Карантин, вибори, суди й закриті справи: яким був 2020-й для рівненських ЗМІ

Рік пандемії. Рік виборів. Рік нестабільності. Рік викликів. Усе це про 2020-й. Він був нелегким, адже пандемія і карантинні обмеження зачепили кожного. Крім шаленого непередбачуваного поширення вірусу, Рівне пережило справді шалені вибори. А яким 2020-й був для журналістів міста? Згадаймо всі перешкоджання, суди, ротації і все-все, що було цікавим.

Рік карантинних обмежень

З початком карантину чимало органів місцевого самоврядування по всій країні обмежили доступ до власних приміщень. По суті, місцева влада керувалася (а дехто й досі керується) своїми розпорядженнями, які обмежують доступ до приміщень органу влади чи установи всім, крім тих, хто там працює.

Виділяти журналістів з-поміж інших ніхто не став. І спочатку, у березні-травні, такі дії були досить виправдані постановою Кабміну 211, адже запроваджувався повний локдаун. Локдаун давно минув, а обмеження для ЗМІ не скасували. Хоча мали б, адже недопуск працівників ЗМІ  до приміщень влади має ознаки кримінального правопорушення – перешкоджання журналістській діяльності. В інших областях аналогічні випадки розслідує поліція.

Нещодавно я писала про те, як рівненські  журналісти оцінили "карантинні нововведення" влади.

Ось декілька цитат:

"Через онлайн-брифінги все-таки доносять інформацію до суспільства, але в такий спосіб створюють для себе дуже комфортні умови, адже можуть уникнути гострих запитань від журналістів", – каже редактор "Рівне.Онлайн" Павло Невесенко. 

"Сесії, комісії, виконкоми – все за зачиненими дверима. Були організовані онлайн-трансляції, це гарна практика, але в такому разі журналісти могли отримати лише частину інформації: у нас не було можливості щось уточнити, запитати більше", – кореспондентка "Суспільного" Тетяна Климчук.

"Хоча журналістів не так багато, проте їх чомусь на засідання не пускають. Посадовці наполягають, що всі сесії транслюються онлайн. Але так повноцінно написати про те, що відбувається на сесії, не можна", – головний редактор сайту  "Рівне вечірнє"  Богдан Слонець.

На перше засідання нової Рівненської обласної ради журналістів теж не пустили, незважаючи на те що важливу подію хотіли відвідати чимало ЗМІ. Не потрапив туди й відеограф "Четвертої влади".

Сайт опублікував критичний матеріал про цю подію з обґрунтуваннями, чому поведінка облради є перешкоджанням. По суті, з цього почалася публічна дискусія про порушення прав журналістів, яких не пускають на сесії. В результаті одним з перших рішень нового голови обласної ради Сергія Кондрачука було відновлення вільного доступу працівників ЗМІ до всіх подій в обласній раді.

– Я точно знав, що це не зовсім законно – не пускати журналістів на сесії. Але дивився матеріал "Четвертої влади", де було розписано безпосередньо норми, статті, які порушено. Це, напевно, зекономило мій час, щоб з’ясовувати, як має бути. Завдяки  "Четвертій владі", де був розгорнутий матеріал, я зробив висновок, як діяти далі, – розповів Сергій Кондрачук.

Рівненська міська рада також зробила сесії відкритими для ЗМІ. Ймовірно, таке рішення ухвалили після критики журналістів в одній з груп, де ЗМІ спочатку запросили на перегляд онлайн-трансляції засідання, а потім на брифінг.

Головна спеціалістка інформаційно-аналітичного відділу Рівненської міської ради Юлія Максименко розповідає, що Рівненська міська рада з початком карантину у своїй роботі керується розпорядженням міського голови Володимира Хомка від 12.03.2020 №266-р, де в п. 10 зазначено:

"Виконавчим органам Рівненської міської ради забезпечити проведення робочих нарад у закритому режимі або режимі відеоконференцій. Пленарні засідання міської ради, засідання виконкому Рівненської міської ради, засідання комісій проводити в закритому режимі без залучення преси та відвідувачів з обов’язковою онлайн-трансляцією".

– Через величезну кількість прохань з боку журналістів міський голова Олександр Третяк зробив виняток і дозволив представникам ЗМІ бути присутніми на пленарних сесійних засіданнях Рівнеради за умови дотримання всіх карантинних вимог та за умови делегування по одному представнику від ЗМІ (одна знімальна група від телевізійників), – розповіла Юлія Максименко.

Решта заходів ради поки продовжують бути закритими для журналістів. Про це поговоримо в іншому матеріалі.

Через карантинні обмеження на засідання Рівненського міського суду не пустили журналіста Громадського радіо Дениса Грищука. А вже екссекретар Рівненської міської ради Сергій Паладійчук у травні пояснив, що знімальну групу "Четвертої влади" (мене і відеографа Владислава Мартинчука) охоронці міської ради не пускали далі порога в одному приміщенні й далі коридору в іншому  через… карантин. Хоча з їхніх вуст звучали інші версії.

Також улітку владика Іларіон відмовився надавати коментарі "Четвертій владі". Його пресслужба пояснила, що в період карантину Іларіон обмежив зустрічі, хоча незадовго до цього він засвітився в сюжетах із прихованою рекламою кандидата Шакирзяна.

Рік із двома закритими розслідуваннями й двома "затяжними" справами

У 2020-му поліція Рівненщини відкрила два кримінальні провадження за фактами перешкоджання журналістам – це значно менше, ніж у 2019-му. Торік відкрили сім, і всі вже закрили.

Заступник начальника ГУ НП в Рівненській області Олександр Панасюк розповів на зустрічі ІМІ з керівництвом обласної поліції, що загалом кількість повідомлень та кримінальних проваджень від журналістів на Рівненщині зменшилася.

"Було значно більше і значно були грубіші порушення – пошкодження техніки, камер і знищення майна журналістів особистого. Цього року ситуація, на мою думку, покращилася", – зазначив Олександр Панасюк.

У серпні 2020-го відкрили провадження  за зверненням журналістки Алли Максимчук, яка готувала розслідування для "Лабораторії викриттів Bihus.info". Держмолодьжитло відмовлялося надавати їй повну інформацію про тих, хто отримав вигідні міські кредити під купівлю житла.

Через відмову в наданні інформації Алла Максимчук подала дві скарги уповноваженому, а також скаржилася в поліцію. Фото з фейсбуку Алли Максимчук

Журналістка звернулася до уповноваженого і в поліцію, але заяву там реєструвати відмовилися. Зареєстрували тільки після рішення суду. Тобто суд причини для розслідування побачив, а поліція – ні.

Друге провадження – стосовно погроз у соцмережах, які надходили ведучій телеканалу "Рівне 1" Анні Яцук у жовтні, напередодні місцевих виборів.

Олександр Панасюк розповів, що обидва провадження вже закрили за відсутністю складу злочину.

Ще дві "журналістські" справи поліція розслідує вже не перший рік. Йдеться про погрози, які озвучив син соратника політика Віктора Медведчука Андрій Бузинарський журналістці Інні Білецькій у серпні 2018 року, коли та підійшла до нього по коментар.

Тоді Бузинарський молодший скоїв ДТП. Журналістці він сказав таке: "Я думаю, що тобі башку сьогодні поламають і ти будеш як мінімум трупом, а як максимум – інвалідом. У тебе є діти?" За цим фактом поліція почала розслідування, що кваліфікується як "погроза або насильство щодо журналіста". 

Михайло Бузинарський пізніше пояснив журналістам, що його син просто вдарився головою.

За словами Олександра Панасюка, поліція повторно звернеться до прокуратури щодо можливості оголошення підозри Бузнарському, адже з першого разу доводи слідчих для прокурорів виявилися недостатніми.

Поліцейський Олександр Панасюк вважає 2020 рік спокійнішим за попередні в контексті злочинів проти журналістів. Фото Марії Юстицької

– Готувався проєкт підозри, скеровувався в прокуратуру, однак процесуальний прокурор, на жаль, не вбачає можливості оголошення про підозру у зв'язку з тим, що дії особи, яка вчинила протиправні дії, не досягли, скажімо так, того моменту, який дозволяв би йому оголосити про підозру. Ми повторно звернемося в прокуратуру. Я думаю, якщо не буде ухвалене рішення про оголошення про підозру, то в цьому провадженні буде ухвалене остаточне рішення, – розповів Олександр Панасюк.

– Тобто ці його слова, зафіксовані на відео, прокуратура не вважає достатніми? – уточнюю.

– На жаль, ні. Бачите, будь-яка погроза вбивством – вона повинна бути явною. Повинні бути якісь знаряддя, які, наприклад, могли б свідчити про те, що цей намір є реальним. Таким чином, чи 129-та [стаття Кримінального кодексу], чи 345-та зі значком 1 – це відносно суб'єкта.

Водночас медіаюрист Інституту масової інформації Алі Сафаров розповідає, що насправді розслідування погроз журналісту не передбачає ознак "явності".

– Стаття 129 Кримінального кодексу, так би мовити, "загальна", яка передбачає кримінальну відповідальність за погрозу вбивством, дійсно передбачає, що умовою такої кримінальної відповідальності є реальні підстави побоюватися вчинення цієї погрози. Натомість погроза стосовно журналістів передбачає кримінальну відповідальність за іншою статтею – 345-1 і, на відміну від "загальної", не вимагає з'ясування, наскільки вона реалістична. Головне, що ця погроза пов'язана саме з журналістською діяльністю, що метою цієї погрози є примусити журналіста перестати збирати інформацію і поширювати її, – коментує медіаюрист Алі Сафаров.

Також поліція з 2016 року розслідує підпал автомобіля вже ексжурналіста 1+1 та депутата Рівненської міської ради Олександра Курсика.

Олександр Панасюк повідомив, що в цій справі проведено великий комплекс дій.

– На жаль, не все можемо розкрити оперативно-слідчим шляхом. Провадження розслідується, у ньому рішення не ухвалене, продовжуються заходи щодо його розкриття, – розповів Олександр Панасюк.

Рік судів з журналістами

Детально про позови, які отримали ЗМІ, я писала в попередньому блозі: "Дядя Фьодор, полковник СБУ, голова ОТГ: хто і за що судиться з рівненськими ЗМІ".

Цього року три редакції рівненських медіа отримали позови "про захист честі і гідності" від фігурантів матеріалів. Два позови, вочевидь, прийшли від ображених на "чорнуху".

Два позови наприкінці осені отримала редакція "Рівне вечірнє". Перший від медійниці, директорки медіапроєкту "СВОЇ – добрі новини" Іванни Антонюк через публікацію матеріалу про неї в негативному і навіть образливому ключі. Ця публікація містить ознаки "чорнухи", тому не дивно, що за неї редакція отримала позов. Уже мало б відбутися перше засідання.

Другий позов – від Дяді Фьодора – чоловіка, якого чимало ЗМІ й навіть поліція називали "кримінальним авторитетом". Редактор сайту "вечірки" Богдан Слонець є стороною позову. Він розповідав, що позов стосується згадки цього чоловіка в публікації про мільйонний хабар, який пропонували за посаду головного поліцейського області. Журналіст, посилаючись на власні джерела, припустив, що в справі фігурує Дядя Фьодор. Деталі позову поки невідомі.

Телеканал "Сфера" отримав позов після поїздки на Волинь. У період виборів рівненське медіа чомусь зробило сюжет з ознаками контрагітації, або, простіше кажучи, "чорнухи", про голову Смолигівської сільської ради Галину Прус. Враження, що в усіх-усіх бідах села винна пані Прус. Виглядало так, ніби канал спеціально "мочив" голову громади. Ось вона і пішла до суду.

Ще два позови отримала "Четверта влада". Перший – від героя однієї з публікацій Івана Степанюка. Чоловік спочатку сам розповів виданню свою історію боротьби зі свавіллям і корупцією, а потім захотів видалити інформацію про нього з публічного доступу. В результаті – програв усі суди.

Другий позов – від полковника СБУ, ексзаступника начальника УСБУ в Рівненській та Житомирській областях, ексочільника Департаменту безпеки Укрзалізниці Олега Назарука. Йому не сподобалося розслідування про схему привласнення землі, в якому він фігурує. У розслідуванні йдеться про зв'язки Назарука з людьми, які стоять за компаніями, що в кінцевому результаті ставали власниками сільськогосподарської землі.

Частина вимог Олега Назарука стосується мого блогу на Bihus.Info про те, як він після звинувачень у корупції і очолюванні бурштинових схем (звинувачували його ж колеги, до речі) став топпосадовцем Укрзалізниці.

Рік виборів: зміни власників каналів, джинса і перепади настроїв

На цих виборах кандидати офіційно витратили кругленькі бюджети на "медійну підтримку". А неофіційно суми мали б бути ще більшими. Як показав моніторинг Інституту масової інформації, майже всі рівненські ЗМІ джинсували на виборах.

Ми моніторили всього три дні з виборчих перегонів, але рівняни знають, що кампанію в місті розпочали значно раніше, це було важко не помітити. Ще в травні медіа випускали приховану рекламу про Віктора Шакирзяна. Наприкінці літа почала з’являтися джинса й про інших кандидатів. По суті, Рівне "потонуло", спочатку в "позитивній" джинсі, а потім і у відвертій "чорнусі".

Дехто перед виборами завів підконтрольні канали. У 2020-му два з чотирьох рівненських телеканалів змінили власників і керівний склад. Сталося це незадовго до виборів і в результаті обидва ресурси стали інструментами в політичній боротьбі, що було легко помітити, оцінивши їхній контент.

Ще влітку ширилися чутки про те, що "Рівне 1" може придбати нардеп, лідер партії "За майбутнє", бізнес-партнер і друг Коломойського Ігор Палиця. Зрештою у вересні дочірнє підприємство "Телерадіокомпанія "Аверс" відкритого акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" офіційно стало власником рівненського телеканалу. До речі, "Аверс" наші колеги із "Сили правди" пов’язують з Ігорем Палицею.

Після зміни власників директоркою каналу стала Людмила Дуніна  – засновниця і головна редакторка рівненського глянцевого журналу Valiazh.

Рівненський "Ритм" у липні придбав забудовник Роман Курис, відомий будівництвом мікрорайону "На Щасливому". Нині йому належить 100% статутного капіталу ТРК. Після цього телеканал зробив ребрендинг: тепер це  ITV з новими просторими студіями, обладнанням, великою кількістю персоналу. Нещодавно багаторічний директор Олександр Хитров пішов з посади і його замінила Зоряна Верницька.

Задовго до виборів було зрозуміло, що канал стане допомагати в політичній боротьбі куму і бізнес-партнеру нового власника Куриса, кандидату на посаду мера Рівного Віктору Шакирзяну, а "Рівне 1" – партії "За майбутнє" і її кандидату в міські голови Юрію Вознюку.

Зрештою медіа і стали майданчиками для агітації і контрагітації на користь своїх політично-бізнесових кіл. Цікаво, що після першого туру виборів, коли кандидат у мери від "За майбутнє" Юрій Вознюк програв вибори, "Рівне 1" наче забув, що зовсім нещодавно "годував" своїх глядачів історіями про "поганого" Романа Куриса і "поганий" ремонт Будинку ветеранів за кошти Шакирзяна і… знову почав агітувати за того ж таки Віктора Шакирзяна. Ба більше, телеканал провів дебати, на яких був тільки Віктор Шакирзян, який чомусь не захотів прийти до свого опонента Олександра Третяка на дебати на Суспільному.

До речі, "чорнуху" про кандидата в мери Рівного Олександра Третяка деякі ЗМІ публікували теж. Наприклад, 1, 2.

Кандидат стверджував, що йому  доводиться протистояти силам, "які йдуть до влади будь-якими методами, переступаючи через закони моралі й принципи". Не складно здогадатися, що цими "силами" був штаб Віктора Шакирзяна. Хоча б тому, що вперше тези про "несправжнього ректора Третяка" прозвучали саме на каналі ITV.

Також вибори вплинули й на сайт "Четверта влада", на якому постійно публікувалися розслідування, аналітика і просто критичні матеріали. Протягом довгого часу сайт зазнавав DDOS-атак.

Шалене засилля політичної реклами й джинси в медіа минуло разом з виборами. Рівне знову стало спокійним містом без тисяч листівок, виборчих кубів (тепер рівняни знають, що це таке) і політичних чвар.

Олександр Третяк став мером, а Віктор Шакирзян – секретарем. Живуть мирно, а виборчі негаразди наче й забули. Хотілося б, щоб рівняни не забували, як на цих виборах показали себе багато ЗМІ.

2021-й точно має бути спокійнішим, врівноваженішим і, сподіваюся, добрішим. Хоча б тому, що вибори ще нескоро. Живімо в новому році без перешкоджань, джинси і з турботою про нашого читача та глядача. 

Анна Калаур, регіональна представниця ІМІ в Рівненській області. 

Матеріал підготовлено в межах проєкту "Мережа медіаспостерігачів", який виконує ІМІ за підтримки Freedom House