тираж газети “Антимафія”. Жодної справи досі не розкрито. Тож насьогодні у Кам’янському ситуація із захистом свободи слова продовжує залишатися найгіршою в регіоні.

Принципова позиція

Найбільше випадків перешкоджань та фізичної агресії щодо журналістів у 2018 зафіксовано у Кривому Розі.

У червні на журналіста “Першого Криворізького” Миколу Чирву було скоєно напад охоронцем КП “Швидкісний трамвай”

Микола Чирва розповів, що разом із колегою безперешкодно зайшов на територію комунального підприємства, аби перевірити інформацію читачів про ймовірне отруєння працівниками підприємства десятка безпритульних стерилізованих собак. За словами журналіста на території підприємства не встановлено жодних огорож чи попереджувальних знаків або вивісок. За кілька хвилин до журналіста підійшов чоловік і почав вимагати покинути територію. Він назвався заступником начальника охорони підприємства Юрієм Островським, хоча не пред’явив жодних документів. Журналіст каже, що показав посвідчення, але чоловік вдарив його, кажучи: “Ты смотри, б****, как вы, сука, хохлы, ох***ли. Да, я русский, бл****”.

Уже наступного дня охоронець звільнився з комунального підприємства за власним бажанням, але зазначив, що його “змусили це зробити”, а 2 серпня криворізька місцева прокуратура №3 направила до суду обвинувальний акт відносно нього за спричинення умисного тілесного ушкодження та перешкоджання законній професійній діяльності журналіста (ч.1 ст.125 та ч.1 ст.171 КК України).

Наразі триває судовий розгляд цієї справи. Обвинувачений свою провину визнав частково. Редакторка ресурсу “Перший Криворізький” Софія Скиба зазначає: “Оперативне розслідування цієї справи, на мою думку, пов’язане із увагою колег до кримінального злочину (жорстоке поводження із тваринами, стаття 299 ККУ), та політичною складовою ситуації”.

Уже у вересні з редакторкою цього ресурсу також стався неприємний інцидент. Журналістка висвітлювала мітинг мешканців житлового масиву Кресовський-2, які виступають проти будівництва теплиць на шести земельних ділянках. На думку мешканців масиву, забудовники ведуть роботи без необхідних документів.

Під час зйомки один із співзасновників ПП “Будальтернатива” Олександр Борисюк кілька разів смикнув журналістку за рюкзак. Софія Скиба зробила йому зауваження, пояснивши, що працює над журналістським розслідуванням. Після вона продовжила виконувати роботу, а Борисюк почав хапати її за руки і вимагав припинити зйомку. На місце події редакторка викликала поліцейських і написала заяву про злочин.

Цей інцидент стався 15 вересня, а 20 вересня поліція Криворізького району Дніпропетровської області відкрила кримінальне провадження за частиною 1 статті 171 Кримінального кодексу України (“Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”).

Згідно з відповіддю Національної поліції на інформаційний запит регіональної представниці ІМІ від 14 листопада підозра у цьому кримінальному провадженні досі не оголошувалась.

Софія Скиба зазначає, що справа досі не зрушила з місця: “У Криворізькому районному відділі поліції вважають, що якщо і я, і техніка ціла – розслідувати нічого. Факту перешкоджання моїй роботі поки там не бачать. Але ми наполягатимемо на продовженні слідства, оголошенні підозри людині, яка намагалась перешкоджати моїй роботі та передачі справі у суд. Так, це принципова позиція, хоча і я, і техніка ціла”.

За останній рік криворізькі журналісти активніше за інших представників ЗМІ на Дніпропетровщині відстоювали свої права. Так, наприклад, у квітні представники криворізьких, а з ними і кількох національних ЗМІ, підписали відкритого листа до ГУНП у Дніпропетровської області із вимогою термінового проведення прес-конференції щодо розслідування резонансної ДТП в Кривому Розі. Аварія сталася 17 квітня, внаслідок якої загинуло дев’ятеро людей, а десятки зазнали травм різного ступеня тяжкості.

“Попри те, що з моменту трагедії минув майже тиждень, жодних публічних заяв перших або інших уповноважених осіб системи МВС не було, хоча ця ДТП набула значного суспільного резонансу на території всієї України… Брак офіційної інформації стосовно обставин ДТП підвищує градус напруженості суспільства та породжує чутки”, – йшлося у листі.

Така активність криворізьких журналістів у відстоюванні власних прав певною мірою може бути пояснена тим інцидентом що стався із оператором ресурсу “Перший Криворізький” Вячеславом Волком у серпні 2017-го під час зйомки навчання резервістів Збройних сил України на дворі Саксаганського районного виконкому міста Кривий Ріг. У цій справі досі не покарано винних, а військова прокуратура взагалі намагалася закрити справу.

Нагадаємо, 6 липня 2017-го, для того аби телевізійники могли відзняти деякі постановочні сцени затримання, Вячеслав зголосився стати “статистом”. Утім інструктор Ігор Петренко підійшов до завдання занадто реалістично, застосував силу та використав для “постановки” пістолет Glock з бойовими набоями, що вистрілив і поранив Вячеслава у шию.

Сьогодні Вячеслав продовжує реабілітацію після тяжкої травми. Усього за фактом поранення оператора на навчаннях було відкрито три кримінальні провадження. За статтею 420 (“недбале відношення до військової служби”) військова прокуратура мала розслідувати дії військових осіб, що організували навчання.  У травні 2018-го року військова прокуратура закрила цю справу, посилаючись на відсутність складу злочину. У військовій прокуратурі прийшли до висновку, що інцидент стався під час перерви та навчання були організовані на належному рівні. Апеляційний суд Кривого Рогу у серпні поновив цю справу.

Ще по двох провадженнях («умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень» та «незаконне поводження зі зброєю») було висунуто підозру інструктору зі стрільби Ігорю Петренку. 21 грудня відбулося чергове судове засідання під час якого стало відомо, що у 2019 цю справу розглядатимуть з самого початку. У тому числі повторно будуть допитувати 11 свідків.

“У судді Світлани Хомініч 17 січня 2019 року закінчуються повноваження, буде призначений новий склад суду. Справа, на жаль, буде розглядатися з самого початку”, – прокоментував адвокат Вячеслава Волка Максим Гореліков.

“Слідчі дії проводяться лише ті, які я провів особисто”

Найгучніший випадок порушення прав журналістів у Дніпрі стався у травні. На редактора місцевого сайту ЗОВ та автора текстів для ресурсу “Інформатор” Всеволода Новохатька було скоєно напад.

“Пов’язую інцидент з діяльністю сайту “ЗОВ” із моїми публікаціями на сайті “Інформатор” про співробітників міської влади, які іноді не дотримуються законодавства відносно себе, своїх родичів та друзів”, – прокоментував медіа-активіст цей інцидент для Радіо Свобода.

Зокрема мова йде про розслідування захоплення вулиці Інженерної у Дніпрі представниками ТОВ «САЛАНГ БРОВА» та організації стихійного ринку на ній. Публікація вийшла на сайті ЗОВ в грудні 2017-го та була передрукована кількома місцевими медіа. За фактами викладеними в тексті поліцією було проведено розслідування та підтверджено викладені у ній факти.Так у квітні проїжджу частину по вулиці Інженерна було звільнено.

“Потім вони [представники ТОВ «САЛАНГ БРОВА»., – прим.авт.] почали шукати шляхи виходу на капітана Калюжного [начальник патрульної поліції Дніпропетровської області капітан поліції Калюжний Андрій Петрович., – прим.авт.]. Я про це дізнався і попередив його про це, повідомив що у мене є документи які я можу йому передати у цій справі. І як тільки я йому про це повідомив за мною почали слідкувати і врешті відбувся напад. Після цього Калюжний на зв’язок не виходив”, – прокоментував цей інцидент Всеволод Новохатько представниці ІМІ.

Поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (“Умисне легке тілесне ушкодження”), хоча Новохатько перебував на лікарняному протягом 25 днів, що відповідає середньому ступеню тяжкості. Перекваліфікації він так і не добився.

“Слідчі дії проводяться лише ті, які я провів особисто, – зазначив Новохатько на прес-конференції у листопаді щодо гальмування своєї справи, – Слідчий зі мною зв’язався лише на четвертий день. Коли я до нього прийшов, на п’ятий день, у мене уже були відеозаписи з камер спостереження та номер авто, яке мене вистежувало”.

На цій прес-конференції Новохатько розповів про те що розслідування затягується, що він добився зміни підслідності та її передачі у міський відділ поліції з районного. Після прес-конференції було створено слідчу групу з розслідування цього нападу. І до неї було включено слідчу Тетяну Краснікову, про діяльність якої ЗОВ раніше публікував розслідування, тож Всеволод Новохатько подав клопотання з проханням виключити Тетяна Краснікову з цієї групи через конфлікт інтересів. Утім клопотання було відхилено.

Розслідування-як той паркан, як впало, так й стоїть, – каже Новохатько, – я можу лише сказати що продовжуватиму подавати заяви на відкриття кримінальних проваджень щодо затягування розслідування у моїй справі”.

Номер телефону ТОВ “СОЛАНГ БРОВА” вказаний у реєстрі не дійсний. Інших контактних даних не зазначено. За номером телефону, що вказаний у довіднику як контактний номер організації невідомий чоловік підтвердив, що є представником організації, втім відмовився називати свою посаду та повне ім’я.

“Звісно ми про це чули, утім на нас усе це ніяк не відбивається. Писати можна що хочеш”, – прокоментував представник товариства.  

Захист обов’язків журналістів

Як ми бачимо, навіть активна принципова позиція журналістів не може гарантувати позитивного і швидкого результату у захисті їхніх прав. Утім у випадках де такої позиції немає – взагалі немає жодного результату.

У регіоні протягом 2018 зафіксована також низка й інших перешкоджань, про які журналісти заявляли у своїх матеріалах, але не подавали заяв до поліції – через брак часу або зневіру у результаті.

Для багатьох журналістів знайома ситуація, коли громадяни звертаються до них по допомогу, але не бажають відкрито коментувати це або звертатись до профільних інституцій. “Ви ж журналісти, ви повинні розповідати про наші проблеми!”, – зазвичай у такий спосіб аргументують свою безучасність у власних справах “заявники”. Такі випадки дратують журналістів, і цілком виправдано, бо якщо людина сама не хоче відстоювати власні права, то чому вона чекає на це від якоїсь третьої сторони?  Утім це питання можна переадресувати і до самих журналістів які з різних причин, посилаючись на об’єктивні чи суб’єктивні обставини, відмовляються відстоювати власні права, не заявляючи про порушення до поліції, не відслідковуючи їхній хід, не підтримуючи колег.

Те саме можна сказати і про обов’язки журналістів, які сьогодні потребують захисту не менше від прав. “Джинса”, посилання на сумнівні джерела, маніпуляції та загроза “штампування  журналістських посвідчень” для влаштування провокацій – це найменше що можна очікувати у найближчий час. У довшій перспективі – це втрата професії. Тож питання про визначення тонкої межі між журналістською солідарністю (де колеги відкрито не критикують один одного) та саморегуляцією медіаспільноти (де колеги вказують один одному на помилки) актуалізується з кожним новим передвиборчим білбордом.

Валерія МАЛЬЧЕНКО, регіональна представниця Інституту масової інформації у Дніпропетровській області

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House.

Ще Блоги