Тітушко чи прослушка?

Стрімкий розвиток цифрових та онлайн-інструментів значно змінив спосіб роботи журналістів. Замість записників на прес-конференціях ми використовуємо планшети, для ведення репортажу з подій тепер достатньо смартфона і за кілька секунд фото-відео вже лайкають користувачі Facebook, - пише Ірина Чулівська для видання "Телекритика".

Журналістські розслідування вже можна проводити практично не відходячи від комп'ютера в комфортному офісному кріслі. Все більше інформації журналісти отримують не «в полі», а з інтернету. Проте це не означає, що журналістам тепер нічого не загрожує, адже з розвитком нових технологій на нас чекають і нові небезпеки.

Нещодавно стало відомо, що американські спецслужби прослуховували телефонні переговори працівників Associated Press. Як заявляв президент і гендиректор інформагентства Гері Пруїтт, прослуховування надає силовикам дані про засекречені джерела інформації, з якими контактують журналісти, а також дає їм доступ до інформації особистого характеру, на що влада зовсім не має права.

Про підслуховування розмов говорив також координатор прес-центру журналістського руху «Стоп цензурі!» Артем Соколенко. «З власного досвіду можу зробити висновок, що в нашій державі "слухають" багатьох журналістів. Мою конфіденційну розмову навіть виклали на одному з сайтів», - сказав він.

Мобільні оператори мають величезну кількість даних про абонента. Доступ до цієї інформації зараз є предметом серйозної дискусії на Заході. Депутат Бундестагу від Партії зелених через суд отримав такі дані у свого мобільного оператора і позначив їх на інтерактивній карті, з якої видно, коли й де він перебував та якими маршрутами пересувався за останні півроку. В інфографіку не включено інформацію, коли і кому телефонував абонент, проте ці відомості в мобільного оператора також є.

Доступ до таких даних дає українським спецслужбам величезні можливості для стеженням за журналістами, визначення кола їх спілкування, що ставить під загрозу професійну діяльність журналістів. Відслідковування абонента мобільного зв'язку Кримінально-процесуальний кодекс визначає як «негласну слідчу дію», яка проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 268 КПК).

Те, що таку інформацію міліція при бажанні зможе запросто отримати, підтверджує випадок 2 квітня, коли депутатів-регіоналів закидали сніжками біля Верховної Ради. Тоді українські оператори мобільного зв'язку надали міліціонерам списки абонентів, які в той день знаходилися біля Верховної Ради, в тому числі парламентських журналістів.

Тепер українська міліція хоче внести законопроект, який зобов'яже мобільних операторів установлювати на своїх мережах обладнання, необхідне правоохоронним органам «для негласних слідчих дій і забезпечення тимчасового доступу до речей і документів, що містять інформацію про надання абоненту телекомунікаційних послуг, у тому числі про одержання послуг, їх тривалість, зміст й маршрути передачі».

За словами президента компанії «Адамант» Івана Пєтухова, новий документ може надати МВС і СБУ небувалі можливості: «Оператори повинні будуть організувати практично постійне стеження за всіма клієнтами». Сам текст законопроекту для аналізу медіаюристам наразі не доступний.

Та проблеми виникають не лише з мобільними телефонами. У грудні 2012 року журналіст Мустафа Найєм, який тоді працював на телеканалі ТВі, повідомив про злам його електронної пошти на сервісі Google. Менш ніж через місяць журналіст «Української правди» Сергій Лещенко заявив, що зламали одну з його електронних скриньок на сервісі mail.ru. На думку Лещенка, зловмисників цікавив доступ до цього комп'ютера шляхом зараження, а вже через комп'ютер - до паролів доступу в Facebook, іншу пошту та головне - пароль доступу до «Української правди».

На скриньку Лещенка приходили листи з начебто компроматом на Сергія Арбузова, але журналіст цих файлів не відкривав. Тоді невідомі підробили листа від знайомого журналіста, але справжній e-mail цієї людини внесли до фільтру, щоб Лещенко не отримував від нього листів. Пізніше виявили, що в цих файлах містився вірус, який призначався для отримання повного контролю над комп'ютерною системою журналіста, включаючи фіксацію й передачу всіх натискань на клавіатуру (тобто набору паролів).

«Я думаю, що це робилося з метою встановити, хто віддав мені фотографії внутрішнього оздоблення будинку Януковича "Хонка". Або для встановлення походження документів про сина Азарова», - вважає Сергій Лещенко.

Можливо, такі віруси вже встановлено на комп'ютерах інших журналістів, про що вони можуть навіть не здогадуватися. Тому тема інформаційної безпеки для медійників має стати питанням номер один. Бо окрім «братків» на акціях протесту, загроза для роботи журналісти може бути значно ближчою - у власному ноутбуці чи смартфоні.

Автор: Ірина Чулівська, ІМІ, для "Телекритики"