Доречний, якісний, збалансований. Яким має стати розважальний контент і контент про культуру?

Фото – prohr.rabota.ua

Щодо контенту про культуру і особливо розважального контенту можна сказати "не на часі". Та мої співрозмовниці й співрозмовник у цьому блозі не поділяють такої думки. Навпаки, вважають, що такий контент слід робити. Проте такий медіапродукт має відповідати контекстам. Так само як змінюється Україна та життя українців через війну, так має змінюватись і контент. Отож розберемося, що змінилося в цьому питанні, на які зміни ще можна чекати, що треба пам'ятати, створюючи такий контент, і що пропонують регіональні медіа.

ЯК ПОВНОМАСШТАБНА ВІЙНА ВПЛИНУЛА НА КОНТЕНТ?

Розважальний контент і контент про культуру важко відокремити один від одного, проте й сприймати це за однаковий медіапродукт не варто. Найголовніше, на мою думку, що визначає загалом будь-який контент, – це його якість. Про це говорить і Катерина Яковленко, шеф-редакторка сайту "Суспільне Культура". Вона пояснює, що різниця між цими видами контенту існує та в сучасних медіа обійтися без цих двох видів контенту не можна.

"Розважальний контент – це теж про культуру, просто іншу. Про більш поверхову, швидку, таку, що не змушує зупинитися та подумати. Я б говорила про те, що сприйняття культури у всіх різне і та культура, до якої, наприклад, я реферую, глибша, вона охоплює зв'язки з економічним, соціальним та політичним. Вона є частиною історії та глобальних зв'язків з тим, які процеси відбувались у всьому світі та на окремих територіях. Це не лише про події – як, наприклад, художні виставки чи літературні ярмарки, – це більше про цінності, які обговорюються та пропонуються в книжках, творах, музиці, театрі", – пояснює Катерина Яковленко.

Також контент на телебаченні або на радіо відрізняється від того, що ми можемо бачити, читати, чути онлайн на сайтах чи стримінгових платформах.

"Найголовніший маркер – що телебачення має більший бюджет, сценарій, працівників та має уявлення, яку аудиторію залучить до продукту. З онлайном – збільшення бюджету може залежати, якщо спонсор фінансуватиме такі продукти  в обмін на згадку. Наразі ми помічаємо, що розважальний, легкий контент готують редакції, які мають постійні колаборації з гральним бізнесом", – каже Яна Машкова, медіаекспертка ІМІ.

Головний редактор "Суспільне Дніпро" Євген Педашенко говорить, що зараз "Суспільне Дніпро" має лише три напрямки, які можна вважати розважальними. Це матеріали про культурні події, які розповідають про війну, матеріали про тварин та спорт. Та навіть ці теми журналісти висвітлюють з певним акцентом.

"Звісно, бувають так звані новини-бантики. Наприклад, про те, як у ботсаду розквітли гарні квіти. І ми це робимо, щоб показати, що життя триває і люди, які потребують якогось психологічного перезавантаження, можуть прийти в ботанічний сад і подивитися на квіти", – пояснює Євген Педашенко.

Думку про те, що легкий контент може допомогти впоратися зі стресом чи напруженням, підтримує і психологиня Каріне Арутюнян.

"Ми розуміємо, що людям треба за щось триматися. Багато клієнтів, які приходять по допомогу до психотерапевта, зокрема з темою горювання, говорять про те, як вони тримаються. Допомагає їм, зокрема, розважальний контент. Тобто люди шукають легкий контент, що їх розважатиме і відволікатиме", – каже Каріне Арутюнян та зауважує, що важливим для медій є баланс розважального контенту й матеріалів про війну та навколовоєнну тематику.

Через широкомасштабне вторгнення Росії в Україну "Суспільне Дніпро" все ж від деяких тем відмовилося зовсім.

"Ми майже не робимо матеріали, які стосуються культурних подій, спектаклів, вистав, матеріалів, пов'язаних з життям театру. Може, і варто було б, але зараз маємо більш воєнний фокус. Ми відчуваємо, що в глядача немає зацікавленості в таких темах. Нещодавно був матеріал про чоловіка, який робить скульптури, там не було прив'язки до війни, і ми побачили, що це не викликало якогось зацікавлення в глядачів. Тому наш фокус спрямований на ті мистецькі події, які пов'язані з війною. Наприклад, фотографи, які фіксують війну та її наслідки й роблять виставки. Або поранені бійці, які зараз на реабілітації і можуть зробити виставку", – каже Євген Педашенко.

Катерина Яковленко говорить, що через велику війну змінилося споживання новин та загалом контенту, точно зріс запит на якісний український культурний продукт і давати його можуть не лише медіа.

"Традиційно медіа читає небагато людей, але ця потреба дізнатися більше приводить людей і на інші платформи, наприклад YouTube. Яскравий приклад – проєкт Українського Радіо "Батьки засновники", який виходить як подкаст і відео та, на мою думку, закриває цю потребу в історичному, культурному, освітньому проєкті. Це той проєкт, який я точно можу рекомендувати будь-кому, адже його цікаво дивитись і як відео, і з погляду якості контенту", – наводить приклад Катерина Яковленко.

Розваги, звісно, нікуди не дінуться. Люди й далі потребуватимуть простого, легкого читання та скролінгу, але спостерігається і зростання зацікавлення та потреби в поясненні складних речей.

Ще одна зміна – це поява особистих каналів блогерів, які пояснюють, що відбувається в попкультурі. Такі автори й авторки можуть, наприклад, переповідати статті. Катерина Яковленко каже, що ще кілька років тому це був дивний формат. А зараз він закриває потребу тої аудиторії, яка не хоче перебувати поза контекстом, хоче розуміти суть, але не має часу в цьому розібратися.

"Розважальний контент зараз, дійсно, урізноманітнився і через загальний інтерес до культури інколи вимагає глибшого розуміння. Зрештою, попкультура – це теж частина культури, яка для багатьох є способом дізнатися більше про процеси, відволіктися та задовольнити свої естетичні та інтелектуальні потреби", – каже Катерина Яковленко.

Медіаекспертка Яна Машкова говорить, що новий етап російсько-української війни з 24 лютого 2022 року суттєво вплинув на розважальний контент українських медій. У перші кілька місяців 2022 року українські медіа не наважувалися транслювати якісь дивні, хайпові теми з розважального контенту, оскільки вся увага українців була прикута до дуже інтенсивних бойових дій. Українці фокусували увагу на тому, як виживати, створити безпеку для своїх родин, тому журналісти розуміли, що це не на часі.

"Втім, через кілька місяців великі медіахолдинги почали транслювати розважальні програми, які вони зафільмували у 2021 році. І навіть зараз продовжують транслювати такі передачі, але з дисклеймером, що це відзнято до повномасштабного вторгнення. Це своєрідне перестрахування, оскільки герої таких шоу могли говорити російською, і на їхню доріжку потрібно накладати дубляж українською. Або герої могли говорити речі, які наразі можуть бути чутливими. Ще особливо прикрим є, що російська культура та новини про їхній шоубізнес досі просочуються до українців і це свідомо трапляється через контент українських редакцій", – говорить Яна Машкова.

РОЗВАЖАЛЬНИЙ НЕ ТЕ САМЕ, ЩО І ПРО КУЛЬТУРУ

Хибно вважати, що розваги та контент про культуру – аналогічні формати. Вони мають різну аудиторію, бюджети та різні цілі. Розважальний контент охоплює багато експериментів, прощупування аудиторії на різні хайпові теми й може містити низку стереотипних висловлювань, забобонів, неетичних речей та жартів.

Щодо культури, то це більш нішева аудиторія. І навряд чи аудиторія культурного формату буде в захваті від будь-яких маркерів розважального контенту, вважає Яна Машкова

Катерина Яковленко також каже, що аудиторія ототожнює різні жанри.

"Культурну журналістику та критику, аналітику й розгорнуті огляди чи експлейнери можуть ототожнювати. Або ж стосовно тем – культуру та інтернеймент, технології, розвиток, лайфстайл та інше. Все, напевно, залежить від медіа, чи можуть вони дозволити собі оглядачів з кожної з цих тем, наскільки глибоко можуть висвітлювати теми", – каже Яковленко.

Вона додає, що і "Суспільне Культура" робить різний контент та розміщує його на різних платформах.

КОНТЕНТ ПРО КУЛЬТУРУ ТА РОЗВАЖАЛЬНИЙ МАЄ БУТИ, АЛЕ...

Що точно не можна робити, якщо створювати розважальний контент і контент про культуру?
"Журналісти та продюсери розважального контенту мають враховувати всі тригерні та чутливі теми, соціологію настроїв та точно не жартувати на тему війни, військових та зруйнованих населених пунктів", – каже Яна Машкова.

"Ми розуміємо, що медіа не можуть орієнтуватися на одну категорію глядачів. Для людей у горюванні важливо бачити людей, які пережили таке саме горе, але знайшли сили впоратись і розповідають, що їм допомогло. Так у тих, хто дивитися цей контент і, можливо, проходить схожий досвід, виникне думка: "Ось ця людина змогла, отже і я зможу", інакше ми можемо вирощувати безпорадність", – каже психологиня Каріне Арутюнян.

Чого ще точно не варто робити, створюючи розважальний контент, лайфстайл контент чи контент про культуру, то це тягнути в ці матеріали росіян. Будь-яких, навіть "хороших". Адже це й далі продовжує формувати інформаційні, культурні зв'язки між Україною та Росією, у такий спосіб формуючи спільний культурний простір між Україною та країною, яка щодня вбиває українців. Яна Машкова в листопаді 2023 року писала, як українські медіа продовжують писати новини про російських артистів. Дослідження ІМІ тоді показало, що 14 із 20 найпопулярніших українських медіа продовжують публікувати новини, які стосуються подій російського шоубізнесу та культури.

Культура допомагає в багатьох аспектах, говорить Катерина Яковленко, але важливіше, що багато людей краще реагують на новини чи тексти, де йдеться про нас як частину глобальної культури, перемоги наших професіоналів та експертів на різних майданчиках.

"Це про наше місце у світі, яке стає помітнішим для інших, передусім для нас самих. Культура пояснює внутрішню силу, енергію, говорить про те, що змушує людей рухатися далі. Вона є дуже різна, і кожен може знайти те, що буде до вподоби, але передусім вона про те, якими ми є. І це розуміння того, якою складною та через це цікавою є наша ідентичність, і цікаво досліджувати як історію культури, так і ті її вияви, які існують зараз", – зазначає Катерина Яковленко.

І наостанок: будь-який контент, особливо під час війни, коли будь-який день через атаки росіян може бути сповнений новинами про обстріли, загибель українців, має бути доречним. Саме тому мої колеги відкликали анонс виставки, бо цього дня росіяни завдали масованого ракетного удару по Україні, зокрема поцілили по найбільшій гідроелектростанції в Україні ДніпроГЕС у Запоріжжі.

Оля Василець, регіональна представниця ІМІ в Дніпропетровській області