Оксана Романюк: «Якщо вам погрожують, переслідують – не мовчіть, колеги!»

Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту масової інформації, що стежить за дотриманням прав журналістів в Україні, впевнена: захистити себе від тиску й нападів журналісти можуть тільки самостійно, не боячись публічності та правдиво інформуючи. «Ніхто не допоможе, якщо журналісти не встануть проти цензури, не припинять маніпуляції і не згадають про совість і репутацію», - вважає вона.  
 
Про виклики для журналістів під час масових протестів в Україні, про те, чому силовики й так звані тітушки цілеспрямовано б'ють журналістів і перешкоджають їхній діяльності, про дотримання стандартів журналістики в медіа, про використання закордонних грантів і багато чого іншого Оксана Романюк розповіла читачам «Телекритики» під час чат-конференції.

- Всім привіт, я прийшла :) Починаю читати і відповідати
 
- Оксано, прокоментуйте резолюцію ПАРЄ, а саме ту частину, що стосується журналістів. Наскільки вона жорстка?

- В частині журналістів резолюція відверто ніяка. Їх згадали побіжно, одним реченням, сфокусувавши увагу лише на тому, що в журналістів прицільно стріляли. Не розповівши ні про кількість власне постраждалих, яка вже перевалила за сотню, ні про викрадення, побиття, не кажучи про цензуру та інші форми тиску. І в тому ж абзаці згадали про трьох міліціонерів, начебто постраждалих від ножових поранень, завданих протестувальниками (?). Звідки така інформація, хоча не було ні судового процесу, ні достовірних свідчень у пресі - загадка. Очевидно, ПАРЄ більше базувало свою заяву на геополітичних міркуваннях. Однак у цілому заява досить жорстка.
 
- Чи не вважаєте ви, що діяльність заступника голови Комітету ВР з питань захисту свободи слова та інформації регіоналки Олени Бондаренко, яка проголосувала за диктаторські закони, суперечить Кодексу етики журналіста, а відтак є підставою для виключення її з НСЖУ, дійсним членом якої вона є? Зокрема, в пункті 2 Кодексу йдеться: «Служіння інтересам влади чи засновників, а не суспільства, є порушенням етики журналіста». А останній, 19-й пункт проголошує: «Свідоме порушення норм журналістської етики є абсолютно несумісним з професійною журналістикою, піддається громадському осуду, може бути підставою для позбавлення прес-карти чи членства в професійних та творчих спілках. Розгляд конфліктних ситуацій етичного та професійного характеру здійснює Комісія з журналістської етики». Чи не хочете ви від ІМІ звернутися до Комісії з журналістської етики та НСЖУ з пропозицією розглянути питання про виключення Олени Бондаренко зі Спілки? Або ініціювати збір підписів журналістів та представників громадськості під таким зверненням?

- Цікава ідея, дякую :) Я повністю погоджуюся з тим, що виключення зі спілки чи журналістської організації має бути задіяне як механізм, щоби змусити журналістів дотриматись етичних стандартів. Я думаю, що над цим обов'язково мають подумати колеги з журналістських спілок, і ми їм теж про це нагадаємо.
 
- Оксана, посещая Украину, заместитель Государственного секретаря США Виктория Нуланд пообещала усилить финансирование таким организациям, как ваша, на борьбу с вызовами, что указаны в теме чата. Вы уже почувствовали увеличение финансирования в этом году? И чтобы дважды не вставать: Как закончилась история со взломом вашей личной почты? Нашли злоумышленников, которые выложили в сеть вашу финансовую документацию? Спасибо. Виталий

- Не прочувствовали :)) Навпаки, «прочувствовали» інше, коли «Репортери без кордонів» нам намагалися переслати кілька сотень євро на жилети, каски і респіратори для журналістів, ці гроші застрягли в банку на тиждень, і ми мусили збирати купу довідок, у тому числі від центрального офісу «Репортерів», щоб їх отримати. Тим часом, мій колектив закупив обладнання на свої власні кошти.
 
Що стосується зламу моєї пошти, наскільки я знаю, розслідування триває. Міліція вилучила мій домашній ноутбук, який було зламано зловмисниками. Але, якщо чесно, я не вірю, що за цієї системи це розслідування буде доведене до кінця. Останні кілька місяців я взагалі не отримувала жодної інформації про хід розслідування. 

- Оксано, чи понесе хтось відповідальність за таке масове побиття журналістів? Що робити, якщо б'ють ті, хто й мав би захищати?

- Понесе відповідальність обов'язково, якщо журналісти не будуть боятись і будуть правдиво і об'єктивно інформувати суспільство. Сьогодні надзвичайно багато залежить від інформації. Згадайте тільки, що масові протести почалися після побиття студентів 30 листопада, коли центральні телеканали, зокрема «Інтер», передали цю інформацію без купюр.
 
- Чи допомагають редакції постраждалим журналістам на лікування? Чи ще хтось допомагає?

- Частина редакцій допомагає, і навіть заздалегідь застрахували журналістів, як, наприклад, «Радіо Свобода». Вони молодці взагалі в цьому сенсі. Але багато колег справді мають проблеми з оплатою витрат на лікування. Але вихід є - кілька міжнародних організацій уже заявило, що готові допомогти постраждалим журналістам - це «Фрідом Хауз», «Репортери без кордонів», ІМС, польські журналістські організації вчора заявили про початок збору коштів для українських колег. Можливості є, я навіть не всі перерахувала, і якщо вам потрібна допомога, обов'язково звертайтесь і зберігайте чеки. ІМІ разом із Інститутом медіа права й «Телекритикою» почали робити реєстр журналістів, яким потрібно допомогти з лікуванням, пишіть нам.
 
- Оксано, що ви думаєте про інформаційну війну між МВС і журналістами? Чому в цій війні Перший національний та «Інтер» на боці ментів?

- У розвинених країнах журналісти й міліція не воюють, а розуміють роботу один одного і навіть співпрацюють, коли, наприклад, потрібно провести розслідування тощо. В Україні, на жаль, міліція не є незалежною структурою, яка служить в інтересах громадян, а радше обслуговує інтереси влади. Як мінімум, можна точно сказати, що попри всі декларації й заяви, МВС не потрудилося донести до особового складу інформацію про те, що журналісти не є учасниками конфлікту, а є третьою стороною. Чому «Інтер» і Перший національний не на боці об'єктивності і вдаються до маніпуляцій - це велике питання до журналістів, які там працюють. Навіть у регіонах, де матеріальна ситуація дуже погана, журналісти протестують, страйкують, підтримують побитих колег.
 
- Чи зросла, на вашу думку, загалом самоорганізація журналістів за останні два місяці?

- Так, у 20 із 24 регіонів журналісти повстали проти цензури.

- Чи правда, що активних журналістів прослуховують?

- Напевно. Мабуть тому, що бояться їхнього впливу :)
 
- Чим допомагають українським журналістам «Репортери без кордонів»?

- «Репортери без кордонів» дуже допомагають, це правда. Починаючи від заяв із оцінками інформації, підтримки українських журналістів за кордоном, через готовність профінансувати лікування і до того, що «Репортери» допомогли закупити захисне обладнання для нас. З останнього - це 50 гірськолижних касок, які ми днями роздали журналістам, що працюють на Грушевського.
 
- Чи не ображаєтеся ви на слово «гранітоїд»?

- Ха-ха :)) У нас у країні найбільший грантоїд - Кабмін.
 
- Уважаемая Оксана, за последние месяцы в СМИ было много информации относительно деятельности ИМИ. Я с негодованием отношусь к взлому почтовых ящиков. Но, тем не менее, есть факт. Вас обвиняли в манипуляциях с проведением опросов и рейтингов и в искажении информации; «гуляла» ваша переписка, где видно укрывание и «отмывание» грантовских денег. Вы много говорили о власти, которая вс' это вывалила наружу, но так и не ответили по сути обвинений. Отмывали ли вы деньги? Если да, то сколько отмыли? Были ли в ИМИ манипуляции с опросами и рейтингами? Если нет, то как же тогда ваша переписка?... Скажите по сути, а не очередную патетику. Несколько лет назад «Украинская правда» опубликовала у себя взломанную почту Уралова - политтехнолога Медведчука. Ее бурно обсуждали, цитировали. Почему тогда это было можно и воспринималось хорошо, а публикация вашей почты - ужас и ущемление демократии? Не видите тут двойных стандартов у якобы независимых СМИ?

- Моя переписка була домальована і викривлена :) Скріншоти можна легко редагувати і малювати, як виявилось. У нас не було жодних маніпуляцій ані з рейтингами, ані з фінансуванням. Інакше б нам ніхто не довіряв - ні колеги, ні донори :)) Вся наша інформація висить у відкритому доступі на сайті, можете самі порахувати. Я вважаю, що це все було частиною цілеспрямованої кампанії, спрямованої на дискредитацію журналістів та громадських активістів. І вигідно це було виключно нинішній владі, яку ми, очевидно, дратували своїми рейтингами й оцінками :)
 
- А чого ви вийшли з міжвідомчої групи Дарки Чепак? Яких узагалі результатів вдалося досягти цій групі в плані захисту прав журналістів?

- Вийшли, тому що вважали для себе аморальним проводити діалог із владою у той час, коли на вулицях ця сама влада нападала на наших колег. Ефективність групи була низькою, це факт. Ми розглядали її радше як майданчик, на якому ми могли донести до ГПУ чи МВС якусь інформацію. І якщо вдасться, допомогти хоч декільком колегам. Але якщо це починалося ще якось достовірно, тобто з боку влади були заступники генпрокурора чи міністра МВС, то згодом це взагалі звелося до заступників начальників управлінь у складі департаментів у складі відділень... Тобто, сама влада несерйозно до цього ставилася.
 
- Оксана, скажите, а как оно - разворовывать деньги американских грантов?

- Дзвоніть 103, я думаю там вам нададуть кваліфіковану консультацію :)
 
- Кожен свідомий громадянин розуміє, що всі дії проти журналістів незаконні. Але цю безчинність покриває чинна влада. Чи можна розірвати це замкнуте коло? Якщо так, то хто це може зробити?

- Розірвати можна лише власними силами, і ніяк інакше. Ніхто не допоможе, якщо журналісти не встануть проти цензури, не припинять маніпуляції і не згадають про совість і репутацію. Тільки так можна добитися справедливості.
 
- Оксана, скажите, это сколько реальной финансовой помощи детским домам, пенсионерам, инвалидам, социальным программам можно было бы обеспечить, если бы это были реально патриоты, заботящиеся о стране?

- Я думаю, турбуватися про свою країну треба всім. Це персональна відповідальність, а не якихось далеких добрих дядь чи патріотів. Тоді все буде окей :)
 
- Оксана, скажіть, як можуть захищатися журналісти при нападі на них? Нам можуть повистрілювати очі, а ми можемо лише кричати про несправедливість, поки нас і далі ріжуть. Травматична зброя проти співробітників МВС - це майже смертний вирок...

- Захистися зараз можна на кількох рівнях. Перший - це обов'язково підготуватися, перед тим як іти висвітлювати події на вулиці. Як мінімум має бути якісний шолом, бажано гірськолижний, як показує досвід, вони витримують гумові кулі, і респіратор. Щодо окулярів - якщо не можете знайти балістичні, краще не беріть ніяких, це може ще більше зашкодити. Кевларовий бронежилет - взагалі чудово. По-друге, тримайтеся разом із групою інших журналістів. І обов'язково ідентифікуйте себе як журналіста, це може бути не жилет, по яких, як кажуть, можуть стріляти - але обов'язково має бути бейдж, наклейка, пов'язка, що завгодно. Також ми закликаємо реєструвати напади в міліції - коли-небудь винних буде покарано, не давайте їм шансу піти від відповідальності. Ще один захист - публічність. Якщо вам погрожують, переслідують - не мовчіть, колеги, організації готові допомогти.
 
- А можна якось в Україні стати волонтером «Репортерів без кордонів»?! Що для цього потрібно?!

- Пишіть на ІМІ, волонтери потрібні, чому б ні :)
 
- Всім дякую за увагу, до побачення!
 

Фото: "Телекритика"