Покарати не можна ігнорувати
Прокуратура відмовлялась порушити справу за статтею 171 про перешкоджання професійній діяльності журналістів, бо «не вбачила» в Лазебнику журналіста, хоча Незалежна медіа-профспілка України подала документи, що він є членом профспілки, а отже, й журналістом. Результати перевірки залишилися невідомими.
«Прокуратура не відповідає на запити щодо другої проведеної перевірки, і за моїми даними, саме Генпрокуратура змусила відкрити справу за статтею 296 ККУ (хуліганка), де я визнаний потерпілим. Це зроблено для того, аби була хоч якась реакція на мої заяви та суспільний резонанс, але при цьому скинути з себе всю відповідальність. Та навіть при наявності відео та свідчень проти директора парку, в міліції справа зависла і, наскільки розумію, старший слідчий Головного слідчого управління МВС в Києві Козлов Р. О. не збирається передавати її до суду, аргументуючи це браком доказів вини нападника. Хоча, повторюся, є свідчення свідків, фотографії та відео», — розповів Лазебник.
Не порушено 171 статті й у справі журналіста програми «Гроші» (1+1) Дмитра Волкова, якого 26 вересня жорстоко побили біля дому двоє невідомих. Останні кілька місяців він працював над темою «Земельний дерибан у Вишгородському районі» і саме з цим пов'язує напад.
Така ж ситуація і з підпалом житла донецького журналіста Олексія Мацуки влітку 2011. Невідомі підперли вхідні двері його квартири мішками з цементом і вчинили підпал, а також залишили траурний вінок і прислали SMS-повідомлення з погрозами. Журналіст пов’язує цей випадок з журналістською діяльністю, бо є автором багатьох резонансних репортажів, які викривають корупційні діяння серед керівництва Донецька та області.
Проте прокуратура спершу взагалі порушила кримінальну справу лише за фактом хуліганства і тільки згодом під тиском громадськості таки відкрила ще справу про замах на вбивство. «Я добивався, звертався до прокуратури, але відповіді досі немає. Справа наразі не розвивається ніяк. Востаннє мені дзвонили ще взимку, з того часу ні відповідей, ні листів я не отримував. Мені писали, що ГУМВС в Донецькій області дали вказівку відпрацювати версію можливого вчинення злочинів у зв’язку з журналістською діяльністю. Проте за результатами перевірки вони встановили, "що на цей час підстав щодо перекваліфікації складу злочину не вбачається"», — розповів Олексій Мацука.
Таких прикладів ще багато, і найгірше, що якщо винуватців і покарають, то, швидше за все, не визнають факту перешкоджання професійній журналістській роботі. Як у випадку з охоронцем донецького супермаркету «Сокол», що побив трьох журналістів, які 23 січня приєдналися до рейду громадських активістів з пошуку прострочених продуктів. Коли група виявила несвіжу молочну продукцію, журналісти почали фіксувати це на фото і відео. За наказом адміністратора охоронці почали виштовхувати журналістів та активістів з приміщення, бити їх та відбирати техніку.
У цьому злочині прокуратура також не побачила перешкоджання професійній діяльності. Натомість одного з охоронців покарали за умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125 ККУ) і присудили 150 годин виправних робіт.
Останній рік в Україні спостерігається зростання кількості випадків перешкоджання професійній діяльності журналістів. Згідно з даними «Барометру свободи слова», який робить Інститут масової інформації, за неповний 2012 зафіксовано 176 таких фактів, тоді як у 2011 році – 37, а у 2010 році – 48. Стосовно всіх цих правопорушень у 2012 році були відмовки правоохоронних органів або символічне покарання.
Кричущими стали 29 фактів нападу на представників ЗМІ, коли прокуратура відмовилася порушувати кримінальні справи за статтею 171 про перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (повний перелік є тут), хоча мотив нападників був очевидним. І це тільки ті епізоди, коли журналісти зверталися по допомогу. Натомість такі злочини правоохоронці найчастіше кваліфікують як хуліганство.
«Навіть коли журналісти були дуже сильно побиті, і навіть коли була порушена ст. 171 ККУ, то винуватців було покарано штрафом — 51 грн. Фактично ми говоримо про відсутність покарання навіть коли справа порушена за ст. 171. Проблема досить серйозна, і одних запевнянь, що правоохоронні органи роблять усе можливе, вже не достатньо», — прокоментувала юрист Національної спілки журналістів України Тетяна Котюжинська.
Згідно зі статтею 171, перешкоджання законній професійній діяльності журналістів — це «протиправне створення перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобом масової інформації. Воно може виявлятися у примушуванні до поширення певної інформації або відмові в її поширенні, здійсненні цензури, незаконному вилученні тиражу друкованої продукції, знятті передачі з ефіру, недопущенні журналіста до участі у прес-конференції, безпідставній відмові в акредитації засобу масової інформації чи окремому журналістові, позбавленні журналіста чи засіб масової інформації можливості скористатися переважним правом на одержання інформації, необґрунтованій відмові у задоволенні запиту щодо доступу до офіційних документів або наданні письмової чи усної інформації, порушенні права власності на інформацію, навмисному приховуванні інформації, безпідставній відмові від поширення певної інформації тощо». Таке перешкоджання може здійснюватися шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману, шантажу, пошкодження чи знищення майна, підкупу тощо.
Правоохоронці постійно на всіх зустрічах наголошують, що справи з журналістами у них на особливому контролі. Проте, аналізуючи кінцевий результат, у це складно повірити.
Юристи та правозахисники сподіваються, що з набуттям чинності нового Кримінально-процесуального кодексу, ситуація в цьому напрямку дещо покращиться. «Згідно з новим КПК, у випадку звернень журналістів щодо перешкоджання їхній професійній діяльності правоохоронці змушені одразу вносити ці заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочинати провадження (ст. 214 КПК). Раніше при надходженні заяви від журналіста правоохоронні органи мали аж 10 днів для проведення дослідчої перевірки і тільки тоді визначали, чи порушувати кримінальну справу», — пояснює юрист ІМІ Роман Головенко.
Також великою перевагою є те, що новий КПК дає можливість оскаржувати не тільки дії, а й бездіяльність слідчого та прокурора. Надто часто ми чуємо від правоохоронців, що винна особа не знайдена, і немає підстав для порушення кримінальної справи. Відтепер такі заяви можна буде оскаржувати і карати винних у неналежній перевірці фактів.
Help us be even more cool!
