Право на доступ до публічної інформації є базовим інструментом громадського контролю за владою, особливо в умовах повномасштабної війни, коли значна частина рішень ухвалюється в закритому режимі. Саме через запити на інформацію громадяни, журналісти й громадські організації можуть перевіряти, як використовуються бюджетні кошти, як працюють органи публічної влади та чи дотримуються вони норм законодавства. Водночас відповіді Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та моніторинг рішень суддів свідчать, що в Хмельницькій області це право часто залишається декларативним і потребує додаткового “виборювання”.
Упродовж 2025 року до регіонального представництва уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Хмельницькій області надійшло щонайменше 111 звернень щодо порушення права на доступ до публічної інформації. Така кількість скарг сама по собі є показником системної проблеми в діях розпорядників інформації, а не окремих помилок чи непорозумінь між запитувачами та розпорядниками інформації.
Статистика 2025 року на Хмельниччині: стабільно високий рівень порушень
Дані уповноваженого дозволяють простежити ситуацію впродовж року. З 1 січня до 18 червня 2025 року представництво омбудсмана зафіксувало 63 звернення щодо порушень права на доступ до публічної інформації. У період з 19 червня до 16 грудня кількість таких звернень становила ще 48. Йдеться про порушення строків відповіді, ненадання інформації, безпідставні відмови або надання неповної чи недостовірної інформації розпорядниками.
У першій половині року право на доступ до інформації було поновлено 21 заявнику, ще 25 заявникам представництво надало роз’яснення законодавства, а щодо 10 звернень здійснювалися додаткові заходи реагування. У другій половині року кількість поновлених прав зросла до 25, однак сама практика порушень не зникла. Варто також зазначити, що протоколи про адміністративні порушення минулого року не складались, а уповноважений в інші способи спонукав розпорядників надавати запитувачам інформацію.
Фактично держава визнає порушення права на доступ до публічної інформації та здебільшого поновлює це право після втручання уповноваженого. Розпорядники інформації, отримавши звернення або роз’яснення омбудсмана, надають запитувану інформацію, що формально усуває порушення. За таких обставин підстав для складання протоколів про адміністративні правопорушення часто не виникає, оскільки право заявника вважається відновленим. Водночас така модель реагування демонструє, що без додаткового контролю з боку уповноваженого або суду належне виконання закону з боку розпорядників відбувається не завжди з першої спроби.
Територіальні центри комплектування: ігнорування і недостовірність
За інформацією представництва, показовими є кейси, пов’язані з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. У 2024–2025 роках запитувачка неодноразово зверталася до Хмельницького обласного ТЦК із запитами щодо створення комісій при структурних підрозділах, дат їхнього утворення та контактних даних. Надані відповіді містили неповну, неточну та, ймовірно, недостовірну інформацію.
Лише після особистого розгляду скарги в регіональному представництві уповноваженого запит було повторно розглянуто, а запитувачці надали повну відповідь. Аналогічна ситуація виникла і в Кам’янець-Подільському районному ТЦК, де громадянин узагалі не отримав відповіді на інформаційний запит. В обох випадках право на інформацію поновили після реагування омбудсмана.
Прокуратура, інспекція та місцева влада: універсальні відмовки
За інформацією, яку надало Представництво омбудсмана в Хмельницькій області, порушення права на доступ до публічної інформації фіксувались і з боку Хмельницької обласної прокуратури, яка безпідставно обмежила доступ до інформації, посилаючись на конфіденційність. Після втручання уповноваженого інформацію надали в повному обсязі. Про цей кейс раніше також розповідав ІМІ. Він стосувався запиту журналістки онлайн-медіа ЖАР.INFO.
Варто зазначити, що редакція спочатку пробувала оскаржити відмову до Офісу генерального прокурора, однак там переспрямували скаргу на розгляд обласної прокуратури.
“Закон про доступ до публічної інформації дозволяє оскаржувати такі дії розпорядника не тільки до омбудсмана та суду, але й до керівника розпорядника та вищого органу. Однак ця практика є неефективною. Досвід оскарження відмови в наданні інформації з боку обласної прокуратури до Офісу генерального прокурора негативний. Останній скерував скаргу на дії розпорядника до того самого органу, який відмовив надати інформацію”, – розповідає медіаюристка та адвокатеса Оксана Максименюк.
Схожий підхід застосувала й Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області, яка спершу неправомірно відмовила в наданні інформації, а згодом обмежилася частковим доступом.
Окремо варто згадати кейс Розсошанської сільської ради, де порушили строки надання відповіді на запит щодо фінансових звітів громади. Після реагування Представництва уповноваженого ВРУ в Хмельницькій області частину інформації надали, а за решту запропонували сплатити витрати на копіювання сотень сторінок документів. Варто також зазначити, що цей підхід розв’язання проблеми фактично створив іншу – фінансовий бар’єр для реалізації права на інформацію.
Варто також звернути увагу на кейс редакції онлайн-медіа ЖАР.INFO, про який раніше розповідав ІМІ. Він показує, що саме втручання уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є дієвим механізмом поновлення права на доступ до публічної інформації. Попри первинне відтермінування розгляду запиту, а згодом і відмову з вимогою підтвердити особу журналістки, що не передбачено законом, Кам’янець-Подільська міська рада надала запитувану інформацію лише після скарги до Офісу омбудсмана.
“Я надіслала запит до ради, в якому просила надати розпорядження на виїзд за кордон міських депутатів. Спочатку мені надійшов лист із відтермінуванням, потім – відповідь за підписом керівника справами Анатолія Баньковського, у якій вони вимагали підтвердити мою особу”, – розповідає журналістка Марія Турчина.
Уже 30 червня 2025 року журналістка ЖАР.INFO отримала відповідь на свій інформаційний запит щодо відряджень депутатів міської ради за кордон.
Авторка матеріалу тричі намагалась отримати коментар від керівника справами Кам’янець-Подільської міської ради Анатолія Баньковського, за підписом якого надавалися відповіді запитувачці. Востаннє працівниця загального відділу цієї ради телефоном повідомила, що посадовець відмовляється надавати будь-які коментарі.
Водночас цей випадок ілюструє різницю в ефективності реагування різних інституцій. На відміну від Офісу омбудсмана, який фактично забезпечив поновлення порушеного права, Офіс генерального прокурора в подібній ситуації обрав формальний шлях – замість розгляду скарги по суті переспрямував її до Хмельницької обласної прокуратури, яка й була розпорядником інформації. Саме тому в цій історії ключовим фактором доступу до інформації стало не внутрішнє усвідомлення порушення з боку розпорядника вищого рівня, а зовнішнє втручання інституції, уповноваженої контролювати дотримання права на інформацію.
“Історія з доступом до публічної інформації в регіонах не настільки позитивна, як на Хмельниччині: в більшості областей журналісти стикаються не тільки з неправомірними відмовами в доступі до публічної інформації, але й з негативним розглядом скарг із боку Офісу омбудсмана України”, – розповіла медіаюристка та адвокатеса Оксана Максименюк про власний досвід оскарження ненадання інформації журналістам з інших регіонів до омбудсмана.
Забезпечення доступу через судові розгляди
Проблема неповних відповідей на запити – це не лише статистика скарг до омбудсмана, а й судова практика на Хмельниччині. У Єдиному державному реєстрі судових рішень за минулий рік бачимо 18 судових документів, які стосуються оскаржень щодо незабезпечення доступу до публічної інформації. Серед останніх маємо п’ять рішень, про які сьогодні розповімо.
Неповна відповідь виконкому Кам’янець-Подільської міської ради
5 лютого 2024 року мешканець Кам’янця-Подільського звернувся до виконавчого комітету міської ради із запитом про вільні земельні ділянки в межах міста під житлову забудову та під індивідуальні гаражі. У відповіді виконком повідомив лише про одну конкретну ділянку, а щодо надання решти інформації фактично ухилився від відповіді, зазначивши, що дані з’являться пізніше, після завершення інвентаризації земель. Заявник вважав таку відповідь неповною і звернувся до суду, оскільки орган влади не надав усієї запитуваної інформації і не пояснив, чому іншу частину інформації не може надати.
6 січня 2025 року Хмельницький окружний адміністративний суд визнав дії виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради протиправними. Суд зобов’язав посадовців міськради повторно розглянути запит і надати повну інформацію або чітко обґрунтувати відмову відповідно до чинного закону. Крім того, суд стягнув з бюджету виконавчого комітету майже тисячу гривень судового збору на користь заявника та постановив, що рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляцію на це рішення розпорядник не подавав.
Бездіяльність Управління стратегічних розслідувань
18 лютого 2025 року мешканець Хмельниччини звернувся до Управління стратегічних розслідувань у Хмельницькій області із запитом на публічну інформацію, в якому просив надати конкретні відомості та підтверджувальні матеріали щодо складання адміністративних протоколів, а саме: чи видавалися спеціальні бланки, кому саме вони видавалися, чи існують такі бланки в управлінні, якими нормативними актами керуються правоохоронці під час оформлення протоколів, а також коли саме ці протоколи були зареєстровані в системі документообігу. У відповідь управління надало загальні пояснення, але не надало всієї запитуваної інформації та документів, тому заявник звернувся до суду.
1 квітня 2025 року Хмельницький окружний адміністративний суд частково задовольнив позов. Суд визнав протиправною бездіяльність Управління стратегічних розслідувань у Хмельницькій області та зобов’язав його повторно розглянути запит і надати повну відповідь відповідно до чинного законодавства. Водночас суд відмовив у тій частині вимог, де заявник наполягав на наданні інформації саме у формі документів, зазначивши, що закон гарантує доступ до інформації, а не обов’язково до конкретних документів. У такий спосіб суд підтвердив, що розпорядник не має права відписуватися загальними фразами, але й запитувач не може вимагати будь-яку інформацію лише у вигляді документів, якщо законодавство цього прямо не передбачає.
На рішення суду апеляційні скарги не подавав ні сам запитувач, ні розпорядник.
Коли Хмельницька ОВА відповідає “це не до нас”
У квітні 2025 року мешканець області звернувся до Хмельницької обласної державної адміністрації з проханням надати документи, які підтверджують, що конкретна земельна ділянка водного фонду розташована в межах Красилівської громади. У відповіді ХОВА повідомила, що таких документів у неї немає, бо ділянка належить громаді, а інвентаризацію землі адміністрація не проводила. Водночас запит не передали іншому органу, який міг володіти цією інформацією, і заявнику просто повідомили, що потрібних документів у розпорядника немає.
30 травня 2025 року суд визнав, що обласна адміністрація неправильно розглянула запит. Суд зобов’язав Хмельницьку ОВА повторно розглянути запит та дати чітку і зрозумілу відповідь відповідно до чинного законодавства, зокрема пояснити, хто саме володіє запитуваною інформацією. Водночас суд не зобов’язував адміністрацію надавати самі документи, оскільки встановив, що вони справді можуть перебувати в іншого розпорядника, а не в ХОВА.
Держводагентство і водний кадастр: суд не побачив порушення права на доступ до інформації
Ще один позивач звернувся до суду через відповідь Державного агентства водних ресурсів України на запит про публічну інформацію. Йшлося про прохання надати витяги з Державного водного кадастру щодо двох водних об’єктів з конкретною площею водного дзеркала.
У відповіді на запит Держводагентство повідомило, що запитувані водні об’єкти не обліковуються в Державному водному кадастрі, оскільки їхня площа менша за встановлений поріг, з якого здійснюється облік. Також агентство пояснило, що чинне законодавство не передбачає формування окремих “витягів” з водного кадастру, а програмне забезпечення кадастру технічно не дозволяє їх створювати.
Позивач вважав таку відповідь порушенням права на доступ до публічної інформації та звернувся до суду з вимогою визнати бездіяльність розпорядника протиправною й зобов’язати орган повторно розглянути запит.
Суд, аналізуючи справу, наголосив, що законодавство про доступ до публічної інформації гарантує доступ лише до тієї інформації, яка вже існує і якою володіє розпорядник. Орган влади не зобов’язаний створювати нові документи або формувати інформацію в іншому вигляді, якщо така форма не передбачена законом. Крім того, суд врахував, що водні об’єкти, про які йшлося в запиті, не підлягають обліку в кадастрі за чинними правилами, а отже Держводагентство фактично не володіє запитуваною інформацією у формі, якої вимагав заявник.
У підсумку суд дійшов висновку, що Державне агентство водних ресурсів діяло в межах закону, надало вичерпне пояснення щодо наявності та обліку інформації і не припустилося порушення права на доступ до публічної інформації. У задоволенні позову було відмовлено повністю.
Апеляційна скарга не подавалася з обох сторін, а саме ні від відповідача, ні від позивача.
Не про доступ до інформації: як Хмельницька РДА законно переспрямувала звернення
У цій справі заявник звернувся до Хмельницької районної державної адміністрації не із запитом на публічну інформацію, а зі зверненням про захист своїх прав за договором оренди земельної ділянки водного фонду, укладеним 2008 року. Він просив почати адміністративне провадження та вжити заходів щодо цієї земельної ділянки. Райдержадміністрація не стала розглядати звернення по суті, а переслала його до Красилівської міської ради та Хмельницької обласної державної адміністрації, пояснивши, що після адміністративно-територіальної реформи саме громада є розпорядником цієї землі.
Варто зазначити, що ця справа не стосується доступу до публічної інформації, адже тут ідеться саме про розгляд звернення громадянина в межах адміністративної процедури. Суд зазначив, що Хмельницька районна державна адміністрація не припустилася протиправної бездіяльності під час розгляду звернення заявника. Орган влади не ігнорував заяву, а розглянув її та переспрямував за належністю відповідно до закону. Саме тому суд не побачив підстав зобов’язувати райдержадміністрацію повторно розглядати звернення як сторону договору оренди земельної ділянки водного фонду. У підсумку всі позовні вимоги було відхилено, а дії відповідача визнано правомірними.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не подавалась.
За словами медіаюристки та адвокатеси Оксана Максименюк, до неї неодноразово зверталися журналісти з приводу допомоги в оскаржені відмов до суду, оскільки не отримували позитивних рішень від уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Водночас судова практика, за її словами, також не є позитивною.
“На практиці журналісти та медіа стикаються з проблемами сплати судового збору за подання позову. Крім того, частина рішень судів є неефективними, оскільки суд зобов’язує розпорядників лише розглянути запит, що не гарантує надання інформації. Отже, знову потрібно буде оскаржувати неправомірні відмови”, – додає Оксана Максименюк.
Практика 2025 року на Хмельниччині показує, що право на доступ до публічної інформації формально гарантується, але на практиці часто реалізується лише після скарг до омбудсмана або звернень до суду. Органи влади регулярно порушують строки, надають неповні відповіді або перекладають відповідальність між собою, не зазнаючи за це жодних реальних санкцій. Судові рішення підтверджують, що розпорядники зобов’язані надавати повну і мотивовану інформацію, однак водночас окреслюють межі цього права – доступ можливий лише до вже наявної інформації, якою орган фактично володіє, а не до будь-яких бажаних документів. За відсутності адміністративної відповідальності за системні порушення право на інформацію залишається інструментом, який громадянам доводиться постійно відстоювати, замість того щоб користуватися ним безперешкодно.
Альона Береза, регіональна представниця Інституту масової інформації в Хмельницькій області
