Недоступ до публічної інформації

З набранням чинності закону «Про доступ до публічної інформації» здавалось, що відфутболень з інформаційними запитами стане менше. Та не так сталось, як гадалось. Відповіді на запит хоча й приходять швидше, але то радше подібне на відписки, а не відповіді. Як і було до того, влада каже лиш те, що їй потрібно і що їй не нашкодить. І знає, що не має журналіст аж стільки часу, аби за кожну відмову чи неповну/часткову відповідь на запит бігати до суду.

Так, на більшість інформаційних запитів, надісланих мною за останні два місяці на адресу суб’єктів владних повноважень різних рівнів та народних депутатів, повної відповіді на конкретні запитання ні від кого не отримала. Це вже про якусь та й тенденцію свідчить. І не лише в регіоні.

От вам приклади недоступу до публічної інформації.

 1. Недоступ до інформації про статки народних депутатів від Буковини та їхніх родин, помічників-консультантів. З семи депутатів на надіслані інформаційні запити відповіли четверо. Аби таки отримати запитувану інформацію звернулась до Апарату Верховної Ради України, який і є розпорядником публічної інформації. У відповіді на двох сторінках дається роз’яснення, з котрого випливає, що вони запитуваної інформації надати не можуть, бо… бояться кримінальної відповідальності.

Річ у тім, що до 1 травня депутати щорічно подають декларацію про майновий стан і доходи. Проте ці документи містять персональні дані членів сім’ї та іншу конфіденційну інформацію. Тому Апарат звернувся до комітетів парламенту за роз’ясненнями. З’ясувалось, що в законі існують «концептуальні розбіжності щодо надання інформації».

А за розголошення конфіденційної інформації передбачається кримінальна відповідальність. І така правова невизначеність закону не може надати діям посадових осіб характеру законних. За таких обставин незавершеність механізму правового регулювання не може бути підставою для посадових осіб Апарату Верховної Ради вчиняти дії, які можуть порушити конституційні права громадян на їх особисте і сімейне життя шляхом поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Отож Апаратом Верховної Ради було запропоновано нардепам самостійно визначитись стосовно обсягу інформації, яка може оприлюднюватися за запитами на інформацію. Помічникам-консультантам нардепів також запропоновано надати згоду на поширення їхніх персональних даних.
Окрім того, зауважили в Апараті Верховної Ради, незавершений механізм оприлюднення декларації міститься і в новому законі «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні», за яким нардепи, починаючи з 2012 року, оприлюднюватимуть декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.

2. Недоступ до інформації про зарплатні та витрати на утримання автопарку, відрядження тощо керівників управління СБУ в Чернівецькій області. На повторний інформаційний запит до управління СБУ в Чернівецькій області з посиланням вже на новий закон, вдруге отримано відмову. Тільки відмова була трохи більшою за об’ємом, з посиланнями на документи та відсиланнями до суду. Нагадали у відповіді також про те, що існує двомісячний термін з дня набрання чинності закону «Про доступ до публічної інформації», за котрий кабмін має внести на розгляд Верховної Ради законопроекти щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідність та забезпечити приведення органами виконавчої влади їх нормативно-правових документів у відповідність із цим Законом.
Отож у відповіді йдеться: «Надати Вам публічну інформацію не виявляється можливим, оскільки зазначена інформація є власністю держави, являється конфіденційною, має гриф доступу «Для службового користування», знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні СБУ України та не підлягає розголошенню або обов’язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами».

Дарма, що у законі чорним по білому записано, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном. Окрім того, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної  цілісності або громадського порядку з метою запобігання
заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для  захисту репутації або прав інших людей, для запобігання  розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Окрім того, за новим законом конфіденційна інформація — інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. А СБУ, відповідно до п. 7 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України, є суб’єктом владних повноважень. Та і в самому законі «Про СБУ» зазначено, що «не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну, військову, службову та комерційну таємницю, а також інформація конфіденційного характеру, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України, честі і гідності особи або порушити її законні права, крім випадків, передбачених законодавством в інтересах правосуддя». Та хіба відомості про зарплатні керівників буковинського управління СБУ здатні завдати шкоду державі та національним інтересам, а чи порушує їхні права?
Шкода, що так гарно розпіарений та за своєю задумкою хороший закон має стільки прогалин, і що з ним не особливо рахуються самі суб’єкти владних повноважень. І що народних депутатів, статки та витрати котрих викликають найбільше запитань, не включили як розпорядників публічної інформації. І не факт, що після завершення періоду приведення до відповідності з законом «Про доступ до публічної інформації» інших законів та нормативно-правових актів, щось зміниться в кращий бік.
 
Надія Вірна для ІМІ