ГАРЯЧА ЛІНІЯ(050) 447-70-63
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

[email protected]

(050) 447-70-63

Подай скаргу

«Джинса» по-регіональному

03.07.2012, 02:21
Журналісти на місцях досі замислюються, чи є замовні матеріали злом


За даними моніторингу Львівського прес-клубу, представленого на початку червня, найбільше неналежно маркованих матеріалів експерти виявили в газеті «Високий замок» – 22,73%, на другому місті – газета ZIK (12, 5%), на третьому – «Львівська газета» (6,67%). Це один із найнижчих показників по Україні. Більше того, в газетах «Ратуша» та «Експрес» за червень взагалі «джинси» не виявлено. Проте там, де вона таки присутня, нерідко окрім іншого тла тексту чи суперечливого для українського правопису написання всіх слів у назвах політичних партій з великої літери, невтаємниченому читачеві важко її вловити. 

Подібна ситуація й у Запоріжжі. Журналіст однієї з місцевих газет на умовах анонімності зазначає: «У деяких газетах, зокрема нашій, для «джинси» є дві окремі рубрики, що позначені наприкінці газети дрібним кеглем. Якщо стаття під цією рубрикою – це заказуха 100%. Але ж більшість читачів не розуміють таких дрібниць». Журналіст зазначає, що політичної дещо менше від комерційної «джинси», проте її відсоток, що коливається нині в межах 40-60, з наближенням виборів зростає, тим більше, що для міста характерні медіа-війни. 

Інститут масової інформації вже писав про те, що рівень регіональної «джинси», себто публікацій замовних матеріалів комерційного та політичного характеру та рекламних статей без ознак належного маркування в регіонах дещо вищий, ніж в центральних ЗМІ. Медіа-експерт Отар Довженко навіть висловив припущення, що для «джинсовиків» у регіонах "питання виживання".
 
Чи дійсно це явище має ширші масштаби, ніж у всеукраїнських виданнях і чи дійсно причини «джинси» в регіонах лежать у площині існування цих ЗМІ як таких? 

Під час обговорення цієї теми в Сумах, виявилося, що на Сумщині рівень «джинси» значно вищий, ніж на Львівщині. Моніторинг здійснювався медіа-експертами Володимиром Садівничим з Сумського держуніверситету, Аллою Яровою з Української академії банківської справи та Олегом Медуницею, головою ГО «Бюро аналізу політики».

Найбільше «джинси» виявлено у східних областях (до половини друкованих матеріалів), найменше у Вінницькій та Львівській. Лідером з просування іміджевих матеріалів по регіональних ЗМІ є, як і в столичних, Наталія Королевська. 

Свідчить про це також паралельний моніторинг локальних ЗМІ, здійснений Українським освітнім центром реформ (УОЦР). Він проводиться щомісяця у обраний тиждень у шести регіонах України: Вінницькій, Львівській, Сумській, Донецькій, Харківській областях та Криму. Деякі ЗМІ виразили протест УОЦР з приводу того, що їх «хтось моніторить», і що цим моніторингам «товаришує необ’єктивність», деякі ж ЗМІ навпаки закликали провести такі дослідження і в їхніх областях. 

Моніторинг шести сумських друкованих та двох Інтернет-видань показав: серед друкованих видань найбільше матеріалів із ознаками замовності містить газета «Білопільщина» – 53,33 %. Другу позицію за кількістю замовних матеріалів займає газета «Ваш шанс» – 50 %. Третьою за кількістю розміщення матеріалів із ознаками замовності є газета «Сумщина» – 37,5% від розглянутого контенту. У ній відбулося певне зниження кількості матеріалів із ознаками замовності. Сайт «Сумиінфо» продовжує політику розміщення матеріалів на користь влади та владної партії. Стосовно матеріалів, які мають неналежне маркування, то першість у їх розміщенні, веде газета «Ваш шанс» (3 матеріали). По одному такому матеріалу за вибраний період містять газети «Панорама» та «Данкор». 

 «Однією з проблем, із якою стикаються експерти в регіонах при оцінюванні локальних ЗМІ, - говорить керівник проекту моніторингу регіональних ЗМІ УОЦР Світлана Єременко, - це те, що й видання опозиційного спрямування не тільки не відмовляються від «джинси», а є нерідко її найбільшими ретрансляторами.Передусім це стосується газети «Главное» у Харкові, фінансованої Арсеном Аваковим. Навіть тоді, коли Аваков очолював область, його газета постійно «джинсувала». 

Депутат Сумської міськради від фракції «Рідне місто» Олександр Хоруженко, засновник інтернет-телебачення «Суми-NEWS-TV» радить ставитися до таких випадків як до «бізнес-проектів», котрі продаються не як газети, а як «сітілайти»:
«Я не впевнений, чи справді «джинса» так сильно впливає на громадську думку, - можливо, люди якимось іншим способом собі конструюють ці моделі. Можливо вона не несе такої загрози»? На думку Хоруженка, друковані ЗМІ в регіонах давно не виконують тієї ролі, яку в них бачать замовники «джинси». 

Втім, той факт, що ціна на «джинсу» визначається переважно офіційними рекламними прайсами, доводить, що мало-хто переймається якістю контенту. «Джинсові» матеріали переважно нудні й нецікаві, вони вбивають друковане ЗМІ. 

В Польщі та інших цивілізованих країнах на якість контенту працює аудит тиражів. Читач своїми грошима голосує за газету: він купує її чи передплачує.
«У нас же газети – це бізнес власників, що дотують їх. Тобто у нас, фактично, монополію на редакційну політику тримають видавці і власники мереж розповсюдження. Саме тому в Україні наявне таке засилля "джинси". В Німеччині, якщо газету зловлять на таких речах, як «джинса», піар чи порушення журналістських стандартів – вона просто зникне з ринку», - каже експерт ІМІ Ольга Шалайська.
 
В Україні ж за «джинсу» може постраждати хіба що конкретний журналіст, який «джинсує» в обхід редакції. «Але таке не практикується, - пояснює анонім із Запоріжжя. - Хоча один випадок був кілька років тому – людина упереджено позитивно писала про одного з політиків. Її звільнили». 

Сумський медіа-експерт Володимир Садівничий звертає увагу на те, що хоч його регіон і є одним із лідерів у досліджуваній УОЦР «шістці», але ринок ЗМІ тут набагато менший, «тому ніде серед тих видань, що моніторяться по Україні, немає стільки комунальних видань, як тут в Сумах, а вони досить специфічні, звідси й високий відсоток замовних матеріалів».
 
Голова місцевого прес-клубу Алла Федорина - протилежної думки. Вона навела приклад Харкова, де експерти змушені моніторити локальні варіанти тої ж «Газети по-українськи», оскільки там бракує власних якісних суспільно-значимих видань.
 
Світлана Єременко підтвердила, що така ж проблема є в Донецьку і Вінниці: «Це напряму взаємопов’язані із «джинсою» речі: слабкість контенту і відповідно - низький рівень матеріалів,- породжує незацікавленість читачів у підтримці такої газети. Газети заповнюються «прес-релізами», а не авторськими матеріалами». 

Основа медіа-бізнесу - це завжди інформаційний контент. «Замовний контент» бізнесом не буває і жодної цінності для читача нести не може.
 
 
Роман Кабачій, ІМІ
 
 
 
 
 
 

 
Liked the article?
Help us be even more cool!