Свобода слова і преси в Україні (документ)

Стан свободи слова і преси

Конституція і закони забезпечують свободу слова і преси. Проте, на практиці, уряд чинить тиск на медіа, залякує журналістів та власників медіа та змушує їх до самоцензури у деяких випадках. Численні звіти повідомляють, що центральна та місцева влада намагається керувати змістом видань. Також є звіти про залякування та насильство над журналістами з боку державних та місцевих посадовців та невідомими правопорушниками.

Свобода слова:

Люди можуть критикувати уряд публічно і в приватному порядку, а незалежні і міжнародні ЗМІ озвучувати різні думки. Тим не менше, були повідомлення протягом року, що деякі співробітники СБУ були присутні на засіданнях громадських організацій для збору інформації про їхні заходи та діяльність політичного характеру.

Свобода преси:

Тоді як приватні видавництва і телекомпанії, в основному, працювали вільно від державного контролю чи втручання, незалежні та державні медіа показали тенденцію до самоцензури інформації, пов’язаної з критикою уряду. Хоча приватні газети і журнали існують на комерційній основі, вони часто є збитковими і залежні від власників у питаннях надходжень, а тому і втрачають редакційну незалежність.

 Протягом року стан свободи преси був предметом зростаючого занепокоєння з боку міжнародних спостерігачів. Наприклад, у лютому Freedom House  знизив загальний статус країни з «вільний» на «частково вільний» у зв’язку із зниженням свободи ЗМІ. У своєму наступному звіті у квітні, «Сигнали тривоги» (Sounding the Alarm), зазначає «зростаючу залежність медіа від політичного контролю, що призводить до посилення самоцензури»

У червні Міжнародний інститут преси опублікував звіт, що базується на встановлених  фактах у країні з 31 травня по 3 червня. Звіт виявив погіршення умов для ЗМІ через відсутність поваги до розбіжностей у поглядах, безкарність за напади на журналістів, корупцію на різних рівнях суспільства. Особливо звіт відзначав, що погіршення ситуації зі свободою ЗМІ почалося після обрання Януковича у 2010 та, що фінансова криза, яка почалась у 2008, «все більше і більше штовхала ЗМІ у руки олігархів», які намагалися підтримати уряд.

 У серпні «Репортери без кордонів» і громадські медіа-організації гостро розкритикували  Національну раду з питань телебачення і радіомовлення України за непрозоре  виділення ліцензій місцевим та національним телекомпаніям на цифрове мовлення, яке має розпочатись із 2015 року. Деякі нові компанії без досвіду трансляцій в країні і з «темними» власниками, зареєстрованими на Кіпрі, отримали різноманітні ліцензії. Більше того, провідні місцеві телекомпанії на регіональних ринках, які розглядалися як такі, що не підтримують місцеву владу, отримали відмову в ліцензії.

Жорстокість та насильство:

За даними «Репортерів без кордонів», за перші дев’ять місяців щонайменше 20 журналістів зазнали фізичних нападів. Щонайменше 18 журналістів стали суб’єктами залякувань і міліція заарештувала шістьох при виконанні своїх обов’язків. Багато інцидентів трапилось на місцевому рівні і вони були пов’язані з окремими політиками, бізнесменами, організованими злочинними групами, місцевою міліцією чи невідомими нападниками.

31 липня в Донецьку невідомі підпалили помешкання головного редактора Інтернет-видання «Новини Донбасу» Олексія Мацуки і залишили під дверима траурний вінок. Пан Мацука розглядає цей напад як замах на його життя через його журналістську діяльність. 7 вересня у Запоріжжі посадовець побив Аліну Котенко, журналістку газети «Репортер».

Протягом року не було зрушень у розслідувані зникнення і ймовірної смерті Василя Климентьєва у вересні 2010. Климентьєв був головним редактором газети «Новий стиль», яка написала про корупцію серед офіцерів силових структур та інших чиновників у Харківській області. Президент Янукович взяв під особистий контроль цей випадок  і наказав високопосадовцям докласти всіх зусиль для вирішення цього питання.

Цензура або обмеження змісту:

20 червня громадська організація Інститут масової інформації (IMI) у Києві повідомила, що місцева влада в Донецьку знову повернулась до випуску «темників» - письмові накази на висвітлення новин – для обласних державних телерадіокомпаній. Такий досвід вже був за часів правління Кучми, але після його відставки більше не практикувався.

16 серпня громадська організація «Спільна справа» заявила, що усі державні обласні телекомпанії отримали вказівку про створення 10 негативних передач, які транслюватимуться у прайм-тайм, про колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. За даними громадської організації, компанії в Закарпатській та Херсонських областях виконали наказ.  

За даними IMI, регіональні державні видавництва опинилися під значним тиском і змушені були опублікувати позитивні матеріали про діяльність місцевих чиновників та губернаторів. Статті часто повинні були бути схвалені відповідними штабами Партії Регіонів. IMI також повідомив, що політичні партії часто наказують регіональним виданням розміщувати свої матеріали з порушенням закону. Деякі журналісти згідні, що низька заробітна плата підштовхує журналістів підвищити свої доходи за рахунок написання  тенденційних політичних статей на замовлення  від благодійників, які намагалися впливати на зміст новинних повідомлень.

15 квітня власник англомовного видання «Kyiv Post», що мешкає у Великобританії, звільнив головного редактора Браяна Боннера (Brian Bonner) після того як він опублікував критичну статтю про міністра сільського господарства. Звільнення призвело до громадського протесту та страйку працівників газети. 21 квітня власник поновив Боннера, але вже у якості одного із чотирьох членів новоствореної редколегії.

У серпні Харківська телекомпанія АТН припинила виходити в ефір, а у вересні така ж доля спіткала компанії A/TВК і «Фора». Причиною була відмова передавальних компаній передавати сигнали ТРК. АТН намагалися надавати сигнал своїм власним радіопередавачем, але місцева СЕС відмовилась видавати відповідний сертифікат, пояснюючи це можливим негативним впливом трансляції на здоров’я громадян. Власником АТН був політик від опозиції, який у 2010 році програв вибори на посаду мера. АТН заявили, що чинний мер чинив тиск на провайдерів і наказав СЕС не видавати необхідні сертифікати. Канали залишились без ефіру до кінця року.

Законодавство про захист честі та гідності: 

Наклеп (поширення недостовірної інформації – ред.) вважається цивільним правопорушенням і закон обмежує розмір відшкодування, що може розглядатись при цьому правопорушенні; преса може публікувати необразливі, безфактовні оцінки, включаючи критику, безкарно і чиновники можуть бути задоволені більшим захистом від критики у порівнянні з іншими громадянами.

Місцеві медіа-оглядачі висловили занепокоєння щодо високих грошових відшкодувань, які вимагаються і, іноді присуджуються за заявлений наклеп. Урядові структури і, досить часто, громадські діячі продовжують погрожувати цивільним позовом, що ґрунтується на завданій шкоді «честі та гідності» і таким чином впливати та залякувати пресу чи журналістів, які проводять розслідування.

 1 листопада новий закон вступив в силу (ЗУ «Про судовий збір» - ред.) і знизив грошову складову, необхідну для відкриття справи про поширення недостовірної інформації. Місцеві медіа-аналітики висловили занепокоєння щодо нового закону, тому що попередній закон захищав медіа-компанії від можливого банкрутства у зв’язку з такими справами, вимагаючи, щоб позивач вносив депозит у розмірі 10% від суми вказаного позову. Насправді, це значно зменшувало кількість справ проти медіа-компаній та журналістів. Новий закон знизив заставу до 2955 гривень ($370), не беручи до уваги розмір завданої шкоди.

Свобода Інтернету

Стосовно доступу до Інтернету не було урядових обмежень.  Окремі особи та групи могли вільно висловлювати свої погляди в Інтернеті, включаючи листування. Проте, силові структури вдавалися до моніторингу Інтернету. Тоді як Інтернет-видання залишалися вільними від прямого державного контролю, було, принаймні, два випадки їх втручання у роботу відомих блогерів та он-лайн публікацій.

12 січня міліція обшукала квартиру відомого блогера Олени Білозерської і вилучила її комп’ютер, ноутбук, фотоапарат та відеокамеру. Обшук, очевидно, був викликаний відео, зробленим радикальною групою, а Білозерська перепостила його у своєму блозі, показавши напад з підпалом на офіс Партії Регіонів  у Києві. Міліція вже проводила обшук у її помешканні в березні 2010.

25 червня міліція розпочала кримінальне розслідування проти Інтернет-видань «Українська правда» і «Korrespondent.net» після того, як член парламенту від Партії Регіонів поскаржився про погрози, розміщені у коментарях читачами. 30 червня міліція допитала журналіста «Української правди» Сергія Лещенка і вимагала, щоб оператори сайту розкрили інформацію з серверів. Проте, ніяких наступних дій у цій справі до кінця року не проводилось.  

Увага! Неофіційний переклад

Переклала Наталка Семенова, ІМІ

З повним текстом доповіді можна ознайомитись на офіційному сайті Державного Департаменту США.

http://www.state.gov/j/drl/rls/hrrpt/humanrightsreport/index.htm#wrapper