Зовнішній моніторинг змушує телеканали збалансовувати редакційну політику

Позитив моніторингу «Відкриті новини заради чесних виборів» у тому, що телеканали погодилися дослухатися до думки експертів і коригувати свою редакційну політику. Проте до реальної збалансованості подачі матеріалів та присутності різних політичних сил в інформаційному потоці ще дійсно далеко.

19 вересня провідні українські телеканали – «Інтер», «Перший Національний», «5 канал», «Україна», та група каналів Віктора Пінчука  підписали меморандум (ТВі з причин блокування його трансляції від цієї ідеї відмовився), запропонований Інститутом масової інформації, Академією української преси, комітетом «Рівність можливостей» та виданням «Телекритика». Відповідно до меморандуму, телеканали погодилися на умови моніторингу новинного та рекламного часу. Фінансування проекту взяли на себе Міжнародний Фонд «Відродження» та USAID. Наглядову раду ініціативи «Відкриті новини заради чесних виборів» очолив Олександр Сушко

Переговори щодо умов моніторингу, за словами виконавчого директора Фонду «Відродження» Євгена Бистрицького, були досить складними. Бо сама ідея провести моніторинг інформаційного потоку на українських телеканалах виникла внаслідок міжнародного тиску через погіршення ситації зі свободою слова. У результаті сторони погодилися на відслідковування: а) розподілу синхрону серед представників різних політичних сил в інформаційному потоці каналу вцілому; б) розподілу уваги до представників різних політичних сил зі сторони каналу; в) дотримання балансу різних точок зору на події в Україні у новинах.

Моніторинги вересня та перших двох жовтня показали переважне недотримання умов меморандуму практично всіма телеканалами. Про це на прес-конференції, що відбулася 23 жовтня в «Інтерфакс-Україна» розповіли експерти, що проводили моніторинг: президент Академії української преси Валерій Іванов, головний редактор «Телекритики» Наталя Лігачова та голова Комітету «Рівність можливостей» Олександр Чекмишев. Певним позитивом є лише тенденція до покращення ситуації зі збалансованістю подачі новин на окремих каналах та збільшення уваги до представників інших, окрім провладних політичних сил, - передусім це ТВі, 5 канал, ICTV та «Інтер».

Невідомо для чого узагалі підписував меморандум «Перший національний», - від 97 до 100% його новинно-рекламного контенту присвячено піару діючої влади. Це при тому, як зазначила Наталія Лігачова, в умовах відсутності громадського телебачення саме державне повинно подавати приклади дотримування стандартів. Так само найменш критичним, за словами Олександра Чекмишева, виявився канал «Україна». Ще один з провідних українських каналів, «1+1», за визначенням Валерія Іванова, узагалі поводиться так, мовби виборів у країні не відбувається: під час першого тижня жовтня в його новинах відслідковано 12% сюжетів на виборчу тематику, другого тижня – 7%.

Інші ж канали досить по-різному реагували на потребу підвищувати рівень збалансованості поданого матеріалу. Варто зазначити, що так чи інакше більшість позитиву та часу надається або ж владі, або силам провладної коаліції. На думку Наталі Лігачової, в умовах виборчих перегонів це означає те ж саме. Поки що, дивлячись телевізор, людина бачить цілком інші віртуальні пропорції представництва електоральних уподобань, ніж ті, що існують в реальності, на вулиці, - ця думка повторювалася експертами кілька разів. «Такі сюжети як відкриття 3-кілометрового відрізку дороги чи відкриття лікарні, які присутні на нашому ТБ, в цивілізованих країнах навряд чи потрапили б у новинний блок», - зазначив Валерій Іванов. Критика влади також вряди-годи на більшості каналів проявляється. Втім, як слушно відзначив Олександр Чекмишев, вона не була пов’язана з виборчою кампанією, а стосувалася голосних інформаційних приводів, як приміром ідея повернути кримінальну відповідальність за наклеп.

Найкращими у неформальному змаганні за покращення медійної ситуації стали канали Віктора Пінчука, передусім ICTV, та «Інтер» Хорошковського. Усі учасники розмови зазначали, що істинна причина таких змін на «Інтері» «не зовсім відома, проте хотілося б продовження цих змін і після виборів». Ясно одне: зміни в підході телеканалу залежать напряму від позиції власника та його взаємовідносин із владою або ж у зацікавленості влади у ситуативному потеплінні медіа-клімату. Які цілі в цьому Валерія Хорошковського, - поки що на це питання експерти не відповіли. Попри певні позитивні тенденції, що прийшли на українське телебачення, окремі приклади показують, що ТБ все ж залишається інструментом формування потрібної, передусім пов’язаної із владою та партіями коаліції, суспільної думки. 

Наталія Лігачова звернула увагу на кілька важливих, як на її думку моментів. По-перше, це висвітлення каналами групи Пінчука конфлікту в Дніпропетровську поміж двома регіоналами, що претендували на перемогу в 24 виборчому окрузі, - заступником міського голови міста Анатолієм Крупським («офіційним кандидатом» ПР) та помічником голови правління заводу «Інтерпайп НТЗ» Яковом Безбахом («самовисуванцем»). Канали Пінчука стали повністю на сторону Безбаха, буквально поливаючи брудом протилежну сторону. «Це яскравий приклад чорного піару, що чинився суто в інтересах власника», - резюмувала головред «Телекритики».

Другою проблемою, що стала лакмусовим папірцем дотримання телеканалами журналістських стандартів, було висвітлення позову Наталії Королевської до провідних соціологічних компаній – КМІС та Фонду «Демократичні ініціативи». Лише «Інтер» та «5 канал» подали думку іншої сторони, себто соціологів. «Чому ніхто не додумався подзвонити до тої ж Бекешкіної, чи інших соціологів, - всі вони були в Києві?, -  запитувала Лігачова. – Оскільки таку позицію продемонстрували практично всі канали, важко говорити, що це було добровільне рішення їх редакцій».

Окрім того, вона зазначила, що інколи в перемовинах із каналами (а вони зобов’язувалися, за меморандумом, враховувати висновки моніторингу при підготовці новинних програм) таки перемагає здоровий глузд. Так, канал «Україна» все ж погодився з тим, що подавати соціологічні дані невідомих компаній не личить іміджу загальнодержавного каналу.

Третій випадок – подача «райдужного» образу перебування міжнародних спостерігачів в Україні. По-перше ті, кого було опитано телеканалами, перебували в Україні всього три дні і ще не могли сформувати для себе повноцінну картину суспільно-політичного життя країни. Канали не поцікавилися, чому спостерігачі орієнтуються поки що лише на моніторинги збалансованості ЗМІ від Держкомтелерадіо (які самі по собі викликають до себе чимало запитань у експетрів).

«Усе це навіює  думку про сплановану операцію, - сказала Лігачова, - хтось цих спостерігачів привіз на три дні, хтось організував досить представницьку прес-конференцію (говорили, що спостерігався нечуваний ажіотаж уваги з боку телеканалів). Так само маніпулятивно подано прес-конференцію спостерігачів в Інституті Горшеніна, замовчуюючи 80% критики, що звучала з уст експертів. Було враження, що спостерігачі для того й зібралися, щоб оголосити українському суспільству, що їм не можна довіряти». Згодом, у випадку розходження даних екзіт-полів із результатами виборів, до цієї маніпулятивної думки телеканали можуть повернутися.

Основний позитив моніторингу, що триває й далі, - це те, що телеканали узагалі погодилися дослухатися до думки експертів і коригувати свою редакційну політику. Проте до реальної збалансованості подачі матеріалів та присутності різних політичних сил в інформаційному потоці ще дійсно далеко.

Текст: Роман Кабачій, ІМІ

P.S. ІМІ є одним із ініціаторів даного проекту, функцію виконання взяли на себе Академія української преси, "Телекритика" та Комітет «Рівність можливостей».