Чи готові українці платити за якісні ЗМI?
Із активним розвитком цифрових технологій, який привів до появи альтернативних традиційним ЗМІ джерел вироблення інформаційного контенту, правила гри на медійному ринку почали змінюватися, - пише оглядач газети "День" Вадим Лубчак.
Ця світова тенденція не оминула й Україну. Щойно в нас зросла аудиторія користувачів мультимедійних гаджетів для отримання інформації, як рекламодавці кинулися освоювати цей сегмент, вбачаючи в ньому потенціал. Медіа-експерти б’ють на сполох: зміна грошових рекламних потоків може серйозно похитнути позиції якісної української журналістики, розслідування та глибокі аналітичні статті якої стають все більш витратнішим. Разом із цим розвивається Інтернет, де споживач отримує інформацію майже безкоштовно. Більше того — молода масова аудиторія, як правило, віддає перевагу «легкому» розважальному контенту та коротким інформаційним повідомленням у мережі, а не об’ємним аналітичним матеріалам. Як цифрові технології вплинуть на ринок медіа? Чи готові люди платити не лише за розважальне чтиво, а серйозну журналістику? Про це дискутували журналісти та медіа-експерти на Міжнародній конференції «Майбутнє якісної журналістики в епоху цифрових технологій», організованій Фондом ефективного управління.
За словами одного зі спікерів конференції, почесного голови Незалежної асоціації телерадіомовників Тетяни Лебедєвої, майбутнє якісної журналістики в Україні під загрозою, адже на пострадянському просторі немає серйозного запиту на цей сегмент медіа. Позаяк люди з радянським вихованням не звикли чогось очікувати чи вимагати від журналістики. Тому перш ніж продавати якісний журналістський продукт, самі ж медіа повинні навчити людей мислити, зокрема пояснити їм, чому важливо читати не лише «жовту», а й інтелектуальну пресу. «Із загальної кількості українців лише 10 відсотків людей формують запит на якісну журналістику, — вважає пані Лебедєва. — Деякі недалекоглядні менеджери ТБ неправильно сприйняли виклик цифрової епохи. Побачивши відтік молодої аудиторії, вони пішли хибним шляхом — почали активно продукувати розважальний, легкий контент. Тобто пішли від змісту до форми. По суті, їм вигідно вважати публіку «недалекою», культивувати думку, що народ «все їсть», адже це значно спрощує умови роботи. До того ж дає можливості ручного контролювання журналістів і контенту. Наше ТБ звикло працювати в рамках неправильного розуміння своєї ролі, яке зводиться до принципу «трьох «с», — сварка, смерть, секс. Якісна журналістика сьогодні переживає кризу. Із цим погоджуються керівники, менеджери, журналісти великих і місцевих локальних видань. Намагаючись пояснити людям необхідність читання інтелектуальної преси, медійники зіштовхнулися з серйозною конкуренцією — цифровими технологіями. У Інтернеті, на жаль, перехід кількості в якість не відбувся. Практично кожного дня ми спостерігаємо фейкові новини та війну компроматів. А споживачу дуже важко відрізнити таку інформацію від правди».
Не драматизувати ситуацію закликає головний редактор «Російського репортера» Віталій Лейбін. За його словами, вимогливий читач завжди мав менший вибір преси, яка інтелектуально його задовольняла, ніж невимогливий. «Але в цифрову епоху, навпаки, з’явилися значно більші можливості для аудиторії, яка хоче отримувати якісну інформацію, — говорить пан Лейбін. — Наприклад, загальні тиражі друкованої преси в Росії після зниження у 2006 — 2008 роках зараз почали швидко рости. Здавалося б, за цей час ще більше розвинувся Інтернет. Сьогодні аудиторія російського Інтернету 40 — 45 млн людей. Приблизно така ж аудиторія й друкованої преси, якщо брати до уваги сукупні наклади всіх видань. Новини в Інтернеті читають, по суті, ті ж люди, що й купують якісну пресу. А це — не конкуренція в традиційному розумінні цього слова. Нам потрібно не сприймати Інтернет як конкуренцію, а навчитися з ним співпрацювати».
На думку Лейбіна, якісна журналістика навіть попри певну кризу та недофінансування повинна тримати марку та шукати можливості для продажу своєї продукції, а не підлаштовуватися під запити масового читача. «Не можна вважати свою потенційну аудиторію «овочами», які вживають завідома неякісну інформацію. Як тільки редакція займе таку зверхню позицію, вона не додасть, а навпаки, втратить свою традиційну аудиторію, — говорить Лейбін — Свого читача потрібно поважати, спонукати купувати інтелектуальну пресу. Переконаний: сьогодні, щоб вижити, якісна преса повинна працювати на всю аудиторію, яка може читати, паралельно виховуючи свого глядача».
— Раніше журналістика була єдиним джерелом продукування інформації. Зараз це не так. Інформацію можуть продукувати громадські активісти, публічні люди. Для цього в них є соціальні мережі. Також компанії викидають масиви інформації про свої бренди, створюють інформаційні приводи. Утім, на відміну від такого роду повідомлень, якісна журналістика не лише інформує, а й дає аналіз і прогноз. Наша компанія лише 17 відсотків прибутку отримує від поширення інформації через мобільні пристрої та Інтернет, а 75 відсотків — традиційним шляхом. Але ми розуміємо незворотність тенденцій, тому інвестуємо саме в цифрові технології, — зазначив Марк Брігс, директор відділу цифрового мультимедіа на каналі KING-5 TV (Сіетл). — Ситуація змінилася, але, говорячи про те, в який спосіб продавати інформацію, не варто забувати про важливість її якості.
Експерт наводить статистику: близько семи млн газет у Великобританії є «жовтою» пресою. Їхні онлайн-версії в Інтернеті розважають, але не змушують думати. Разом із тим активно розвивається й якісна журналістика. І саме вона часто диктує правила гри.
— Нам потрібно дати чесну відповідь самим собі на запитання: а хто готовий платити гроші за той продукт, що я роблю? Згоден із тим, що, по суті, немає значення, в який спосіб та на якому гаджеті інформація доходитиме до споживача. Головне — щоб вона була правдива й важлива кінцевому користувачеві, — вважає президент каналу ICTV Олександр Богуцький. — Журналістам потрібно зосередитися на змісті й бути корисними власній аудиторії. Нам треба інвестувати в людей, які будуть готові купувати нашу інформацію.
Один із модераторів конференції, керуючий директор Групи компаній Group DF Борис Краснянський зазначив: перш ніж говорити про майбутнє якісної журналістики, варто визначити чи достатньо в Україні на неї ринкового попиту? Як його збільшити? А вже потім робити якісь висновки.
— Попит — це коли мільйони людей хочуть вас читати. Ринковий попит — коли ці люди готові платити за те, що читають. І платити стільки, щоб вистачило на роботу якісних журналістів і прибуток видання. Перед початком конференції та по її завершенню учасники двічі голосували за питання: чи достатньо в Україні ринкового попиту на якісну журналістику? Думки аудиторії розділилися практично навпіл.
Виходить, що головні учасники українського медіа-ринку — менеджери, журналісти, експерти, — працюючи, за їхніми словами, в якісній журналістиці, часто не знають реальних запитів своєї аудиторії. А це, як і озвучені на конференції ключові думки, залишає більше запитань, ніж дає відповідей.
Текст: Вадим Лубчак, "День"
Help us be even more cool!