ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

На Закарпатті правоохоронці не завжди можуть довести, що ігнорувати журналістський запит – кримінал

09.08.2021, 09:58
Ярослав Гулан

Не відповідати на інформаційний запит журналіста чи журналістки, або ж не надавати запитувану інформацію по суті – це потенційна кримінальна відповідальність для службовця. Такі сьогодні реалії українського законодавства. Здавалось би, для медійників і медійниць це полегшення у їх роботі. Але… Але ні, якщо поліцейські і прокурори не можуть довести те, що прописано у законі. На Закарпатті правоохоронці нещодавно закрили одразу два кримінальні провадження, пов’язані із ігноруванням журналістських інформаційних запитів.

Мова йде про те, що поліцейські та прокурори Закарпатської області не побачили ознак криміналу щодо ненадання запитуваної інформації журналістці Олені Мудри з боку Виноградівської міської ради та місцевого комунального підприємства «Центр інвестицій та розвитку». Обидві постанови про закриття кримінальних проваджень були прийняті на початку липня. Обидва документи прийняті на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України – “Кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення”.

Копії даних постанов – прийнятих відділенням №1 Берегівського райвідділу поліції – наразі є у розпорядженні автора. Детальний їх аналіз, логічно, слід залишити на розгляд професійних медіаюристів. Цілком можливо, що згадані документи навіть будуть оскаржені журналісткою-заявницею у суді найближчим часом.

Втім, на що у цих документах варто звернути увагу і що викликає занепокоєння – це те, що правоохоронці згадують Закон України «Про звернення громадян». Це виглядає дивним, адже журналістські запити на інформацію аж ніяк не є зверненнями. Крім того, у документах щодо закриття проваджень є згадування статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «Порушення права на інформацію та права на звернення». Цією нормою дійсно передбачена адміністративна відповідальність за ненадання інформації. Але це, варто знати, стосується випадків, коли запитувачем є фізична особа, а не професійний журналіст/журналістка, яким інформація потрібна не просто так, а для підготовки для своєї аудиторії відповідного контенту.

Якщо представники правоохоронних органів Закарпаття – як поліції  так і прокуратури, – не бачать різниці між законами «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації», то, м’яко кажучи, проблема є. Так само, якщо слідчі не бачать різниці між обставинами, коли за ненадання публічної інформації службовцю грозить притягнення до адміністративної відповідальності згідно з нормами КУпАП, а коли є підстави притягнення до кримінальної відповідальності згідно з статтею 171 Кримінального кодексу України.

Кажучи просто, у зверненні людина щось просить орган (установу, організацію) державної чи муніципальної влади, прохає вжити якихось дій чи ставить до відома інфо про якийсь факт. Відповідь на звернення громадян – чи фізичної особи чи журналіста/журналістки – повинна бути надана не пізніше одного місяця від дня надходження звернення. Натомість відповідь на інформаційний запит надається не пізніше 5 робочих днів (при певних обставинах є виняток щодо відстрочки терміну).

І от у випадку, якщо розпорядник не відповідає на запит громадян, запитувачі можуть поскаржитися Уповноваженій із прав людини Верховної Ради України або ж звернутися до суду. Як правило, люди частіше обирають перший варіант. Саме представники Уповноваженої з прав людини можуть скласти на ймовірного порушника адмінпротокол за статтею 212-3 КУпАП.

Втім якщо розпорядник ігнорує інформаційний запит від журналіста/журналістки, то тут виникають ознаки злочину за частиною 1 статті 171 Кримінального кодексу України. У такому випадку медійник/медійниця не звертаються до суду і не пишуть скаргу на адресу Уповноваженої з прав людини. Вони пишуть заяву до поліції, оскільки, як уже згадано, мова йде про ознаки саме кримінального, а не адміністративного правопорушення. І тут з’ясувати що й до чого – це підслідність поліції під процесуальним наглядом прокуратури.

Якщо правоохоронці не будуть здатні під час досудового розслідування довести справу до передачі обвинувального акту щодо ігнорування журналістських інформаційних запитів до суду, це не сприятиме високому рівню  свободи слова в Україні. І, що ще гірше, це може стати каталізатором майбутніх потенційних відмов службовців у відповідях на інформаційні запити  медійників та  медійниць. Цього допустити не можна.

Ярослав Гулан, регіональний представник ІМІ в Закарпатській області

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Мережа медіаспостерігачів”, який виконує ІМІ за підтримки Freedom House.

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!