Шалена кадрова криза в українській журналістиці вдарила насамперед по регіональних редакціях. Невеликі зарплати, у порівнянні зі столичними виданнями, і доволі високі вимоги до якості продукту призвели до того, що медіаменеджери змушені займатися відбором, селекцією та навчанням ледь не цілодобово. Як це відбувається в херсонському онлайн-медіа МОСТ і що робити вже зараз тим, хто хотів би колись стати журналістом, – у тексті-рефлексії головреда херсонського онлайн-медіа МОСТ Сергія Нікітенка та його заступниці Єви Василевської нижче.
Кого ми шукаємо і кого знаходимо
Стабільно раз на кілька місяців, а то й частіше, ми в нашому регіональному медіа шукаємо редакторів стрічки. Люди йдуть з різних причин – комусь важко від постійного потоку інформації, хтось вигоряє, хтось не розуміє азів, хтось – змінює сферу діяльності. З кимось доводиться прощатися нам.
Одне коло завершується – починається інше. Ми витягаємо запилену вакансію, оновлюємо її, постимо де тільки можна і паралельно випитуємо про кадри у всіх, хто дотичний до нашої сфери.
Далі – робота з резюме. Останнього разу їх було близько сотні. З них ми відібрали для співбесіди 13 людей. Проаналізувавши їх, можна зробити певні, доволі невтішні, висновки: майбутнє в новинної регіональної журналістики, якщо спиратися на ці резюме, непевне.
Приблизно в кожному третьому випадку люди, які претендують на вакансію редактора стрічки, не розуміють суті цієї роботи. І це не їхня вина. Сайти, які видають під три сотні новин на день, скопійованих з інших медіа, та телеграм-канали знівелювали цю саму суть. Не в останню чергу, нам здається, це пов’язано і з тим, що раніше новинар і редактор стрічки розмежовувались, а тоді сталося якесь велике об’єднання, і ми отримали навалу людей, які підмінили суть речей.
Окремо можна сказати й про кількість запитів від людей, які вели телеграм-канали або сторінки різних інтернет-магазинів. Логіка в шукачів, думається, така: літери і там, і там, то в чому, власне, може бути проблема?
Проте між “скопіювати новину” і “накидати пост в інсту” та регіональною журналістикою лежить прірва, яку багато хто не здатен перестрибнути.
Після етапу листування й короткого зуму претенденти на вакансію редактора стрічки приходять до нас і стикаються з іншою реальністю, де ми просимо саме писати новини – аналізувати документи, працювати з реєстрами, телефонувати посадовцям.
На цьому етапі кризу, про яку ми кажемо, видно якнайкраще: майбутні редактори стрічки не знають азів. Від структури новини до того, в якому розділі офіційного сайту брати документи місцевої влади. Максимум, що претенденти можуть дати – навіть ті, у кого диплом журналіста, і ті, хто у цій сфері давно, – чужу переписану новину.
Наприклад, цю “новину” написав наш стажист, який мав досвід роботи в медіа і диплом журналіста. Йому дали посилання на запис у російському реєстрі про новостворену спілку підприємців на ТОТ Херсонщини й отримали в результаті це.
А це вже переписана нами та сама новина, на яку витратили не більш ніж 30 хвилин.
Чи вирок це системі вищої освіти у сфері журналістики? Ми не знаємо не хочемо розкидатися такими словами, але це змушує задуматись.
Час від часу в керівного складу МОСТа виникає дискусія – можливо, ми просто багато хочемо? Так, ми хочемо багато. Багато, як дивитися на тих, хто може нам щось запропонувати. Але небагато, як цього вимагає стара добра новинна журналістика.
Утім, з іншого боку, є ми, хто просить напружуватись, хоча б мінімально, і є якесь умовне медіа, де можна взяти кількістю, закрити ноутбук і піти.
Так, контенту зараз багато. Багато неперевіреного контенту, створення якого не вимагає зусиль – досить просто натиснути “скопіювати-вставити” й додати емодзі. Про інтелектуальні зусилля не йдеться зовсім – бо люди елементарно не бачать різниці між розважальним контентом, текстом, який щось продає, і новиною.
Стає очевидно, що ми не конкуруємо за людей – ми конкуруємо з лінню та системою, яка заохочує такий підхід до журналістики.
Що з цим робити?
Що робити нам, медіаменеджерам, які хочуть розвивати якісні медіа і не хочуть набивати стрічку абичим? Змиритись і працювати з тим ринком, який зараз є.
Ілюзію про те, що раптом з’являться готові фахівці, варто залишити в минулому. У найближчій перспективі цього не буде. Тому зараз ми шукаємо зовсім інші скіли: вміння аналізувати побачене, розуміти прочитане між рядків, миттєво орієнтуватися в контексті та, зрештою, мати професійне чуття.
Рано чи пізно, але, скоріше, рано, штучний інтелект забере на себе всю технічну рутину – він без проблем наповнить стрічку шаблонними рерайтами та переформатує повідомлення відомств. А от люди з глибокими навичками, про які ми казали вище, залишаться для роботи інтелектуальної, яку жоден алгоритм не закриє.
І цих людей вам доведеться готувати самостійно.
Хто і як працює на МОСТі
Наразі редакція МОСТа це:
- головний редактор;
- заступниця головного редактора та керівниця відділу новин;
- керівниця відділу текстів;
- відділ новин з трьох людей (є вакансії, пишіть на [email protected]);
- SMМ-відділ, який складається з трьох людей;
- бухгалтерка.
На фрілансі працюють два відеомонтажери, дві кореспондентки, шість авторів текстів, автор досьє.
Для редакції, яка у травні 2026 року виробила 17 текстів, 600 новин, з яких 40-50% – унікальні, 7 відео в студії, 9 відеорепортажів, 53 досьє, веде всі соцмережі, які мають охоплення від 6 до 9 мільйонів на місяць, – це дуже мала кількість людей.
Наш секрет в оптимізації процесів та залученні фрілансерів, що дозволяє раціонально витрачати ресурс. Очевидно, що в колективі майже всі вміють робити майже все. І новачкам доведеться вчитися разом з усіма.
Зазвичай, на стрічці початківці починають з новин на основі офіційних документів. Це ази і база. Вміння переказати своїми словами, чітко і лаконічно офіційний документ – це важливе вміння. Потім вони вчаться працювати з системою бізнес-аналітики Youcontrol. Починають дивитися договори на Prozorro і вироки в Єдиному реєстрі судових рішень. Це – мінімум інструментів, який дозволяє написати нормальну новину і бути медіа, а не агрегатором чужих новин.
Втомившись від постійних проблем із беками для новин, ми наприкінці 2022 року запустили на сайті розділ “Досьє”. У ньому ми зібрали вже понад 1500 профайлів на чиновників, депутатів, бізнесменів та компаній. Це забирає багато часу та ресурсу, але журналісти завжди матимуть бек до новини. Кожен журналіст МОСТа щомісячно має написати 5 повних профайлів. Пишемо профайли навіть ми – головний редактор та його заступниця.
Як МОСТ вчить новачків
Як таке, навчання всередині редакції забезпечується кількома факторами.
- Конкуренція. Здорова конкуренція всередині редакції змушує журналістів шукати цікавіші приводи та краще працювати. Дух змагальності – ледь не половина справи. В ідеалі, якщо у регіоні є конкуренція і з іншими медіа. На Херсонщині так не пощастило.
- Контроль якості. У редакції має бути людина, краще кілька, які б здійснювали функції випускового редактора. У нас їх вже двоє. Це не дає контенту погіршуватися, а авторам розслаблятися.
- Навчання. Керівнику редакції доведеться самостійно шукати навчальні програми, верифікувати тренерів на них, аби журналісти не витрачали час на чергове безрезультатне навчання.
- “Тестування” новачків. Тестування не умовним твором на вільну тему – переписаною історією про ВПО або бізнесом з вирощування полуниці, а роботою з реєстрами і документами. Ми просимо якомога частіше обробляти розпорядження керівника адміністрації або зробити новини по судовому вироку. Такі речі буквально одразу демонструють, чи здатна людина думати і розуміти прочитане.
- “День помилок”. Якщо є можливість і час, ми влаштовуємо в редакції “день помилок”. Іноді працюємо з цим у форматі “один на один”. Відбираємо новини за тиждень, які не вийшли і детально розбираємо з авторами, що з ними не так і що може бути покращене.
Що робити тим, хто бачить себе у справжній журналістиці?
Розвиватись. Нічого іншого ми не порадимо.
- Побачили новину в іншому медіа? Не поспішайте її переписувати. Знайдіть оригінал: зайдіть на потрібний сайт, відкрийте реєстр, знайдіть конкретне рішення міськради чи пост на офіційній сторінці відомства. Прочитайте, продеріться через канцеляризми. Це буде складно раз, другий чи третій, але на четвертий ви зрозумієте.
- Документ видається все одно складним? Подзвоніть у пресслужбу, попросіть чиновників пояснити. Нехай ваша телефонна книжка ряснітиме цими номерами, за якими люди вам можуть допомогти. Можуть і проігнорувати, звісно, але тоді ви з гордістю напишете, що зверталися за коментарем.
- Вивчайте контекст. Половина гарної новини – це бекграунд. Інколи і більше. А як дати бекграунд, якщо ви не знаєте місцевого контексту? Так, це складно і потребує років. Плюс, це процес, у якого немає завершення, але воно того однозначно вартує – знати хто, з ким і як повʼязаний. Без бекграунду ви будете бачити лише верхівку айсберга, а, значить, стандартного офіційного пресрелізу від вам буде достатньо.
- Читайте. Читання дозволяє сформувати навичку надивленості. Матеріали колег, переклади іноземних статей, художню літературу, врешті-решт, це все допоможе не лише збагатити словниковий запас, а й напрацювати ваш власний стиль.
Розвиватися – це свідомо обирати складний шлях. Клацати “ctrl+c” “ctrl+v” набагато простіше – для цього не треба думати, зникає ризик помилитися в аналітиці чи нарватися на конфлікт із чиновником.
Проте копіпаст створює лише ілюзію роботи, тоді як розвиток створює ім’я.
Сергій Нікітенко, регіональний представник Інституту масової інформації у Херсонській області
Єва Василевська, заступниця головного редактора онлайн-медіа МОСТ
