Ніхто не винний: У Дніпропетровській області з початку року не розкрито жодного злочину проти журналістів

Спалене авто Сергія Гузя. Джерело тут.

Рік, що розпочався з підкинутого РПГ під двері редакції у Кам’янському, продовжився підпалом авто кам’янського журналіста та редактора Сергія Гузя, а вже в липні вся Україна вжахнулася від страшного випадку в Кривому Розі, де оператора В’ячеслава Волка було критично поранено під час військових навчань. У кам’янських порушеннях досі не знайдено винних. А у криворізькому інциденті військова прокуратура взагалі відмовляється визнати оператора постраждалим.  

З початку року Інститут масової інформації зафіксував 172 випадки порушення свободи слова. І хоча експерти ІМІ фіксують зменшення фізичної агресії щодо журналістів, погрози та залякування все ще залишаються одними з найпопулярніших порушень. Дніпропетровщина в цьому рейтингу зайняла шосте місце з 24-х. Начальник кам’янської поліції: “Похвалитися нічим”

З початку року в місті Кам’янське був зафіксований сплеск агресії проти журналістів. Коротко нагадаємо: 30 грудня 2016-го під офіс газети “Событие сегодня” була підкладена коробка з сімома бойовими гранатами і одним РПГ-18. 12 лютого 2017 року у Кам’янському невідомі спалили авто головного редактора сайту “5692” і газети “Місто 5692” Сергія Гузя. 25 лютого 2017-го тут же згорів автомобіль Citroën C5, який належав правозахиснику, видавцеві, редактору газети “Антимафия” Станіславу Мілославському. У березні підпалили друкарню, де видавалася газета Мілославського. На початку квітня на нього ж було скоєно напад невідомими, які відібрали тираж газети “Антимафія”, що був у Станіслава в авто. А за декілька днів стало відомо, що Станіслав Мілославський помер від запалення легенів. Його дружина, Ірина Мілославська, повідомила представниці ІМІ, що впевнена: здоров’я чоловіка не витримало через тиск, що коївся на нього.

“Він страшно переживав. Це нервовий стрес за нервовим стресом. Після того як підпалили друкарню, він лише одного разу вийшов на вулицю. Я впевнена, що це все сталося через нерви”, – зазначила Ірина Мілославська.

З усіх перерахованих інцидентів кримінальна справа саме за 171 статтею, “перешкоджання журналістській діяльності”, була відкрита лише у випадку з підпалом авто Сергія Гузя. Він звертався з багаточисельними заявами до всеукраїнських та міжнародних організацій. Занепокоєння ситуацією в Кам’янському висловила представник ОБСЄ Дуня Міятович, представники НСЖУ, Міжнародної та Європейської федерацій журналістів. Але жодна з цих справ досі не розкрита. Відзвітувати хоч про якесь просування слідства за жодною зі справ у поліції не можуть.

“На жаль, жоден злочин на сьогодні не розкрито. Є певні передумови за деякими обставинами: знаємо, хто зробив, але не можемо довести. Займаємося цим досі. Так що, поки особливо похвалитися нічим”, – повідомив начальник Кам’янської поліції Сергій Лукашов місцевому виданню “5692”.

Сергій Гузь зазначає, що поліція за півроку, які минули від підпалу його авто, навіть не спромоглася визначити розмір заподіяної йому шкоди. “Чотири місяці авто чекало на експертизу, потім ще два місяці я його повільно ремонтував. Забрав я його з ремонту у липні. І лише два тижні тому (у вересні. — Авт.) мені зателефонували і запропонували відвезти авто на евакуаторі на експертизу у Дніпро, власним коштом. Тобто, щоб отримати оцінку заподіяної шкоди, мені знов треба витрачати свої гроші”, — прокоментував хід розслідування Сергій Гузь представниці ІМІ. Також журналіст додає, що правоохоронці не зв’язалися з ним жодного разу, аби обговорити імовірних підозрюваних, про яких заявляє начальник кам’янської поліції Сергій Лукашов. “Я про це взагалі вперше чую. Я не впевнений, що цю справу розкриють. Її просто спустили на гальмах”, — каже журналіст.

Непостраждала сторона

Інцидент із оператором В’ячеславом Волком, що трапився у Кривому Розі 7 липня, сколихнув усю країну. Під час військових навчань було поранено оператора місцевого ресурсу “Перший Криворізький” В’ячеслава Волка, який зголосився виконати роль статиста у постановці для телекамер. Виявилося, що інструктор Ігор Петренко, який проводив вправу, мав при собі незареєстровану на нього бойову зброю, з якої під час вправи вистрелив у шию В’ячеславу. Військові усіляко наголошували, що не відповідають за дії інструктора, оскільки він не вступав до лав ВСУ. Інструктора тим часом заарештували за підозрою у спричиненні тілесних ушкоджень з необережності (128 стаття ККУ) та у володінні незаконною зброєю (263 стаття ККУ). Та згодом випустили під заставу у 400 тисяч гривень. Після хвилі громадського обурення міністр оборони Степан Полторак особисто прибув до Дніпра, зустрівся із дружиною та пообіцяв допомогу військових лікарів. Родина так і не змогла зібрати 400 тисяч доларів для лікування в Ізраїлі, тож погодилася на оперативне втручання у львівському військовому шпиталі. Операція пройшла успішно, В’ячеслав нарешті почав самостійно дихати. У цей час з’ясувалося, що військова прокуратура не визнала його як потерпілу сторону у ще одному провадженні, відкритому після цього інциденту за статтею 420 ККУ, “Недбале ставлення до військової служби”.

“За даним провадженням військова прокуратура має розслідувати дії військових осіб, які організовували дані навчання. За цією справою нас не визнають потерпілою стороною. Ми вважаємо, що це порушення наших прав. Адже дії військових призвели до тяжких наслідків”, – повідомив адвокат В’ячеслава Максим Гореліков.

Більше того, військова прокуратура усіляко затягує цю справу. Так,  адвокату та дружині В’ячеслава відмовили в наданні постанови, у якій ідеться про те, що він не є постраждалою стороною, посилаючись на те, що В’ячеслав та його дружина взагалі не є сторонами провадження. Добути цю постанову було вкрай важливо для ії оскарження.

22 вересня Центрально-міський суд Кривого Рогу все ж зобов’язав військову прокуратуру надати цю постанову. “На руках зараз у нас немає ухвали, але має бути найближчим часом. Як тільки ми її отримаємо, цього ж дня військова прокуратура має надати нам постанову, і ми оскаржуватимемо її в суді”, — повідомив адвокат Максим Гореліков представниці ІМІ у Дніпропетровській області. Результативність на нулі

Це найгучніші злочини вчинені проти журналістів Дніпропетровщини у 2017-му. Варто додати, що у цих випадках журналістська спільнота активно солідаризувалася у своєму обуренні. Журналісти підписували звернення, оголошували вимоги, зверталися до міжнародних правозахисних організацій. Що, насправді, трапляється нечасто, є вкрай цінним для відстоювання власних професійних прав та має змусити замислитись правоохоронців. Адже досі за жодним з перерахованих резонансних злочинів або інших, більш пересічних, які трапляються у журналістській діяльності набагато частіше (наприклад, напад приватної особи на співробітника ресурсу “Інформатор”), не продемонстровано ніяких конкретних результатів чи будь-якої обнадійливої динаміки.

Валерія Мальченко, регіональна представниця ІМІ у Дніпропетровській області, для "Громадського.Дніпро"

Матеріал підготовлено в рамках Українського медійного проекту (У-Медіа), що виконується міжнародною неурядовою організацією “Інтерньюс” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).