Медійні підсумки 2022 року на Вінниччині
Єдиним висновком може бути тільки те, що війна триває. І віра в те, що Україна переможе. Всі інші проблеми та виклики, звичайно, відходять на другий план. Але поговорити про медійне життя регіону та згадати події 2022 року все ж варто.
Інформаційна блокада від влади
Для більшості українців війна стала трегадією. Для окремих посадовців – приводом для того, щоб ігнорувати громадян і не надавати відповідей на інформаційні запити.
Почнемо з Вінницької міської ради. На початку війни там вирішили взагалі засекретити ледь не все – навіть тогорічні рішення. У міської ради запросили рішення сесії від 2021 року – загальнодоступний, здавалося б, документ. І на це міська рада відписує, що "відповідь на ваш запит вам буде надано після закінчення воєнного стану".
Ось як аргументували в сільраді неможливість громадян отримати бодай якусь інформацію про життя села:
А от і сам "наказ", на який посилаються:
А от у Якушинецькій сільраді взагалі назвали тих, хто хотів дізнатися заробітну плату голови, колабораціоністами:
І таких прикладів направду лише щодо Вінниччини можна налічити безліч. Головне, що жоден службовець не був притягнутий за це відповідальності. А це породжує беззаконня…
Фейки на будь-який смак
Інший головний біль вінницьких медійників – приголомшливе засилля фейків у регіоні. Такі повідомлення поширювалися переважно в анонімних телеграм-каналах, у вайбер-чатах, в особистому спілкуванні. І це проблема: вінничани не завжди перевіряють інформацію в ЗМІ, натомість довіряють чуткам, які поширюються навмисне.
Напередодні повномасштабного вторгнення в "чатах ОСББ" ширилися повідомлення про "перевірку системи оповіщення у великих містах України та, зокрема, у Вінниці". Це не відповідало дійсності. Журналісти сайту Vinbazar.com звернулися по коментар до начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційної і оборонної роботи та режиму секретності Вінницької міської ради Олега Парфілова: "Це фейк. На рівні міста та області найближчим часом не планується перевірка системи оповіщення. Про ввімкнення електросирен на території міста не йдеться".
Проте сирени з 24 лютого вже були не фейковими й не тренувальними.
Згодом, у березні, пропагандисти поширили в інтернеті відеоролик, де нібито український військовий катує, а потім убиває російського солдата. Водночас брехливо стверджують, що українським солдатом є Руслан Миронюк з Вінниці. Згодом вінницькі журналісти знайшли військового з таким прізвищем. Але виявилося, що він загинув у бою з російськими окупантами ще 2017 року.
А скільки було історій-жахалок про термінове вимкнення електроприладів, пошуків "міточників" – не перелічити.
Хвиля фейків пішла і після ракетного удару по Вінниці 14 липня. Ще не завершили пошуки зниклих, не розібрали завали, як у групах у вайбері, чатах зранку та вдень 16 липня почали майоріти повідомлення:
В останній день вересня в телеграм-каналі "Реальна Вінниця" з’явилося фото, яке імітувало статтю з вікіпедії про "атомні бомбардування Вінниці та Львова". До нього йшов короткий опис:
"Вінниці погрожують ядерним ударом. Російські телеграм-канали поширюють у мережі ось таку жахливу статтю з вікіпедії". Відшукати джерело цього вкиду виявилося досить важко. Але певну дозу деструктивних дій це повідомлення дало. Принаймні напередодні 30 вересня знайшлися ті, хто дещо, але запанікував.
Інший фейк про Вінницю, який запустили на початку жовтня, не стосувався ядерних ударів, атомних бомбардувань. Проте також налякав чимало містян. "У Вінницькій ОВА готується "часткова мобілізація студентів", – такими заголовками майоріли деякі ЗМІ. Особливо з тих, що звикли репостити без перевірки. Цей випадок по кісточках розібрав "СтопФейк". Тому особливо писати тут вже немає про що.
Проблеми ЗМІ та проблемні ЗМІ
Інше випробування для вінницьких ЗМІ – велика кількість журналістів, які залишили медійну роботу і стали до лав ЗСУ. Не тільки чоловіки, але й жінки полишили мирну спеціальність і присвятили себе протистоянню агресору. На жаль, не всі зможуть повернутися додому. Євген Гутнік, який багато років віддав вінницькому "Суспільному", загинув під час обстрілу.
На жаль, деяким редакціям ЗМІ довелося скоротити свої видатки через відсутність реклами. Через це чимало журналістів, операторів та фотографів або вимушені йти в неоплачувані відпустки або ж переходити на мінімальну оплату. Щоправда, відкрито говорити про це мало хто бажає.
Фото: скриншоти соцмереж та скани документів.
Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області
Help us be even more cool!
