Свобода слова по-миколаївськи. Намагання «виховати» ЗМІ не дали результату

Цього року миколаївське медіа середовище не обійшлося без скандалів і конфліктів з представниками влади. За даними досліджень Барометру свободи слова – Миколаївщина все ще не може похизуватись областю з найменшою кількістю порушень прав ЗМІ.

В Миколаєві скандали з журналістами почались прямо зі стартом нового року. Так, у січні, журналіст Андрій Лохматов та редакція НікВєсті зазнали політичного тиску від місцевої влади. Планувався випуск авторської програми Андрія «Чергова зрада» про незаконні ремонтні роботи у місцевому аеропорті. За це журналіст отримав «запрошення» у кабінет голови ОДА, а засновники ЗМІ, за дивним збігом, повістку на допит.

Неприємною новиною запам’ятався і лютий. Було пограбовано квартиру місцевого журналіста Андрія Попова. Сам Андрій заявив, що не виключає той факт, що пограбування було пов’язане з його професійною діяльністю – носії інформації (флешки) були у різних місцях квартири, але грабіжники їх всі знайшли і забрали.

У березні  знову не обійшлося без скандалів із владою. Депутат Миколаївської міської ради Вячеслав Апанасенко вирішив, що журналіст видання Новості Н Марія Дорохіна має залишити засідання робочої групи, звинувативши її у незнанні правил журналістської етики. Яких саме правил – депутат не вказав. Але депутатові його колеги пояснили, що не мають права цього робити, тож журналістка продовжила виконувати свою професійну діяльність.

Робота журналістів Миколаївщини у травні також не пройшла без пригод. Журналіста видання НікВєсті Олега Деренюгу працівники Морпорту намагались не допустити до візиту міністра інфраструктури Володимира Омеляна. Проте журналіст відстояв свої права та отримав необхідну інформацію. Журналістів видання Преступности.Нет також намагались обмежити у доступі на захід. Кореспонденти планували висвітити хід виборів ректора у одному із вишів, але доступу так і не отримали.

А от серпень Миколаївщини журналістської прогримів на всю країну. Здавалося б, що саме гарант Конституції має стояти на захисті закону, але ні. Підчас свого робочого візиту до області Президент України Петро Порошенко практично силою опустив мікрофон журналіста видання НікВєсті Івана Казори намагаючись не відповідати на питання. Потім журналіста відштовхнула охорона президента, серед якої був і голова Миколаївської ОДА Олексій Савченко. І, нібито, інцидент вже було забуто, але у вересні на питання журналістів до голови ОДА «навіщо він так вчинив», Олексій Савченко намагався викликати журналіста «на килим», ніби-то з’ясувати стосунки «по-чоловічому» і в черговий раз звинуватив журналістів у співпраці з російськими ЗМІ.

Також наприкінці літа дісталося журналісту і від правоохоронців. Біля мерії стався конфлікт між зоозахисниками і волонтерами. Журналіст видання НікВєсті В’ячеслав Тешнер фіксував цю подію на камеру. Але правоохоронці з невідомих причин почали виштовхувати В’ячеслава з місця події, погрожуючи застосувати до нього спецзасоби. На місці інциденту заступник керівника поліції області Максим Ахрамєєв пояснив, що правоохоронці не бачили на журналісті якихось позначок «журналіст» та вживали заходів для збереження громадської безпеки. На цьому інцидент було вичерпано.

У жовтні стався ще один випадок нападу на миколаївського журналіста. Редактор місцевого видання “Мой город” Микола Попов заявив, що депутат Новоодеської райради Володимир Войченко разом із ще одним чоловіком побили його через професійну діяльність. Журналіст звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою і того ж місяця депутату було вручено підозру про скоєння злочину. Слід зазначити, що депутат в свою чергу також звернувся до правоохоронних органів з заявою, що нібито в той же день і на тому ж місці де стався інцидент с Поповим на нього напала група невідомих осіб і нанесла тілесні ушкодження.

Того ж місяця зазнав погроз інший миколаївський журналіст. Тарас Леонтян, кореспондент видання Преступности.Нет поскаржився, що представник митниці Денис Корнєв погрожував йому розбити телефон. В подальшому чиновник це пояснив тим, що нібито журналіст «наблизив свій телефон у зону його комфорту».

Пролонговані конфлікти з невідомим фіналом

У 2018 на Миколаївщині тягнеться ще декілька ситуацій з протистоянням влади журналістам.

Так, журналіст Андрій Лохматов вимушений був звернутися до омбудсмена через регулярне ненадання офіційної інформації першим заступником голови Миколаївської ОДА В’ячеславом Бонем. Також не поспішають з відповідями на запити і у КП «Миколаївський міжнародний аеропорт».

Як пояснив регіональній представниці ІМІ журналіст Андрій Лохматов: Вячеслав Бонь з приводу наведених претензій відповіді не надає. Реакції від омбудсмена поки що немає. Виконуючий обов’язки директора аеропорту Федір Барна з часом таки надав відповіді, що запитувана інформація на їхній погляд є «комерційною таємницею».

Є ще один метод тиску на ЗМІ та журналістів. Як зазначалося вище – іноді засновників можуть викликати на допит, а журналістів «до кабінету», а іноді і прокурорську перевірку провести. Перший заступник прокурора області Олександр Білоус вирішив перевірити саме договори видання НікВєсті. І тут знов не обійшлося без облдержадміністрації. Заступник прокурора нібито спирається у своїй перевірці на опублікований радником голови ОДА Андрієм Сєнченко блог. Звісно, це б додало прокуратурі балів за своєчасне і прискіпливе реагування на інформацію у ЗМІ, якби прокуратура так же оперативно реагувала на інші публікації з наведеними фактами щодо порушень закону. До речі, заступник прокурора не покидав свій задум «перевірити ЗМІ» і все ж таки настирно намагався отримати різні документи стосовно редакції. Чи є взагалі законні підстави і повноваження у заступника прокурора вчиняти такі перевірки поки що невідомо.

Публічно прокуратура області цю ситуацію ніяк не коментувала. Проте, як повідомив головний редактор видання Олег Деренюга – прокуратурою було надано відповідь на зверення Народного депутата України Мустафи Найема. Народний депутат запитував щодо підстав та результатів даної перевірки. У відповіді зазначено, що дане питання вже було предметом перевірки за дорученням Генеральної прокуратури України. Також у листі стверджується, що такі дії органів прокуратури не виходять за межі положень Закону України «Про прокуратуру».

Наразі невідомі подальші дії прокуратури, але поки що ЗМІ залишили в спокої.

Конфлікти при роздержавленні ЗМІ не нові. Бажання влади утримати біля себе газету, яка за звичкою можновладців має бути кишеньковим бойовим листком, штовхає іноді на прямі порушення закону. Особливо це стосується майна редакцій при роздержавленні. Миколаївську обласну газету «Рідне Прибужжя» не оминула ця доля. Справа в тому, що будівля, яку займає редакція, знаходиться у центрі міста. При роздержавленні будівля мала дістатись в довгострокову оренду виданню. Але, чомусь одразу після того як ЗМІ стало повністю незалежним одразу ж з’явились  питання до будівлі. Як зазначають представники газети – почались різні спроби від Миколаївської облдержадміністрації знайти спосіб виселити видання з будівлі. Раптово будівля стала аварійною, почали вимикати комунікації, журналістам довелось працювати у прямому сенсі при свічках. Поки що конфлікт не вирішено.

Нажаль, Миколаївщина все ще посідає перші місця у порушенні свободи слова. Проте журналісти від цього не стають більш лояльними у своїй роботі. Менше стало звернень до правоохоронних органів. Самі журналісти пояснюють це тим, що ці справи займають багато особистого часу, а позитивні результати дуже примарні. Багато колег просто не заявляє публічно про утиск своїх професійних прав, про погрози, але не тому, що бояться, а тому що вже менше реагують на такі ситуації і не надають їм особливого значення.

Цікаво, що при проведенні виборів в місцеві громади практично не було заяв від ЗМІ про утиски та порушення їхніх прав. Зазвичай вибори не обходяться без скандалів. Ще один фактор в області, воєнний стан, також особливо не вплинув на журналістів. Принаймні ні публічно, ні особисто ніхто не заявляв про якісь утиски і цензуру.

Тетяна Локацька, регіональна представниця ІМІ в Миколаївській області

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House.