Така “опозиційна” джинса?

За підсумками моніторингу джинси за червень 2013 року, здійснюваного Інститутом масової інформації, лідером із розміщення замовних матеріалів виявився очільник Європейської партії Микола Катеринчук. Ледь не в кожній із друкованих щоденок із числа тих, які моніторить ІМІ, виявлено піар-матеріали «головного опозиціонера», як випливає із деяких заголовків. Це «Факты», «Сегодня» та «Комсомолка». Матеріали про пана Миколу займають у більшості цілу шпальту, добре виписані, гарно проілюстровані та приправлені «експертною думкою». До деяких ретельно підібрано інформаційні приводи та прописано ліди.

Звісно, засилля промоційних матеріалів Катеринчука пов’язане з виборами в Києві, й тепер до фракції в парламенті, до складу якої пан Микола входить, не може не виникати питань.

Що фракція думає про київську виборчу кампанію свого активного члена, якщо розміщення його рекламних матеріалів у провладних газетах недвозначно вказує на домовленості із цією, власне, владою? Чи може «Батьківщина» сама з нею домовлялася?

Адже важко повірити, що регіонали так просто вирішили «злити» Попова й віддати столицю Катеринчуку. Чи пан Катеринчук погодився бути офірним цапом при призначеному від ПР голови держміськадміністрації, котрий має фактичну повноту влади на своїй посаді? Чи вигравши вибори, він просто зробить за прикладом власних депутатів у нині вже нелегітимній Київраді, котрі відразу ж перейшли до більшості Черновецького, та присягне на вірність ПР та її очільникові з Банкової?

Чи, зрештою, він реально покликаний усього-на-всього відтягти голоси в Петра Порошенка, в котрого з владою справді стосунки зіпсовані? Згадати лишень анулювання депутатського мандата Олександра Домбровського, що входить до порошенківського «вінницького» угрупування.

Проаналізувавши образ, який ліплять нам піарники Катеринчука, та цільову аудиторію, на яку вони орієнтуються, можна припустити: лідер українських «європейців» у нас цікавиться практично всім, що мав би робити «добрий господарник» у Києві. В одній статті інспектує Гідропарк на предмет місць для купання («В Гидропарке разрешено разве что загорать», «Сегодня»). Тут Катеринчук в образі ідола молоді – у джинсах, піджаку та кросівках. Він навіть по-свійськи «ризикнув випити води із фонтанчика».

У двох інших критикує наші дороги, чого не робить, напевно, тільки лінивий. Перша – «Николай Катеринчук: “Дороги уже за чертою жизни, ‘Укравтодор’ следует ликвидировать”» – вийшла в «Сегодня». Цікаво, чи змінилося щось після «ліквідації» Віктором Ющенком ДАІ. Якщо Катеринчук ітиму за своїм колишнім шефом, такі заяви можна вважати чистим популізмом.

Друга «Николай Катеринчук: “В Германии строительство одного километра четырехполосного автобана стоит порядка миллион евро. В Украине же на аналогичный участок тратят восемь миллионов евро”» («Факты»). Обидві статті починаються звітом міністра інфраструктури Володимира Козака про стан доріг. Якщо у другому випадку Катеринчук «прокоментував “Фактам”» виступ міністра, то в першому випадку він просто «говорить», «за словами», без уточнення кому й де.

Наступна турбота Миколи Катеринчука – безпритульні тварини. У «Фактах» читаємо: «Николай Катеринчук: “Если в стране нет бездомных животных, то в ней нет и беспризорных детей”» (всередині статті виявляється, що це європейське переконання, взяте на озброєння нашим героєм).

Він пропонує переказувати кошти на волонтерські харитативні організації, які опікуються цими тваринами, замість фінансувати державні структури, де половина коштів просто осідає в чиновницьких кишенях. Не сказати, що ідея погана. Але коли вона приправлена передусім самопіаром, починаючи від заголовка, фото і згадуваності в тексті, не залишається сумніву – джинса. А якщо надибати подібну статтю в паралельному виданні, то й поготів:

Найцікавішими видаються статті, в яких читача підводять до думки, що оскільки кияни розчаровані владою, то обиратимуть опозиціонера. А у випадку відмови Кличка цим опозиціонером має стати Катеринчук – і це все – за дослідженнями соціологів. У статтях, опублікованих 9 липня, тему «Чому кияни мають обрати Катеринчука» розкрито по-різному. Навіть графіки («з Кличком» і «без Кличка») подають різними мовами. Але в обох Катеринчука поставлено на 1-му місці – навіть попри те, що «без Кличка» більше відсотків набирають Попов і Порошенко.

До слова, в опублікованому «Комсомолкою» 17 червня порівнянні шансів двох останніх, чомусь жодним чином не згадано про «головного опозиціонера». Ба більше, «от оппозиции наиболее вероятным, по утверждениям Яценюка и Турчинова, является Петр Порошенко». Дуже «безсторонні» заголовки від «Фактів» («Фаворит в мэры Киева – главный оппозиционер») та «Сегодня» («Кто от оппозиции – тот и мэр Киева»), в цих публікаціях зміст розкривається через згадані графіки, а також твердження, аби люди не забули, що головними претендентами є «оппозиционер Николай Катеринчук, внефракционный Петр Порошенко и кандидат от власти Александр Попов».

Зовсім останнє питання, яке виникає: як розміщення проплаченої політичної реклами без позначки «реклама» і без звітування, звідки на це кошти, ув’язується з європейськими стандартами, адже партія у Катеринчука – Європейська, і саме він обіцяє українцям Європу…

Роман Кабачій, ІМІ, для "Телекритики"