ГАРЯЧА ЛІНІЯ050 447 70 63
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Подай скаргу

Донеччина без мови ворожнечі – результати серпневого моніторингу ІМІ

В онлайн-ЗМІ Донецької області не зафіксовано жодного випадку прикладів мови ворожнечі. 

Такий висновок зроблено, спираючись на моніторинг десяти онлайн-ЗМІ Донеччини, що його проводили регіональні представники ІМІ. Період моніторингу з 9 до 11 серпня 2021 року включно. 

Загалом проаналізовано 740 новин з десяти  сайтів: karachun.com.ua, novosti.dn.ua, mrpl.city, 0629.com.ua, Восточный вариант. mrpl.city, 6264.com.ua, mariupolnews.com.ua, mariupol.tv, avdeevka.city, tv7.ua. За ці дні не виявлено жодного випадку мови ворожнечі. 

Згідно з методологією моніторингу, мова ворожнечі, або hate speech, – це будь-який вислів з елементами заперечення принципу рівності між людьми в правах. Вона ієрархічно зіставляє різноманітні групи людей та оцінює особисті якості конкретних осіб на підставі їхньої належності до тієї чи іншої групи. Людей можуть дискримінувати через національність, расу, походження (або за географічною ознакою), релігію, стать, сексуальні вподобання, політичні погляди, вік тощо. 

І єдиним прикладом hate speech в онлайн-ЗМІ Донеччини, який потрапив на очі, але вже поза періодом моніторингу, можна назвати замовну політичну статтю. Новина із сайту 0629.com.ua під рубрикою "Політичні новини" "Хто з донецьких жене "порожняк" або як працюють нардепи від Донеччини" від 13 серпня.

У цьому тексті чорний піар підкріплено класичним прикладом мови ворожнечі, який у негативному контексті виділяє вихідців з певного регіону. Хейтспіч у цьому разі зашифровано в самому заголовку, а саме в слові "донецькі": така вимова є негативною і містить твердження про належність до кримінального угруповання, адже навіть самі мешканці Донецька часто виправляють: "ми не донецькі, ми донеччани". Тут також наявне звинувачення певної групи населення в негативному впливі на суспільство чи державу та твердження про неповноцінність певної групи населення з географічним прив'язуванням. Так, мова ворожнечі в бік мешканців Донецька, а згодом і переселенців із Донеччини з початком війни стала доволі поширеним негативним трендом в українському суспільстві. 

Як не в статті, так у коментарях

До речі, востаннє моніторинг на цю тему проводився в червні минулого року. Тоді метою було дослідити, яку частку новин становлять публікації про етнічні групи, і водночас дослідити наявність мови ворожнечі в таких новинах, а також проаналізувати тематику та кількість виявів мови ворожнечі з іншої тематики. Власне, і минулого року матеріалів з ознаками мови ворожнечі також не було. Але, як би не намагалися самі журналісти уникати мови ворожнечі, ярликів та оціночних суджень, часто в коментарях під новинами вже саме спільнота дозволяє собі хейтерство. 

Поділитися своєю думкою щодо використання мови ворожнечі в професії та в житті ми попросили журналістку новинного порталу Донеччини "Восточный вариант" Тетяну Жук:

"Узагалі-то я вже давно намагалася створити для себе інформаційну бульбашку і читати адекватні видання, що дотримуються стандартів журналістики та уникають хейтспічу. Проте можна хоч тисячу разів відфільтрувати медіа, але їхню авдиторію ти не відфільтруєш. Востаннє під новиною про словесний напад на Жана Беленюка я прочитала "чудові" коментарі. Було дуже багато ненависті саме щодо кольору шкіри. І водночас використовувалися слова "мавпа", "н*гер". Цікаво, що дехто вважає, що ми, українці, можемо використовувати це слово, оскільки ніколи не пригнічували чорношкірих людей на відміну від американського народу", – розповіла журналістка.

За словами Тетяни Жук,  останнім часом її найбільше почало зачіпати пригадування судимостей людині. Наприклад, коли в заголовок виноситься: "Двічі судимий міський бізнесмен став власником ринку".

"От просто навіщо? Людина вже отримала своє покарання, вона "обнулилася" перед суспільством. Коли його судимості матимуть значення, наприклад для журналістських розслідувань, тоді доречно це пригадати, а так не думаю. Щодо себе скажу, що іноді на своїй сторінці у FB хочеться написати гнівний пост, обізвати когось "бидлом", "колгоспником", "девіантом", але я стримуюся. Намагаюся не давати таких оцінок у себе не сторінці. Не тому, що журналістка, а тому, що людина і не хочу культивувати неприязнь", – резюмувала журналістка.

Медіа впливають на думку суспільства, а оприлюднена мова ворожнечі про певну категорію людей може зашкодити їм у реальному житті. Детальніше про ознаки мови ворожнечі в медіа можна прочитати на сайті ІМІ. Поширення мови ворожнечі може бути через непрофесіоналізм та низьку ерудованість журналіста або ж задля привернення уваги й збільшення кількості переглядів. 

Законодавча основа

Не існує загальнозаведеної концепції й у міжнародному праві, немає  терміна "мова ворожнечі" і в українському законодавстві. Однак у Кримінальному кодексі України та законах, що стосуються медіа, є поняття "розпалювання національної, расової та релігійної ворожнечі". І, згідно зі статтею 161 Кримінального кодексу, за це передбачено покарання у вигляді обмеження волі на п'ять років, а якщо є обтяжувальні обставини – вісім. 

Також Закон "Про інформацію" встановлює неприпустимість зловживання правом на інформацію. Зокрема, інформація не може бути використана для: закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України; пропаганди війни, насильства, жорстокості; закликів до самогубства, а також до розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі, закликів до вчинення терористичних актів.

Ще один пункт – про заклики до пропаганди комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки додає Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

Юлія Гаркуша, регіональна представниця Інституту масової інформації в Донецькій області (неокуповані території).

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID "Медійна програма в Україні", який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО "Інститут масової інформації" та необов’язково відбиває думку USAID, уряду США та Internews.

Liked the article?
Help us be even more cool!
Хочете дізнаватися першими про нові дослідження інституту масової інформації? Підпишіться на розсилку!
Дякуємо за підписку!