IMI

Гаряча лінія

Барометр свободи слова

Данi з початку 2019 року

Вбивства Побиття Перешкоджання Цензура Погрози

1

9

56

3

15

Під пресом “суверенного рунету”

Фото -u-f.ru

Коли ми чуємо про створення Росією свого “суверенного” інтернету чи рунету, нам може здатися, що ця проблема нас не має стосуватися. Проте ситуація в реальності виглядає зовсім по-інакшому. Фактично декілька мільйонів наших співвітчизників на окупованих територіях можуть опинитися по той бік залізної чи тепер уже цифрової завіси.

Що таке “суверенний рунет”?

Російська Рада Федерації 22 квітня ухвалила в цілому закон про автономну роботу інтернету в Росії, або, як його ще називають, закон про “суверенний рунет”. Як зазначається в пояснювальній записці до закону, він має захистити російський інтернет від недружніх дій ззовні. Ухваленим законом визначаються правила маршрутизації трафіка, організовується контроль їхнього дотримання. Створюються умови для мінімізації передання за кордон даних, якими обмінюються між собою російські користувачі. Визначаються транскордонні лінії зв’язку і точки обміну трафіком. Їхні власники, оператори зв’язку зобов’язуються “в разі виникнення загрози забезпечити можливість централізованого управління трафіком”. Передбачається можливість установлення на мережах зв’язку технічних засобів, що визначають джерело трафіка. Технічні засоби повинні мати можливість обмежувати доступ до ресурсів із забороненою інформацією через заборону пропуску трафіка загалом. Також передбачається проведення регулярних навчань операторів зв’язку і власників технологічних мереж.

Таким чином, на виході має бути отримана система тотального контролю за російським сегментом інтернету. Зокрема, якщо сьогодні російські провайдери обмежують доступ до окремих сайтів за допомогою блокування їхніх IP-адрес, то після набрання чинності цим законопроєктом російська влада отримає змогу  аналізувати як весь трафік загалом, так і обмежувати його територією Росії.

За словами керівника проєкту “РосКомСвобода” Артема Козлюка, цим законом система взаємодії операторів через точки обміну трафіком робиться більш централізованою і ставиться під управління держави. “Наприклад, той самий Роскомнагляд (Федеральна служба нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій та масових комунікацій. — Ред.) отримує важелі з маршрутизації трафіка  через повноваження вказувати операторам зв’язку, куди переспрямовувати трафік, яким чином взаємодіяти, чи спрямовувати його на якісь заглушки, чи максимально гальмувати, аби не можна було користуватися”, — зазначає Козлюк.

Водночас експерт висловлює сумнів щодо швидкого запровадження “суверенного рунету”. “Закон рамочний, у ньому не прописано чітких процедур взаємодії, необхідно ухвалити ще близько 30 підзаконних актів, які все це мають регламентувати. Планується, що протягом літа — початку осені все це ухвалять, проте і цього буде мало. Держава має за свій рахунок поставити операторам обладнання фільтрації трафіка, тобто мають відбутися державні тендери із закупівлі обладнання, після цього має відбутися процедура його передання операторам зв’язку”, — зазначає Артем. “Саме тому у нас є дуже суттєві підозри, що ні  цього року, ні, можливо, навіть наступного жодного “суверенного інтернету” ми не побачимо. Можливо, лише якісь окремі структурні зміни”, — додає експерт.

Ситуація на окупованих територіях

Звичайно, з огляду на нововведення російської влади постає досить логічне питання: а як ці нововведення відіб’ються на мільйонах українців, що проживають на окупованих територіях?

Правозахисники вже неодноразово заявляли про блокування окремих українських і не лише українських сайтів на території Криму та окупованих районів Донецької і Луганської областей. Варто зазначити, що із самого початку окупації півострова російська влада систематично провадила заходи з його інформаційної ізоляції. Попри це ні донецький, ні в тому числі кримський сегменти інтернету донедавна не були до кінця вмонтованими в російську систему. Про це, зокрема, свідчать, дані… Служби безпеки України. Декілька минулих років СБУ із завидною регулярністю оприлюднювала гучні справи про незаконне постачання трафіка українськими провайдерами на територію окупованого Криму.

Проте, вочевидь, на сьогодні ситуація виглядає інакше. Основним постачальником інтернету на півострові є дочка “Ростелекому” “Міранда-медіа”, що отримує основний інтернет-трафік двома магістральними лініями з того боку Керченської протоки. Як стверджують у своєму розслідуванні журналісти проєкту “Крим.Реалії”, фактично на сьогодні ця структура перетворилася на монополіста з постачання інтернету на півострів. Однак лише Кримом інтереси “Міранди-медіа” не обмежуються. Так, згідно з розслідуванням “Радіо Свобода”, йде активний обмін трафіком між “Мірандою-медіа” та провайдерами в окупованих районах Донбасу. У самому Донецьку існувала велика точка обміну трафіком, яка тепер повністю перемкнута на російський ринок.

На думку члена правління Інтернет-асоціації України (ІнАУ) Максима Тульєва, ступінь контролю з російського боку за ситуацією на півострові сьогодні такий, що робота “в темну” якихось українських провайдерів просто виключена. “Зараз що “ДНР”, що “ЛНР”, що Крим уже тривалий час під’єднані виключно через Росію, і за цим дуже уважно стежать з того боку. Трафік між цими територіями та Україною також обов’язково проходить через Росію”, — зазначає він.

Громадська організація “Лабораторія цифрової безпеки” зараз проводить дослідження блокування сайтів, зокрема на території анексованого Криму та ОРДЛО. Як відомо, в Російській Федерації діє офіційний перелік заблокованих сайтів, яким оперує Роскомнагляд. “Як показало наше дослідження, у Криму також блокуються деякі сайти українських ЗМІ та громадських організацій, які відсутні в офіційному списку Роскомнагляду. Що стосується ОРДЛО, то в окупованих частинах Донецької та Луганської областей діють свої окремі списки блокування сайтів, і відмінність між ними суттєва. Наприклад, в “ЛНР” блокують дуже багато сайтів, тоді як у “ДНР” — обмежену кількість”, — зазначає експерт “Лабораторії цифрової безпеки” Вадим Гудима. На цій підставі експерт висуває припущення, що блокування і контроль трафіка в РФ, Криму та ОРДЛО відбуватимуться неоднорідно.

Якою є ситуація “зсередини”, дає уявлення розповідь одного з мешканців півострова, який побажав залишитись анонімним, назвемо його Олександр. “У Криму зараз відсутній прямий доступ до сайтів “Української правди”, “Цензора”, “Главреда”, 5-го каналу і ще декількох інформаційних ресурсів, — розповідає він. — Як обходити — не знаю. Нібито допомагає Tor, але йому потрібен потужний комп, а я читаю зі смартфона. Соцмережі — наше все. Оскільки в Україні перекриті Однокласники та VK, залишається Фейсбук. Хто хоче — сидить на ньому чи на якихось форумах, але там, де я бачив кримчан раніше, зокрема на популярному моторесурсі, вони практично зникли. Не знаю, чому так. Може, перемкнулися на російські платформи. Півострів інформаційно цілковито перемкнули на Росію”.

Окуповані і піддослідні?

За словами експерта “Лабораторії цифрової безпеки” Вадима Гудими, за умов реального відокремлення російського інтернет-трафіка від світового (тобто коли через точки обміну трафіком або нічого не проходитиме, або проходитиме вкрай ізольовано), будь-яка комунікація між окупованими територіями й Україною чи навіть світом буде надзвичайно ускладненою та потребуватиме якихось незалежних засобів зв’язку (наприклад, супутникового інтернету). Утім, на думку експерта, набагато ймовірніші точкові вимкнення окремих сервісів без повної ізоляції російського інтернету, з дещо більшою часткою ефективності, ніж це було в кампанії Роскомнагляду проти Telegram. “Слід розуміти, що реальна повна або часткова ізоляція російського інтернет-простору сама по собі створює дуже серйозні економічні і технологічні виклики для РФ. Технічні та організаційні передумови такої ізоляції навряд чи будуть забезпечені найближчим часом”, — додає Гудима.

За  словами Артема Козлюка, якщо під час реалізації “суверенного рунету” в Криму буде розгорнуто системи з протидії загрозам, які міститимуть обладнання фільтрації трафіка нового покоління за технологією DPI (Deep Packet Inspection, докладний аналіз пакетів. — Авт.), блокування може виявитися більш дієвим, і користувачі можуть зіткнутися з тим, що навіть засоби його обійдення виявляться неефективними. Також, за словами експерта, є певні ризики для мешканців Криму зіткнутися з шатдауном, який уже зараз застосовується в деяких неспокійних регіонах Росії, зокрема під час нещодавніх протестів в Інгушетії, коли місцеві оператори зв’язку протягом акцій вимикали інтернет-трафік. На думку експерта, під час реалізації “суверенного рунету” такі шатдауни, зокрема на регіональному рівні, можуть відбуватися дедалі частіше і частіше. Не можна виключати, що це відбуватиметься і в Криму в разі виникнення якихось протестних акцій.

Водночас не виключено, що в деяких місцях запуск  “суверенного рунету” може відбутися раніше, ніж загалом по Росії. За словами керівниці Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник, територія Криму може стати одним з експериментальних майданчиків із впровадження “суверенного рунету”. “Ми не виключаємо, що в плані експерименту для запуску спочатку буде відібрано декілька регіонів, аби протестувати, як це все працюватиме. З великою часткою ймовірності можна говорити, що одним з таких регіонів буде обрано саме Крим, який російська влада вважає вкрай важливим для своєї безпекової політики”, — зазначає правозахисниця.

Зі свого боку Макс Тульєв вважає, що для тестування може бути обрано і райони окупованого Донбасу, тому що вони формально не вважаються належними до Росії. Не важко припустити, що руки для будь яких експериментів у таких “сірих зонах” у російської влади можуть бути повністю розв’язані.

На думку Ольги Скрипник, майбутні обмеження насамперед стосуватимуться соціальних мереж. “Саме соціальні мережі на сьогодні є основним джерелом інформації про те, що діється на півострові. Більшість інформації про випадки порушення прав людини, незаконні затримання надходить саме через соцмережі. Якщо це все буде заблоковано, кримчани не зможуть повідомляти про випадки порушення прав людини. Фактично ми будемо позбавлені будь якої інформації про те, що відбувається на півострові”, — зазначає вона.

“Найближчим часом ми очікуємо блокування великих ресурсів, таких як популярні соціальні мережі, пошукові системи, відеохостинги. Це питання не “якщо”, а “коли”. Я вважаю, що в такий спосіб буде нав’язуватися перехід користувачів на російські аналоги цих ресурсів — Яндекс, ВК, Рутуб тощо”, — зазначає Макс Тульєв.

Як реагувати на виклики?

З огляду на все викладене постає цілком логічне питання: а як реагувати на виклики, пов’язані із “суверенним рунетом”? З цього приводу ми звернулися з офіційним запитом до Міністерства інформаційної політики. У міністерстві відповіли, що політика “інформаційного ізоляціонізму” разом з переслідуванням громадських актвістів є чи не основним методом впливу органів окупаційної влади на цих територіях, проте відмовилися повідомити про якісь конкретні контрзаходи, оскільки це інформація “з обмеженим доступом” і її оприлюднення може нашкодити безпеці українських громадян та “істотно знизити можливість доступу до інформації мешканців окупованих Криму і Донбасу”.

Має свою цікаву думку з цього питання Макс Тульєв.  “Глибина що Криму, що “ДНР” / “ЛНР” не така вже й велика. Можна, наприклад, підтримувати можливість користування українським мобільним зв’язком та інтернетом. Оптімізувати мережу так, щоб вона накривала більшість захопленої території”, — зазначає він.

“Якщо ж говорити про суто технічні рішення, то наразі існує низка проєктів, покликаних забезпечити доступ до інтернету за допомогою безпілотних літальних апаратів або супутників — той же “Старлінк” Елона Маска. Водночас до їхньої роботи в штатному режимі мине ще чимало часу, і за бажання їм теж можна буде перешкоджати”, — зазначає Вадим Гудима. Він також вважає, що має бути реальний міжнародний тиск на російську владу.

За словами Ольги Скрипник, Україна має зайняти щодо цього питання більш проактивну позицію. “Цю тему треба підіймати на всіх можливих міжнародних, європейських безпекових форумах. Нові обмеження інтернету можуть стати підставою для обговорення нового пакету санкцій щодо Росії. Президенту Володимиру Зеленському також було б варто провести зустріч із правозахисниками і сформувати з цього питання чітку позицію”, — зазначає вона.

Якщо підсумувати все вищесказане, можна з упевненістю стверджувати, що, незважаючи на те, коли і як саме буде запущено “суверенний рунет”, уже сьогодні він перетворився на потужний виклик для України та її громадян на окупованих територіях, який потребує глибинного осмислення та системного реагування на нього на рівні держави.

Андрій Гарасим

Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Швеції та Internews (проєкт Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.

Ще Статті