Історії харківських медіа як причини для оптимізму у 2025 році

Третій рік повномасштабного вторгнення, втрати, біль, безсонні ночі, донати, збори, новини, загиблі, вибухи – це далеко не весь перелік того, що першим спливає у свідомості, коли йдеться про підсумки року. Багато друзів, колег і просто українців почуваються безнадійними, знесиленими. Втім, наприкінці року хотілось би мати якусь надію в нескінченній темряві. Тому ми хочемо нагадати визначні історії про харківські медіа і те, як за допомогою сил, емпатії і небайдужості вони впливають і змінюють ландшафт навколо себе. 

Емпатія видання MediaPort

У лютому 2024 року журналісти видання MediaPort розповіли історію про чоловіка, що мешкає в пошкодженому будинку на Північній Салтівці. Без документів і надії на краще Анатолій жив на вулиці Наталії Ужвій, допоки медійники не випустили сюжет і не попрохали про підтримку для одинокого чоловіка в соціальних мережах. За пару днів їм вдалося зібрати 84 тисячі гривень і знайти організацію, яка допоможе з відновленням документів. 

Як це було, журналісти розповіли ІМІ. "Моя керівниця (Тетяна Федоркова. – Авт.) взяла матеріал у монтаж, подивилась і каже: "Чим ми можемо йому допомогти?" Першим був паспорт, який треба було відновити. Про це ми дізналися від рятувальників у наметі, куди приходить грітись Анатолій. Вони сказали, що він дуже скромний і сам навряд чи попросить про допомогу. Після того як матеріал уже змонтували, моя керівниця запропонувала відкрити йому банку і зібрати для нього грошей", – розповіла журналістка.

Вона згадує, як у підписі до одного з донатів було написано "Передайте йому, що він не один".

Зараз Анатолій отримав документи за підтримки організації "Право на захист" і перебуває в пошуках постійного місця роботи, яке дозволить йому налагодити його життя. 

Анатолій у пункті незламності дивиться сюжет про себе. Фото: MediaPort

Пожертви для Анатолія. Фото: MediaPort

Сміливість медіагрупи "Накипіло" 

Харківські медійники не тільки встигають писати й знімати історії про події в місті та області, а ще й збирати кошти для підтримки Збройних сил України. Так, медіагрупа "Накипіло" в травні 2024 року відкрила збір разом з фондом "Повернись Живим" на 2 мільйони гривень на засоби радіоелектронної боротьби для підрозділу, який закриває небо над регіоном. Спільно з фондом і небайдужими громадянами з "дружніми банками" медіа вдалося зібрати вдвічі більше, 4 мільйони гривень. Під час збору медійники дарували подарунки за донати й проводили благодійні події, щоб посилити збір. Це допомогло зібрати кошти в рекордні строки – два з половиною тижні, щоб зібрати основну суму, і приблизно місяць, щоб додатково зібрати ще 2 мільйони.

Завдяки цим коштам вдалося купити для Збройних сил автівки, засоби РЕБ і техніку, яка забезпечує роботу, включно з дротами й ноутбуками. 

Звіт від "Накипіло" і "Повернись живим". Фото: "Повернись живим"

Знімання звіту щодо збору на РЕБи. Фото: Віктор Пічугін

"Накипіло" продовжує збори й донатити. Тож підтримати новий збір медіагрупи "Накипіло" і фонду "Повернись живим" можна за посиланням.

Березень 2024 року в Харкові знаний скандалом, пов’язаним з баром у Харкові, який виклав на своїй сторінці фотографії меню. Проблема цих фото була в назвах напоїв, які були сексистськими, расистськими, такими, що підтримували педофілію і насильство. Наприклад, у меню можна було побачити назви таких напоїв: "Мрія педофіла", "Приниження", "Інцест", "Насмоктала", "Глибока глотка", "Повія", "Зґвалтований", "Медова с*чка" і лимонад "Дешева хвойда".

Харківські журналісти з медіа "Люк" і "Накипіло" подали заяви до поліції і Держспоживслужби за фактом виявлення реклами, що містить ознаки дискримінації та розповсюджується на носіях зовнішньої реклами, а також на сторінці закладу в інстаграмі.

У травні бар "Поза зоною" закрився і більше не продовжив своєї роботи.

Меню бару "Поза зоною". Джерело: інстаграм-акаунт "Поза зоною"

Що тримало на плаву і надавало наснаги журналістам у 2024 році

"Залишки ментального здоров’я допомогли зберегти люди, про яких я розповідав", – каже Віктор Пічугін, журналіст, директор з розвитку медіагрупи "Накипіло".

"Є така, доволі дивна, на мою думку, прикмета: нібито як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. Уперше в житті для мене вона справдилась: я закінчив 2023 рік чергуванням на стрічці новин, розповідаючи про обстріли Харкова, і продовжив це робити весь 2024-й. Мені допомогли зберегти залишки ментального здоров’я люди, про яких я розповідав. Парамедики, що рятували поранених цивільних на місцях жорстоких обстрілів, військові, що зберігали оптимізм там, де, здавалося б, це неможливо, бабуся, яка відмовлялася виїжджати з-під авіабомб у Вовчанську без двох своїх неслухняних собак. Усі ці історії доброти, самопожертви, сміливості, які ми розповідали нашим читачам, нагадували й нам самим – світ ще не зруйнувався, темрява не перемогла. Попри все в нас є і хороші новини", – розповідає він.

Тетяна Федоркова, головна редакторка, журналістка видання MediaPort, каже, що історія про одинокого чоловіка в пошкодженому будинку на Північній Салтівці вкотре продемонструвала, як українці можуть гуртуватись і дуже швидко допомогти людині в скрутній ситуації. "Це нас справді надихнуло. Загалом у професійному плані цього року мені особисто надавала наснаги команда. Зараз ми працюємо над стратегією на 2025 рік, і я відчуваю, як усі виявляють свою залученість, зацікавленість, щоб працювати краще, більше, у нових форматах. Цей безмежний спільний творчий процес, експерименти у відео, текстах і тримають на плаву. Але всього цього не було б, якби не Збройні сили України. Їм ми завдячуємо всім", – говорить редакторка.

"Мені допомагали триматися мої друзі й мої колеги, за що їм дуже велика вдячність, зважаючи, що в кожного своя втома, свої проблеми, зневіра, – ділиться Аня М’ясникова, журналістка медіагрупи "Накипіло". – І це давало наснаги, їхні приклади того, як вони мене підтримують, і те, як вони дають раду з власними проблемами. І ще, звісно, іноді надихають герої, волонтери, з якими розмовляєш і надихаєшся їхніми прикладами. Через те що часто фокусуєшся на негативних наслідках, прильотах, ударах, таких історій менше, але однаково, коли щось дізнаєшся прикольне, класне, як люди переживають проблеми й рухаються далі, це прямо дає сили й собі рухатись далі".

Що тільки не ставалося з журналістами цього року: вибухи, потерпілі, зруйновані телевежі, втрата майна, пошкоджені редакції, але попри всі зусилля російських окупантів заглушити голос Харкова медійники продовжують свою роботу 24/7. Вони не тільки знімають, документують, говорять і проводять події, але й допомагають героям своїх сюжетів, людям, яких зустрічають, і не стоять осторонь. 

Ці історії про звичайних людей, журналістів харківських видань, яким не байдуже. Втім, вони свідчать про те, що, поки є люди, які готові змінювати світ навколо себе на краще, не все втрачено. А це – найкращі ліки проти зневіри, які варто приймати щоразу, коли здається, що вже надія вмерла. Допоки люди мають небайдужість і сили допомагати тим, хто цього потребує, ще не все втрачено.

Юлія Напольська, регіональна представниця Інституту масової інформації в Харківській області