Чому вони бояться прес-конференцій?

Доказами цього є поведінка найвищих державних посадовців, які упродовж 2012 року будували інформаційні стосунки з суспільством за принципом «ми говоримо – ви слухаєте». Мовляв, самі знаємо, ЩО народ хоче почути, а неприємні запитання від журналістів на несподівані теми – то вже зайве…  

Підозрюємо, що саме через небажання прямої дискусії з представниками різних ЗМІ (а не лише вірнопідданих державних та комунальних) президент Віктор Янукович не схотів проводити  прес-конференцію за підсумками цього року. Не відбулася і його прес-конференція, запланована на 4 липня. Її відклали (на невизначений термін) за кілька годин до початку. Отже, можемо констатувати, що остання прес-конференція Віктора Януковича відбулася рік тому, 21 грудня 2011-го. (У 2011 році він провів дві підсумкові прес-конференції).

Слідом за президентом вирішив не проводити підсумкову річну зустріч із журналістами і перепризначений прем‘єр-міністр Микола Азаров. Остання його прес-конференція відбулася теж  майже рік тому, 20 січня 2012-го.

Зовсім непублічним виявився і Сергій Арбузов, який за 2 роки перебування на посаді голови НБУ жодного разу не вийшов до широкого журналістського загалу, попри те, що фінансова ситуація в країні породжує багато питань, а за відсутності відповіді на них – масу чуток.  

Упродовж року, що минає, президент, прем‘єр та голова НБУ були присутні в інформаційному просторі переважно за рахунок офіційних повідомлень, підготовлених прес-службами, або у телевізійних репортажах із офіційних заходів за їх участи.

Для журналістів, які не хочуть виконувати роль наївного ретранслятора промов державних високопосадовців, а потребують їх відповідей на конкретні питання, цей рік видався нелегким.  Багатьом із тих,  хто сподівався на статтю Закону «Про доступ до публічної інформації», яка серед іншого зобов‘язує чиновників відповідати на інформаційний запит упродовж 5 днів, довелося розчаруватися і в тій формі спілкування з чиновниками. Комусь замість відповіді по суті прийшли банальні відписки, а дехто не отримав і цього. Наприклад, на мій електронний  запит до НБУ від 14 грудня про те, які банки виграли 12.12.2012 тендер з рефінансування, досі жодної реакції.  

Через вперте ігнорування владою прямих діалогів із різними ЗМІ, все популярнішими стає такий спосіб здобутття принаймні якоїсь реакції на суспільно значиму проблему як «полювання» на чиновника у тих місцях, де він може виявитися доступним для журналіста і принаймні буркнути кілька слів.  Типовим зразком такого спілкування, коли чиновник біжить, а журналіст його наздоганяє, є, на нашу суб‘єктивну думку, бліц-інтерв‘ю Бориса Колесникова, розміщене на сайті Forbes.ua. І хоч у тій розмові на бігу (дуже короткі уривчасті відповіді) йшлося переважно про наболілу для українців проблему з Хюндаями, було одне питання, відповівши на яке, Колесников відповів заодно і на наше «чому», а саме, чому високопосадовці від Партії регіонів не вважають за потрібне доносити щось до людей не за допомогою «джинси», а через публічний діалог  з  журналістами.  Відповідь банально проста: бо не хочуть, бо багато чого приховують, бо боротьба цієї команди з корупцією завершується правильними розмовами про прозорість і відкритість влади.  Далі теоретичних декларацій справа не йде, бо на практиці влада і бізнес залишаються невіддільними - всупереч забороні урядовцям та депутатам суміщати ті заняття. А тому на запитання журналіста  Forbes.ua «Каковы сейчас ваши бизнес-планы?» народний депутат, який донедавна був віце-прем‘єром, відповідає щиросердно, наче й не здогадуючись, що щодня і вже  не перший рік робить те, чого не дозволяє закон.

– Мне очень нравится бизнес в пищевой промышленности и сельском хозяйстве. Потому что я всю жизнь этим занимался. У меня есть видение, как расширить уже имеющиеся проекты. Но на моих предприятиях работает профессиональная команда менеджеров, и, как говорит мой друг Ринат Ахметов, «главное – не мешать им работать».

– В ближайшее время стоит ожидать расширения вашего агробизнеса?

- Для начала нужно закончить то, что начато. Мне интересно производство молочных продуктов с собственной животноводческой базой и, конечно, тепличный сектор. Потому что, к сожалению, мы очень много импортируем.

Коментарі потрібні?  Ну хіба що від самого депутата-бізнесмена.

Ольга Бурда, ІМІ.