Тисяча днів інформаційного протистояння. Чи вистояло одеське інфополе?

Українські сили оборони зупинили ворога на підступах до Одеси, а місцева журналістська спільнота змогла захистити місто від інформаційних атак. З перших днів війни журналісти об’єднали зусилля, налагодивши співпрацю з офіційними джерелами для оперативного інформування громадськості. Навіть під час загрозливих ситуацій вони дотримувалися принципу публікації лише перевірених даних, що допомогло уникнути паніки та забезпечити стабільність у регіоні.

Російська пропаганда із самого початку повномасштабної війни систематично намагається  вплинути на мешканців Одеси через фейки та маніпуляції в місцевих телеграм-каналах, частина з яких пов’язана з російськими спецслужбами. У 2022 році протягом трьох місяців аналітики зафіксували понад 100 фейкових повідомлень за кілька місяців, більшість із яких стосувалися війни. 

Скорочення онлайн-ЗМІ та фінансові виклики на ТВ

Війна суттєво вплинула на фінансовий стан одеських медіа, змусивши їх до оптимізації та скорочення редакцій. Більшість онлайн-видань значно скоротила кількість власних матеріалів, оскільки ринок реклами практично зник, а підтримка від інвесторів і власників ЗМІ зменшилася. 

Місцевий журналіст, колишній кореспондент Радіо Свобода Михайло Штекель підтвердив регіональному представнику Інституту масової інформації, що з початком вторгнення багато місцевих телеканалів і сайтів закрилися, а ті, що залишилися, скоротили персонал. За словами керівника проєкту "Одеса.Онлайн" Вадима Тютюкіна, працювати продовжують лише ті ЗМІ, які мають кілька джерел фінансування, а головна редакторка УСІ Тетяна Мілімко зазначає, що їхня редакція продовжує роботу без фінансування з жовтня 2024 року. "Ми маємо вести український порядок денний на півдні. Це наш обов’язок", – підкреслює вона. Редакція планує ребрендинг, нову стратегію і розвиток соціальних мереж.

Редакторка видання "Інформер" Марія Шевчук говорить, що працівники ЗМІ стикаються з подвійною проблемою – нестачею фінансування та обмеженнями в роботі. "Багато хто працює на ентузіазмі. Ми стабільно стоїмо на дні, але працюємо, бо розуміємо, наскільки важливою є наша місія", – додає вона.

Частина одеських медійників, володіючи іноземними мовами, змогла заробляти як фіксери для іноземних знімальних груп. Проте неврегульованість їхнього статусу на законодавчому рівні створює труднощі в роботі й додаткові ризики. Щоб підтримати журналістів, Інститут політичної інформації проводив тренінги з підготовки фіксерів, сприяючи підвищенню їхньої професійності.

Місцеві журналісти також адаптуються до умов війни, опановуючи воєнну журналістику. Команда місцевої журналістки Віталіни Пухир працює в регіонах, що постраждали від бойових дій, зокрема на Харківщині, Донеччині, Херсонщині та Миколаївщині. Нині вони документують наслідки злочинів російської армії на деокупованих територіях. Ця робота вимагає надзвичайної фізичної й моральної стійкості через постійні небезпеки та високий рівень стресу.

"Спочатку в нас навіть не вистачало бронежилетів, які доводилося позичати одне в одного. Але з часом ми отримали необхідне обладнання, зокрема в ІМІ, та пройшли тренінги. Ми знали, що повинні продовжувати свою роботу за будь-яких умов", – зазначає Пухир.

Війна особливо серйозно вплинула на місцеве телебачення та газетний ринок. Як пояснила колишня продюсерка 7 каналу Олена Ротарі, більшість одеських телеканалів після вторгнення перейшла на загальнонаціональний марафон. 

"Місцеві тележурналісти та оператори стали працювати з іноземними колегами як фіксери. Інші знайшли себе у волонтерській діяльності, допомагаючи переселенцям і військовим", – додала Ротарі.

Колишній головред Першого міського телеканалу Віталій Мілевич підкреслює, що на початку вторгнення значно збільшився обсяг роботи для місцевих журналістів через великий попит на актуальну інформацію. Але згодом усе різко зупинилося. "Більшість одеських телеканалів за цей час припинила або значно скоротила свою діяльність. Ми були змушені змінити сітку мовлення та призупинити виробництво деяких проєктів", – зазначив Мілевич.

Фактично одразу після початку війни припинили мовлення багато одеських телеканалів: "Репортер", "Медіа група ГЛАС" (ТРК "ГЛАС", ТРК "ПЛЮС", "Страна советов"), "Медіахолдинг 100%" (ТРК "100%", ТРК "ОНТ"), телеканал "Здоров’я", ТРК "Медіа Інформ" та "Одеса.Лайф".

За місяць до початку повномасштабної війни припинив виробництво власного контенту телеканал "Думська", а згодом він був проданий власнику "Апостроф ТВ". Телеканал "Академія", який пов’язують із Сергієм Ківаловим, востаннє оновив свій ютуб випуском новин 23 лютого 2022 року й більше в ефірі новин не випускав. ТРК "КРУГ", ветеран місцевого медіаринку, продовжує транслювати фільми "по колу" без нового контенту. 7 канал та ТРК "ГРАД" припинили мовлення вже з вересня та жовтня 2024 року відповідно.

Зазначимо, що більшість телеканалів не зникла повністю, а перейшла до ретрансляції інших мовників, зокрема державних. 

Як згадує телевізійниця Ольга Гвоздецька, перші місяці війни були особливо складними для медійників. "Тригодинні прямі ефіри з десятками спікерів, необхідністю швидко відрізняти фейки від перевіреної інформації, і водночас постійна тривога за родину – це був неймовірний виклик", – розповідає вона.

На сьогодні, в умовах різкого скорочення медійного ринку, Суспільне та його медійні проєкти стали важливим джерелом інформації для аудиторії регіону. Після проведеної реформи моніторинги ІМІ зафіксували суттєве покращення якості інформаційного контенту, який тепер може конкурувати з комерційними медіа, дотримуючись необхідних стандартів.

"Стоїмо, працюємо, попри неринкові зарплати й відсутність широкого спектра фінансових можливостей. Правління та партнери Суспільного максимально намагаються впливати на ситуацію через доступні їм інструменти", – зазначила у своєму коментарі представнику ІМІ продюсерка Олена Кваша.

Що з газетами та радіо

За 1000 днів війни газетний ринок Одеси також зазнав значних втрат. Заступник редактора "Порто-франко" Олександр Галяс розповів, що на плаву залишилися лише ті видання, які отримують підтримку з боку сторонніх організацій або місцевої влади. "Обласна рада підтримує "Одеські вісті", "Чорноморські новини" та "Вечернюю Одессу", хоча й вони скоротили виходи. Незалежна газета "Порто-франко" була змушена тимчасово припинити друк. Вартість друку та зниження платоспроможності цільової аудиторії роблять випуски збитковими", – пояснив Галяс. 

Продовжує випуск своїх газет інформаційна агенція Центр Медіа (видання "Одеське життя", "На пенсії" та інші). Вона є частиною мережі Української асоціації видавців періодичної преси, що бере участь у різних програмах підтримки медіа.

Наразі в регіоні друкується лише кілька гіперлокальних газет – "Народна трибуна" (м. Балта), "Хлібороб" (м. Любашівка) та "Єдність" (смт Велика Михайлівка). З комерційних радіостанцій продовжує працювати лише Перше міське радіо. Нещодавно відновило мовлення з музичними програмами Просто радіо. Водночас мовники Національної суспільної телерадіокомпанії України залишаються ключовим джерелом інформації для населення.

Блекаути більше не проблема?

Періодичні блекаути після ракетних обстрілів стали серйозним випробуванням для медійників Одещини. З кінця листопада 2022 до січня 2023 року регіон фактично залишився без стабільного електропостачання. Тривалі відключення електроенергії спостерігалися й надалі у 2023 році, а після нових ракетних атак навесні та влітку 2024 року ситуація ще більше загострилася. Щоденні екстрені відключення тривали по 15–20 годин, що перетворило Одещину на один із регіонів з найважчою ситуацією в країні. Повний блекаут тривав і протягом 998-го та 999-го дня повномасштабного вторгнення – 17–18 листопада 2024 року, спричинений черговим російським ракетним ударом.

Щоб продовжувати роботу, журналісти часто користувалися пунктами незламності, де був доступ до інтернету та можливість заряджати техніку. В Одесі також є кілька проєктів для підтримки ЗМІ в таких умовах. Один з них – хаб Інституту масової інформації (ІМІ) "Медіабаза Одеса, Херсон", що забезпечує робочі місця з освітленням, інтернетом та зарядними станціями. 

За словами координатора медіабази Сергія Нікітенка, хаб має можливість приймати до двадцяти медійників одночасно навіть під час блекаутів. "Коли немає світла, нам вдається навіть провести тренінги. Через обстріли ми також не переносимо заходи, бо наше приміщення безпечне", – зазначає Нікітенко. 

Координація з боку Інституту масової інформації та інших медійних організацій допомогла багатьом редакціям отримати генератори, сонячні зарядні станції та павербанки. З березня 2022 року регіональні представники ІМІ по всій країні також передали журналістам десятки бронежилетів, шоломів, аптечок, турнікетів. Передавалися також супутникові телефони та старлінки. Ці комплекти стали важливою підтримкою для роботи в умовах війни, особливо під час висвітлення подій у місцях підвищеної небезпеки. 

Зустріч з журналістами-початківцями Дмитра Плетенчука, речника Командування Військово-Морських сил ЗС України. На задньому плані журналістське обладнання, 15 лютого 2024 року 

Захисне обладнання та технічні засоби надаються й дотепер як для постійного користування, так і тимчасово – у відрядження до небезпечних зон. Ними вже скористалися сотні разів, зокрема, журналісти іноземних медіа зі всього світу (Die Tageszeitung, Danish Broadcasting Corporation, The Sunday Post, Asiapress International, Deutsche Welle, Аnadolu, Radio France і багато інших). Завдяки цим заходам одеські та іноземні журналісти змогли продовжувати інформувати суспільство попри всі труднощі, спричинені війною.

Італійський журналіст Джозеф Макай завітав до Медіабази Одеса, Херсон, щоб отримати необхідне для роботи спорядження. 16 липня 2024 року

Як розповів головред видання "Інтент" Валерій Болган, донорське обладнання дозволило підʼєднати роутер і кілька ноутбуків, що дало змогу працювати навіть під час відсутності електроенергії. "Завдяки цьому за час відключення ми встигли опублікувати десятки новин, зокрема про самі блекаути", – поділився Болган.

Віталіна Пухир, редакторка Одеса.Онлайн, розповіла, що завдяки отриманим генераторам та зарядним станціям її команда працювала безперебійно навіть під час обстрілів. "Світло з’являлося лише на кілька годин, але ми завжди були готові: працювали від зарядних станцій, а на випадок серйозних проблем мали старлінк", – зазначила вона.

Марія Шевчук, редакторка "Інформера", згадує, як важко було працювати взимку 2022–2023 років. "Часто світла не було по кілька діб, і це створювало труднощі із зарядкою ноутбуків – наших основних робочих інструментів. Павербанки, які ми отримали від ІМІ, значно спростили цю ситуацію. Завдяки їм енергії вистачало на цілий день роботи", – пояснила Шевчук.

Олена Кваша, продюсерка "Суспільне Одеса", також високо оцінила підтримку з боку ІМІ. "Генератор дозволяв забезпечувати безперервне виробництво навіть під час відключень. Крім того, ми отримали аптечки, бронежилети та каски, які використовуються під час виїздів до зон бойових дій", – зазначила вона.

Юрій Басюк, директор видання "Думська", підкреслив, що електрогенерувальне обладнання стало для редакції життєво необхідним. "Ми забезпечували роботу кількох ноутбуків і телефонів, допомагаючи також колегам з інших редакцій. Для медіа важливо залишатися на зв’язку навіть у найскладніших умовах", – зауважив Басюк.

Медіабаза може виконувати й функції пресцентру, оскільки більшість пресзалів Одещини припинила роботу з початком війни. У суто новинному форматі, без пресконференцій, функціонують лише пресцентр "Паритет", інформаційні агенції Одеса-Медіа та Контекст-Причерноморʼє. 

Пресцентр "Одесит", який пов’язують із чинним міським головою, трансформувався в "Центр інформаційної оборони Одеси" й став місцем для перших публічних брифінгів на воєнну тематику. Проте з часом його активність значно зменшилася, і станом на листопад 2024 року центр повернувся до початкової назви, іноді проводячи брифінги на міські та громадські теми.

Наприкінці 2023 року припинив діяльність Media Center Ukraine – Odesa, що також свідчить про зниження активності медійної інфраструктури регіону в умовах війни. Медіаексперт Сергій Нікітенко наголошує на значному зменшенні кількості журналістів та медіа в регіоні. "Місцеві журналісти майже перестали користуватися нашим обладнанням, що ми безкоштовно надаємо для відряджень на деокуповані території або в місця ведення бойових дій. Звертаються переважно іноземці та колеги із загальноукраїнських видань", – розповідає він.

Журналістки Настя Станко і Яна Корнійчук скористалися можливістю отримати захисне обладнання в Херсоні. 2 квітня 2024 року

В очікуванні змін

Війна кардинально змінює інформаційний ландшафт регіону. Місцеві редакції, які вистояли протягом 1000 днів повномасштабного вторгнення, уже готуються до чергової зими. Вони освоюють написання грантових заявок та накопичують ресурси, щоб пережити 2025 рік. Проте ринок реклами, який був основним джерелом фінансування для багатьох ЗМІ, відновлюється дуже повільно, що ставить під сумнів довгострокову фінансову стабільність.

Кадровий медійний ринок значно скоротився через масовий відтік працівників за кордон, перехід до інших суміжних сфер та те, що кілька десятків місцевих журналістів приєдналися до лав Збройних сил України – як із самого початку повномасштабного вторгнення, так і поступово протягом останніх двох років. Одещина також зазнала непоправних втрат: у боях за Україну загинули одеський журналіст, письменник і ресторатор Ігор Терьохін, який з перших днів війни вступив до лав тероборони, та Максим Мединський, випускник Інституту журналістики КНУ, який працював у сфері комунікацій, зокрема в Міністерстві інфраструктури України та Центрі досліджень енергетики.

Попри значне скорочення медійного ринку це не сприяло притоку нових кадрів у професію. Обмежені ресурси здебільшого залишили в медіа лише досвідчених  фахівців. Приклади залучення нових спеціалістів чи створення нових медіа є поодинокими. Більшість нових ініціатив є переважно новинними групами в соціальних мережах, які дискусійно можна зарахувати до категорії медіа.

Основним викликом для журналістів та медійних організацій Одещини є необхідність швидкої адаптації до нових реалій та підготовки нового покоління. Ці медійники мають володіти сучасними технологіями, ефективно працювати в соціальних мережах та вміти запускати нові медіапроєкти з мінімальними фінансовими витратами. Це дозволить їм відкрити нову сторінку в історії місцевої журналістики, забезпечуючи її стійкість у складних умовах.

Незважаючи на скорочення, економічні труднощі та інформаційні обмеження, місцеві журналісти продовжують виконувати свою місію. Вони оперативно інформують громаду, залишаючись ключовими учасниками інформаційного опору агресору. Їхня стійкість і готовність працювати навіть за мінімальних умов демонструють незламність і важливість місцевої журналістики в часи війни.

Фото – Медіабаза Одеса. Херсон

Павло Колотвін, регіональний представник ІМІ в Одеській області