Без ілюзій і без підтримки: як працюють житомирські медіа в умовах зупинення грантового фінансування

На відміну від багатьох інших регіонів України, де припинення міжнародної фінансової підтримки спричинило справжні потрясіння в медіасекторі, більшість житомирських редакцій пережила цю хвилю відносно спокійно. Причина – вони й раніше майже не отримували грантового фінансування. Для місцевих медіа головним джерелом існування залишаються власні ресурси, реклама, а часто – просто ентузіазм команди.

Натомість загальнонаціональна картина видається тривожною. Згідно з опитуванням ІМІ, понад 59% українських медійників вважають, що припинення підтримки з боку США може мати катастрофічні наслідки – аж до закриття редакцій. Багато медіа виявилися критично залежними від американських грантів: близько третини отримували з них понад 75% свого бюджету. Водночас близько половини медійників заявили про готовність шукати альтернативи: європейські гранти, комерційні партнерства, донати, підписки. Це свідчить про певний запас міцності українського медіасектору.

Житомирський контекст: коли "виживання" – багаторічна реальність

На тлі загальноукраїнських проблем у медіасередовищі Житомирська область видається парадоксально стабільною. Тутешні редактори з іронією реагують на згортання грантових програм від США. Більшість нічого не втратили, бо просто ніколи не були активними отримувачами грантів. Медіа Житомирщини роками існували в режимі самозабезпечення, виживали на власному ентузіазмі, мінімальній рекламі, платних оголошеннях і підтримці постійних партнерів.

Це не означає, що їм легко: навпаки, більшість локальних видань перебувають на межі матеріальних можливостей, працюють скороченими командами й з технікою, якій по 10–15 років. Але саме така загартованість зробила їх менш вразливими до фінансових потрясінь і водночас – більш залежними від внутрішніх ресурсів та моральної стійкості команд.

"Житомир.info": гранти – лише інструмент, а не опора

Інтернет-видання "Житомир.info" – одне з небагатьох у регіоні, кому впродовж останніх років кілька разів вдавалося залучити грантові кошти, втім не робили на них ставку. Як зазначає директорка Юлія Новицька, зупинення фінансування не вплинуло на редакцію, бо та ніколи не залежала від донорських коштів, а більше розраховувала на роботу відділу продажів. Востаннє грантову підтримку вони отримали у 2024 році, після чого нові заявки не задовольнили, зокрема через те, що донори зрідка вносять Житомирську область до переліку цільових регіонів.

"Ми ніколи не розраховували на гранти, тому зупинення проєктів не позначилося на нашій роботі. За період повномасштабної війни ми тричі отримували грантове фінансування на виробництво контенту. Наприкінці 2024 року в нас завершився проєкт, і нових ми вже не вигравали. Ми регулярно дивимося на оголошення, але дуже часто нашого регіону немає в переліку областей, на які поширюється проєкт", – каже Юлія Новицька. Вона додає, що редакція періодично подає заявки на різні грантові конкурси й у разі перемоги кошти планують спрямувати на оновлення техніки та виробництво новинного контенту.

Частина колективу "Житомир.info". Командне фото з нагоди акції Lots of Socks / Facebook-сторінка головної редакторки Тамари Коваль.

"Вісті": виживання на ентузіазмі двох людей

Набагато складніша ситуація в друкованих медіа. Денис Войтенко, директор ТОВ "Редакція-медіацентр "Вісті", розповідає, що через згортання американського фінансування довелося повернути грант, який редакція вже встигла отримати. За його словами, нині рятівним став би навіть мікрогрант у кілька десятків тисяч гривень.

"Наприкінці 2024 року ми отримали мінігрант у 120 тисяч гривень. Кілька тижнів пораділи, але після згортання проєктів США гроші довелося повернути. Це була перша ластівка – стало ясно, що рік буде важкий. Щомісяця подаємо заявки на гранти, але поки що без успіху. Перевагу отримують великі редакції, часто – з прифронтових територій", – розповідає Денис Войтенко.

"Редакція "Вістей" наразі не скорочувала обсяг випуску – газета виходить на восьми сторінках у кольорі. Але стабільність тимчасова: доходи не зростають, витрати ростуть. Команда мінімальна: у штаті лише двоє людей. Оптимізувати вже нема куди. Рекламу залучаємо самі. Був досвід із залученням рекламного менеджера – не виправдав себе, обсяг реклами дуже малий. Частину коштів отримуємо з платних оголошень, привітань, некрологів", – каже Денис Войтенко.

Матеріально-технічна база редакції також у критичному стані. Техніку не оновлювали багато років. "Комп’ютери допотопні, коли вмикаєш – дирчить як трактор. Оновити сайт коштів нема, про підвищення зарплат нині не йдеться", – додає він.

Головна редакторка Марія Мосійчук та директор Денис Войтенко – двоє людей, завдяки відданості яких продовжує виходити газета "Вісті" попри фінансові труднощі. Фото – Facebook-сторінка газети "Вісті"

Times.zt: звикли розраховувати тільки на себе

Головна редакторка інтернет-видання Times.zt Діана Мінаєва зізнається: припинення зовнішньої підтримки не вплинуло на їхню роботу, бо грантів вони ніколи не отримували. Замість семи-восьми людей у команді, як було до повномасштабного вторгнення, зараз залишився один журналіст і двоє фрілансерів. Усі витрати, окрім базової зарплати, – це "розкіш". Попри це Times.zt тримається завдяки постійним партнерам-рекламодавцям. А от пропозиції щодо реклами онлайн-казино тільки зростають – редакція їм послідовно відмовляє.

"Років два ми подавали грантові заявки, медійні організації зверталися до нас із запитами про перелік потреб, заповнювали якісь форми, але фінансування так і не отримували. Потреби зростають, лишається тільки на оплату праці, а оновлення техніки або переїзди – це розкіш", – каже вона.

"Твій Романів": робота на ентузіазмі

Схожа ситуація і в редакції сайту "Твій Романів". Його редакторка Марина Кондратюк підкреслює: грантів не було, тож і їхнє зупинення не мало наслідків. Видання існує завдяки особистій мотивації, а не стабільному фінансуванню.

"Сайт тримається на моєму ентузіазмі, а не на доходах. На отримання грантів я не подавалася вже давно – не відповідаю більшості вимог. Зросла кількість пропозицій щодо реклами азартних ігор і ставок на спорт. Востаннє мене намагалися переконати, що все законно, але я маю принципову позицію", – розповіла вона.

"Життя і слово": виживання в скороченому форматі

Про схожу ситуацію розповіла редакторка народицької газети "Життя і слово" Світлана Фомичева. За її словами, участь у грантах брали лише одного разу – невдало. Газета виходить раз на місяць, у скороченому форматі на 12 сторінках. Деякі витрати вдається покривати завдяки укладеним договорам з підприємствами, але рекламний ринок суттєво скоротився.

"Редакція працює в скороченому форматі. Уклали договори з підприємствами – так і практикуємо. Виходимо раз на місяць на 12 сторінках. Реклама дуже скоротилася. Дуже скрутно, але сподіваємося, що, можливо, і до нас дійде якийсь грант", – поділилася Світлана Фомичева.

Редакторка народицької газети "Життя і слово" Світлана Фомичева – очолює видання з багаторічною історією, яке виходить з 1932 року. Фото – Facebook-сторінка представника Національної ради в Житомирській області

"Прапор": баланс на межі

Найвразливішою виявилася ситуація в редакції газети "Прапор". За словами редакторки Галини Мінялук, до певного часу вони мали підтримку, зокрема від Тернопільського пресклубу й ІМІ. Однак обидва проєкти завершилися, і редакція залишилася фактично без фінансової подушки. Газета виходить у мінімальному обсязі. У штаті – одна особа, ще троє працюють на волонтерських засадах. Реклама – майже відсутня, нові заявки на гранти – без відповіді.

Регіон без грантів, але з характером

Досвід Житомирщини показує: багато локальних медіа виживають без стабільної зовнішньої допомоги. Редакції, які раніше не розраховували на донорів, сьогодні не відчули кардинальних змін. Але навіть мінімальна підтримка може стати вирішальною – особливо для друкованих видань.

Попри фінансовий тиск і пропозиції "легких грошей" від сумнівних рекламодавців редакції демонструють разючу незалежність і відповідальність перед своєю аудиторією. У час, коли доступ до фінансування скорочується, саме принциповість, довіра читачів і здатність пристосовуватися стають головними ресурсами для виживання регіональних медіа.

Оксана Трокоз, регіональна представниця Інституту масової інформації в Житомирській області