Де два українці, там три сайти. Скільки новинних сайтів потрібно маленькому Тернополю?

Точна кількість сайтів, присвячених тернопільським новинам, достеменно невідома, але останніми роками відчуття було таке, що це число перевалило за сотню. Наскільки ці припущення відповідають дійсності, ми перевірили дослідним шляхом та спробували проаналізувати доцільність і причини існування такої кількості локальних онлайн-ЗМІ.

Тернопільська сотка

Одна із характеристик тернопільських новинних сайтів — це швидкість. За ними просто таки не встигаєш. Йдеться не так про оперативність інформування чи час завантаження сторінок, як про швидкоплинність життя деяких з них. Ось ніби тільки з’явилося щось новеньке в інформаційному просторі краю, робиш закладку, щоб згодом, як буде час, уважніше переглянути, а коли той час, врешті, знаходиться, сайт уже не працює. Або не заплачено за хостинг або вибори закінчились ще щось. Тут є навіть певна закономірність і формула виводиться: кількість сайтів прямопропорційна швидкості з якою вони закриваються. Чим більше сайтів — тим коротше їхнє життя. А кількість таки чималенька. Ревізія папки з закладками “Новини. Тернопіль” зайняла декілька днів. Навіть всього лиш назвати і перелічити їх займає чимало місця і часу. Що й казати про те, щоби проглянути їх всі — завдання це не з легких і не найприємніше. Але корисне, принаймні тим, що тепер здогад про сотню новинних сайтів, по суті, знайшов підтвердження. У переліку нижче дев’яносто сайтів, пов’язаних з Тернополем, однак, якщо допустити, що є й такі, які автору не відомі, то все сходиться. Отже, добірка інформаційних сайтів Тернополя і області (не входять сайти районних ЗМІ, з інших містечок чи сіл області) містить такі сайти:

Акцент дня, Без табу, Бізнес-компаньйон, Бізнес-область, Бізнес портал Тернопільщини, Висновки, Від Тарнополя до Тернополя, Вільне життя, Віжн-Тернопіль, Всім, Галас, Голос, Городской портал Тернополя, Громадський контроль. Тернопільщина, Дзвін, Доба, Досьє 102, Економічні новини, Електорат, Журнал Тернополя, За Збручем, Золота пектораль, Ідейна громада Тернополя, ІНТБ, Культурно, Лайк, Львів Тернопіль Щоденно, Медіа криївка, Медіатор, Місто, Молодь, На Валовій, Народна правда, Народне слово, Наш день, Нова Тернопільська газета, Новини Тернополя, Номер один, Овід, Погляд, Події Тернополя, Політерно, Про все, Про Те, Про Тернопіль, Реально, Ровесник, Свобода, Слово, Сорока, Спорт Тернопільщини, Суспільне. Тернопіль, Сьогодні Тернопіль, Тарнополь, Твій місцевий депутат, ТВ-4, ТеНьюз, Терен, Терміново, Терноград, Тернопіль вечірній, Тернопіль експрес новини, Тернопіль. Міський сайт, Тернопіль Наживо, Тернопіль 1, Тернопіль. Стрічка новин, Тернопіль сьогодні, Тернопільська афіша, Тернопільська Липа, Тернопільська мережева газета, Тернопільське інформаційне бюро, Тернопільський медіа центр, Тернопільський прес-клуб, Тернопільський тиждень, Тернопільські гарячі новини, Тернополяни, Топільче, Топ-ньюз, УХ-радіо, Файне місто, Фактор Тернопільщини, Хтозна, Часопис, Чесно, 7 днів, 20 хвилин, 0352.

 Сайти новинні і невинні

Сайтів багато, вони різні, і різниця не лише у назвах. Близько десятка сайтів із цього списку, схоже, пішли в інтернет-небуття. При спробі їх відкрити, з’являються повідомлення про помилки.

Приблизно стільки ж, хоч і завантажуються, але інформація там поновлюється вряди-годи, останні новини мають декілька місяців (а то й років) давності. Ще одна дюжина — це інтернет-представництва мас-медіа, що працюють також офлайн — місцеві телеканали, радіостанція й друковані видання. В силу специфіки роботи, у перших — акцент на новинах більший, проте веб-сторінки газет й одного журналу також містять рубрики новин.

Що досить характерно і кидається у вічі — порівняно незначна кількість спеціалізованих ЗМІ, що присвячені висвітленню якоїсь окремої сфери чи тематики. Наприклад, нема жодного сайту присвяченого агроновинам регіону. Що трохи несподівано для області, де саме сільське господарство вважається найбільш розвинутою (домінуючою) галуззю економіки, такою, що дає чи не найбільший дохід. Водночас є одне онлайн-видання на спортивну тематику, два з акцентом на культуру, десь по три видання спеціалізуються на медійній та молодіжній темах (не всі діючі), є також декілька, що стосуються економіки й бізнесу. Більшість сайтів пишуть про все. Та лише один чесно про це заявляє у самій назві.

З-поміж вище викладеного переліку сайтів, виділяються один повністю російськомовний сайт, а також один двомовний (російська є в доповнення до української версії).

На місце у цьому списку, мабуть, заслуговують і сайти деяких прес-служб, повідомлення яких тернопільські онлайн-медіа ретранслюють найчастіше (ДСНС і МВС). Не виключено, що вони могли б не доповнити, а замістити кілька десятків сайтів (а то й половину з цього списку), що самостійно взагалі нічого не продукують. Так, за даними дослідження ІМІ, що проводилось раніше цього року, майже третина повідомлень у тернопільських онлайн-медіа стосувалися подій надзвичайного характеру — про аварії на дорогах, пожежі, а також кримінальні вісті: крадіжки, пограбування, побиття й убивства.

Якщо на ці сто сайтів розділити кількість мешканців Тернополя (200-250 тисяч), вийде в середньому аудиторія у 2-2,5 тисячі читачів. Якщо ж врахувати, що чимало сайтів мають свої представництва у соцмережах, також там присутні інформаційні проекти, які не мають сайтів, це ще більше розпорошує загальну аудиторію, й, відповідно, робить частку кожного окремого видання ще меншою. Тож навряд чи буде перебільшенням припустити, що серед багатьох новинних сайтів є й чимало невинних — сайтів, які взагалі ніхто не відвідує.

Наскільки доцільно і чи доСТАтньо?

Цих сайтів є забагато і недостатньо водночас. Якісних інтернет-медіа, яким можна довіряти, які справді дбали би про інтереси своїх читачів та були би корисними — дуже незначна кількість. Посередніх або відверто ніяких — більше, ніж досить.

Якщо спробувати глянути на це раціонально, така велика кількість інформаційних сайтів, які загалом більш-менш роблять одне і те ж, недоцільна. У цьому сумнівна користь для читачів, адже надмір інформаційного шуму не так помагає, як заважає зорієнтуватися й зрозуміти, що насправді відбувається у навколишньому світі. Тут доречно буде зацитувати уривок з книжки львівської журналістки Тетяни Вергелес: “В сучасних українських реаліях не штука створити інформаційний сайт, цим нині нікого не здивуєш. Велика робота — менеджерська, редакторська, журналістська — втриматися на медіа-ринку й не просто втриматися, а стати брендом. Чи є тут якісь секрети? Думаю, головний “секрет” у тому, що ЗІК працює не у віртуальну порожнечу, а осмислено, щоденно шукаючи відповіді на питання: для кого і для чого ми прийшли у безмежну Мережу? Ми всі — і виробники інформаційного продукту, й його користувачі — маємо проблему з інформаційним смогом, й за такої ситуації наше завдання пробитися крізь цей отруйний непотріб якісною, відповідально зробленою інформацією” («Моя грішна журналістика»).

 Те, що журналістам, яких випускають місцеві навчальні заклади (їх, як мінімум, два), потрібні робочі місця, лише частково пояснює ситуацію з великою кількістю локальних інтернет-ЗМІ. До того ж, рідко в якому онлайн-виданні працює більше однієї людини, і навпаки — буває, що один журналіст-редактор “опікується” декількома сайтами. Ясно, що від цього страждає якість. Низька додана вартість (а інколи нульова або навіть від’ємна) знецінює журналістську роботу і журналістику як професію.

Невигідно це і з економічного погляду — за такого розпорошення аудиторії менше можливостей чесно заробляти на рекламі кожному окремому виданню. Тож мотиви існування сотні сайтів, що пасуться на ниві новин, радше ірраціональні або ж такі, що не вписуються в модель звичайного медіа-бізнесу (якщо такий в Україні існує, в принципі).

Любомир Крупницький, регіональний представник ІМІ у Тернопільській області

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID “Медійна програма в Україні”, який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО “Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.