Моє питання до президента: що відбувається в Херсонській області?

Херсонський журналіст Іван Антипенко. Фото – МОСТ

Чому ми дізнаємося про Кринки з тіктоку і доповідей Шойгу? 

Чим цей напрямок відрізняється від Авдіївки, Купʼянська, Роботиного в тому сенсі, що нам заборонено навіть згадувати про лівий берег?

Чим боротьба морпіхів і ТрО на Херсонщині відрізняється від боротьби інших бригад на інших напрямках? 

Багатьом колегам хочеться зрозумілих відповідей на питання, чому “ні” – універсальна відповідь на запити про роботу з військовими на півдні. І не тільки журналісти хотіли б знати ці відповіді, а й військові, які працюють на цьому напрямку. 

Є розуміння військової таємниці в умовах активних бойових дій. Проте немає розуміння, чому прогалину в комунікації півдня заповнюють русняві наративи, анонімні канали й фейкові вкиди на всіх платформах. І це тоді, як десятки журналістів хотіли б попрацювати на цьому напрямку і показати реальність попри всю небезпеку, яка на них очікує тут. Зрештою, як і на інших ділянках фронту. 

“Дуже важливо, щоб говорили люди, які на першій лінії фронту… дуже важливо, щоб люди жили в реальному інформаційному просторі”, – цитата президента із сьогоднішнього інтерв’ю (24 лютого 2024 року. – Ред.). 

Я абсолютно згоден. Люди в Тягинці, Станіславі, Кізомисі й Бериславі теж хочуть, щоб ми жили в реальності. Вони теж хочуть, щоб світ знав, як по їхніх населених пунктах прилітають десятки КАБів, щоби світ знав, що відбувається з цими людьми, як наші сили цьому протистоять і яка потрібна допомога. 

Професійні люди розуміють, що і як можна знімати, що показувати, як не нашкодити. Зрештою, ми проходимо процедури акредитації, перевірок, узгоджень. У всіх, кому треба, є наші контакти. Натомість тисячі цивільних, які їздять до “закритих” сіл на громадському транспорті, вільно можуть знімати публікувати або передавати на ту сторону важливу інформацію. Так не має бути. 

Дайте можливість працювати на півдні.

Авторська колонка Івана Антипенка, МОСТ