Віктор Орел: «Ми почали об’єднуватися, і це важливий результат мого голодування»

 

— Це було з одного боку емоційне рішення, а з іншого – добре осмислене. Поштовхом до цього стало затримання мене – журналіста — на акції протесту опозиції проти фальсифікацій на виборах. Я був обурений, що мирну акцію розігнали силою, а журналіста ні за що в кайданках відвезли у відділок. Ще однією причиною мого голодування було бажання підтримати лідера опозиції Юлію Тимошенко, яка теж тоді голодувала. Третьою причиною стало намагання привернути увагу суспільства, яке на Дніпропетровщині поки що спить, до фактів фальсифікацій результатів виборів. Я обрав таку акцію протесту, щоб спонукати людей подумати, що з цим робити далі. Адже в гонитві за хлібом ми забуваємо, що наше життя — це не лише матеріальні речі, але й вищі ідеали: свобода, дух і зрештою незалежна держава.

 

 

— Ми проводили екзит-поли, і я відповідав за Солонянський район на Дніпропетровщині. За результатами наших досліджень, у «Батьківщини» було 27%, КПУ — 22%, Партії регіонів — 14%, в УДАРу — 11% і «Свободи» — 5%. Всі ці результати збіглися з офіційними в межах статистичної похибки, тільки в Партії регіонів якимось чином виявилось на 12% більше, тобто, аж 26%. Думаю, фальсифікації стали можливими завдяки голосуванню людей удома та у в‘язниці, що є на території округу. Там, більше 95% в’язнів, проголосувало за Партію регіонів, хоча на минулих виборах у цій в’язниці голоси були приблизно однаково розділені між Януковичем і Тимошенко.

 

 

— Це була апеляція до совісті не тільки українського суспільства, але і західного світу. Нам треба було показати євроспільноті, як тут люди ставлять до фальсифікацій. Усі журналісти, з якими я спілкувався, підтримали мене, бо всі знають, що фальсифікації були. Євроспільнота мусить більш жорстко і вимогливо ставитись до української влади. Бо українське суспільство і так безправне та загнане в кут. Відтак не факт, що воно зможе повстати проти цієї влади. Європа і США мають підтримати прагнення українців жити в демократичній країні, бо наша молода демократія може без них просто не впоратись.

 

 

— На Дніпропетровщині мене підтримала обласна «Батьківщина», а також рада опозиційних партій і організацій Дніпропетровщини. Символічно на один день до мого голодування долучалися дніпропетровські журналісти та активісти, зокрема молодий журналіст Вікторія Бикова, історик Денис Суханов та двоє дівчат з громадської організації «Батьківщина молода». Під час голодування мені доводилося спілкуватись із багатьма людьми, пояснювати свою позицію, допомагати іншим організовуватись.

 

 

— У п’ятницю до мене звернулися рідні Юлії Тимошенко, які повідомили, що вона припиняє голодування. А тому вони закликали й мене припинити акцію, яку я розпочав 12 листопада. У цьому мене постійно переконували також багато моїх друзів і колег, які вважають, що боротьбу треба продовжувати іншими , більш дієвими методами. Сам я почувався на диво добре і відчував, що фізично готовий голодувати ще довго.

 

 

 

 

— Упродовж 5 днів, поки я голодував, зі мною спілкувалось багато журналістів, які підтримали ідею необхідності боротьби з владою, що чинить беззаконня. Їхня підтримка мене надихнула, і я відчув, що частково свою місію виконав – суспільство звернуло увагу на проблему. Коли я вступав у голодування, то хотів саме цього: привернути увагу і спонукати людей гуртуватися. Дуже багато людей після цього сказали мені, що готові об’єднуватися, вирішувати якісь проблеми спершу на локальному, регіональному рівні. Тому, хоч і не повністю, але частково мети свого голодування я досягнув. Далі продовжувати таку акцію, як мені здалося, поки що немає сенсу.

 

 

— Далі буде, як і дотепер, журналістика і громадська діяльність, але трохи іншими методами. Ми готові об’єднуватися, для початку — на Дніпропетровщині, і боротися шляхом маленьких перемог. Тоді, думаю, ближче до 2015 року наше громадянське суспільство буде готове покласти край цьому беззаконню.