Як нам врятувати професію?

Особливо небезпечним є те, що вірус «джинси», який раніше мешкав переважно у партійних та спеціально створених під вибори виданнях-одноденках, цього року вразив і авторитетні медіа-ресурси, з яких починалася журналістика незалежної України.  

Йдеться передусім про інформаційну агенцію УНІАН, яка була створена майже 20 років тому і яка весь цей час була джерелом інформації, якому люди вірили.

Нещодавній протест редакторів веб-сайту УНІАН проти цензури та засилля замовних матеріалів у стрічці новин підтвердив обґрунтованість занепокоєння експертів Інституту масової інформації стрімким зростанням політичної «джинси» на тому ресурсі з початком виборчої парламентської кампанії 2012 року.

Аналізуючи передвиборчі новини УНІАН, неможливо було не відзначити суцільний позитив у висвітленні діяльності влади (зокрема, президента, прем‘єр-міністра), а також не помітити  занадто часту появу у переважно неважливих для громади повідомленнях лідера КПУ Петра Симоненка та кандидата-мажоритарника Олександра Третьякова. Зокрема, лише упродовж 60 днів виборчої кампанії УНІАН подав 73 «новини» про Третьякова (нерідко по 2-3 повідомлення на день).

Ту особливість одразу ж помітили в журналістському середовищі. Ще в серпні, а саме, першого ж тижня після початку виборчої інтернет-кампанії Третьякова, журналіст «Української правди» Сергій Лещенко написав про це у своєму блозі:

"Джинса" на сайтах Коломойского: за пять дней этой недели УНИАН и ТСН синхронно выдали 8 новостей о кандидате Третьякове без какой-либо пометки "реклама". Работают системно – по две публикации в день с фоточками из официальной фотосессии».

Однак і замовник, і виконавці проігнорували і ту критику, і результати моніторингу ІМІ і не  відмовилися від розміщення замовних новин, перетворивши поважний інформаційний ресурс на примітивний засіб маніпуляції громадською думкою.

                         Редактори - проти «джинси» й цензури

«Сьогодні Генеральний директор УНІАН Вадим Осадчий довів до відома редакторів сайту УНІАН Любові Жаловаги і Валентини Романенко, що на підставі службової записки керівника інтернет-проектів УНІАН Миколи Кондратенка кожна з них оштрафована на 200 гривень за оприлюднення на сайті новини під заголовком "На Банковій - пікет: Януковичу принесли черевик з ялинкою", - сказано в заяві, автори якої зазначають, що штрафам передувало розпорядження зняти новину із сайту. У новині йшлося про пікет під Адміністрацією президента на захист біличанського лісу. "Розмова з Кондратенком і Осадчим звелася до з'ясування питання "Навіщо ви зачіпаєте Януковича?". Після нашої заяви про наміри оприлюднити зміст розмови і факти цензури на сайті керівництво, передчуваючи наслідки для себе, спочатку дало задній хід, а потім почало вдаватися до шантажу", - заявили редактори сайту УНІАН.

УНІАН втрачає обличчя

Натомість генеральний директор УНІАН Вадим Осадчий, коментуючи ситуацію, сказав, що призначений у травні новий менеджмент намагається зробити інформаційні продукти УНІАН нейтральними та позаконтекстними. І саме це, на його думку,  «деякі співробітники компанії сприйняли як цензуру або практику утисків свободи слова, не усвідомлюючи різницю між об'єктивністю і суб'єктивністю».

Нинішній протест журналістів УНІАН – не перший в  історії агенції. 10 років тому (у жовтні 2002-го) її колектив заявив про «шалений тиск на формування незалежної інформаційної діяльності». Той тиск журналісти пов‘язали із призначенням нового керівника інформаційної служби Василя Юричка, наближеного до оточення тодішнього президента Леоніда Кучми.

То був час запровадження «темників» - письмових вказівок адміністрації Кучми підконтрольним телеканалам та іншим ЗМІ, які події і як висвітлювати.

«Ми відчуваємо, що в журналістські справи агентства втручаються люди, які представляють політичні інтереси влади і, зокрема, Адміністрації Президента України. Для нашого колективу є нонсенсом будь-які прояви цензури, адже всі наші дії до цього часу були спрямовані на об’єктивне і неупереджене висвітлення всіх суспільних явищ, що відбуваються в Україні. Тому ми не збираємося миритися з паплюженням сталого авторитету агентства, незалежність якого дотепер визнавала і влада, і опозиція. Якщо ситуація не зміниться і влада продовжуватиме грубо втручатися в редакційну політику УНІАН, а також чинити тиск на власників агентства, ми залишаємо за собою право на страйк».

Бунт в УНІАНі у жовтні 2002-му став першим проявом незгоди журналістського колективу з намаганням тодішнього власника вплинути на об‘єктивність новин. Призначення нового керівника інформаційної служби - Василя Юричка - не допомогло упокорити агентство. На захист УНІАНу стали опозиційні політики, громадськість, і агенція зберегла своє обличчя.

«Провідну роль у відстоюванні права на професію відіграла зав. відділу політики УНІАН Альбіна Трубенкова. Водночас група журналістів оприлюднила «Маніфест з приводу політичної цензури», проголосивши «готовність до загальноукраїнського страйку. Так постала Незалежна профспілка працівників ЗМІ» - писала згодом про підсумки 2002 року газета «Україна молода».

Нинішні протести редакторів УНІАН підтримали інші журналісти, зокрема активісти руху «Стоп цензурі!». Вони  заявили, що вчинок колег заслуговує на повагу, і пообіцяли захистити їх  у разі переслідувань.

"Ми, журналісти руху «Стоп Цензурі!», заявляємо про існування в Україні системної політичної цензури, кричущим прикладом якої стала ситуація в інформаційному агентстві УНІАН. Найбільш очевидною причиною заборони висвітлювати діяльність Януковича в негативному світлі є тиск з боку політиків, зокрема, з боку Адміністрації Президента. Тому ми звертаємось до Адміністрації Президента з вимогою публічно пояснити факт існування політичної цензури в Україні, а саме: хто давав вказівки Вадиму Осадчому щодо виключно позитивного висвітлення діяльності Януковича, та хто «дзвонив з істериками» після появи критичної інформації про зустріч Президента з металургами на сайті агентства 29.08.2012. Ми також закликаємо Адміністрацію Президента публічно пояснити, з чим саме пов’язана відсутність критики про діяльність вищих посадових осіб держави у переважній більшості національних ЗМІ», - сказано в заяві.

Занепокоєні ситуацією в УНІАН і комісія з журналістської етики, Інститут масової інформації, Національна спілка журналістів України, «Репортерів без кордонів» та інші медіа-організації. Вони вже найближчими днями шукатимуть відповіді не лише на питання, як врятувати УНІАН, що був (є?) один із символів журналістики незалежної України. Мусимо  говорити про це у набагато ширшому контексті, і зокрема  про те, як  реанімувати українську журналістику та довіру до неї після того, як під час безпрецедентно брудної й цинічної виборчої кампанії по більшості медіа-ресурсів пройшовся каток цензури та потопом пронісся табун політиків з намаганням замінити вільні медіа на покірних ретрансляторів волі їх власників та замовників «джинси».