Підсумки медійного року на Миколаївщині
Повномасштабне російське вторгнення до України поставило перед миколаївськими медіа нові виклики. З перших днів війни Миколаїв став прифронтовим містом, яке практично щодня зазнавало обстрілів з боку російської армії.
Тож миколаївські ЗМІ втратили джерела доходу, велика кількість журналістів евакуювалася з міста до безпечніших регіонів, газети фактично припинили роботу, а деякі видання змушені були шукати приміщення для роботи, оскільки їхні редакції постраждали від атаки на будівлю Миколаївської обласної військової адміністрації.
Все це значною мірою вплинуло на роботу медіа Миколаєва, які змушені були шукати інші джерела фінансування, і в цьому значною мірою допомогли іноземні донори, а місцеві журналісти фактично стали воєнними кореспондентами, щодня фіксуючи наслідки російського вторгнення в місті та області.
Зважаючи на наближеність міста до фронту, за вісім місяців повномасштабної війни в Миколаєві склалися певні правила щодо роботи журналістів.
Окрім акредитації, яку проводить Міноборони, Миколаївська ОВА запровадила додаткову акредитацію для журналістів, які працюють у регіоні. До розроблення і затвердження правил роботи під час війни долучалися також і представники Інституту масової інформації.
З початку війни заявку на акредитацію для роботи в Миколаївській області подали близько 2500 представників як іноземних, так і українських ЗМІ. Про це в коментарі ІМІ розповіла прессекретарка начальника Миколаївської ОВА, радниця з роботи зі ЗМІ Вікторія Олійник.
За її словами, головні проблемні питання, які виникають під час акредитацій, – відсутність прескарти ЗСУ, втрата чинності посвідчення журналіста або взагалі його відсутність (це стосується насамперед нештатних працівників ЗМІ та обслуговчого персоналу). У разі відсутності посвідчення журналіста пропонується надати редакційний лист на підтвердження того, що наразі ця особа виконує редакційне завдання).
Запровадження акредитації в Миколаївській області полегшило роботу пресслужбам усіх відомств, правоохоронцям та безпосередньо журналістам, констатує Вікторія.
"Ну скільки б вони кожного разу отримували перепони, звертаючись до того чи іншого відомства, ті б їх перевіряли, розуміли б чи ні. Тобто, витративши 10 хвилин на заповнення, вони отримують набагато більше бонусів від нас, коли отримують нашу акредитацію тут на місці, це вже пришвидшує", – каже радниця голови Миколаївської ОВА.
Також був створений чат з місцевими журналістами, де ми швидко та одночасно надаємо інформацію. Та є фіксерський чат, де понад 200 людей, які працюють з іноземцями.
"Там так само відповідаємо на їхні питання, даємо контакти та інформацію. Загалом робимо, що можемо", – додала Вікторія Олійник.
Онлайн-медіа: віддалена робота та пошук фінансування
З початком повномасштабного вторгнення більша частина миколаївських журналістів онлайн-медіа працює віддалено. Хтось з-за кордону, дехто в інших містах.
Анатолій Чубаченко, головний редактор одного з найпопулярніших інтернет-видань Миколаєва "Преступности.НЕТ", зазначає, що найбільша проблема для видання з початку війни така сама, як і в інших ЗМІ, – це фінансування. Головна редакторка місцевого видання "Шиповник" Аліна Квітко розповіла, що через брак фінансів у ЗМІ залишилося працювати троє із шести журналістів. Причина – фінансові проблеми, що виникли через втрату більшості рекламодавців.
"Редакція перебуває в постійних пошуках джерела фінансування. Ми звернулися до низки фондів допомоги журналістам, також намагаємося залучати нових рекламодавців для співпраці. Зараз наша робота звелася до утримання редакції на плаву, але водночас ми намагаємося за можливості виїжджати на місця обстрілів та заходи, які відбуваються в місті, але це стало набагато рідше через малу кількість співробітників", – розповідає Аліна Квітко.
Вона зазначає, що видання було вимушене оптимізувати штат відповідно до фінансових можливостей та вкладає багато сил, щоб узагалі зберегти видання.
"Ми стукаємо у всі двері для пошуку фінансів, і якщо ці спроби будуть вдалими й потік рекламодавців буде рости, то в наших планах поступово нарощувати темпи та повернутися до повноцінної роботи редакції", – каже Аліна Квітко.
В одному зі своїх інтерв’ю головний редактор миколаївського видання "НикВести" Олег Деренюга розповів, що з початком повномасштабного вторгнення вдалося продовжити роботу медіа та зберегти колектив завдяки допомозі міжнародних фондів та медіаорганізацій.
За його словами, у мирний час НикВести на 70% працювало завдяки коштам, які отримувало з реклами чи розміщення офіційної інформації щодо договорів з місцевою владою, та на 30% фінансувалося коштом засновників, партнерської організації, яка мала в місті мережу білбордів.
"З початку війни білборди були знесені, демонтовані: ними укріплювали блокпости. А міська та обласна ради та адміністрація перестали – у них не було коштів на розміщення інформації, тому ми залишилися на нулі щодо коштів", – розповів Олег Деренюга.
На початку видання звернулося по допомогу до своїх читачів.
"Перше, що ми зробили, – це звернулися до наших читачів, оголосили кампанію зі збору донейтів. І вони певним чином покрили нам на певний час заробітну платню для журналістів, які працюють зараз 24/7 без вихідних, постійно працюють та перевіряють дуже багато інформації, тому що зараз це дуже важливо через велику кількість каналів інформації – давати перевірено, обережно, щоб не нашкодити", – розповів Олег Деренюга.
Він розповів, що зараз видання працює завдяки європейським та американським програмам допомоги регіональним медіа, а також за підтримки, зокрема, й Інституту масової інформації.
"А після цього – завдяки народам Європи, французам, нідерландцям, німцям і американцям та їхнім фондовим організаціям, завдяки українським інституціям, таким як Інтерньюз-Україна, Інститут масової інформації, Львівський медіафорум: вони також допомогли залучити кошти. І НикВести зараз практично функціонує за кошт європейських платників податків. Це або уряди, які спонсорують ці громадські інституції, або саме інститути громадянського суспільства, різні фонди, це і "Репортери без кордонів", Європейський центр журналістики", – сказав Деренюга.
Так виданню вдалося зберегти колектив, попри те що більша частина журналістів видання залишила Миколаїв через військові дії та зараз працює віддалено.
"Нам вдалося зберегти й людей, які працюють. Дійсно, багато хто поїхав за кордон, змінив локацію в Україні, це дівчата. Є ще ті, хто залишається в Миколаєві й щодня виїжджає фіксувати обстріли: у нас постійно виходять відео з кожних обстрілів. Будівля, де ми працювали, була пошкоджена після ракетного удару по обласній державній адміністрації – наш офіс розташовувався навпроти. І нам потрібно було змінити місце розташування. Зараз ми перебуваємо в умовно безпечному підвальному приміщенні. Тут прихистили ще декілька телеканалів", – сказав головред НикВести.
Через зруйнування будівлі Миколаївської ОВА редакції онлайн-видань "Шиповник", "НикВести" та телеканалів "НІС-ТВ" та "МАРТ" наразі працюють в одному офісі та створюють медіапроєкт "Є-Новини".
Про те, як змінилася робота журналістів у Миколаєві в інтерв’ю ІМІ розповіла журналістка телеканалу "НІС-ТВ" Наталя Грудова (у минулому Приходько). У червні вона була нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за високий професіоналізм, відстоювання демократичних ідеалів та свободи слова, захист інформаційного простору в період збройної агресії російської федерації та з нагоди Дня журналіста України. Висвітленням війни Наталя почала займатися ще з 2014 року, з початком Антитерористичної операції на Донбасі, а після повномасштабного вторгнення Росії до України вона вирішила залишитись у Миколаєві та гідно виконувати свою роботу.
Наталя розповіла, що змінилось у роботі миколаївських медійників з початком повномасштабного вторгнення.
"Звичайно, змінилось. Тому що все поруч. І я можу сама поїхати, на сусідній вулиці зняти обстріл, зібрати інтерв’ю у свідків. Якщо раніше ми лише чули від родичів чи батьків загиблих, від безпосередніх учасників, які розповідали", – каже журналістка.
Також, на думку Наталі, журналісти в Миколаєві стали добрішими та допомагають одне одному.
"Мені здається, журналісти стали добрішими. Ми на зйомках, якщо бачимось, а найчастіше ми бачимося на обстрілах, ми так усі раді бачити одне одного. Щиро. Ми всі вітаємось, обнімаємось, обмінюємося контактами, якимись новинами. Мені здається, журналісти стали більше одне одного цінувати й більше допомагати. Це моя думка", – розповіла вона.
Телеканал "НІС-ТВ", на якому працює Наталя, об’єднав свою роботу з комунальним телеканалом "МАРТ" та разом працює над створенням щоденного випуску новин "Є-Новини".
"Ми між собою комунікуємо та розподіляємо теми. Наприклад, я сьогодні знімаю гуманітарний напрямок чи волонтерку, а інша редакція знімає, наприклад, обстріли. Завтра ми міняємося, щоб загальний випуск був більш менш насичений. Ось так", – сказала Наталя.
Окрім того, сам телеканал "НІС-ТВ" почав більше працювати на фейсбук та ютуб. "Якщо раніше ми знімали сюжет, монтували його і чекали, коли ввечері в певний час вийде випуск новин, то зараз, наприклад, я зранку знімала обстріли, поки оператор знімав, – я зняла на телефон, змонтувала на телефоні 40-секундне відео, такий формат для фейсбуку, і вже об 11-й ми закинули в соцмережі, проанонсували, що готуємо ось такий сюжет", – зазначила вона.
Про особливості роботи журналістів у Миколаєві представниці ІМІ розповів Сергій Овчаришин. До війни він був оператором у виданні "НикВести" та знімав, зокрема, роботу органів місцевого самоврядування. З початку війни він також став незмінним автором фоторепортажів з місць обстрілів у Миколаєві.
Він зізнається, що найбільшою складністю в його роботі тепер є емоційне виснаження від побаченого на власні очі, що читачі та глядачі зазвичай бачать на фото та відео.
"Я неоднократно бачу загиблих, поранених, їхню кров, сльози, очі, які в буквальному сенсі просякнуті горем, чую жахливі крики. Людина все життя до чогось ішла, будувала будинок, вирощувала дітей, і в одну мить це знищується. У Миколаєві це відбувається практично щодня протягом восьми місяців. І коли ти сам живеш у місті, пошкодження якого щодня документуєш, не знаючи, чи доживеш до завтра, це природно відкладає відбиток на роботі", – розповів Сергій.
Ще складнощі виникають у спілкуванні з людьми на місцях обстрілів, які не відрізняють роботу журналістів від блогерів і причиною обстрілів вважають не навідників та коригувальників з проросійської меншини, а саме пресу. Неодноразово доводилося пояснювати людям про важливість та значення роботи журналістів.
"Я думаю, що немає сенсу говорити про вибухонебезпечні об'єкти, які можуть бути на місцях прильотів ракет і снарядів, по яких ти ходиш, також про те, що завжди може прилетіти повторний снаряд або щось обвалиться. Але завдяки таким організаціям, як ІМІ, ми маємо і шоломи, і бронежилети з маркуванням PRESS. Правоохоронці, які прибувають на місце обстрілу найчастіше раніше за журналістів, перевіряють наше посвідчення та сприяють фіксації наслідків та руйнувань. Іноді займаюся тим, що консультую людей на місці, нагадую, куди їм звернутись і що робити далі. Насправді дуже часто люди самі йдуть назустріч та охоче дають коментарі, оскільки в Миколаєві кожен розуміє, що таке "російський світ". Зрідка можна зустріти агресію чи негативну реакцію на журналістів. Якоюсь мірою ми психологи, і нам потрібно шукати можливість уникнути конфлікту та виконати свою роботу", – розповів Сергій Овчаришин.
Газети: втрата обладнання та неможливість друку
Найбільше від російського вторгнення постраждали газети: усі вони призупинили свою роботу на Миколаївщині, а до сьогодні відновили друк лише одиниці, зокрема "Южная Правда", "Вечірній Миколаїв" та "Вісті Снігурівщини".
Першою вдалося відновити друк миколаївській газеті "Южная Правда". Вперше з 24 лютого друкований випуск видання вийшов 5 травня.
"Нові умови внесли зміни в роботу редакції. Сьогодні ми переважно працюємо в інтернеті. У цілодобовому режимі наповнюється інформаційна стрічка на сайті газети, телеграм-каналі, сторінка "Южної Правди" в соціальних мережах. Але ніщо нашому постійному читачеві не замінить газету. Тому ми наполегливо шукаємо можливість відновити регулярний процес випуску газети. У жовтні газеті "Южная Правда" виповнюється 105 років. І за всі ці роки найстаріше в Україні видання не виходило друком у недовгий період фашистської окупації Миколаївщини в Другій світовій війні…" – пише у своїй авторській колонці в першому від початку повномасштабної війни випуску газети головний редактор Вадим Раскопов.
Цей випуск вийшов накладом 6300 примірників. За цей час виданню вдалося надрукувати 39 випусків газети (частину об’єднано по два випуски на одну газету).
Вперше після 24 лютого газета "Вечірній Миколаїв" вийшла друком 27 жовтня.
На сайті газети доступна електронна версія друкованого видання, де можна ознайомитись із колонкою редактора Станіслава Козлова, у якій він розповідає про ситуацію, що склалась у виданні з початком війни Російської Федерації проти України.
Він розповів, що газета втратила обладнання, меблі та документи, які зберігалися в приміщенні видання в будівлі Миколаївської міської ради.
"У перший день війни нам заборонили вхід до редакції, яка розташована в будівлі мерії. І, коли нам вдалося туди ненадовго потрапити, ми побачили неймовірне: виламані двері кабінетів, винесені сейфи та частина меблів, оргтехніка та документація розкидані по підлозі та частково зникли. Пояснення цьому – будівлю поспіхом готували до оборони. Картину завершили ворожі обстріли, коли вибуховою хвилею нам вибило віконне скло", – пише головний редактор "Вечірнього Миколаєва".
Водночас газета більше не отримує доходів від реклами та висвітлення діяльності органів влади, які становили головну статтю доходів газети. Тоді як гроші від передплати та реалізації закривали лише невелику частину собівартості випуску видання і витрачалися практично одразу, а потім весь рік редакція жила за кошт рекламодавців.
Попри форс-мажорні обставини, зазначає він, продовжує працювати сайт "Вечірнього Миколаєва" та телеграм-канал.
І тепер редакція відновлює випуск друкованої газети. Зі слів Станіслава Козлова, журналісти працюють на волонтерських засадах та працюють з дому.
"Вечірній Миколаїв" – російськомовна газета, була зареєстрована в 1990 році як офіційний орган Миколаївської міської ради. Із 2018 року газета стала незалежним виданням.
Поки що не відновила своєї роботи обласна газета "Рідне Прибужжя". Востаннє газета виходила друком 24 лютого 2022 року, після чого через військові дії вимушена була призупинити свою роботу. Головна редакторка газети Тетяна Фабрикова в коментарі ІМІ розповіла, що станом на грудень видання не відновило своєї роботи через фінансові труднощі, ситуацію в енергетиці в Україні й фізичну відсутність журналістів у Миколаєві, що впродовж повномасштабного вторгнення залишається прифронтовим містом.
Водночас у місті Снігурівка Миколаївської області, яке з березня по листопад перебувало під російською окупацією, загарбники поширювали клон газети "Рідне Прибужжя". Росіяни використали стилістику, шрифт та назву Миколаївської обласної газети, переклавши її російською мовою – "Родное Прибужье".
Проросійське "Родное Прибужье", єдиний випуск якого датований 23 вересня, було надруковане для просування псевдореферендуму щодо приєднання Херсонської області та Снігурівки на Миколаївщині до складу Росії. У вихідних даних газети вказано, що її надруковано в Херсонській області з накладом 10 тисяч примірників. Жодних інших даних друкованого видання, а також відповідального за випуск немає.
Головна редакторка газети Тетяна Фабрикова обурена тим, що росіяни створили клон "Рідного Прибужжя", щоб, використовуючи авторитет газети, поширювати проросійську пропаганду серед жителів Миколаївської області.
"З цією ситуацією я не була знайома, я обурена тим, що вони використовують наш логотип, таке випускають. Коли почалися воєнні дії в Миколаївській області, ми припинили випуск газети, тому що, по-перше, ми друкувались у Херсоні, там була типографія… Зараз поступово відновлюють свою роботу миколаївські газети, зокрема "Южная Правда" та "Вечірній Миколаїв", але ми поки що не готові випустити номер, тому що журналісти поки не перебувають у Миколаєві. Я думаю, що як тільки наша енергетика стабілізується, то ми, звичайно, будемо виходити. Ми всі зобов’язання перед підписниками виконаємо. Тому що ми запізнюємося майже на рік. Ми лише за січень – лютий виконали наші зобов’язання перед підписниками. Цей випуск, який ви знайшли, – це спектакль, знають, що така газета існує, і тому використали це", – розповіла ІМІ Тетяна Фабрикова.
Після деокупації Снігурівки відновила свою роботу газета "Вісті Снігурівщини". Перший після початку повномасштабної війни випуск газети "Вісті Снігурівщини" вийшов друком 19 листопада з накладом 3 тисячі примірників. Головний редактор газети Ігор Новіков розповів у коментарі ІМІ, що газету вдалося надрукувати завдяки підтримці донорів. Газету роздавали жителям Снігурівщини в гуманітарних пунктах, які зараз діють у Снігурівці та селах району.
За його словами, зараз колектив працює дистанційно: журналісти та працівники видання перебувають у різних куточках України.
"Колектив зараз – хто в Нікополі, хто там (у Снігурівці. – Ред.). Бухгалтер і я в Одесі. Ми робили все дистанційно, працювали. Зробили газету, 3 тисячі екземплярів. Роздавали, мабуть ще роздають, по пунктах гуманітарних. Укрпошта не розносить. Безкоштовно. У Снігурівці та селах", – розповів Ігор Новіков.
Головний редактор газети "Вісті Снігурівщини" з початком повномасштабної війни евакуювався до Одеси. Кілька днів тому Ігор Новіков побував у Снігурівці:
"Це було, знаєте, таке враження, наче я визволяв Снігурівку разом з військовими. Це був апофеоз нашої роботи. Було здорово", – ділиться Ігор Новіков своїми враженнями від зустрічі з мешканцями Снігурівки, які вдячні журналістам за випуск газети.
На жаль, поки що редакція не може говорити про регулярність другу газети – видання в пошуку фінансування.
"Про регулярність говорити не можемо, все залежить від коштів. Ми Укрпошті перерахували кошти, вони зависли. Вони ж не розвозили, а кошти забрали за доставлення на початку року. Ми кілька місяців виплачували зарплату, п'ять осіб. Ми не працювали, але виплачували", – розказав Ігор Новіков.
Значно постраждало приміщення редакції газети, розграбовано майно редакції, а також автомобіль.
"Редакція постраждала, вікон немає. Майно позабирали. Була автівка, її теж забрали орки. Шукаємо її, але немає", – каже головред газети.
Допомога медіа під час війни
З перших днів війни ГО "Інститут масової інформації" надавала підтримку медіа Миколаєва, а також Вознесенська та Нового Бугу. Зокрема, надавалася фінансова підтримка журналістам та їхнім родинам, які змушені були евакуюватися до безпечніших регіонів або виїхати за кордон. Отримали фінансову допомогу і журналісти, які продовжили працювати в Миколаєві та висвітлювати наслідки російських воєнних злочинів.
Завдяки ІМІ місцевих журналістів вдалося забезпечити засобами захисту, інтернетом та технікою: бронежилети, каски, аптечки, старлінки, павербанки, комп’ютери. Все це допомогло журналістам працювати в складних умовах, перебуваючи під постійними обстрілами та виїжджати на місця "прильотів" у місті та області.
У грудні в Миколаєві розпочав свою роботу хаб "Медіабаза" для місцевих журналістів. Наразі медіахаб забезпечено супутниковим інтернетом Starlink, генератором та зарядною станцією, що необхідно для забезпечення роботою журналістів в умовах блекауту.
У медіахабі можна також отримати в тимчасове користування засоби захисту або павербанк, підзарядитися та попрацювати. У "Медіабазі" в грудні відбулася зустріч із представниками пресслужб правоохоронних органів, з наступного року планується продовжити проводити такі заходи на постійній основі, а також навчання для журналістів з тактичної медицини, роботи з грантами та інші заходи для ЗМІ.
Катерина Середа, регіональна представниця ІМІ в Миколаївській області
Help us be even more cool!
