Порушення проти закарпатських журналістів: деякі справи в поліції, одна – "зависла" в суді

Кожен факт нападу на працівника ЗМІ чи інший спосіб перешкоди його законній професійній діяльності потребує, ясна річ, належного розслідування правоохоронців. Запорукою останнього є прискіплива уваги суспільства до результатів розслідування, зокрема чи встановлено винних і яку вони несуть відповідальність. Адже там, де журналіст не почуває себе в безпеці, дуже скоро починає з’являтися відчуття хаосу чи анархії. Яка ситуація на Закарпатті? Від задовільної далеко. Цього року до суду ще не передано жодної справи щодо порушників прав представників четвертої влади.

Наприкінці серпня журналіст Віталій Глагола на своїй сторінці у фейсбуку поінформував – пройшов уже рік з того моменту,  відколи слідство перестало з ним контактувати щодо інциденту в ужгородському кінотеатрі "5 елемент", що трапився 16 травня 2018 року. Тоді Віталій Глагола став свідком конфлікту щодо неякісного обслуговування в кафе кінотеатру, а коли він, як журналіст, фіксував ситуацію на відео, на Віталія накинувся вже власник кінотеатру. На місце події медійник викликав поліцію. Згодом уже в присутності патрульних, як видно з відео, чоловік намагався вибити у журналіста відеокамеру.

"Ще у вересні 2018 року мені сказали, що справу мають передавати от-от у суд, – розповідає Віталій Глагола. – Але в підсумку в суд нічого так і не потрапило. У лютому вже цього року я сам звернувся до поліції, аби поцікавитися перебігом розслідування. Тоді слідчий сказав, що треба провести ще одну додаткову медекспертизу. Після того ні він, ні будь-хто з поліції більше не дзвонили". Після посту на сторінці у фейсбуці, додає Віталій Глагола, йому таки зателефонував керівник слідчого відділу Ужгородського відділу поліції, який обурився тим, що журналіст написав у соцмережі: мовляв, це неправда. "Я йому повторив, що дійсно після лютого, коли я сам цікавився процесом слідства і слідчий сказав про необхідність експертизи, більше ніхто з поліції зі мною на зв’язок не виходив. На це представник поліції сказав, що сам дізнається, коли треба пройти експертизу і передзвонить. Відтоді знову ж таки більше ніхто так і не дзвонив". Віталій Глагола додав, що сам прийшов на експертизу, але там йому сказали, що з моменту події минуло фактично півтора року, тож які легкі побої можна фіксувати? Втім, додаткову експертизу журналіст усе ж пройшов.

У вересні цього року в найзахіднішій області зафіксовано ще один випадок перешкоджання журналістській діяльності. На щастя, без фізичного насильства, та все ж… Керівник Служби автомобільних доріг у Закарпатській області Михайло Попович відмовився надати інформацію на запит журналіста Станіслава Данка. Найцікавіше, що приводом відмови стало нібито неналежне оформлення запиту на інформацію, хоча, як твердить журналіст і в чому переконався автор, усі необхідні реквізити в інформаційному запиті було вказано. З цього приводу Станіслав написав заяву за ознаками статті 171 Кримінального Кодексу України до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Із найрезонансніших випадків не варто забувати і справи, яка розглядається в Ужгородському міськрайонному суді із 19 січня 2016 року. Від часу самого інциденту, коли місцевий підприємець, ексдепутат Ужгородської міської ради вдарив по телевізійній камері оператора телеканалу "М-студіо", минуло вже чотири роки. Тоді поліція надзвичайно оперативно провела досудове розслідування. Але, на жаль, власне в Ужгородському міськрайонному суді справа почала розглядатися надзвичайно повільно, перерви між судовими засіданнями можуть тривати й по пів року. Зараз, за даними сайту судової влади, чергове засідання у справі призначено аж на 13 листопада.

Про ці кейси автор, як регіональний представник ІМІ в Закарпатській області, поговорив під час нещодавньої зустрічі із заступником начальника слідчого управління поліції Володимиром Пукманом. Позиція автора як представника ІМІ доволі чітка: й далі уважно стежити за всіма інцидентами із журналістами та оперативно інформувати суспільство про стан справ із розслідуваннями – як про позитивні, так і про негативні історії. Звичайно, хочеться, щоб останніх було менше. Але, звісно, життя є життя, і не завжди те, що ми вважаємо неподобством, можна юридично довести в суді. Проте довести справу до суду – це вже маленька перемога.

За інформацією Володимира Пукмана, цього року до Єдиного реєстру досудових розслідувань поліція Закарпаття внесла інформацію про 13 кримінальних проваджень за фактами вчинення кримінальних правопорушень щодо представників ЗМІ. Із них 12 закрито на підставі статті 284 Кримінального процесуального кодексу (зазвичай за відсутністю складу злочину. – Авт.). Із 2018-го і попередніх років є 24 провадження, розслідування щодо яких триває. У період 2012–2018 років до суду було скеровано дев'ять кримінальних проваджень щодо порушень прав журналістів. За вісім місяців цього року справи до суду на Закарпатті не передавалися.

Попри те що злочини проти журналістів це зазвичай підслідність поліції, не варто забувати й про роль прокуратури, яка здійснює процесуальне керівництво розслідування. Від позиції прокурора багато чого залежить у контексті швидкості просування розслідування. Лишається сподіватися, що разом два правоохоронні органи, які утримуються за гроші платників податків, таки доведуть до суду справи щодо порушення прав журналістів ще цього року.

Ярослав Гулан, представник ІМІ в Закарпатській області

Матеріал підготовлено в межах проєкту "Мережа медіаспостерігачів", який виконує ІМІ за підтримки Freedom House