ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

«Люди стали розуміти, що не можна попускати порушення авторських прав» - Клим Братківський.

27.02.2012, 00:46
Адвокат та магістр з інтелектуальної власності Клим Братківський про захист авторського права журналістів, фотокореспондентів та що може загрожувати власникам сайтів, які  не надають достовірні дані  про себе реєстраторам доменів.
 
 
- Климе, давайте почнемо з найсвіжішої проблеми. Кілька дні тому в Інтеренті прокотилась дискусія,чи можна вважати плагіатом з «Time» обкладинку журналу «Кореспондент»?

- Я не бачу тут яскравого порушення авторського права. Обкладинка - це ідея. Авторське право не охороняє ідеї, концепції, методи. В даному випадку немає відтворення обкладинки «Time».
Тим часом авторське право охороняє форму.  Що мається на увазі? Ось вам фотографія - вона так виглядає, ось вам картинка, а так виглядає певний текст. За цією формою  можна визначити переробку  тексту.
 

 - Авторське право ж не забороняє журналістам писати на одну і ту ж тему?
 
- Якщо би авторське право охороняло ідею,  ми б могли отримати монопольне право на тему. Це означає, що в журналістиці творчий розвиток припинився б.

Це стосується навіть новин. Їх можна генерувати, переробляти і не зберігати початкову форму. Однак перероблена новина, наприклад з доданими коментарями  - є об’єктом авторського права, і красти  її  вже буде порушенням.
У більшості випадків, як ми знаємо, низка сайтів працює за принципом «копіпейст», тобто скопіював інформацію, максимум поміняв кілька речень,  початок, або кінець і - все. Головне – вказати джерело. За таких умов Закон передбачає вільне цитування і використання об’єктів авторського права.
 
- Але ж все-таки крадуть?
 
- По-перше, у  нас є великий перелік недоліків, починаючи з  фіксації доказів порушень в Інтернеті.  До прикладу, ви сьогодні виявили  факти порушення, а завтра їх можуть прибрати з сайту і суд на це вам відповість, що ви пред’явили фальшиву та недостовірну  інформацію.
Другий момент –  важко  встановити власника сайту. У нас з цим повний бардак. Це стосується  реєстрації  доменів та їх ідентифікації.
Наприклад , російський реєстратор домену RU іноді вимагає паспортні дані у бажаючих зафіксувати своє право на делегування права на доменне і’мя. Якщо протягом двох місяців він не підтвердить, що  є власником, юридичною чи фізичною особою, то його можуть позбавити цього права. В Україні можна реєструвати домени  з неповними  даними про  особу, за якими потім  важко встановити власника сайту. І це є проблемою, коли доходить до захисту авторських прав у суді.
В Америці є цілий нормативно-правовий акт, який був прийнятий в 1998 році,  щоб захистити авторське право в Інтернеті  та передбачити відповідальність провайдерів, власників сайтів,  в яких випадках він несе відповідальність, а в яких  - ні. У нас таких документів немає, відтак виникає ряд труднощів у сфері захисту авторських прав.
 
 
- А як це виглядає в Україні?
 
- У своїй практиці ми часто зіштовхуємося зі  встановленням особи власників сайту. Але, нагадаю, у нас чітко не прописана відповідальність про повні  та достовірні дані особи власника сайту. Наша судова практика виходить з того, що спершу  визначаються з реєстратором та  хостинг-провайдером,  тобто подають в суд на них.

Ще один нюанс. Останнім часом реєстратор в багатьох випадках пишуть, що домен зареєстрований в інтересах клієнта,  без будь-якої інформації та даних про цю особу. Особливо важко боротися з порушенням  авторського права з такими сайтами, яких вважають «зливними бачками». Про них нічого не відомо, хоча вони зареєстровані в Україні.
 
 
- Тобто загалом законодавство про авторські права в Україні недосконале?
 
- Якраз законодавство – непогане. Наша країна відсотків на  90% відповідає міжнародним вимогам у сфері захисту  авторського права.
Тому що  Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів,  приєдналася в  СОТ, приєдналася і підписала Угоду  "Про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності" (ТРІПС). Також Україна приєдналася до низки світових угод,  які дозволяють охороняти авторські права, автоматично з моменту його створення одразу в Україні, США, Європі, Росії і в цілому світі.
Є закони, які захищають авторське право, є Цивільний кодекс,  є закони про авторські та суміжні права, є базові нормативні акти. Тому з юридичної точки зору, захищеність у нас є, але з іншої сторони є ряд нюансів, які пов’язані з захистом цих прав.
 
 
- Як часто до вас звертаються журналісти про допомогу у захисті своїх авторських прав?
 
- У своїй судовій практиці маю більше справ з фотографіями, які легше ідентифікувати. З текстами також звертаються, але ці проблеми часто вирішуються не в суді, а в досудовому порядку. Іноді сайти достатньо попросити, щоб вони зняли текст чи зробили гіперпосилання, і вони погоджуються.
Засоби масової інформації, які працюють в Інтернеті , переважно  просять  дотримуватися правил цитування чи гіперпосилання, або гіперпосилання на прізвище автора чи видання. Це таке неписане правило, яке існує в середовищі  Інтернет -ЗМІ.
Якось доводилося відстоювати в суді авторську публікацію, яку  з сайту передрукували інші, а потім одна газета написала на основі цього матеріалу статтю, в якій весь текст був майже ідентичний з першоджерелом, а внизу  підпис – “згідно з матеріалом”.
А “згідно з матеріалом” можна писати, коли є прямі цитати і вказане джерело. Це не означає, що ви можете зліпити до купи  два тексти і підписати  -  «згідно з матеріалом». Повинна бути обробка тексту, інформацію потрібно  викладати іншими словами. Інакше -  це некоректна, помилкова дія редактора. І цього є достатньо, щоб такі дії стали позовом в суд.
Веду також справу  фотокореспондента,  який виставив фотосесію у себе на сайті із забороною передруку . Ці фотографії передрукували, що є прямим свідченням порушення авторських прав.
 
 
- Коли найбільше до вас зверталися журналісти про захист своїх авторських прав?
 

- Правопорушень стало більше з початком кризи у 2008 році, коли у  виданнях почали скорочувати штати  і поменшало робочої  сили, а конкуренція серед інтернет-видань призводила до крадіжки текстів.
Натомість, якщо раніше фотоагентства закривали очі на передрук фотографій, пред’являючи претензії  тільки до великих та відомих інтернет-видань, то зараз судових позовів  значно побільшало. Люди стали  розуміти, що не можна пропускати порушень авторських прав.
Також потрібно  пам’ятати,  що суд в нас не такий швидкий, справа може тривати рік тільки в першій інстанції.
Зараз частина конфліктів між позивачем та ЗМІ  вирішується мировою угодою.
Спочатку пред’являють претензію видавцю про незаперечні докази  порушення авторського права, а потім домовляються про компенсацію. Наприклад,  позивач вимагав 50 тисяч гривень, а домовилася про 5 тисяч. Інші  вибирають стратегію ігнорування і чекають судової справи.
 
- Які суми позовів?
 
- Переважно від десяти мінімальних зарплат – це десять тисяч гривень.
 
- Які  ще яскраві судові справи по захисту авторських прав можете назвати?
 
- Важливою для українських фотографів була справа Рождественской,  доньки російського поета, яка  робить фотопортрети відомих людей використовуючи картини.
У 2007 році була її виставка в “Українському домі”, на яку були акредитовані фоторепортери та кореспонденти. На презентації цієї виставки фотограф  «Фотоленты»  зробив крупні плани цих картин, які  з інформаційним супроводом були виставлені на сайті у розділі «Фотоновина».
У  2008 році Рождественская  від свого імені через представника в Україні подала позов у сумі 51 тисячу гривень та 5 тисяч гривень морального відшкодування. У позові було вказано, що порушується її авторське право,  і відтворення фото-картин було спотворене нижчою якістю ще й незаконно. Цікава справа була тим, що фактично в суді постало питання: чи має право фотограф робити відтворення під час подій?
Тут постала  загроза того, що на тебе можуть подати в суд через те, що в твою камеру попав якийсь твір і ти його незаконно використав, хоча мав акредитацію на висвітлення події.
Якщо фотограф  з інформаційною метою висвітлив подію,  то далі  своїм продуктом може розпоряджатися, як хоче, і  це його інтелектуальна  власність. У законі навіть прописано, що  можна  робити каталоги виставок, але у тих випадках, коли вони  не використовуються з комерційною метою.
 
Розмовляла Оксана Синицька, ІМІ


 
Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!