Напівпрозорі ЗМІ Закарпаття: що кажуть про себе медіа, а що приховують

Не інформувати про редактора (чи керівника) ЗМІ, не називати імена власників – такі тенденції одразу найбільш помітні при аналізі прозорості онлайнмедіа чи телеканалів Закарпатської області. Ще для споживача інформації є повною таємницею  фінансова звітність та, у більшості випадків, редакційна політика або ж статут. Окремі вебсайти, що позиціонують себе як електронні ЗМІ, не вказують навіть своєї електронки, не кажучи вже про поштову адресу чи номер телефону.

«Інститут масової інформації» на початку вересня провів дослідження рівня прозорості популярних у регіонах онлайн-медіа та сайтів телеканалів. На Закарпатті до моніторингу потрапили також сайти п’яти телеканалів та десять інформаційних вебсайтів, чиї новини регулярно потрапляють до стрічки ресурсу «Укр.Нет» та які мають високу відвідуваність за версією ресурсу «similarweb.com».  Згідно із методологією дослідження ІМІ, прозорість медіа вимірюється балами, які конкретний сайт отримує за інформацію про: власників, керівництво (менеджмент), головного редактора, контакти, аудиторію, редакційну політику, фінансову звітність.

Сайти-аноніми – на Закарпатті таких багато

Якщо публікація даних про редакційну політику чи фінансову звітність електронних газет є хорошим прикладом прозорості роботи медіаресурсу, то інформація – хто ж керівник чи редактор конкретного сайту – така, яку читач волів би бачити ще позавчора. Втім у закарпатському сегменті укрнету нині можна знайти чимало сайтів, які позиціонують себе як електронні  інформаційні ЗМІ. Хто їх редактор (уже не говоримо про власника) – у вихідних даних не вказано, у кращому випадку є лише адреса електронної скриньки. Чи варті такі «ЗМІ» довіри читача – питання риторичне.

Серед досліджуваних конкретних десяти популярних онлайнмедіа Закарпатської області 9 із 10 вказали свої електронні скриньки, лише чотири сайти оприлюднили свої і поштові адреси, і номери телефонів.

Власники сайтів – також інформація, не завжди доступна для читача. Це, зокрема, й через те, що в Україні наразі не обов’язкова умова реєстрації інформаційного ресурсу та його «прив’язка» до конкретної фізичної чи юридичної особи. Відповідно – вказувати, кому ж належить інформаційний вебресурс – це приклад позитивної практики, а не виконання вимог законодавства. Із десяти промоніторених закарпатських онлайнмедіа лише половина чітко вказали свою належність до юридичної особи – громадської організації чи ТОВ.  Із цих п’яти вебсайтів, що поінформували аудиторію про належність до юридичних осіб, лише чотири вказали й імена своїх керівників чи редакторів.

Загалом результати моніторингу такі:

Рівень «прозорість»:

• 0312.ua
• prozahid.com
• pmg.ua
• zaholovok.com.ua

Рівень «непрозорість»

• goloskarpat.info

Рівень «абсолютна непрозорість»

• mukachevo.net
• uzhgorod.net.ua
• karpatnews.in.ua
• pershij.com.ua
• zakarpattya.net.ua

Рівня «абсолютна прозорість» не досягнуло жодне онлайн-ЗМІ із Закарпаття. Не вказувати контактні дані редакції, не називати імен керівників чи відповідальних за контент – це погана практика, адже лишається загроза свідомого чи несвідомого розповсюдження фейкової інформації. Читачам варто бути особливо уважними при ознайомленні контенту із сайтів-анонімів.

Прозорості телеканалів вимагає закон, але і це не завжди виконується

Сьогодні на Закарпатті працюють 5 регіональних телеканалів, сайти яких і потрапили до моніторингу станом на початок вересня. Точніше – чотири, оскільки сайт «РТК «Хуст», вказаний на Фейсбук-сторінці кампанії, не працював на момент моніторингу. На сторінці у соціальній мережі, за винятком контактів, іншої інформації про цей телеканал не виявлено, хоча законодавство й вимагає від телекомпаній оприлюднення структури власності. Аналогічно – інфо про структуру власності, поштову адресу, керівництво – не зафіксовано на сайті «21 каналу».

Загалом  вебресурси телеканалів на Закарпатті не такі прозорі, як хотілося б. За винятком регіональної філії «Суспільного», сайти закарпатських телекомпаній отримали категорії «непрозорість» та «абсолютна непрозорість». Зокрема, інфо – хто керівник телекомпанії – можна знайти лише у документах щодо структури власності телекомпаній «ТРК «М-Студіо» та «Перший кабельний». Натомість у вихідних даних цих сайтів – на видному місці – такої інфо нема. На сайтах каналів не оприлюднено редакційної політики, фінансових звітів, не вказано імен редакторів.

Найпрозорішим сайтом став ресурс Закарпатської філії НСТУ, адже він розроблений за стандартами Суспільного мовника, роботу якого нині не можна вважати непрозорою.

Рівень «абсолютна прозорість»:

• uz.suspilne.media (UA:Закарпаття)

Рівень «непрозорість»

• m-studio.net.ua (М-студіо)
• 1-tv.com.ua (Перший кабельний)

Рівень «абсолютна непрозорість»

• tv21ungvar.tv/uk/ (21 канал)
• facebook.com/rtkkhust (РТК «Хуст»).

«Згідно із законом «Про телебачення і радіомовлення» передбачається відповідальність щодо невиконання вимог про оприлюднення структури власності на сайті», – зазначає медіаюрист «Інституту масової інформації» Роман Головенко.

Зокрема, у статті 72 згаданого Закону йдеться: «За неподання або несвоєчасне подання інформації, передбаченої частиною другою статті 59 (для телерадіоорганізацій) або частиною дев’ятою статті 40 (для провайдерів програмної послуги) цього Закону, телерадіоорганізація або провайдер програмної послуги сплачує штраф у розмірі 5 відсотків загальної суми ліцензійного збору за всіма ліцензіями, власниками яких є порушник,…».

Також, додає Роман Головенко, неоприлюднення на сайті структури власності дає підстави вважати її непрозорою (про це конкретно йдеться в абзаці 1 частини 4 статті 12 Закону «Про телебачення і радіомовлення» – Авт.).

Тож, як бачимо, непрозорість телерадіокомпаній є цілком й юридичним визначенням, а не лише оціночним судженням. Є й загроза штрафів, які телекомпанії змушені будуть заплатити в бюджет, хоча могли б ці гроші спрямувати й на, наприклад, премії журналістам. Втім, на жаль, попри такі фактори й офіційно зареєстровані ЗМІ в Україні не поспішають виконувати вимоги законодавства та розповідати аудиторії про своїх власників.

Ярослав Гулан, регіональний представник ІМІ в Закарпатській області

Матеріал підготовлено в межах проєкту «Мережа медіаспостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House.